Віце-спікер парламенту Микола Томенко вважає, що вітчизняні виробники алкогольних напоїв, рекламний бізнес, медіамагнати та урядовці, які відповідають за проведення Євро, змовилися не вводити обмежувальних норм щодо пива. Мовляв, не треба цього робити до закінчення Євро, бо європейці нас не зрозуміють. Насправді ж, за словами пана Томенка, Європа давно вже бореться з рекламою алкогольних напоїв, пива й тютюну, водночас пропагуючи здоровий спосіб життя. Українська ж влада, навпаки, провалила Рік здорового способу життя в Україні, вважає він.

Микола Томенко не ходить на телевізійні ток-шоу, які ведуть не громадяни України, хоча цю непопулярну позицію не дуже вітають в опозиції. На його думку, ці програми стали засобом маніпуляцій, перетворилися на клоунське знущання з України й усіх політиків. Шоу Савіка Шустера нагадує йому програму «Поле чудес». «Велика честь приходити для участі у політичній клоунаді і вступати в дискусію з людьми з неадекватною поведінкою», - каже пан Томенко. Він не вбачає сенсу приходити на програму «Велика політика з Євгенієм Кисельовим», якщо Адміністрація президента розписує участь у ній кожного гостя й експерта.

Віце-спікер переконаний: комерційні канали повинні давати соціальну рекламу, а не перекладати трансляцію соціальної реклами тільки на державні канали. У такий спосіб, на думку політика, вони повинні компенсувати те, що стали розсадником неправильного способу життя. Незабаром Томенко розпочинає співпрацю з телеканалом «Ера», і планує новий проект на ТВі.

- Пане Миколо, ви регулярно відстоюєте здоровий спосіб життя. Це простежується й у ваших законопроектах. Кілька з них мають на меті або повну заборону реклами алкогольних, слабоалкогольних та тютюнових виробів, або обмеження продажу цих товарів. На жаль, не всі ваші проекти стають законами, деякі з них ветує президент, інші йдуть на доопрацювання. На вашу думку, це свідчить про недосконалість цих проектів чи про сильне лобі алкогольних і тютюнових виробників?

- Був такий період, коли розуміння важливості здоров'я нації було характерне і для влади, й експертного середовища, і медійників. І тоді нам вдалося пройти достатньо непростий, але успішний шлях. 2002 року ми з Миколою Поліщуком (коли він ще був депутатом) почали своєрідну революцію, коли ініціювали витіснення тютюну з громадських закладів (кафе, барів і ресторанів). Потім ми заборонили пряму зовнішню й телевізійну рекламу тютюну. Одним із найрадикальніших став законопроект, покликаний прирівняти пиво до алкогольних напоїв і розповсюдити на нього всі обмежувальні норми, які стосуються місць продажу і заборони розпивання в громадських місцях (як відомо, закон вступив у дію 11 лютого 2010 р.). Після цього роботу з обмеження й заборон значною мірою призупинено.

Мені здається, що й рекламний, і медійний бізнес разом із владою знайшли для себе чудовий аргумент: поки ми не проведемо Євро-2012, не можна вводити ніяких обмежувальних норм, особливо це стосується пива. Це той випадок, коли Євро працює проти суспільства. Поки що пиво в нас має повну свободу - пряма реклама на телебаченні, зовнішня реклама. У європейських країнах замість прямої реклами пива існує брендова, саме це ми й пропонували в законі. Я не заперечую, щоб було, скажімо, так: «"Чернігівське", "Оболонь" чи "Славутич" презентує Чемпіонат Європи». Я проти прямої реклами з антизаконним контентом, типу «Правдиві патріоти України п'ють пиво», «Справжні футбольні фанати п'ють пиво». Виходить, той, хто не п'є, той не патріот і не фанат? Тобто нині існує тиха неформальна змова виробників алкогольних напоїв, рекламного бізнесу, медіамагнатів та урядовців, які відповідають за проведення Євро.

