На конкурсі «Євробачення» перемогла шведська співачка Лорін. Вона отримала 372 бали, лише трохи не дотягнувши до рекорду норвежця Александра Рибака 2009 року - 387.

Тож через тринадцять років, після 2000-го, конкурс повернеться до Швеції. Ведучі трансляції Тімур Мірошниченко й Тетяна Терехова поспішили уточнити: до Стокгольма. Не факт: на відміну від пострадянських країн, країни західноєвропейські не обмежують міжнародні заходи лише столицями. 1975 та 2000 років «Євробачення» проходило у Стокгольмі, 1985 року - в Гетеборзі, 1992 року - в Мальме. Минулорічний конкурс Німеччина приймала не в Берліні, а в Дюссельдорфі.

Друге місце посіли російські «Бурановские бабушки» з 259 балами, третє - серб Желько Йоксимович із 214 балами (як на мій погляд, його нинішня пісня помітно програвала пісні "Лане моjа", з якою він 2004 року, представляючи Сербію та Чорногорію, посів друге місце слідом за Русланою), четверте - азербайджанка Сабіна Бабаєва зі 150 балами, п'яте - албанка Рона Нішліу зі 146 балами.

Гайтана посіла 15-те місце, здобувши 65 балів. Їй виставили: 10 балів - Білорусь, 8 балів - Молдова та Росія, 7 балів - Мальта, 6 балів - Латвія, 3 бали - Азербайджан, Ірландія, Італія та Македонія, 2 бали - Іспанія та Литва, 1 бал - Греція, Естонія, Норвегія та Португалія.

Україна виставила такі бали: 12 - Азербайджану (який посів загальне 4-те місце), 10 - Росії (2-ге місце в загальному заліку), 8 - Молдові (11-те), 7 - Мальті (21-ше), 6 - Швеції (1-ше), 5 - Греції (17-те), 4 - Італії (9-те), 3 - Македонії (13-те), 2 - Сербії (3-тє), 1 - Естонії (6-е). Як бачимо, оцінки України дуже відчутно розбіглися із загальними результатами. Перші місця наша країна традиційно віддає пострадянським країнам, а всій решті Європи - вже потім. За голосуванням у конкурсах «Євробачення» наша країна виглядає як далека європейська провінція, чиї музичні смаки не виходять за територію екс-СРСР, і яка, відповідно, живе у своєму музичному «ведмежому куті».

Якщо минулого року переважна більшість фіналістів бодай раз здобували найвищу оцінку, то нині дванадцятки дісталися небагатьом. Вісімнадцять разів найвищий бал отримала переможниця Лорін - від Австрії, Бельгії, Великої Британії, Данії, Естонії, Ізраїлю, Ірландії, Ісландії, Іспанії, Латвії, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Росії, Словаччини, Угорщини, Фінляндії та Франції. Навіть звичні сусідські бали цьогоріч до значної міри «відсунулися» на десятки та вісімки.

Лише одна країна - Італія - не дала Лорін жодного балу.

Чотири найвищі оцінки здобула албанка Рона Нішліу (нагадаю, загальне 5-те місце) - від Італії, Македонії, Сан-Марино та Швейцарії. З цією співачкою пов'язана й справді знаменна подія: мешканка Косового, громадська активістка албанців-косоварів Нішліу отримала один бал від Сербії. І хай він лише один - він є фактом.

Чотири найвищі оцінки отримала Сабіна Бабаєва з Азербайджану (загальне 4-те місце) - їх їй виставили Литва, Мальта, Туреччина та Україна. Дванадцятки від Болгарії, Словенії, Хорватії та Чорногорії - таким був здобуток серба Желька Йоксимовича (3-тє місце).

Два найвищих бали отримала кіпріотка Іві Адаму (16-те місце) - від Греції та Швеції. Пліч-о-пліч із нею прийшла до фінішу представниця Греції Елефтерія Елефтеріу (17-те місце) - її оцінили найвищим балом Албанія та Кіпр. Двічі тріумфувала й македонка Каліопі (13-те місце): її пісню оцінили на дванадцять балів Боснія та Герцеговина й Сербія.

