Цього року Перший національний канал не став перетворювати конкурс пісні «Євробачення» на видатну телевізійну подію. Пригадаймо позаминулий рік: тоді ледь не два місяці перед конкурсом щотижня виходила програма «Конкуренти Альоші». Інша річ, що вона подеколи не витримувала ніякої критики - але принаймні канал намагався привернути якомога більшу увагу до конкурсу і «розігріти» глядачів.

Нині все тихо. Що й виглядає дуже дивним. Усе ж таки «Євробачення» - телепродукт, ексклюзивними правами на який володіє Перший національний. Телепродукт, що викликає до себе чималий інтерес. Легковажити ним, ледь не нехтувати - чи виправдано це? Зокрема, може залишитися враження: «розігрівати» публіку канал може або так, щоб не витримувати критики, або ніяк.

Лише тричі перед конкурсом вийшов традиційний «Щоденник "Євробачення"» - 17, 19 й 21 травня. Неймовірно мало, зважаючи на те, що минулих років він з'являвся за тиждень до конкурсу й виходив щоденно. Додайте, що всі три випуски виходили вранці, причому в різний час, із повтором уночі, а два ще й припали на робочі дні - й ви не зможете не дійти висновку: цьогорічне «Євробачення» Перший національний канал розглядає як подію маргінальну. Не варту занадто великої уваги.

Зайвого разу доводиться стверджувати: нинішнє керівництво НТКУ вже втретє організує участь України в пісенному конкурсі «Євробачення», але свого ставлення до цієї події, своєї політики щодо «Євробачення» ще так і не виробило. І не надто видно, щоб виробляло.

Отже, «Щоденники "Євробачення"». От хто, як ви гадаєте, мусив би бути їхніми головними героями? Учасники конкурсу? Його організатори? Бакинці, що живуть в атмосфері очікування пісенного свята? А от і не вгадали: безсумнівними головними героями виявилися Тімур Мірошниченко й Тетяна Терехова. От вони вирішують, кому піти на екскурсію, а кому - ще кудись. От вони просто жваво обговорюють ураження. Усе решта - так, тло для них. Усе решта - події за їхніми спинами.

Один із найперших кадрів найпершого випуску: аеропорт, літак. Із літака виходить Гайтана, а одразу ж за нею - Тімур Мірошниченко. Трохи потримавши крупний план співачки, камера зупиняється на Мірошниченку й довго не відпускає його.

Нарешті відпускає. У кадрі - автобус із табличкою «Ukraine». Раптом з'являється Тетяна Терехова. Вона просвічує глядачів: «Баку майже втричі більше Києва, проживає тут понад 2 мільйони людей». Після цього одкровення хочеться офонаріти й не встати.

Новозведена «Крісталл Холл Арена» на штучно намитому півострові. Красиво, модерно. Не те, що висотки у стилі «сталінський ампір», які домінують тепер у Києві. «Фантастика! Здесь вот такая вот атмосфера, вот такие вот люди!» - каже хтось.

Глядачам атмосфери не видно й не відчутно, людей так само. Їм показують репетицію Гайтани. У залі - минулорічні переможці Ель та Ніккі. Аж тут усюдисущий Мірошниченко: «Как вам наша представительница?» Свіженьке таке запитання. А головне ж, так і провокує на щиру вдумливу відповідь, а не на черговий комплімент задля годиться.

Азербайджанські артисти, звісно ж, відгукуються схвально й дуже схвально. Чи щиро? А чи просто так? А от цього вже не дізнатися. Чи не принижує така запопадливість Гайтану, яка є чудовою співачкою й не потребує випрошених компліментів?

Прес-конференція Гайтани. У кадрі - маленькі фрагменти, інформації в них - ніякої. Лише ілюстрація до слів Мірошниченка: «Саме журналісти формують найперші враження у своїх країнах».

Ні, не можна сказати, що нічого цікавого взагалі немає. «Нутрощі» «Крісталл Холл Арени», суворий режим проходу туди, обладнання, що монтували шість тижнів. Робочі моменти репетицій - зокрема, коли українська делегація перевіряє відзнятий операторами матеріал на предмет унесення корективів до знімання. Але все це губиться на тлі загальнослів'я, говоріння, бо треба щось казати.