Тютюнова складова на сьогодні інакша, тут стовідсоткового лобізму немає. Я вважаю, що головне тепер - це жорстке виконання всіх законів. Бо дехто дозволяє собі їх прямо ігнорувати. Наприклад, телевізійники порушують закон про брендову рекламу горілки, транслюючи замість бренду слогани. Приміром, був кричущий випадок, коли у вечірньому ефірі (до 23-ї години) під час боксерських боїв ішла пряма реклама горілки. Наразі триває листування з Нацрадою з цього питання. І мене дивує, коли члени цього регуляторного органу на мої зауваження про порушення законодавства відповідають, що їм треба вивчити це питання. Я перепрошую, але коли кажуть: «Пийте горілку» - то це пряма, а не брендова реклама. Тут однозначно Нацрада не хоче реагувати на цю ситуацію.

Крім того нині зовнішня реклама почала переходити на російську мову, що прямо суперечить закону. Якщо це в якомусь містечку в Криму, то можна пояснити, що це локальна реклама. А загальнонаціональна реклама має бути виключно державною мовою.

Сьогодні загальний правовий нігілізм поширився й на сферу здорового способу життя. Нещодавно бачив на грудях юних спортсменів, які брали участь у змаганнях у Буковелі, бейджики з алкогольним брендом. Це непорозуміння. Не можуть горілчані бренди бути спонсорами спортивних змагань. У всьому світі з цим іде боротьба, навіть виробники пива не мають права прямо його рекламувати, тому рекламують свої безалкогольні напої. Ми опинилися в ситуації, коли бізнес і гроші важливіші за здоровий спосіб життя. Поки що я не прогнозую змін на краще. Можливо, в парламенті нового скликання мені вдасться продовжити цю справу, я переконуватиму депутатів, що здоровий спосіб життя - це не лише модно, а й вкрай необхідно для нашого суспільства.

Є статистика, яка свідчить, що заборони й підняття цін на алкогольну і тютюнову продукцію сприяють зменшенню кількості захворювань. Щоб ефект був більшим, має бути ще й політика просування здорового способу життя. На жаль, цього практично немає, відсутнє фінансування всіх державних проектів. Рік здорового способу життя в Україні виявився роком проти здорового способу життя. Ми сьогодні дійшли до критичної межі в частині фізичної культури і спорту.

Нинішня стратегія держави абсолютно хибна: приділяється увага тільки великим спортивним змаганням, інвестуються кошти у великі спортивні будови (при цьому чимало розкрадається), і взагалі немає розуміння, як оздоровлювати націю. На мою думку, нині просто заборонних норм замало, молодому поколінню потрібна альтернатива.

- Ваші прогнози щодо антитютюнового законопроекту №5164? Чи буде врешті-решт підписано закон? Чи залишиться в ньому норма про повну заборону реклами тютюну, чи все-таки інтернет залишиться поза забороною?

- Я займався цією складною історією за дорученням погоджувальної ради, і повинен сказати, що, на жаль, було допущено низку помилок. І мої юристи, і юристи Верховної Ради прочитали вздовж і впоперек стенограму. Одна й та ж стаття різними людьми тлумачиться по-різному. Я бачу тут один вихід - треба винести на фактичне третє читання кілька статей і ще раз їх підтвердити у сесійній залі.

Я проти повторного другого читання, бо це означатиме, що розгляд документу затягнеться ще на півроку. А такий підхід дає нам можливість його завершити буквально за два тижні. Закон прийнято, треба тільки врегулювати кілька статей. Мова йде про одну-дві принципових статті та кілька суміжних.

Затягування підписання ухваленого закону пов'язане з непростою ситуацією в профільному Комітеті з питань свободи слова та інформації, який розділився на дві частини. Обидві сторони звинувачують одна одну в отриманні грошей і лобіюванні інтересів. На мою думку, тут неправі й одні, й інші. Я попросив би їх перестати звинувачувати один одного. Треба шукати компроміс.

- Яка ситуація із законопроектом про внесення змін до статті 22 Закону України «Про рекламу» №9099 про посилення обмежень щодо реклами алкогольних напоїв та пива? Чи є шанси його ухвалити до кінця цієї каденції?

