Юрист Інституту масової інформації Роман Головенко критично оцінив експертне рішення Незалежної експертної ради з питань діяльності мас-медіа під час виборів «Про мову політичної реклами». Як повідомляла «ТК», рішення дозволяє поширювати політичну реклами та вести передвиборну агітацію російською мовою. На думку юриста ІМІ, цей вердикт суперечить Європейській хартії регіональних мов. 

 

Як повідомляє «Главред» із посиланням на «Німецьку хвилю», Роман Головенко звернув увагу на недоліки українського законодавства. Згідно закону України про ратифікацію Європейської хартії, російську мову віднесено до мови меншин. Утім, це суперечить тексту самої хартії, оскільки цією мовою в Україні користується більше половини населення. «Тут ще накладається мова, записана в ліцензії телерадіокомпанії. Якщо в них у ліцензії записано виключно українську мову мовлення, то навіть політична реклама також має бути українською», – зазначив Роман Головенко. 

 

Також, він закликав не підміняти верховенство права верховенством закону й нагадав, що у країнах Європи судді намагаються не звертатися до неправових законів. 

 

По коментар стосовно заяви Романа Головенка «ТК» звернулася до Ольги Большакової – члена Незалежної експертної ради, голови правління Східноєвропейського інституту проблем медіа, котра підтримала рішення ради щодо мови політичної реклами. На її думку, Роман Головенко «неправильно тлумачить принцип верховенства права. Дійсно, існує кілька підходів до визначення змісту цього принципу (Європейського суду з прав людини, Верховного суду України, американський підхід тощо), але це не означає, що його можна тлумачити довільно. Всі ці підходи є спільними щодо основної думки: верховенство права полягає у забезпеченні державою пріоритету прав людини та соціальної справедливості. Тому принцип верховенства права застосовується тоді, коли держава у законодавстві безпідставно обмежує фундаментальні права людини». 

 

«Натомість, – зазначає експерт, – Роман Головенко пропонує застосовувати принцип верховенства права із прямо протилежною метою – для обмеження за ознакою мови права людини на свободу вираження поглядів та права на одержання інформації. Тобто, фактично, він вважає, що за принципом верховенства права можна всупереч чинному законодавству країни приймати рішення, які за своєю суттю є дискримінаційними щодо значної частини її громадян. На мій погляд, така позиція є некоректною». 

 

Крім того, «ТК» звернулася до члена Незалежної експертної ради, юриста Інституту Медіа Права Ігоря Розкладая, який голосував проти цього рішення і наразі готує окрему думку, – висловитися з цього суперечливого питання. За його словами, навіть без глибинного аналізу зрозуміло,щополітична агітація та політична реклама – речі відмінні. Так, «передвиборна агітація може провадитись не лише партіями і блоками – суб’єктами виборчого процесу, але й звичайними громадянами, які в силу різних обставин можуть не володіти досконально державною мовою, простіше кажучи – говорити суржиком або мовою певної місцевості, або мовою, звичною для своєї громади. Однак, закон дозволяє їм агітувати за ту чи іншу політичну силу», – зазначає Ігор Розкладай. У такому випадку, вважає він, законодавчо регулювати мову агітації було би прямим порушенням статей 5-ої Конституції та 24-ої Закону «Про мови в Українській РСР»,які унеможливлюють привілеї чи обмеження за мовною ознакою.  

 

Натомість у випадку з політичною рекламою йдеться про інші речі: «Політична реклама – це окремий вид політичної агітації. За законом, політична реклама – це агітація, зроблена за допомогою рекламних засобів, а тому, на мою думку, вона автоматично підпадає під дію Закону “Про рекламу”, який містить низку правил та обмежень».  

 

Зокрема, цей закон відсилає до Закону «Про мови», в якому чітко зазначено, що «тексти офіційних оголошень, повідомлень, плакатів, афіш, реклами і т. ін. виконуються українською мовою. Поряд із текстом, викладеним українською мовою, може бути вміщено його переклад іншою мовою» (ст. 35). 

 

Виходячи з цього, зазначає експерт, політична реклама – як окремий вид реклами – має бути виконана українською мовою.Водночас, дбаючи про інтереси нацменшин (а Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» визначено такий їх перелік: білоруська, болгарська, гагаузька, грецька, єврейська, кримськотатарська, молдавська, німецька, польська, російська, румунська, словацька та угорська), можна вдаватися до титрування (бажано шрифтом адекватного розміру) або розміщати політичну рекламу в електронних ЗМІ, що ведуть мовлення виключно мовою тієї чи іншої нацменшини.  

 

«Якщо ми візьмемо, для прикладу, мовлення в АР Крим, то, зважаючи на дані Державного комітету статистики, ролики агітації мали би бути виконані за одним із вищеназваних варіантів білоруською, єврейською, кримськотатарською, молдавською, польською та російською мовою», – підсумував Ігор Розкладай. 

 

«Детектор медіа»