«Валерію Івановичу, то Фірташ – не ваш партнер? І не має нічого спільного із каналом «Інтер»?»
Продовжуємо перевірку правдивості тверджень голови Служби безпеки України Валерія Хорошковського, які стосувались телеканалу «Інтер». Нагадаю, його теза «мы стараемся не давать оценок. Мы только освещаем официальные события и информацию. И делаем это качественно» не витримала перевірки на прикладі висвітлення продажу «Луганськтепловоза». Сьогоднішня серія стосуватиметься наступного твердження:
«Вы не видите для себя конфликта интересов при расследовании дела «РосУкрЭнерго», учитывая, что вы - партнер Дмитрия Фирташа?
- Я не являюсь партнером Фирташа. Вы знаете, что в газе меня нет и не было никогда. Поэтому я не вижу конфликта интересов. Моя задача - защищать украинское государство и украинский бюджет.
- Но у Фирташа есть опцион на покупку у вас 50% акций канала «Интер»?!
- Опцион - это еще не партнер. Когда он станет партнером - я вам скажу. Опцион действовал до конца прошлого года, но мы его продлили еще на полтора года.»
(«Українська правда»)
Призначення на пост голови СБУ, вихід у топ-15 найбагатших українців та інші подібні події додали Валерію Івановичу солідності, необхідної справжньому розпорядникові медіапростору. А ще кілька місяців тому мало хто всерйоз міг назвати Хорошковського справжнім власником «Інтера» - крім самого Хорошковського, який усіляко на цьому наполягав, і навіть зустрічався з журналістами, аби переконати їх, що ніякого справжнішого за нього власника «Інтер» не має. Називались різні прізвища та назви іноземних (власне, російських) корпорацій, а з 2007 року найчастіше лунало прізвище Фірташа. Згодом Хорошковський визнав, що Фірташ має опціон на 50% медіагрупи «Інтер». Не буду перелічувати всі прямі й непрямі ознаки того, що власник «Росукренерго» усі ці роки мав стосунок до «Інтера» - про це «Детектор медіа» писала регулярно. Тепер Хорошковський стверджує, що Фірташ не є його партнером, а дії менеджерської команди Ганни Безлюдної, яка протягом двох третин 2009 року вела запеклу інформаційну війну з Юлією Тимошенко на боці Фірташа й усіляко відбілювала останнього, критикує за «однобокість і деформацію інформаційного поля». Що ж, припустімо, Безлюдна була агентом Фірташа й деформувала в його інтересах інформаційне поле. Безлюдної нема, деформація виправлена... І Фірташ не партнер... Отже?
«Подробности недели», 20 червня:
Олег ПАНЮТА, ведущий: На днях закончилась громкая судебная тяжба. Стокгольмский арбитраж постановил, что государственная компания "Нафтогаз України" должна вернуть посреднику "РосУкрЭнерго" 11 миллиардов кубометров газа. Плюс компенсировать более одного миллиарда - за ущерб, который понесла "РосУкрЭнерго". Напомню, в прошлом году, в период кампании по вытеснению посредников из сферы газового транзита, "Нафтогаз" перевёл 11 миллиардов кубометров топлива на свой баланс. Тем не менее, сейчас этого объёма у компании нет - куда он делся, выясняют следователи. А "Нафтогаз" и власти страны теперь думают, где взять топливо, чтобы выполнить решение суда. Оспроить вердикт Стокгольмского арбитража практически невозможно. В этом убедилась Анастасия Даугуле.
Анастасия ДАУГУЛЕ, корреспондент: 2003 год. Гордость украинского авиастроения - богатырь "Руслан" - арестовывают в Канаде. Самолет ни в чем не виноват - просто оказался рентабельной собственностью Украины за рубежом - в то время, как Киев проиграл международный судебный спор.