- До завершення Євро шансів мало. Швидше за все, його розглядатимуть наступним складом Верховної Ради. Раніше під час виборчих кампаній такі закони були вигідні, а тепер навпаки - непопулярні. У мене складається враження, що загальний настрій депутатського корпусу - зробити щось не для людей, а для бізнесу, медійного в тому числі. Вони не хочуть сваритися ані з виробниками пива, алкогольних і тютюнових виробів, ані з власниками каналів. Звісно, ми будемо й далі пропагувати і роз'яснювати та сподіватися на ухвалення законопроекту в цьому складі Верховної Ради.

- Два роки тому, 11 лютого 2010 року, набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв». Чи моніторите ви його виконання? Є позитивні результати?

- Так, моніторимо, є позитивні й достатньо серйозні результати. Якщо брати Київ, то ситуація значною мірою покращилася. У нас вже немає сотень людей, які п'ють пиво на вулицях, батарей пляшок після громадських масових заходів. Гірша ситуація на регіональному рівні. На жаль, ми живемо в країні, де велика кількість бідних людей, які не можуть собі дозволити пити пиво в кафе, барі чи ресторані, і роблять це в парках чи скверах.

Міліція сьогодні займає більш ліберальну позицію, ніж на першому етапі. Хоча я завжди казав, що штраф - це не панацея. У нас сьогодні ще немає сприйняття цих норм на рівні суспільного стереотипу поведінки. Приміром, до мене надходили листи, де мами запитували, що поганого в тому, що діти випили пиво на вулиці. Невже вони не розуміють, що випиті на вулиці кілька пляшок пива не лише шкідливі для здоров'я, а й провокують агресивну поведінку?

Мені здається, сьогодні важливіше виховувати правильний стереотип поведінки, зокрема через соціальну рекламу, аніж вимагати в міліції штрафувати порушників. Я, наприклад, намагався зробити соціальну рекламу, в якій молода симпатична дівчина каже, що не буде знайомитися з молодими людьми, які ходять із пляшкою пива, бо це немодно, некультурно, невиховано. Треба створити моду на таку поведінку.

Але, без заперечень, успіх нашого закону полягає в тому, що значно зменшився продаж спиртного молодим людям. Великі магазини, супермаркети перестали це робити, там з'явилися попереджувальні написи. Слабкі місця на сьогодні - це малі архітектурні форми (МАФи). Я вважаю, що тютюнові й алкогольні вироби не повинні продаватися в МАФах, бо їх неможливо проконтролювати. Тому група депутатів із різних фракцій, які входять у наше міжфракційне об'єднання «Здорова і спортивна Україна», зареєстрували законопроект, який пропонує збільшити відстань таких торгівельних точок від навчальних закладів, і дає органам місцевого самоврядування право врегульовувати питання продажів. Ще одна наша ініціатива стосується заправок, які в Україні перетворилися на горілчані магазини. Ми вважаємо, що це неправильно.

- Колись ви очолювали Комітет з питань свободи слова та інформації, який нині обезголовлено. Як ви вважаєте, чи буде обрано нового голову комітету до вересня? Чи підтримає БЮТ кандидатуру Юрія Стеця від НУНС?

- Звісно, треба, щоб Комітет хтось очолював. Там і так непроста ситуація, а відсутність голови, на мою думку, не сприяє ефективній роботі. Тим більше, що ми напередодні виборчої компанії й у контексті захисту медіа голова Комітету з питань свободи слова просто необхідний. Вихід тут такий: по-перше, це має бути узгоджена кандидатура від усієї опозиції, і відповідно така, яка сприймається в медіасередовищі. Відстоюючи тільки кандидатуру Андрія Шевченка, ми потрапляємо в пастку. З точки зору етики та моралі підтримка Шевченка - ніби правильний крок. З точки ж зору захисту медіаспільноти - неправильний. Якщо не буде працювати Комітет, то це буде погано для медіа. З іншого боку, думаю, що фракція НУНС припустилася помилки, зареєструвавши постанову, не погоджуючи з БЮТ. Тим більше, що регламент прямо вказує, що голова комітету повинен бути представником тієї ж фракції, з якої було звільнено попередника.

