П’ятниця, 26 січня 2024

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт!

На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

З моменту публічного запуску ChatGPT минуло трохи більше року, тобто ми з ним буквально досі експериментуємо. І попри заяви європосадовців, що Європа стає першим континентом, який встановив чіткі правила використання ШІ (у грудні в ЄС узгодили перший законопроєкт щодо регулювання штучного інтелекту), світ досі має простір для додаткової творчості (армія США, наприклад, навчається використовувати «дешеві дрони з ChatGPT», і нам це треба). Ба більше, натепер далеко не всі в Україні та й у світі знають про існування ChatGPT і його можливості, а це вже дає простір для маніпуляцій та дезінформації. Тут навіть ті, хто знає про нього, не застраховані, а особливо, коли йдеться про російську брехню.  Тому й починаю сьогодні свого листа з матеріалу моїх колег про тактики російської пропаганди — «Детектор медіа»  проаналізував і пояснює.

НАТО проводить у Європі навчання проти нападу «майже рівного супротивника». І хто б це міг бути?  Та якщо без сумнівних жартів, мета Steadfast Defender-24  — відпрацювати виконання оборонних планів, у яких детально описано, як НАТО відповість на атаку Росії.  Хоч Альянс і не згадує Росію у своїх повідомленнях, втім його ключовий стратегічний документ визначає Москву як найбільш значну та пряму загрозу для його держав-учасниць.

Steadfast Defender-24 — це найбільші навчання в Європі за останні 40 років, і проходитимуть вони вздовж усього східного кордону Північноатлантичного альянсу. У них візьмуть участь 90 тисяч людей, 50 кораблів, 80 винищувачів, гелікоптерів, безпілотників і тисяча бойових машин. Леся Бідочко розібралась і пояснює, як російська пропаганда реагує на  навчання НАТО, чому в очах ворожого агітпропу ці тренування — передвісник війни, та до чого так звані російські «учєнія міра» призвели у 2008-му, 2014-му та 2022 роках…

І тут логічним (проговорюючи цифри-роки російських вторгнень) здається залишити посилання на матеріал, який для «ДМ» написав Олег Чорний. Сам текст — це огляд серіалу «Німецький дім» про суд над есесівцями. Але крізь призму цього серіалу можна побачити майбутнє росіян і усвідомити, що за скоєні злочини, які не мають строку давності, злочинців покарають, хоч зробити це буде й непросто: «від початку низки судових процесів над нацистськими злочинцями у Франкфурті минуло вже понад шістдесят років, але події, змальовані у фільмі, не сприймаються винятково як уроки далекої історії. Схоже, це варто сприймати як попередження й бути готовими до тривалої боротьби за утвердження справедливості». Серіал «Німецький дім» поєднує кілька жанрів і низку дражливих тем, але однією з важливих тем стрічки є відповідальність і замовчування правди, щоб її таким чином приховати — «ми лише виконували накази».

«Українці, які опинилися в окупації, не можуть говорити правду про своє життя —  за це їх можуть убити», — це тільки одна із цитат, що прозвучали під час розмови учасників Національної конференції щодо тимчасово окупованих територій. Наша Юлія Лавришин була там, зібрала озвучені думки тих, хто в різний спосіб отримує інформацію з окупації, та опублікувала текст про те, як розповідати про воєнні злочини росіян на окупованих територіях в Україні та світі. Росія робить усе, щоб українці в окупації були в інфовакуумі. Не лише для того, щоб люди не знали, що відбувається в Україні, а й щоб почувалися забутими та покинутими Україною. Тому так важливо розуміти, хто і як цьому протидіє і чи можливо це взагалі сьогодні.

Медіаексперт Ігор Куляс у черговому щотижневому  моніторингу  телемарафону за 18–19 січня зазначає, що ці дні «стали дуже наочним свідченням того, як журналісти перестають бути журналістами у висвітленні “резонансних” або “гучних” (як вони самі це полюбляють називати) кримінальних справ». У цих випадках журналісти частини каналів часто нехтують стандартами балансу думок, відокремлення фактів від думок, точності й повноти інформації. Протягом цих днів, проаналізував Ігор Куляс, саме таке у висвітленні останніх двох корупційних справ проти бізнесменів Гринкевича й Мазепи демонстрували повною мірою редакції каналів «Ми — Україна» і «Рада», і частково об’єднана редакція ICTV та СТБ. Ось тут повний розбір та аналіз кожного блоку мовлення каналів телемарафону.

Павло Рудь аналізував, чим конфлікт навколо Тайваню загрожує світові. Якщо дуже коротко, він   може спричинити глобальну економічну кризу.

Ірина Семенюта розпитувала у фахівців, як захиститися від прослуховування телефонів.

Марина Крижня написала про важливу ініціативу бренду brabrabra, яка допоможе забезпечити захисниць якісною білизною, але почин підприємиць потрапив під критику через участь у ньому Олени Кравець.

А під кінець залишу вам новий блогерський скандал, який розгорівся в соцмережах цього тижня. Блогерка Таня Пренткович та її чоловік Андрій Гонковський разом відпочивали на Мальдівах під час повномасштабної війни в Україні. Чому нам про це важливо знати? Чоловік мав волонтерити в Польщі. Про це він яскраво і багато розповідав своїм підписникам у сториз, але інші підписники зафільмували його зовсім в іншому місці — на Мальдівах — і виклали фото в соцмережу. Як так сталося, пояснила сама Таня Пренткович: «У житті є імпульсивні та необдумані рішення. Коли в нас, через зміщення дати події у Варшаві, зʼявилась можливість провести тиждень разом з дітьми і сім’єю, ми нею скористалися… на жаль, ми не усвідомлювали наслідків цих дій».  А я, паралельно з цим виправданням, читаю у своїй фейсбучній бульбашці ось такий допис моєї колеги-журналістки: «до кінця невідомо, скільки мільйонів українських сімей і пар зараз живуть у розлуці. І не факт, що їх можна запхати в статистику. Бо це будуть просто цифри, а за ними стоять люди, які люблять одне одного і намагаються зберегти свою сім’ю та стосунки. На жаль, я теж в цій статистиці: хоч і нікуди не поїхала, та чоловік пішов служити — і вже дев’ять місяців перебуває в лавах ЗСУ. І нам пощастило, що ми бачилися за цей час кілька разів. Хоча і дві доби, і два тижні — це все одно мало, не встигали набутися разом». Та й таке… Марина Крижня зібрала докупи всі деталі скандальної блогерської історії та розібралась, чому вона так обурила суспільство.

Наразі це все.

Хіба що залишу ще вам посилання на нові випуски «Локшину замовляли?» Вадима Міського і «Ньюспалму воєнного часу» Юрка Космини — гумор, який завжди доречний і рятує в тяжкі години. Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі та на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі.

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.