За підсумками другого півфіналу, до фіналу «Євробачення-2012» пройшли співаки з Боснії та Герцеговини, Естонії, Литви, Македонії, Мальти, Норвегії, Сербії, Туреччини, України та Швеції. Не посміхнувся успіх артистам із Білорусі, Болгарії, Грузії, Нідерландів, Португалії, Словаччини, Словенії та Хорватії.

Мабуть, найприкріше мало бути грузинові Анрі Джохадзе: дотепер грузинські співаки завжди потрапляли до фіналу. Узагалі ж, конкурси останнього десятиріччя помітно поділили всі країни-учасниці на три групи.

Перша - це ті, чиї представники завжди або майже завжди потрапляють до фіналу. В нашому разі до таких належать Боснія та Герцеговина, Норвегія, Сербія, Туреччина, Україна та Швеція. (Минулого року турецький гурт до фіналу не пройшов, але це був єдиний виняток.)

Друга група - країни, чиї артисти не проходять до фіналу майже ніколи або дуже рідко. В нашому разі це Білорусь, Болгарія, Нідерланди та Словаччина.

Третя група - це країни «фіфті-фіфті», чиї виконавці проходять до фіналу, умовно кажучи, через раз. Саме вони зазвичай складають «геополітичну» інтригу конкурсів «Євробачення». До цієї групи належать Естонія, Литва, Мальта, Португалія, Словенія та Хорватія. Як бачимо, рівно половина на половину й вийшло.

Із підсумками другого півфіналу, як і першого, можна погодитися. Хоча й не так беззастережно: вибір був незрівнянно більшим. Мабуть, у підсумку відібрано таки найкращих. І якщо в першому півфіналі до фіналу проходили бодай більш-менш пристойні пісні, то у другому чимало цілком непоганих пісень і виступів так і залишилися без визнання. Чимало артистів, які святкували у вівторок проміжну перемогу, точно залишилися б поза межами фіналу, якби виступали у четвер.

Очевидна нерівність півфіналів залишається однією з основних проблем «Євробачення». З погляду шоу все гаразд: від першого до другого півфіналу інтрига зростає, шал пристрастей так само, найцікавіші виступи виявляються відсуненими ближче до кінця. Але ж ідеться не лише про шоу, а й про конкурс, де, за ідеєю, мало б бути зведено до мінімуму вплив сторонніх чинників. Хоча б задля того, щоб у перемогах і переможцях потім ніхто не сумнівався.

До початку концерту успіх Гайтани в півфіналі не викликав сумнівів. Особливо після того, як перша репетиція підняла рейтинг української співачки - як, утім, і передбачав на травневій прес-конференції продюсер Едуард Клім. Тільки-но розпочався концерт, довелося-таки похвилюватися. Надто вже багато було гідних і гідно виконаних пісень, до того ж, цілковито різних. Прохідних майже не було. А Гайтана - чи це лише здалося? - все ж таки, була дещо скутішою, сконцентрованішою, статичнішою, ніж зазвичай.

Хто відверто розчарував, то це представники Білорусі «Лайтсаунд». Як же гарно виглядали вони в демонстраційному кліпі! Інтернет-поціновувачі «Євробачення» пророкували їм незвичне для їхньої країни місце посеред лідерів. А виступ виявився таким, як і зазвичай у представників Білорусі, - безбарвним, не сильним вокально й недоречно патетичним.

До фіналу вийшли македонка Каліопі та боснійка Майя Сар. Але важко збагнути, чому поза межами фіналу залишилися хорватка Ніна Бадрич та словенка Ева Бото. Всі представники пост'югославських країн представили на розсуд глядачів приємні й мелодійні балади, на диво однакового стилю й однакового рівня виконання.

Як на мій погляд, могла б пройти до фіналу й португалка Філіпа Соуза: я не є прихильником традиційної португальської естради (а нічого іншого ця країна на конкурси «Євробачення» ніколи не виставляє; саме Португалії належить своєрідний антирекорд: от уже 48 років її представники все не можуть здобути перемогу), але цьогорічна пісня була мелодійною, емоційно виконаною й нічим не програвала португальським пісням попередніх років - тим, які опинялися у фіналі. Нічим, утім, і не вигравала в них.