Вихід із цієї ситуації простий. Наразі ми ведемо консультації. Думаю, що наступного сесійного тижня від опозиції буде висунуто одного кандидат. І я не виключаю, що за певних обставин цією кандидатурою буде Юрій Стець. Ми погодимо формат завдань, який стоїть перед комітетом, пріоритети його роботи.

Переконаний, що комітет повинен захищати не тільки центральні телеканали, а й журналістів і ЗМІ на регіональному рівні. Це мене найбільше турбує, бо мої поїздки в регіони показують, що журналісти там потерпають.

- Народні депутати від опозиції скаржаться на те, що їм важко пробитися на ефір ОДТРК? Чи виникали у вас такі проблеми?

- Щодо обласних телекомпаній, то тут складна історія. Я заздалегідь надсилаю листи на ОДТРК з проханням надати можливість витупити. У мене були випадки, коли мене показували вночі в будній день. Зараз я отримав інформацію з Держкомтелерадіо, що кожна обласна ТРК планує в сітці мовлення раз в тиждень депутатську годину. Хтось її ставить удень по буднях, хтось у вихідний день. Я вважаю, що треба ставити в час, коли люди дивляться, а не для звітності.

Існує ще одна проблема - регіональна. Можливо, для Закарпаття раз на тиждень програми достатньо, а для Львова чи Києва це абсурд. Там набагато більше народних депутатів, і всі вони не вмістяться в одну годину. Тому очевидно, що тут треба більш творчо підходити до цього питання, бо ближче до виборів опозиційним депутатам виступити навіть у невигідний час буде дуже важко. Допускаю, що ми внесемо пропозицію забезпечити виступ депутата в проміжок часу між 19-ю й 21-ю годинами, коли люди здебільшого й дивляться політичні програми. Для цього внесемо зміни до закону «Про статус народного депутата України».

Не менш складно виступити опозиційним депутатам на радіо, але тут ситуація 50 на 50. А газети взагалі відмовилися друкувати опозиційних депутатів. Я проекспериментував на двох черкаських газетах, які перетворилися на вісник Партії регіонів і голови обласної держадміністрації. Ці газети, де засновниками є обласна рада й ОДА, відмовилися взяти в мене - заступника голови Верховної Ради - навіть вітання з Новим роком. А я, до речі, зробив немало корисного і для медіа, і для Черкащини. Я захищав ці газети, коли різна влада їх пресувала. Тож якщо від мене не беруть матеріалів, то від інших опозиціонерів тим паче. Я зі стовідсотковою впевненістю заявляю, що народні депутати від опозиції не мають можливості відповідно до закону працювати з друкованими ЗМІ, які фінансуються повністю або частково коштом державного бюджету.

- Що ви думаєте про політичні ток-шоу? Чи часто ви берете в них участь?

- Я займав і займаю непопулярну позицію, яку в опозиції не дуже вітають. Я не ходжу на ті ток-шоу, які ведуть не громадяни України. Вони, на мою думку, є засобом маніпуляцій, перетворились на клоунське знущання з України й усіх політиків. Шоу Савіка Шустера нагадує мені програму «Поле чудес»: учасники дарують ведучому подарунки, розповідають анекдоти тощо. Велика честь приходити для участі у політичній клоунаді і вступати в дискусію з людьми з неадекватною поведінкою. У Євгенія Кисельова я теж не можу бути на підхваті. Якщо, наскільки я поінформований, Адміністрація президента розписує участь кожного гостя і експерта, то який сенс брати участь у такій програмі.

У ток-шоу на Першому національному взагалі не існує чітких тем, це така кількагодинна політична прострація. До речі, мені розповідали люди з команди Черновецького що свого часу активно стимулювали програму Шустера. Тому Леонід Михайлович (або будь-хто з його команди) міг у будь-який час приїхати на програму і виступити з будь-якого питання. Я неодноразово порушував питання щодо ігнорування опозицією таких «ток-шоу без правил», і був час, коли мене підтримували. Але опозиція також різна, і хтось вважає інакше. На мою думку, нинішній закон прямо забороняє іноземцям вести політичні ток-шоу під час виборчих компаній.

