Привіт, наші найвідданіші читачі!

Три новини — ця, ця і ця — набрали вкупі стільки переглядів, скільки часом уся група видань «Детектор медіа» набирає за пів тижня. Усі вони про радіодиктант. Це повторюється щороку, хоча цьогорічні 160 тисяч+ переглядів новини «де шукати, де писати» — рекордні. Пошесть, війна та інші лиха, через які людям мало би ставати не до диктанту, дають протилежний ефект: охочих його писати і обговорювати більшає. Це чудово; це те, про що ми мріяли — люди цікавляться українською мовою, хочуть знати її краще, емоційно обговорюють написане Іриною Цілик і продиктоване Адою Роговцевою.

Але так би хотілося могти перерозподілити бодай частинку цього щорічного цунамі уваги на речі, які потребують втручання суспільства. На повернення на державну службу Євгена Мецгера, який наказав «заламати» журналістів «Радіо Свобода» та забрати в них техніку. На намагання захистити «Довженко-Центр» від знищення. На розпачливу ситуацію з роботою українських журналістів на щойно звільнених територіях — до Херсона пустили окремі іноземні знімальні групи, але відмовили українським, а тепер збираються позбавляти за роботу у звільненому місті акредитації. Можливо, ця увага загнала б назад у пристойне русло дії можновладців, які після 24 лютого отримали від суспільства величезний кредит довіри і раз у раз нею зловживають.

Гаразд, гаразд, я знаю, що це так не працює. Хіба не можна вголос помріяти? Звісно, краще радіодиктант, ніж сідниці Гордона.

У попередньому листі я писав, що нас стали читати менше (ця проблема є й у телевізійників), бо людям вимикають світло, а отже, й інтернет. Є технології, які дозволяють зробити так, аби інтернет не зникав, коли нема електрики — про них написала Наталка Данькова. Їх уже починають впроваджувати провайдери, хоч і не так швидко, як хотілося б. Звісно, краще було би прибрати першопричину — російські ракети, обстріли, саму Росію як таку. Але це все згодом :)

Росія як держава поки що не розпадається, але ознаки психічної хвороби у неї явно загострюються. Зокрема тамтешнім керівникам примарився в Україні Ібліс. Ми звикли до марень росіян — бойові комарі, вбивство снігурів, а тепер ось крадіжка єнота в Херсоні — але «десатанізація», якою вони тепер планують займатись в Україні, заслуговує на окремий аналіз. Який, власне, зробила Гала Скляревська.

Ще трохи свідчень російської неадекватності в медійному просторі назбирав у своєму традиційному огляді телеграм-каналів Олександр Крумін. Цей випуск присвячений втечі російської армії з правобережної частини Херсонщини і шматочка Миколаївщини. Херсон знову вільний (і українські медіа туди вже повертаються) Думаю, це була головна подія минулого тижня для всіх без винятку наших читачів. Радіють усі (фото, відео).

Принагідно — ну, бувають збіги в житті, що вдієш — загинув «у ДТП» наш старий знайомець Кирило Стремоусов. Різноманітні російські блогери, і зокрема подружжя Шаріїв, завзято доводять, що романтичного пасіонарія Стремоусова прибрали росіяни ж. Мимоволі згадуються жаби, гадюки й інші проросійські зрадники, яким варто приготуватися.

Завдяки цій події, яку не хочеться називати сумною навіть жартома, список медійників-колаборантів, які отримали офіційну підозру, скоротиться. А він і без того, скажу вам, короткий. Сподіваюсь, наші правоохоронці нікого не забудуть, зокрема і зрадників із херсонського каналу «ВТВ плюс», про яких ми колись писали.

Ще одна подія тижня — стрімке входження до складу виробників телемарафону «Єдині новини» каналу «Ми — Україна», створеного колишньою командою «України 24» під керівництвом Юрія Сугака. Спершу їм віддали нічні блоки, в яких інші виробники марафону переважно крутили повтори; треба віддати колишнім ахметовцям належне — вони роблять свої блоки наживо і з ексклюзивної інфи. Судячи з того, що вчора вночі в ефірі марафону була «Рада», ця домовленість може виявитись не остаточною. Наскільки якісно команда «Ми — Україна» буде працювати, й чи буде в кожному блоці робити омаж Офісу президента, побачимо за підсумками листопада. Поки що в нас вийшли підсумки моніторингу марафону за жовтень, і в цій публікації є деякі цікаві нові цифри. Наприклад, можна дізнатися, у чиїх блоках найбільше розмов із жінками, а в чиїх найменше; хто найчастіше запрошує чиновників, а хто — найменш охоче. Не скажу, що ці результати були для мене цілком прогнозованими, дещо навіть здивувало.

І дещо неполітичне (хоча це ще як сказати). Одна з головних медійних тем, що обговорювались останнім часом у соцмережах — «Холостяк» на СТБ. А конкретно — його україномовна озвучка, яка декого дратує, а інших навпаки тішить. Є таке загадкове, майже містичне явище: приходячи в ефір українського телебачення, українці обирають говорити російською, навіть якщо не просто знають українську, а говорять нею в повсякденному житті. В ефірі, під софітами — отже, треба по-городському балакати. Так вийшло і в черговому сезоні цього шоу, але за російськомовну програму під час повномасштабної російської агресії СТБ закидали би помідорами, тому канал вирішив озвучити всіх російськомовних учасниць одним жіночим голосом. Не подобається? Говоріть українською, радить Лєна Чиченіна.

І не забувайте,будь ласка, зазирати до наших добірок «Що хорошого». У свіжому випуску ми зібрали рекомендації не тільки нашої команди, а й гостьових зірок — Юрія Макарова і колег із Інституту масової інформації Оксани Романюк, Катерини Дячук й Ірини Земляної.

Сподіваємось, що наступного тижня будуть не менш приголомшливо радісні новини.

Дякуємо, що читаєте
«Детектор медіа»

Фото: Суспільне