Що цікаво, шановні читачі «Детектор медіа»: новий сезон «Танцюю для тебе» стартував, але його начебто й немає в різноманітних оглядах електронних та друкованих ЗМІ. А які в першому сезоні були журналістські протести проти експлуатації людських трагедій у телевізійно-танцювальному шоу! Як ламалися списи навколо тих чи інших поворотів сюжетів на танцмайданчику і за його лаштунками! Приїлося? Чи все увійшло в рамки розрахованого на цілу низку сезонів шоу трохи вищої за середню успішності, а моральну проблематичність - назвімо її так - використання дитячих драм і проблем у телешоубізнесі дещо вже згладжено успіхами у розв'язанні цих проблем у минулому сезоні? Важко дати однозначні відповіді - почекаємо, поки шоу розгорнеться в часі та просторі (як звичайних, так і суто телевізійних). Але вже можна визначити щонайменше кілька серйозних проблем, які супроводжують «Танцюю для тебе» від його початку й нікуди не збираються зникати в новому сезоні.

Те, що дитячі мрії і проблеми мають різні «вагові» (які далеко не завжди прямо корелюють із грошовими) категорії - це, мабуть, річ неминуча. Але все ж хотілося б ретельнішого добору в цій дуже делікатній сфері - якщо вже вона стає предметом телешоу. Так само, як хочеться і не такого відвертого (з першого дня!) поділу танцювальних пар на потенційних лідерів та аутсайдерів, - поділу, що вже став самоочевидним.

Та це не головне. «Танцюю для тебе» від 3 жовтня наочно продемонструвало, чого не варто робити в ефірі, навіть виходячи з якихось залаштункових чи фінансових міркувань.

По-перше, цього разу тональність у журі задавала, сидячи в першому кріслі, Вєрка Сердючка. Звісно, в цієї незмінної протягом останніх ледь не 15 років дійової особи тележиття України є чимало палких прихильників (і не менш палких ненависників). Але все ж нижчеплінтусовий гумор (якщо це й справді гумор), кілька разів продемонстрований у прямому ефірі Андрієм Данилком, вочевидь дисгармоніював із загальною тональністю програми. А пару разів прозвучали, як на мене, відверто хамські репліки, які, втім, залишилися без належної відповіді з боку більш освічених та начебто інтелігентних членів журі. Невже такий гумор видається смішним і доречним? Чи «камертон Сердючки» виявився таким потужним, що голоси інших членів журі мимоволі звучали тільки йому в унісон? Чи, може, ніхто не наважився керуватися старомодними і незастосовуваними нині правилами хорошого тону в пристойному товаристві, щоб не дратувати організаторів шоу і не створювати собі зайвих фінансових проблем?

Слово честі, претендентів на перше крісло варто було б добирати людям зі смаком, а не з орієнтацією на значною мірою вигаданих ними ж барбосів, якими українські громадяни в переважній більшості, на щастя, поки що не є.

По-друге, я цілком розумію існування фінансових та, можливо, якихось інших інтересів організаторів «Танцюю для тебе», проте композитор Ігор Крутой весь вечір за роялем зі своєю музикою... Пробачте, під ці композиції, можливо, добре споживати щось гаряченьке й холодненьке у ресторані, але тільки не показувати свою танцювальну майстерність. Років зо 20 тому Крутой був справді відносно «крутим» у музичному сенсі, маючи кілька непоганих шлягерів. А що нині? Не знаю як іншим, але мені більшість його композицій нагадувала «легку музику» радіостанції «Маяк» брежнєвських часів, себто була ніякою чи, радше, фоновою - під таку можна робити що завгодно, але не «закручувати» оригінальні і яскраві танці. Здається, минулого сезону вже був подібний експеримент, але тоді звучали пісні Меладзе, значно більш яскраві, танцювальні і сюжетні. І... коротші.

І тут ми переходимо до «по-третє». Дуже важко уявити, щоб у шоу на телебаченні України (не так важливо, про який канал ідеться і про яке шоу, за винятком, звісно, політичних) раптом з'явився неукраїнський учасник або член суддівської колегії не з Росії. Виняток, здається, один - міжнародні «Танці з зірками», але на те вони й були міжнародними, чи не так?

Узагалі, складається враження, що за радянських часів ми за допомогою телебачення значно краще знали музичне (і взагалі культурне) життя Білорусі, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Прибалтики, Середньої Азії, Казахстану, Молдови, ніж сьогодні. Ні, звісно, ми маємо в «Танцюю для тебе» вельми яскравого представника братнього венесуельського народу, але він сьогодні вже такий венесуелець, як у згадані брежнєвські часи Дін Рід (ті, кому за 40, пам'ятаєте цього співака?) був американцем...

Ні, я чудово розумію, що «Плюси» сьогодні навряд чи залучать до участі в шоу (і не тільки в цьому) справжнього, а не московського чи пітерського грузина, естонця чи литовця - а раптом візьме і скаже щось «неправильне», що зіпсує відносини власників каналу із зоресяйним Кремлем? Але чому б не дати глядачам можливість побачити майстра танцю з Молдови у журі чи білоруського композитора за роялем? Невже у Вірменії немає політично нейтральних осіб, що можуть «засвітитися» на «Танцях»? І невже ж у світі є виключно українсько-російські танцювальні зв'язки?

До речі, така політика, притаманна практично всім телеканалам і ФМ-станціям України, наочно доводить ціну базгранині про «розірвані зв'язки між колись братніми народами», досі популярній у певних політичних колах. Пікети проти засилля «українського націоналізму» на радіо й телебаченні я бачив, а от проти «дискримінації братньої білоруської культури» - ніколи.

І взагалі, з музики, яка звучить на «Танцюю для тебе», складається враження, що на планеті Земля існують тільки Україна, Росія, США, Західна Європа, Латинська Америка - і все! Крапка. Нічого іншого - принаймні, в музичному сенсі - світ не породив. Але ж це, перепрошую, відгонить якимось дуже специфічним, але жахливо нудним провінціалізмом...

А тим часом навіть аматорські - до певної міри, враховуючи участь у шоу непрофесіоналів, - спроби виборсатися за межі окресленого кола, як на мене, додали б певної жвавості в танцювальні перегони. І, цілком імовірно, одразу ж привернули б до телешоу більшу увагу оглядачів - хай ці репліки й були б спочатку критичними чи іронічними, але ж пильна увага критиків - це те, що добре само по собі, бо вона впливає й на увагу широкого загалу.

Одне слово: для того, щоб завершити весь проект «Танцюю для тебе» у цьому чи наступному сезонах, треба залишити все так, як воно є. А для того, щоб продовжити й далі один із небагатьох на українському телебаченні проектів, у якому фігурують живі і часом дуже цікаві люди (і, головне, зовсім не політики!), треба весь час щось змінювати, інколи - досить істотно. Що саме - свою думку я висловив, ґрунтуючись на власних спостереженнях і з позиції глядача. Втім, можливо, з позиції професійного телевізійника чи ентузіаста танців усе виглядає інакше, і новий сезон «Танцюю для тебе» є гранично довершеним у всіх планах?

Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників

Фото - 1plus1.ua