Михаил ЧЕЧЕТОВ, глава Фонда государственного имущества Украины (2003-2005): "В основе этого конфликта был иск одного из иностранных инвесторов, с которым наша одна госструктура не рассчиталась. Они подали в суд и Стокгольмский суд принял решение о наложении ареста на наши активы. В частности, наложили арест на самолет "Руслан", который был за границей и несколько месяцев простоял под арестом".
Анастасия ДАУГУЛЕ, корреспондент: Крылатый узник балансировал на грани продажи с аукциона. Лайнер удалось вызволить после отчаянной битвы юристов. Михаил Ильяшев - один из тех, кто "воевал" за "Руслан". Тогда его юр.компания на своем опыте узнала, насколько весомо слово стокгольмских арбитров на Западе. Придраться удалось лишь к процедуре ареста, но никак ни к решению судей.
Михаил ИЛЬЯШЕВ, юрист, управляющий партнёр адвокатской компании: "Решение арбитража Стокгольма, безусловно, оно будет признано в третьих странах. В любой европейской стране, в любой развитой стране в Америке, в Азии, это решение будет признано и государственная собственность Украины будет арестовываться. Будут арестовываться счета госбанков, будут арестовываться суда, воздушные суда, недвижимость".
Анастасия ДАУГУЛЕ, корреспондент: Аристократический центр Стокгольма. Недалеко от Королевского Дворца шведской династии - основательное здание, уже несколько веков вмонтированное в старинный квартал. Последние 90 с лишним лет его занимают адвокаты Арбитражного института Торговой палаты Стокгольма - того самого, который и поныне вершит судьбы многомиллиардных сделок. Специально для журналистов "Интера" экскурсию проводит Ульф Франке, бессменный многолетний глава учреждения. Недавно он передал пост новому судье и теперь более откровенен в общении с прессой - хотя и сейчас не называет ни имен, ни сумм. Конфиденциальность - одно из нерушимых правил стокгольмского арбитража.
Ульф ФРАНКЕ, генеральный секретарь Арбитражного института Торговой палаты Стокгольма (1994-2010): "Обычно дело рассматривают три арбитра. Мы уделяем большое внимание их назначению - эти люди должны быть в высшей степени беспристрастны. И никогда не назначаем судей из государств, которые участвуют в споре. Арбитр не должен иметь никакого отношения ни к одной из сторон".
Анастасия ДАУГУЛЕ, корреспондент: Популярность суда в странах СНГ объясняется исторически: в 70-е годы Советский Союз стал активно торговать с Западом. Подыскивая место для решения неизбежных коммерческих споров, Внешторг СССР и иностранные компании остановились на Швеции: полу-капиталистической, полу-социалистической, но главное - совершенно нейтральной стране. Союз давно распался, а скандинавский суд сохранил и клиентуру, и репутацию. Сегодня арбитраж рассматривает около 200 исков в год. Обратиться может любая компания, заранее оговорившая Стокгольм в контракте. Половина исков приходит от собственно шведских фирм, часть - от российских, примерно поровну - от американских, английских, украинских и немецких.
Игорь ПОБИРЧЕНКО, международный арбитр, председатель коммерческого арбитражного суда Украины: "Я в 16-ти странах арбитр! Я рассматриваю дела в Стокгольме, Вене, Москве, Минске, в Белграде и так далее".
Анастасия ДАУГУЛЕ, корреспондент: Акакдемик Побирченко первым в СССР разработал университетский курс хозяйственного права. Сейчас его приглашают судить международные споры. В шведском арбитраже он знает каждый коридор. Самое нелепое подозрение, которое слышал в Украине о шведских судьях - что их можно подкупить. Законные гонорары в Стокгольме позволяют не думать о выгоде на стороне.
Игорь ПОБИРЧЕНКО, международный арбитр, председатель коммерческого арбитражного суда Украины: "По делу определенному может получить гонорар 75 миллионов евро. Это один арбитр! 75 миллионов евро! Ну, это по крупному делу, конечно. Да, это в Стокгольме".
