Вівторок, 7 травня 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа». 

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ». 

Відповідальність і людяність 

«А в чому різниця між пропагандою та поширенням інформації, журналістикою? Ми всі спільно шукали відповідь на це питання й дійшли висновку: пропаганда апелює до емоцій, навіть інстинктів (обурення, страх, гнів, агресія, презирство, але і співчуття, і «розуміння», емпатія як стокгольмський синдром теж), а журналістка подає факти й компетентні думки». Я часто цитую нашого редактора Євгена Брижа. От і тепер Євген написав для «Детектора медіа» текст про те, чим журналістика відрізняється від пропаганди й чому це забули на Заході. І на пракладах показав, є чи ні Такер Карлсон журналістом у порівнянні з українськими медійниками, які працюють і гинуть на війні. Без достатнього контексту, пояснення обставин, незрозумілого й того, що передувало події, представлення «іншого погляду» — це просто надання трибуни. Так було й раніше, в історії (ми теж про це писали), так зробив і робить Такер Карлсон. Хоч би скільки він вирячував очі й імітував здивування, але його «розмова» з Путіним — це була тепла ванна, а не повноцінне інтерв’ю. Простіше кажучи, пропаганда.

«Рашизм – це…» 

У продовження теми, залишаю вам посилання на матеріал Ірини Семенюти: «“Рашизм” чи “русскій мір”: навіщо Україні чітке визначення російської ідеології». У тексті Ірина зібрала експертні думки учасників круглого столу «Рашизм — розпізнати, зупинити й засудити» з Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, Українського інституту національної пам’яті та «Укрінформу». Наскільки вдалим виявилося поняття «рашизм» та як його використовують в українському і міжнародному інфопросторі? Як українські дослідження та офіційні документи допомагають світу визнати злочинність російського режиму? І чому слово «рашизм» варто поширювати не лише напряму з України, а за допомогою іноземних спікерів, які можуть пояснити це на свою аудиторію в країнах ЄС, Америки, — читайте в цьому тексті.  

«95 квартал» — це… 

Марина Крижня знову зробила огляд на новий випуск «95 кварталу». Так і пише: «Сіськодавськ нічого не навчив». Бо, як інакше пояснити сценку про поцілунки голови ТЦК зі своїми підлеглими. Марина нагадала нам історію про вже ексначальника Рівненського міського ТЦК, який на роботі цілувався з жінками. Ось коротко: у телеграм-помийці Шарія (прокремлівського пропагандиста) поширили відео з прихованих камер з кабінету цього начальника, а деякі медіа написали новини на цю тему. Не заблюрили обличчя жінок на відео, навіть дехто пішов далі й написав ім'я його дружини та виклав фото його родини з сином. Про те, що ж було не так із висвітленням цієї новини, говорили медіаексперти, юристи, представники Інституту масової інформації ось тут. Ну а «Квартал», вочевидь, не читає, що ж пишуть фахівці, тож може використовувати цю історію у своїх номерах.  І що ви думаєте? Виглядало все «набагато пошліше, ніж в оригінальному відео Шарія», — це вже пишуть глядачі на своїх сторінках у фейсбуці. То що ж не так із новим великоднім номером «Кварталу» і чому це неприпустимо ні в мирні часи, ні тим більше в умовах війни, — Марина Крижня зібрала докупи реакції дописувачів з фейсбуку і пояснює у своєму матеріалі: «”95 квартал” знову втрапив у скандал через свій номер». А Катерина Городчина пише, що подивилась також і «Дизель шоу». Ох, кринж-контроль не спить. 

Знайди різницю: серіали, які ми не заслужили 

Ви любите серіали? Я, так. Оригінальні і хороші — особливо, у непрості часи, тим більше. Але, регулярно читаючи Лєну Чиченіну, я стала дуже вибірковою та обережною, мовляв, знаю, я ваші серіали… І якщо моя думка експертною бути не може і чи дослухатися до неї — обирати вам, то думку Лєни варто знати, читати й мотати на вус.  «Український серіал “Зозулі” за держкошт vs російські “Сестри”. Знайди різницю». Якщо ви раптом подумали, що доведеться переглянути не лише 16 серій «Зозуль», а й 20 серій «Сестер», — ні. «Антоніна» береже вашу нервову систему і зробила це за нас! У «Зозулях» та російських «Сестрах» спільного аж занадто багато. Чому це не ок — огляд тут. 

В Україні з’явиться новий канал 

Інформаційно-аналітичний. «На ньому я хотів би бачити менше політиків, більше експертів», — поділився з Наталією Даньковою медіаменеджер Дмитро Добродомов. Поговорили про формат, ведучих, інвесторів, наповнення, гостей і чому там майже не буде політиків: «тому що ми називаємо речі своїми іменами, а не те, що люди бачать у єдиному марафоні».

 Не вірте очам своїм 

Краще зберігайте спокій і розрізняйте сорти дезінформації.  У квітні для студентів і студенток провели інтенсивну тренінгову програму «Медіаграмотність і журналістика: як відповідально споживати та створювати контент». Одна з тренерок, Ольга Юркова, показала студентам серію світлин, що восени та взимку 2023-го поширювали в соцмережах із закликом молитися за Авдіївку. Вона запропонувала роздивитися фото й визначити, справжні вони чи штучно згенеровані, і навести відповідні аргументи. 

Юлія Поліковська зібрала в тексті головне з лекцій, що стануть у пригоді кожному: практичні поради й інструменти, як розрізнити дезінформацію та сформувати в себе навички медіаграмотності.  

Обережно, спойлер!  

Попереджає Артур Колдомасов, відповідаючи на запитання, чого очікувати від першого півфіналу «Євробачення-2024». Ви дивитесь? Я так і читаю тексти Артура та чекаю, коли мій колега прокоментує всю роботу Таню Муїньо, режисерки виступу конкурсанток від України Jerry Heil та alyona alyona. Раптом ви не знали. А тут подробиці про цьогорічне шоу, гостьові номери та конкурсні виступи.  

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цього листа до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у  фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі та на сайті «Детектор медіа».  Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям. 

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.