Одну дванадцятку отримав Донні Монтелл із Литви (14-те місце) - від Грузії. Єдиний найвищий бал румунам «Мандінга» (12-те місце) виставила Молдова. Румунія нагородила єдиною дванадцяткою молдованина Пашу Парфенія (11-те місце). Азербайджан подарував єдине перше місце туркові Джанові Бономо (7-ме місце). Іспанка Пастора Солер (10-те місце) здобула найвищий бал від Португалії. Лише одну найвищу оцінку отримали російські «Бурановские бабушки», що посіли друге місце, - як і годиться, від Білорусі.

Отже, найвищі оцінки здобували або Швеція, або сусіди. Сусідські взаємостосунки цьогоріч було доведено до рекорду. Греція та Кіпр і так завжди голосують одне за одного. Нині цього виявилося замало, й Грецію представляла кіпріотка, а Кіпр - грекиня. Щоб уже точно ніхто не сумнівався.

П'ятнадцяте місце Гайтани... Боюся, що реакція в Україні буде не зовсім адекватною. За радянською традицією, ми й досі звикли ставитися до спортивних змагань і пісенних конкурсів, мов до священної війни. Нам потрібна перемога й тільки перемога, а хто її не здобув - той ледь не зрадник. Принаймні, судячи з попередніх років, ставитися до «Євробачення» як до фестивалю, як до свята, де виборювання місць - то не головне, ми не звикли. Гайтана ж виступила цілком гідно. Помітно вільніше, розкутіше, ніж у півфіналі.

Що ж до місця... Отак цього року карта лягла. Точніше, свій козир поклала Лорін: її пісня - то був справжній haute couture, змагатися з яким не міг ніхто. У виступі шведки було все: оригінальна, красива мелодія, незвичне аранжування, сильний вокал, яким співачка не хизувалася, а застосовувала його там, де потрібно, сценічний номер, що абсолютно гармоніював із піснею. Неперевершена пластика Лорін - ніби відображення музики на рефлекторному рівні. Цілком може бути, що «Євробачення-2012» увійде в історію так само, як «Євробачення-1974», на якому перемогли ABBA: відкриє світові нову суперзірку. У будь-якому разі переможна пісня Euphoria приречена стати суперхітом - немає жодних сумнівів.

На другому місці опинилося російське фрік-шоу. Досить запальна, але банальна мелодія, слабенький вокал... Так, це було фрік-шоу, але нестандартне й неочікуване. Нагадаю: «Бурановские бабушки» здобули лише один найвищий бал. Але й жодного балу не дала їм лише одна країна - Швейцарія. Більшість країн давали росіянкам середні оцінки. Зі світу по нитці - якраз назбиралося на друге місце. Але навряд чи російська пісня залишиться в пам'яті європейців окремо від відеоряду.

Третє місце завоювала лірична балада. Цього року їх, ліричних балад, було надміру, і, як на мою суб'єктивну думку, найкрасивішу проспівали ісландці Грета Саломе та Йонсі. Але вони в підсумку стали лише двадцятими. Можливо, саме надлишок балад зіграв із ісландцями злий жарт: вони виступали на початку, тоді як Желько Йоксимович - третім від кінця. Коли почалося голосування, пісня серба була ще свіжою в пам'яті, тоді як пісня ісландців устигла потьмяніти.

Ще однією помітною тенденцією стало те, що гоцалки на всю сцену вже не в моді. Компенсувати розгуляй-балетом брак харизми співаків уже не виходить.