Анастасия ДАУГУЛЕ, корреспондент: Подходить к шведскому суду, который существует уже почти сто лет только за счёт своей репутации, с украинскими мерками не стоит, - уверяют и адвокаты, защищавшие в Швеции интересы отечественных компаний.
Эрнест ГРАМАЦКИЙ, адвокат, кандидат юридических наук: "Это абсолютно цивилизованное учреждение, где украинцы себя чувствуют защищенными и в качестве истца, и в качестве ответчик. Если можно представить место, где не берут взяток, так это именно в Стокгольмском арбитражном суде".
Анастасия ДАУГУЛЕ, корреспондент: Кроме гонораров арбитрам, в Стокгольме взимают немалые сборы за документальное оформление и сопровождение дел. Поэтому судятся здесь, как правило, крупные компании. Например, Россия рассматривала многомиллиардный спор о поставках урана в США; Москва, после ареста Ходорковского, держала ответ перед зарубежными акционерами ЮКОСа. В отличие от государственных, решения международных коммерческих арбитражных судов практически невозможно обжаловать и отменить. Несколько исключений все-таки есть. В случае со Стокгольмом можно обратиться в шведский государственный суд и попытаться доказать, что арбитраж нарушил процедурные моменты. Например, не дал возможности истцу или ответчику в полной мере представить свою позицию. Однако суды уровня стокгольмского процедуры проводят так, что не подкопаешься. В таком случае вариант непринятия решения единственный: это противопоставить Фемиду шведскую - Фемиде национальной. История с украинским "Русланом" так и развивалась - решение Стокгольмского суда не признал суд киевский. И самолет арестовали в Канаде, где больше поверили шведам. Как сложится будущее недавнего "газового" решения - вопрос пока открытый.
Михаил ИЛЬЯШЕВ, юрист, управляющий партнёр адвокатской компании: "Правомерно - неправомерно, с основаниями "РосУкрЭнерго" выиграло суд - безосновательно, как защищался "Нафтогаз" - это уже второстепенный момент. Основной момент то, что решение принято и оно окончательное. И теперь стоит вопрос его исполнения. Его можно исполнить добровольно, его можно исполнить принудительно. Любое принудительное исполнение повлечет за собой для государства дополнительные издержки. Кроме тех, которые уже присуждены арбитражем в Стокгольме".
Анастасия ДАУГУЛЕ, корреспондент: Сейчас адвокаты "РосУкрЭнерго" ждут реакции на решение суда от украинской стороны.
Дэвид БРАУН, представитель компании "РосУкрЭнерго": "Мы не собираемся идти на компромисс в данный момент. Есть решение международного арбитража. Это наш газ и он должен быть возвращён до 1 сентября. Если по каким-либо причинам этого не произойдёт, тогда мы пересмотрим нашу позицию".
Анастасия ДАУГУЛЕ, корреспондент: Украина взяла паузу. Стокгольмское решение проходит экспертизу в Министерстве юстиции, где решают, что делать дальше.
Юрий БОЙКО, министр топлива и энергетики Украины: "Это не будет простое решение. Отдать 11 миллиардов из нашего газового баланса - это невозможно. И кто бы там что не говорил, у нас сегодня в хранилищах 15 миллиардов кубометров газа - отдать 11 миллиардов кубов, это значит, что мы не сможем закрыть газовый баланс зимы. Мы будем искать решение, которое позволит сохранить газовый баланс страны".
Анастасия ДАУГУЛЕ, корреспондент: На сегодня ясно - участникам спора придется искать компромисс. А следствию - виновных в газовом вакууме. С бывшего и.о. главы "Нафтогаза" Игоря Диденко уже взяли подписку о невыезде за пределы Украины.
Отак анітрохи не залежному від Фірташа «Інтеру» раптом схотілось зробити величезний просвітницький сюжет про Стокгольмський арбітраж. Сюжет, який ніби зовсім і не про «Росукренерго» - наводяться інші приклади, багато синхронів різних нібито незалежних людей. Але в якому рефреном проходить думка «оскаржити неможливо, доведеться віддавати». І лунає пряма погроза - якщо не віддасте добровільно, доведеться віддавати примусово, і тоді держава постраждає ще більше.