З другого випуску глядачі - нарешті! - могли зрозуміти, що в Баку виступатиме не сама лише Гайтана. Коротенькі фрагменти з репетицій представниці Швеції, «яку букмекери ставлять на перше місце», - імені її ведучі так і не назвали - та ірландців «Джедуард», які беруть участь у «Євробаченні» другий рік поспіль. Зовсім миттєва картинка з прес-конференції ірландців - без слів, аби лише показати їхню «дитячу» поведінку.

У кадрі - куточки Баку. Нові одкровення від Терехової: «Старе місто дуже красиве й збудоване у стилі, характерному для цього регіону». Що то за регіон, про який ідеться, залишається тільки гадати - адже основна територія Азербайджану межує з Вірменією, Грузією, Іраном та Росією. А в кадрі - старовинні вулички, забудовані типовими європейськими будинками межі ХІХ-ХХ століть у стилі модерн. Донедавна подібних було чимало й у Києві.

«У Туреччини та Азербайджану багато спільного, - веде далі Терехова. - Культура, традиції, релігія». Те, що турки - здебільшого суніти, тоді як азербайджанці - шиїти, - це нічого, правда? Не має ніякого значення. Якщо Туреччина - то й є згаданий «регіон», то й тут хотілося б розчарувати пані Терехову: з цією країною межує лише анклав Азербайджану - Нахічевань, а основна територія - ні.

А Терехова розповідає про економічний бум в Азербайджані, у кадрі - панорами будівництва висоток. Який же тоді економічний бум в Україні, якщо зважати на будівництво висоток у столиці, - й подумати моторошно. А мені пригадалася минулорічна розмова з азербайджанцем - продавцем кавунів. «Залишаєшся тут, на батьківщину не повертаєшся?» - спитав я в нього. Його відповідь приголомшила: «В Азербайджане - коррупция, а у вас коррупции нет. По сравнению с нами - совсем нет». Нічого приємнішого про сьогоднішню Україну я не чув ніколи у своєму житті.

А на екрані тим часом на мить з'явилася Гайтана на вулицях азербайджанської столиці. «Дуже подобається їй, дуже подобається вона», - інформували ведучі.

Під кінець випуску показали репетицію російського гурту «Бурановские бабушки». «Їх тут обожнюють», - запевнили ведучі, й із ними можна було лише погодитися: хіба ж представників великої Росії можна не обожнювати? Репетицію росіянок показали довше й ґрунтовніше, ніж репетиції шведки й ірландців. «Бурбабушки» хвилювалися й починали з початку. Зрозуміло: Росія - то ж вам не якась Швеція!

Понеділковий випуск: прес-конференція Гайтани (на прохання якогось журналіста вона співає українською мовою), синхрони постановниці номера Ольги Семешкіної та продюсера Едуарда Кліма про те, чому довелося вносити корективи.

Миттєві, блискавичні фрагменти представника Грузії Андре Джохадзе (ведучі чомусь назвали його Андрієм), представника Сербії, якому журналісти віддали перше місце (Терехова не назвала його, хоча це був старий знайомий Желько Йоксимович - головний конкурент Руслани 2004 року) та представників Білорусі. Мірошниченко коротко розповів про скандал: на національному відборі перемогла інша співачка, але тут прийшов президент (не телекомпанії, а Республіки Білорусь) і все змінив.

Було ще більш блискавичне інтерв'ю з представником Німеччини, якого в титрах подали як Роман Лоб.

Мірошниченко повідомив про церемонію урочистого відкриття, але нічого особливо урочистого на екрані тим часом не відбувалося. «Сьогодні Гайтана пройшлася червоною доріжкою!» - повідомив Мірошниченко таким тоном, ніби Гайтана марила червоними доріжками ціле життя.

Насамкінець Мірошниченко розповів про те, як Гайтана співала, спочатку публіка реагувала так собі, але тільки-но співачка дійшла до приспіву - тут таке почалося! Тим часом камера показувала монітор у якомусь залі, на моніторі була Гайтана, але співала вона... «Танці».

...Зрозуміло: протягом десятихвилинного випуску інакше, як «галопом по Європах», ані про що не розповіси. Єдине, що можна зробити, - це передати атмосферу. Атмосферу приготувань до пісенного свята, атмосферу очікування, атмосферу європейського єднання. Усе це залишилося за кадром. Повністю й без жодних винятків. Необізнаний глядач довго гадав би: що це за подія - гастролі Гайтани в Баку? А чи туристична подорож Тімура Мірошниченка й Тетяни Терехової?

Фото  - 1tv.com.ua