Загалом цьогорічний фінал був винятково сильним і винятково цікавим. Це було, можливо, найсильніше «Євробачення», принаймні за останні десять років. Чимало було й дуже сильних вокалістів. Зверхньо-зневажливі відгуки про «Євробачення», як-от оцей, цього року не мають жодних підстав. Тим паче, що телебачення - ані наше, ані російське - не бавить глядачів концертами бодай такого рівня. І близько не бавить. Тож чого тут більше - снобізму чи квасного патріотизму? Що ж до наведеної статті Сергея Оболонкова, то декілька пасажів із неї змусили здивуватися. Наприклад, такий: «А ещё представитель Азербайджана выступил с номером с на удивление честным названием...» - тоді як «представителем» Азербайджану була дівчина. Звинувачення ж у тому, що тексти пісень писав не Байрон, - прийом, визнаний забороненим ще за радянських часів. «Євробачення» ніколи не претендувало на те, щоб бути конкурсом високої поезії.

У будь-якому разі, гидливе «фі-і!» найчастіше можна почути від людей, які про «Євробачення» десь щось чули, але самих його концертів не бачили. І публікацій у ЗМІ це стосується тією самою мірою.

... Не треба бути прогнозистом, щоби передбачити ще один аспект критики Гайтани: «Ми ж казали, що вона - не українка! А от "Бурановские бабушки" стали другими! Треба було везти щось солов'їне!» Для поціновувачів етнічної чистоти зауважу: переможниця Лорін - марокканська берберка за національністю.

«Екзотичне» етнічне походження багатьох конкурсантів, до речі, було ще однією відмінністю нинішнього конкурсу. Болгарію представляла циганка Софі Маринова, Данію - народжена у Гватемалі етнічна німкеня Солуна Самай, Фінляндію - етнічна шведка Пернілла, Францію - етнічна індонезійка Анггун, Румунію - гурт «Мандінга», що наполовину складається з кубинців, нідерландка Джоан Франка - етнічна туркеня, конкурсант від Туреччини Джан Бономо - етнічний єврей, Норвегію представляв народжений в Ірані етнічний азербайджанець Туджі...

Фраза Тімура Мірошниченка: «Брейвік став убивцею, наслухавшись Туджі» навряд чи увійде в історію як найелегантніший його жарт. До того ж, під час голосування Мірошниченко й Тетяна Терехова нагадували глядачам правила «Євробачення», зокрема й таке: коментатори не мають права казати нічого, що може вплинути на ставлення глядачів до виконавців.

Хоч би як, а азербайджанські ЗМІ зараховували Гайтану до ймовірних тріумфаторів, поруч із Лорін і Туджі. Що ж, зайвий доказ: конкурси «Євробачення» - річ непередбачувана. Останнє місце норвежця - зайве нагадування: чого «Євробачення» не любить, то це намагання скопіювати чужий успіх. Торік представник Швеції Ерік Сааде з піснею, дуже схожою на цьогорічну норвезьку, й навіть зовні схожий на Туджі (етнічний ліванець) посів третє місце. Цьогорічна копія Сааде, як і годиться, успіху не мала.

У фіналі, як і зазвичай для останніх років, домінувала англійська мова. Але не абсолютно: представники Албанії, Боснії та Герцеговини, Естонії, Іспанії, Македонії, Сербії, Франції співали рідними мовами, представники Румунії - іспанською, представники Італії й Росії - наполовину англійською та рідними. Найменшим домінування англійської було у другому півфіналі: там рідними мовами співали всі п'ятеро пост'югославів, болгарка, естонець, португалка...

...Довкола конкурсу вирувало чимало політичних пристрастей. Це було далеко не вперше: 1969 року конкурс проходив у Мадриді, у франкістській Іспанії. Австрія через це його бойкотувала. Але керівництво ЄМС тримається підкреслено поза політикою. Й має на те рацію.

Влада Азербайджану прагнула перетворити «Євробачення» на свій тріумф, витратила на підготовку грубезні гроші. (Торік Німеччина організувала конкурс не гірше, витративши набагато менше. Таким виходить загальне правило: репресивні, недемократичні режими вдаються до непомірних витрат там, де демократичні країни обходяться помірними витратами.)