Нагадаю, раніше Бойко говорив, що допускає оскарження рішень Стокгольмського трибуналу щодо повернення «Росукренерго» конфіскованого газу. Й обіцяв не віддавати газ «бездумно».
При цьому прізвище Фірташа в матеріалі не згадується взагалі - правильно, навіщо, народ у нас не любить олігархів, зате «іноземні компанії» подекуди викликають повагу. Зокрема й компанії-посередники, які були «витіснені з ринку в ході кампанії». Елегантний цинізм цього формулювання можна порівняти тільки з вишуканою безпосередністю, з якою в кінці матеріалу з'являється тема «компромісу», на який можуть піти сторони. Уявляєте, що це за «компроміс», коли держава визнає за собою борг в 12 мільярдів кубометрів газу, маючи при цьому на балансі тільки 15? (Якщо, звичайно, Бойко каже правду - цього ж ніхто не перевіряв). Очевидно, умови «компромісу» заздалегідь узгоджені, і те, що отримає Фірташ як компенсацію за газ, смакуватиме йому явно не гірше, ніж цей самий газ...
Не забувають послати й стрілу в спину попередній владі, нагадуючи, що відповідальних за пропалі мільярди кубометрів покарають. Хоча про те, що 11-ти мільярдів у сховищах немає, ми чуємо у підводці без посилань на конкретне джерело. Та ще й із ремаркою, що долю конфіскованого у Фірташа газу визначають «слідчі» - якого саме органу, не вточнюють (навіщо зайвий раз насторожувати громадськість зв'язкою «Інтер»-Фірташ-СБУ). А ось поставити запитання Юлії Тимошенко, Олегу Дубині чи ще комусь із тогочасних урядовців, відповідальних за паливно-енергетичну сферу - де фірташеві 11 мільярдів кубометрів - «забувають». Дивовижно вибіркова забудькуватість...
Що бачить телеглядач у цьому сюжеті?
Перший і головний висновок - пани чубляться, і від рядових громадян нічого не залежить. Суд, Стокгольм, арбітраж, баланс, кубометри й мільярди, компроміси і консенсуси - все це не нашого розуму справа, і краще навіть не намагатися в цьому розібратись.
Другий висновок - тепло у ваших оселях тепер у руках Фірташа, бо якщо він висмокче свій газ силою (як саме забезпечується примусове виконання рішень стокгольмського арбітражу - ось чого в сюжеті Анастасії Даугуле чомусь не було; лишається простір для фантазій про введення шведського війська і нову Полтавську битву побіля газосховищ), то взимку ми замерзнемо. Але Фірташ добрий, він погодиться, замість заморожувати українців, на якийсь компроміс. Який це буде компроміс - див. пункт 1.
Третій висновок - газ украла Юлька-воровка. Вона така воровка, така воровка, що їй навіть слово давати стрьомно, щоб вона пояснила, куди ділося 11 мільярдів кубометрів газу. Нема чого пояснювати, все і так ясно. Про те, що зазначені обсяги дещо відрізняються від тих, які можна сховати в кишені або перегнати тихцем за кордон, глядачеві замислюватись не обов'язково. Головне - слідчі, чия служба и опасна и трудна, а назва відомства, де вони працюють, на первый взгляд как будто не видна, вже працюють із крадіями.
Валерію Івановичу, то Фірташ - не ваш партнер? І не має нічого спільного із каналом «Інтер»? І канал мав би висвітлювати події, в яких є інтерес Фірташа, безсторонньо і на загальних засадах? Тоді вам, напевно, пора знову виганяти топ-менеджмент каналу, бо «деформація інформаційного поля» очевидна.
Фото - tsn.ua
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.
Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