Програми «Свобода слова» на ICTV та «Республіка» на 5 каналі на порядок професійніші. Водночас, останнім часом складається враження, що й на «Свободі слова» з Андрієм Куликовим намагаються продемонструвати, що вони точно не симпатизують опозиції. Під час моєї останньої участі у програмі, мені запропонували обговорити фрагмент одного з пунктів Резолюції ПАРЄ про те, що всі політики винні в тому, що реформи в Україні не проводяться. Натомість, абсолютна більшість вимог цієї резолюції стосується політичних репресій в Україні загалом та Юлії Тимошенко і Юрія Луценка зокрема. Сподіваюся, що це випадковість і програма й надалі буде фаховою.

Стосовно програми Анни Безулик «Республіка», то при її позитивній оцінці, в цьому ток-шоу теж є вади. Бажання обговорити багато тем і підтем під час однієї програми інколи закінчується відчуттям, що ти брав участь у своєрідному політичному КВНі.

Я готовий підтримувати такі політичні ток-шоу, де є професійні дискусії стосовно конкретно визначених програм. Наприклад, давайте зберемо всіх відповідальних і обговоримо, що таке Рік здорового способу життя для України. І я вважаю, що має бути конструктивна розмова з цифрами і фактами. Мені здається, відсутність чіткої проблематики, характеру і диспозиції обговорення - це біда. А ще більша біда, що всі це сприймають не як змістовні й професійні ток-шоу, а як доведення політичних меседжів. Назвіть мені, хто представляє Партію регіонів на цих шоу. Ви бачили останнім часом там ключових гравців? Це навіть не другий ешелон. Вони озвучують одні й ті самі меседжі, які я називаю «пионерскими речевками».

Ще одна вимога, за якої я погоджуюсь іти на ток-шоу, - якщо там будуть статусні учасники, які впливають на ухвалення рішення або можуть вирішувати проблеми. Ви ж бачите, урядовці на ці програми практично не ходять. Це неправильно, урядовці повинні ходити й пояснювати логіку своїх дій, а програма має представити думку й опозиційного уряду. Підняти, приміром, резонансну тему про те, що сталося в музейній сфері. Я не збагну, як музейною справою можуть займатися люди, які нічого в цьому не розуміють. Або як реставрацією Лаври можуть займатися священики, яких ловлять п'яними? Це серйозна тема, яку потрібно обговорювати, причому залучати до цього не тільки політиків, а й фахівців. От у такому форматі дискусії були б правильними.

- На вашу думку, соціальну рекламу повинні транслювати тільки державні телеканали, чи й комерційні?

- Всі повинні транслювати, тут питання не обговорюється. Але законом, мені здається, це питання неможливо врегулювати. Після того, як закон дозволив вказувати замовника соціальної реклами, у частини громадських організацій виникла спокуса згадати себе. Наш Фонд провів п'ять кампаній із розміщення соціальної реклами на телебаченні і ми ніколи не вказували жодного прізвища, бо вважали, що це некоректно. Якщо ми, приміром,  просуваємо українського Гоголя чи українські чудеса, то до чого тут наш Фонд, щоб вказувати його назву чи якісь прізвища? Або при чому реклама Сергія Бубки чи інших відомих людей до соціальної реклами здорового способу життя?

Соціальна реклама - це передовсім пропагування цінностей. Її не повинні робити лише громадські експерти чи діячі. Вони повинні провести конкурс спільно з каналами на виготовлення реклами, обговорити, що вона повинна бути чіткою і зрозумілою. Треба радитися з психологами, експертами, на яку аудиторію вона розрахована. Для її виготовлення канали мусять залучати фахівців найвищого рівня, бо ця реклама бути абсолютно адекватною. А примітивщина, яка час від часу надходить від міністерств чи відомств, тільки в мінус каналам. Ця реклама іноді така слабка й нещасна, що нівелює саму ідею соціальної реклами.

Я думаю, що комерційні канали повинні визначити одну людину, яка б відповідала за виготовлення соціальної реклами. Це мусить бути внесок комерційних каналів, які на сьогодні роблять так багато поганого для суспільної моралі. Можливо, ІТК запропонував би якусь ідею щодо соціальної реклами. Я вважаю, що комерційні канали, які є розсадником неправильного способу життя (насильства, пропаганди алкоголю), повинні компенсувати цю ситуацію, а не перекладати трансляцію соціальної реклами тільки на державні канали.

