Ієрихонські труби, сирени та німфи, Елла Фіцджеральд, яка трощить склянки голосом, та Вітас як об'єкт поклоніння синів та доньок Піднебесної - речі на межі видимого і невидимого, реального і потойбічного. Визнаю, що цей синонімічний ряд не здатний здивувати своєю стрункістю, але подібні асоціації заворушилися в моїй голові, коли я побачив, що «Інтер» збирається проникнути за герсу голосових зв'язок кримського вокального чуда - Джамали. Особливий трепет з'явився після прочитання замітки в блозі ідеолога та сценариста стрічки Олексія Бобровнікова: «я уговорил одного из самых вменяемых режиссеров украинского документального кино - Софию Чемерис - поучаствовать со мной в съемках фильма о Сусане. София сказала: "ок, но при одном условии - мы залезем ей в горло, чтобы снять связки! А еще мы должны сделать ей кардиограмму..."».

На цих словах я сіпнувся і поліз в Google, не вірячи очам своїм, а точніше анонсу від прес-служби «Інтера»: «Впервые в мире документалисты студии "07 Продакшн" совместно с группой ученых и врачей в прямом смысле заглянут за кулисы голоса и узнают, что происходит в организме человека, который поет».

Мене насторожило дві речі. По-перше, «кардіограма», а по-друге, «впервые в мире». Які таємниці співочого таланту Сусани мала відкрити кардіограма, я так і не зрозумів, навіть після перегляду фільму, хоча співачці її таки справді зробили. Що ж стосується другого пункту, то це була правда. Згадок про подібні кінороботи в мережі я не виявив. Кириличний сегмент інтернету мовчить, а англомовний видає посилання на вправи паталогоанатомів з прахом короля поп-музики та вівісекцію тварин під керівництвом садиста Пітера Сінгера.

Зняти таку стрічку не додумались ні фоніатри, ні фахівці з психоакустики, не кажучи про те, що спеціалісти, які займаються дослідженням голосу, використовують дещо інші методи. Але облишмо підходити з академічною лінійкою до науково-популярної документалістики. Це ж не кандидатська дисертація і навіть не лабораторна робота. Тому можна цілком поблажливо поставитись до певних наукоподібних пасажів «Анатомії голосу» на кшталт того, що творчим людям обов'язково потрібно їсти м'ясо і що Сусаночка виросла такою талановитою, тому що її батько найкращий у Криму шашличник.

Деякі дослідження Олексій Бобровніков та Софія Чемерис починають, але чомусь так і не завершують - наприклад, нам обіцяють з'ясувати геном голосу співачки, говорять кілька загальних фраз про гірські народи, а потім все зводять до вимірювання об'єму легенів. Натомість автори фільму тішать глядача висновками космічного масштабу на кшталт: «Пишуть вірші та співають тільки хижаки».

В блозі анонімного свідка медичного експерименту, що проводився та був знятий у одному з київських клубів, один з коментаторів пише слушне зауваження: «Нафиг приборы? Встали у пианино, измерили октавы - вот и возможности... А как она ими пользуется - это от природы, и плюс разработала связки... А толку от этих цифр? Сила упругости связок во время звукоиспускания?».

Симптоматично, але цей простий експеримент так і не було проведено. 4 октави співачки було піднесено як твердження, що не потребує доказу. Тим часом в Україні, дякувати Богу, є співачка, не згадати яку в контексті даної теми було б неправильно. Катерина (Chilly) Кондратенко володіє голосом такої сили, що для його вимірювання не потрібні дорогі пристрої. Її звуковидобування настільки потужне, що на репетиційній базі лопаються вікна та посуд, а мікрофон на її концертах - скоріше антураж, ніж засіб для підсилення співу (співачка мусить тримати його ледь не на метровій відстані від власного рота, у чому міг переконатися кожен, хто хоч раз був на концерті Каті Chilly).

Якщо не прискіпуватись до змісту тверджень, а також до побудови та подачі авторського закадрового тексту в стилі НЛП-атаки, фільм залишає чудове враження. Динамічний, енергійний, насичений, з купою задіяних фігурантів, апаратів, проводів, дисплеїв. Дивитись таке цікаво, незважаючи на те, що в окремих моментах автори на рівному місці намагаються створити атмосферу саспенсу напруженою музикою та дикторськими інтонаціями (а на екрані в цей момент Джамалі роблять звичайний ренген). Щоправда, коли Сусана під час лабораторного експерименту співала тужливу бабусину пісню, довелось за неї серйозно попереживати. Співачка мало не знепритомніла і до тями її привів тільки джаз - «бєз всякіх мєдікАмєнтов» (!!!), як слушно зауважила жінка-фахівець.

Відпрацювавши півторагодинний концерт, обплутана дротами, Джамала отримала вердикт: співати їй можна, організм у нормі, але дві сумні композиції поспіль виконувати не рекомендується. Не обійшлося у фільмі й без філософських узагальнень. Мовляв, окрім людини, єдиний вид на Землі, що співає, це птахи. Втім, вони це роблять заради продовження роду, а люди ж бо заради мистецтва! Тут можна було б зануритись у джунглі схоластики і заступитись за братів наших менших, принаймні котів та собак, котрі, як на мене, доволі музично виконують свої рулади. Але ж ми про мистецтво... І якщо говорити про нього в контексті фільму «Анатомія голосу», то під'єднавши електроди до мого серця, ви б побачили там вдячність за пророблену знімальною групою роботу. Мої обидві мозкові півкулі наповнює дяка за сучасний фільм з оригінальною режисурою, присвячений дійсно феноменальній артистці, який цікаво дивитися, який провокує до діалогу та суперечки, а значить, спонукає до життя.

Фото - MySpace