Турок Джан Боно змусив пригадати Одесу часів непу. Втім, можливо, для європейської публіки це була свіжа екзотика.

Представниця Швеції Лорін... Це й справді було щось фантастичне. Не схожа на інші пісня, якийсь нереальний простір на сцені, мерехтливе світло, в якому співачка майже до кінця пісні була сама. Її рухи точно в ритм пісні - якісь примарні, химерні - замінювали підтанцьовку й були самодостатніми. Співачка ніби жила в пісні. Наприкінці номеру світло ставало яскравим, нереальність простору зникала, артистка припиняла свій танець, на сцені з'являвся танцюрист... Глядачі поверталися до реального світу.

Знову викликала захват сцена. Здавалося, з неї, мов із пластиліну, можна зробити що завгодно, змінюючи форми, розміри й сам простір.

І знову дратували заставки. Лише посередині другого півфіналу, та ще й з підказки Тімура Мірошниченка, я нарешті помітив: наприкінці кожної заставки показують будівлю «Крісталл Холл Арени», освітлену кольорами прапору країни, представник якої виступатиме. А в кожній заставці є ж іще й назва країни з її прапором на якомусь строкатому тлі! Ні, перестаралися організатори, свідомість просто не здатна була все це фіксувати. З нинішніх заставок цілком можна було зробити три, а то й чотири різних «комплекти».

Глядачі в кадрі майже не опинялися. Лише зрідка було видно їхні спини та прапорці, якими вони розмахували. Лише одного разу було зроблено виняток: глядачів показали в обличчя, вони завзято підтанцьовували. Це була пісня Гайтани.

Як і під час транслювання першого півфіналу, лише одного разу показали «грінрум» - у паузі між останнім конкурсним номером та оголошенням результатів. І знову якось так, що він вийшов схожим на вокзальну почекальню. Крупних планів конкурсантів, що чекали на результати, було вдосталь, а от уявити, як виглядає «грінрум», не вийшло.

У паузі між голосуванням і підбиттям підсумків у першому півфіналі виступав народний ансамбль. У другому співали переможниця «Євробачення-2007» Марія Шерифович, переможець «Євробачення-2009» Александр Рибак, позаминулорічна тріумфаторка Лєна; Ель та Ніккі виконали славетне Waterloo гурту АВВА. Те, що відбувається в паузах, показують не повністю, тож хто виступав до того, глядачі не побачили. А українська преса перед конкурсом анонсувала Діму Білана й лише його.

Вели репортаж Тімур Мірошниченко й Тетяна Терехова. Технічних накладок цього разу не було, плутанини ведучих із оголошенням самих себе - теж. У першому півфіналі така плутанина виникла, коли наприкінці трансляції Тетяна Терехова «випала» з оголошення. Усе ж ведучі, хай навіть найпопулярніші, мали б розуміти: впізнавати їх за голосами навчилися далеко не всі глядачі.

Ведучі були стримані, давали інформацію про конкурсантів і про конкурс. Давали її рівно: деяке піднесення викликала лише поява на конкурсній сцені шведки. Розмов «про взагалі» майже не було. Мабуть, гарний приклад подали ведучі в Баку: спародіювавши звичний стиль ведення музичних конкурсів, вони вийшли на сцену й по черзі промовили: «Бла-бла-бла-бла-бла-бла-бла».

Кому не пощастило, то це виконавчому спостерігачеві конкурсу Йонові Ола Сандові: українські коментатори його знову перейменували. Тепер він став Яном, а в першому півфіналі був Джоном.

...Перед трансляцією конкурсу Перший національний дав розігрів - «Україна з Гайтаною». Виявилося, що це проводи Гайтани на конкурс - щоправда, заочні, без самої Гайтани. Адже по завершенні травневої прес-конференції на моє запитання про проводи Едуард Клім відповів: «Проводів не буде».

Тож глядачів тішили Олександр Пономарьов, Світлана Лобода, Альоша, Наталя Бучинська й іще якісь молоді дарування з типовими пострадянськими піснями з серії «ані розумові, ані серцю». Сказати, що це так уже розігріло?..

Ну а ми чекаймо на фінал.

Фото - novynar.com.ua