- Ви сказали, що кілька разів займалися розміщенням соціальної реклами. Які канали погодились її транслювати?

- Коли ми розміщували соціальну рекламу «7 чудес України», в нас її взяли Перший національний, ТРК «Київ», «Рада», з комерційних - ICTV, М1, ОТВ, «24», 5 канал. Щоправда, один з комерційних каналів вважав, що і за соціальну рекламу треба хоча б частково платити і ми заплатили 5% від звичайної вартості реклами. У підсумку ролик, присвячений українським чудесам, безкоштовно розмістили лише шість каналів. Всі інші відмовилися, мотивуючи неактуальністю або відсутністю місця в ефірі.

- Вже очевидно, що до парламентських виборів в Україні не буде створено суспільного мовлення. На вашу думку, чи створять його до наступних президентських виборів?

- Думаю, ні. І проблема тут не лише в президенті. Суспільство не готове сьогодні платити за телебачення, яке б давало суспільно значущий просвітницький продукт без реклами. Я переконаний, що ми живемо в бідній державі, і бюджет ніколи не дасть відповідних коштів для виробництва якісного суспільного мовлення. А суспільство не готове платити внески. Тому, навіть абстрагуючись від політичних обставин, думаю, що країна ще не визріла до правильного суспільного мовлення. В ідеалі, мені здається, це має бути телебачення без реклами, й таке, що на нього впливає суспільство, а не держава. Якщо ж керуватимуть чиновники, як Першим національним, то це буде, як казав Валід Арфуш, «тільки позитивно про владу». Тобто ані суспільство, ані влада не визріли до адекватної концепції суспільного мовлення.

- У президента Януковича готують новий проект закону. Чи не чули, яка його доля, коли його буде зареєстровано в парламенті?

- Ні, не чув. До парламентської кампанії його точно не буде. В Адміністрації президента вважають, що додадуть до новин ще програми про освіту і культуру, і будуть це контролювати. Мені ж здається, що актуальна концепція суспільного мовлення - та, до якої ні влада, ні опозиція не мають жодного стосунку. Це телебачення, опосередковано фінансоване суспільством, яке й впливає на нього через своїх представників.

- Кілька років тому ви хотіли подати в суд на «Мегаспорт» за зміну логотипу. Чому цього не зробили?

- Тоді я провів дискусії з усіма, передовсім із засновниками, серед них були люди, пов'язані із Фірташем і Хорошковським. Трапилося так, що ті люди, які попросили в мене захисту, потім від цього відмовилися. Таким чином, у мене не було союзників. На першому етапі колектив був шокований, що знищують спортивний канал, а потім вирішив, що вже нічого не можна змінити. І тут судовий позов нічого не дав би. Я тільки ходив би на засідання, а в результаті Нацрада все одно була би права. Переконаний, що знищення спортивного каналу - це помилка. Нині відкриваються нішеві канали про футбол, хокей. Але те, що в Україні немає спортивного каналу, і спортивні новини все більше й більше утискаються - це хибна позиція. Ми не настільки багата країна, щоб робити окремий канал для кожного виду спорту. Україні потрібен загально спортивний канал, який транслював би не тільки спортивні змагання, а й програми про здоровий спосіб життя, сімейний відпочинок, заняття фізичною культурою тощо.

- 84% українців підтримують прийняття закону, який заборонятиме курити всередині більшості громадських приміщень, включно з усіма робочими місцями, житловими будинками, офісами. Такий висновок міститься в дослідженні, здійсненому Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення організації Quirk Global Strategies. Я бачила ваш коментар на ICTV, і до кінця не зрозуміла, ви за чи проти цього закону?