Але тріумф азербайджанської влади виявився тріумфом місцевого масштабу: під час конкурсу про керівників держави ніхто й не згадував. Героями були аж ніяк не вони. Тож усі піарні винаходи, всі намагання сподобатися в підсумку виявилися звичайним марнотратством.

Авторитарні режими, що намагаються використати чи то спортивні, чи то пісенні змагання для поліпшення й лакування власного іміджу, виглядають просто смішними. Мов той хуліган, що під час фіналу минулорічного конкурсу «Євробачення» вискочив на сцену й почав позувати перед камерами. А самі міжнародні спортивні та пісенні заходи потихеньку роблять свою справу: скажімо, Олімпійські ігри 1980 року стали одним із чинників, що прискорили крах СРСР. Секрет тут є простим: намагаючись виглядати «як усі», авторитарні режими змушені бодай зображувати свободу, й... повернути суспільство у попередній стан стає вже неможливо. Суспільство змінюється; відчувши себе частиною великого й вільного світу, воно прагне реальних, а не декоративних змін.

Повчальний скандал стався й у Білорусі: вже по завершенні національного відбору прийшов Аляксандр Лукашенка й наказав переграти конкурс. Результат ми бачили. Так, можна змусити країну вважати взірцевими смаки однієї людини, але не можна змусити до цього світ.

...Трансляція фіналу практично нічим не відрізнялася від трансляцій півфіналу. Все було на тому ж високому рівні. Хіба що була одна відмінність: нарешті показали загальні плани «грінруму». Досить затишно. Ведучі на сцені Лейла Алієва, Ельдар Гасімов та Наргіз Бірк-Перерсен були розкутими, але не фамільярними - саме такими, як і належить ведучим.

Мірошниченко з Тереховою супроводжували трансляцію теж загалом непогано: всю суттєву інформацію доносили, зайвого майже не було. Хіба що Терехова раптом почала розповідати, як наша влада цікавиться «Євробаченням», як переглядає всі трансляції Микола Азаров, як він уболіває за Гайтану, й як йому подобаються Лорін та «Бурановские бабушки». Ну, й для чого все це було?

Бали від України оголошував Матіас на тлі київського Майдану Незалежності. Навряд чи це найпривабливіше в Україні місце (а тло для тих, хто оголошує бали - це ж візитівка країни!), та й розгледіти, що то саме Майдан, могли лише ті, хто добре його знають.

...Перед трансляцією Перший національний розігрівав глядачів ток-шоу. Продюсери та інші причетні до шоу-бізнесу особи верзли здебільшого те, що цікаве їм і більше нікому. Вразила пропозиція одного з учасників: задля отримання на конкурсах «Євробачення» високих результатів треба звернутися до всіх українців усіх діаспор активно голосувати за українських виконавців. Можна було дійти висновку, що за цими технологічними штучками (вивертами) нашим шоу-бізнесменам і на думку не спадає: самі по собі пісні й їхнє виконання теж мають певне значення й відіграють певну роль... Утім, стан вітчизняного шоу-бізнесу переконує: схоже, таки не спадає. Й якби ж то стосувалося самого лише шоу-бізнесу!

Просто просльозитися змусило запитання: Міка Ньютон записує альбом у США - то завдяки кому й чому вона вийшла на міжнародний рівень, завдяки конкурсу «Євробачення» чи ні? Узагалі-то, записувати у США альбом може хто завгодно - аби гроші були. Яким вийде альбом Міки Ньютон, хто й як його купуватиме й чи купуватиме взагалі - те наразі є геть невідомим. Але «вихід на міжнародний рівень», виявляється, вже є доконаним фактом!

Яким же провінційним, доморощеним виглядало це ток-шоу!

Ну, а «Євробачення-2012» запам'ятається як дуже й дуже яскраве.

Фото - 1tv.com.ua