Забудьте, нарешті, ці два слова
Вівторок, 9 січня 2024
Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».
Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».
Дожити до 2025-го
Уже 10 днів нового року, але я досі думаю і читаю різні поради про те, як підійти до нього з розумом, щоб не розчаруватися у 2024-му, в самій собі і власній силі волі. Ні в кого з нас уже немає ілюзій про цей рік (і не тільки в українському контексті — світ змінюється), тому коли я читала свіжі статті про те, як будувати цілі, більша частина з них зводилася до такого: спокійно, послідовно та усвідомлено робити все можливе, щоб не «поїхати дахом», не зірватися і не злетіти з котушок та дожити до 2025-го. Мені сподобалось кілька порад про те, що можна не ставити собі на меті менше скиглити, не культивувати в собі жертву чи рано прокидатися, щоби більше встигати, а обрати те, на що хотілося б звернути увагу, бо це допоможе триматися. Наприклад:
— стосунки (дружба, сім'я, особисте);
— допомога і підтримка (одне одного і країни);
— думки та установки (менше боятися — більше робити);
— відчувати в моменті (ніхто не знає, яким буде завтра);
— трохи здоровіше харчуватися (ну, а чому б і ні?);
— подбати про хобі (так, знайдіть уже собі те хобі).
Як бачите, жодних грандіозних планів — просто турбота, просто увага до себе і до того, хто поруч. І це ж може бути одна з цих тем чи кілька, можна розподілити їх на весь рік або ж моніторити потроху і системно, як це роблять зі своїми темами мої колеги з «Детектора медіа».
Слово року і брак доступу
Дмитро Золотухін, наприклад, для «ДМ» дослідив найболючішу та найзатребуванішу тему — тему мобілізації (словник сучасної української мови та сленгу «Мислово» обрав «мобілізацію» словом 2023 року), яку перетворили на інструмент інспірування протестів, і як цьому не зарадила інформаційна інфраструктура держави: «зрив і саботаж мобілізаційних процедур, руйнація морального духу у військах є природною і стандартною задачею будь-якої спецслужби у війні. Цим зайняті і українські групи інфоволонтерів, які працюють в російському інформаційному просторі, і російські спецслужби, які маніпулюють українською суспільною думкою. Однак, у протиборстві двох сторін в інформаційному просторі існує важливий аспект, який робить російську сторону більш успішною — це українська демократія і свобода висловлювань». Залишаю вам посилання на текст про те, як саме російські спецслужби використовують наші природні вразливості.
А ось Ірина Семенюта описала одне з найболючіших питань для журналістів — доступ до фронту. Поговорити про роботу в умовах війни ще наприкінці грудня на першу велику зустріч медійників не лише за час повномасштабки, а й за останнє десятиліття зібралися журналісти півдня — з Одеси, Херсона та Миколаєва. Фіксер Артем Перфілов сказав, що робота медіа була майже провалена через бюрократію, а редакторка «НикВести» Катерина Середа розповіла про ще один виклик — конкуренцію з телеграм-каналами за увагу аудиторії. І це, звісно, не все про те, як під час війни виживають медіа півдня України, — у тексті Ірина зібрала проблеми регіональних медіа поза фронтом, написала про фінансування та намагання не втратити аудиторію і мотивацію.
Утім, чи можна все ж таки сьогодні розвивати бренд медіа в телеграмі, ділився засновник «Ґрунту» Валерій Шелупець. Головним аргументом на користь телеграму, на його погляд, є те, що це зручний канал для швидкого отримання інформації, який обігнав телебачення. Але швидкість не підсилює бренд медіа і не дозволяє йому стабільно розвиватися та утримувати аудиторію. Юлія Поліковська слухала та записала розмову про медіа, яке народилося в телеграмі, і чи вдалося задовольнити запит аудиторії на глибоке медіа, яке говорить з читачем його мовою.
Забути не можна залишити
Таємничий «Відкутюр» і висміювання українців — дві біди, що роками тулять у свої тексти і промови журналісти, спікери, експерти, перекладачі та сценаристи гумористичних проєктів «Квартал 95» та «Дизель шоу». Це в той час, як «Відкутюра» як терміна не існує в природі, а стереотипи в жартах та образи жителів Скадовська й інших міст стали тригерними темами для багатьох українців. Лєна Чиченіна та Марина Крижня дослідили обидві теми і проаналізували, коли та як можна їх позбутися в українському медіапросторі.
Але не все так погано, і є гумор направду смішний — у новому випуску «Локшину замовляли?» Вадим Міський висміює новорічні звернення російського диктатора Путіна. Що рік у рік обіцяє росіянам кремлівський людожер у привітаннях під ялинку? Яка реальна суть цих обіцянок та як вони втілюються? Яку новорічну ініціативу запропонувала пропагандистка Симоньян?
Наразі це все.
Бережіть себе і рідних.
Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі та на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.
До зустрічі.
Дякую, що продовжуєте читати «Детектор медіа» і в новому 2024 році!
Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.
Ілюстративне фото: Getty Images