- Я проаналізував цей закон, і мені здається, що в силу певних обставин це не зовсім реалістичний крок. У нас виходить так, що ми ще не завершили однієї справи, а хочемо розпочати нову. На мій погляд, коли бар, кафе чи ресторан складається з одного залу, там треба стовідсотково повністю забороняти паління. Нині ресторани для всіх, хто курить, і як послугу там виділяють маленьку залу для тих, хто не курить. Я зробив би навпаки. В тих ресторанах і кафе, де кілька залів, я би залишив один закритий зал із вентиляцією для тих, хто курить. Такий хід з точки зору еволюційного просування був би більш правильним. Тому що ми ухвалили закон про заборону паління в громадських місцях, але народ усе одно курить. А тут чергова заборона. Це просто не буде виконуватися. Тому краще діяти поступово.

- Раніше ви вели кілька телепроектів. Останній на ТВі. Чи триває співпраця з телеканалами? З якими, можливо, планується?

- Ми попередньо домовилися з телеканалом «Ера», що вони у весняно-літній період повторять наш цикл документальних програм «7 чудес України: замки, фортеці, палаци», який транслювався на ТВі. Ми знаємо плюси ТВі, але й знаємо мінуси. Дослідження показало, що наші програми подивилися переважно молоді люди та люди середнього віку, які мешкають в містах, а сільське населення їх не змогло побачити. Тому ми домовилися з гендиректором телекомпанії «Ера» Ігорем Лоташевським, що з 26 лютого щонеділі о 7.10 ранку буде показано повтори наших 20 програм. І я розраховую, що нас побачать люди старшого віку й сільське населення. Наразі ми завершуємо переговори про рекламну кампанію.

Ми пропонували цей цикл іншим каналам. Але вони не захотіли його транслювати, очевидно, з тих міркувань, що я водночас і ведучий, і політик, ще й представник опозиції. Думаю, вони не хочуть почуватися дискомфортно. Кілька топ-менеджерів каналів зізналися, що програма їм подобається, але пустити її в ефір вони зможуть хіба що після президентських виборів. Тому я вдячний «Ері», оскільки нашу програму подивиться нова аудиторія.

Наші фільми розповідають про вічні речі, там немає кон'юнктури, їх можна дивитися і через три, п'ять і більше років. І я вдячний нашій потужній команді, яка робила цей проект. Ключовими людьми були журналісти Лук'ян Сельський і Ольга Крайник та звичайно вся команда операторів. Ми чітко домовилися, що в нас не буде негативних речей, яких і так занадто багато на телебаченні. Ми не розповідали, що десь упала вежа, а десь тріснула стіна. Ми хотіли оживити ці об'єкти, показати міфи, легенди, наповнити їх живими людьми. Фактично по кожному музею ми дивували й самих керівників, бо познаходили масу таких речей, про які вони й не знали. Наприклад, дуже багато жителів Ужгорода досі не знають, що на центральній площі біля універмагу «Україна» вони ходять по плитах із кладовища визначних церковних діячів Закарпаття. У якийсь період ці плити збили з кладовища, яке було неподалік Ужгородського замку, й іншою стороною постелили площу біля торгового центру. Велика кількість молодої мистецької інтелігенції, коли про це дізналася, була шокована: в центрі сьогоднішнього Ужгорода ходять по могильних плитах.

Ми ведемо переговори з генеральним директором ТВі Миколою Княжицьким стосовно ще одного проекту - про природні дива України. Наш оргкомітет вважає акцію, яка відкрила українцям дуже багато невідомих місць України - «7 природних чудес України» - однією з найуспішніших. Хочемо у весняно-літній період зняти однойменний цикл, де буде 10 програм: 7 переможців і 3 спецномінації. Думаю, потім ці програми спонукають українців відвідати ці місця. Програми буде зроблено за аналогією «7 чудес України: замки, фортеці, палаци», але коротшими: приблизно 10-15 хвилин. Поки що ми на стадії дискусії, ще не визначилися ані з початком, ані з умовами зйомок. Але оскільки ТВі зацікавлений у власному просвітницькому продукті, то, думаю, ми домовимося.

Наразі ми разом із ТВі плануємо випустити цикл програм «7 чудес України: замки, фортеці, палаци» на дисках (5 тисяч примірників) і безкоштовно передати в бібліотеки, музеї і школи. Коли ми зробили програму, надійшло багато прохань і пропозицій записати її на диски, які можна було б використовувати для навчання.

Фото Павла Довганя