На початку телесезону 2009/2010 відразу декілька телеканалів заявили про намір запустити політичне ток-шоу або політичну програму «під вибори». Перший проект із цієї когорти - ток-шоу «Готовий відповідати» - стартував на ТРК «Україна» 24 вересня у слоті, який свого часу займала доброї пам'яті програма «Дуель» (четвер, 22.20 - 23.00). Концепція нової програми гранично проста: у певному регіоні облаштовується студія, яка з огляду на дорожньо-польові умови має воістину спартанське оформлення та мінімум декорацій; до відповіді запрошується певний політик, якого умовно (до початку офіційної кампанії) вважають кандидатом на пост Президента. Мешканці регіону, що зголосились до участі в програмі, ставлять героєві запитання; тут же присутні експерти - журналісти, політологи, представники творчої інтелігенції, - які періодично втручаються із власними запитаннями або коментарями. Позаяк програма виходить у записі, ніяких ускладнень на зразок інтерактивного голосування вона не містить. Причини відмови від тієї свободи, яку, як відомо, дає прямий ефір, канал не пояснює.

Фішкою, що повинна вигідно відрізняти цей простий як двері формат від інших політичних ток-шоу, є участь пересічних людей, які ставлять запитання політикові. Багаторічна практика «відкритих мікрофонів» у таких шоу, як «Майдан» (5 канал), «Свобода слова» (ICTV) та інші, засвідчує, що активні громадяни завжди знайдуть «пару ласкавих» для політиків, хоча їхнім запитанням та реплікам бракує фаховості, предметності, точності та гостроти в порівнянні з тими, які озвучують експерти. Щоправда, знаємо ми й чимало прикладів, коли на різноманітних «зустрічах із молоддю», телемостах та інших програмах подібного формату ретельно дібрана громадськість зачитувала правильні запитання до політика з папірця. Та за умови виходу програми у записі організатори ефіру могли б не обтяжувати себе інсценуванням, досягаючи аналогічного ефекту засобами монтажу... Якщо в цьому є потреба. Як це робиться - добре демонструвала свого часу  сумнозвісна «Народна платформа», яку на каналі «Інтер» використовували виключно як засіб агітації за вигідного чинній владі політика.   

У прем'єрному випуску «Готового відповідати» за участю Арсенія Яценюка (відео) такої потреби вочевидь не було, тож екс-спікерові довелось-таки відповісти на низку запитань, які зовсім не скидались на розробки його власних політтехнологів. Будучи постійним героєм ток-шоу, кандидат оперував переважно вже знайомими постійним глядачам ток-шоу домашніми заготовками.  Зокрема, вже на перше - доволі незручне - запитання про погану організацію штабів він відповів ніби завченим напам'ять пасажем, зазначивши, що виборча кампанія ще не почалась (а білборди, намети, газети, джинса в новинах - це все, треба думати, просто так), і взагалі, автор запитання «не має повної інформації» про діяльність штабів. Помітно, що в процесі тривалої передвиборної активності ораторський талант Яценюка дещо притупився: немов студент, що перевчився в ніч перед іспитом, він не завжди вгадував, яку саме із заготовок використати у відповідь на те чи інше запитання. Тож деякі з них вивалювались у порожнечу, як, наприклад, теза про забезпечення прав російської мови як гарантію збереження статусу української, парадоксальність якої так і залишилась незбагненною для одеської, а потім і всеукраїнської публіки.

Можливо, в силу того, що Арсеній Петрович сам по собі останнім часом є дещо комедійним персонажем (завдяки нав'язливій і всіма висміюваній рекламній кампанії передусім), його пафосні відповіді нагадували пародію на самого себе і українське політтелебачення загалом, а програма - стендап-шоу. Публіка органічно доповнювала сумбурно-комедійну картину; особливо ефектними були галаслива жінка з нестерпно високим голосом, яка вимагала федералізму, та аутичний юнак із запитанням «еврей ли вы?». Протягом 40 хвилин трансляції ваш автор, який навіть програму «5 копійок» Романа Чайки дивиться з кислим виразом обличчя, кілька разів від душі сміявся.

Перетворенню політичного шоу  на комеді-клаб неабияк сприяла ведуча програми Оксана Зинов'єва. Критикувати Оксану за її першу спробу в ролі ведучої на всеукраїнському каналі (дотепер вона мала досвід ведення програм на регіональній телекомпанії) було б передчасно, проте обрана нею роль пасивного спостерігача-модератора виконувалась аж надто ретельно.  Наприклад, усі рази, коли Арсеній Петрович заходився хулити «цю Верховну Раду» та «демократичну коаліцію», йому ніхто не нагадував про те, якої Верховної Ради він був Головою в 2007-2008 роках і яка коаліція тоді за нього проголосувала. Коли лідер «Фронту змін» безапеляційно приписав собі всі досягнення в боротьбі з приватизацією Одеського припортового заводу, заявивши, що дії Президента начебто є реакцією на його, Яценюка, відкритий лист, ведуча просто зобов'язана була поцікавитися джерелами такої впевненості. Не заважала вона політикові вдаватись до такої загальновідомої маніпуляції, як запитання у відповідь на запитання (протистояти цьому фокусу вчать навіть студентів на факультеті журналістики). Не перепитала, «к какой именно стати» він згадав про те, що норма про вступ України до НАТО ухвалювалась 2003 року Партією регіонів та СДПУ(о), відповідаючи на запитання про євроатлантичну інтеграцію. Одним словом, поводилась не по-журналістськи.

Зате на найслизькішій ділянці розмови, коли зайшлося про мовне питання, Оксані чомусь забаглося вклинитись у репліку політолога Олександра Палія: «Всі мої чернівецькі знайомі говорять...». «...говорять російською!», - радісно схохмила Оксана, отримавши у нагороду не менш безглузде зауваження від Яценюка «не говорять, а розмовляють». Тут би ведучій скумекати, що іноді краще жувати, проте вона, ледве дослухавши дотепне запитання Палія - «чому, якщо розумний і в окулярах, то відразу єврей?» - навіщось сказала «ні, є й українці розумні і в окулярах». Пізніше вона продовжувала в такому ж дусі:

Глядач: - Арсений Петрович, за счёт чего вы собираетесь выиграть выборы?

Яценюк (пафосно): - За счёт вашего голоса!

Зинов'єва (зі сміхом): - Буде мало!

Що ж, сподіваймося, що ведуча та її редактори зроблять висновки із першої спроби й підкоригують поведінку Оксани в кадрі, й надалі вона або займатиметься професійною та осмисленою модерацією, або, принаймні, не говоритиме зайвого. 

Незрозумілим аудиторії, а відтак нереалізованим, залишився фокус із запрошенням до студії на правах експерта митця Анатолія Федірка, відомого експлуатацією образу Яценюка у своїй творчості. Простенький відеоряд із пам'ятником Яценюкові, який Федірко відкрив у Чернівцях, пояснив би все й був би чудовою родзинкою програми. Натомість, коли митцеві нарешті дали слово, він сказав, що «працював над образом Яценюка рік тому», проте ця фраза нічого не сказала більшості невтаємничених. Поза тим, наявність експертів - однозначно позитивний момент програми, позаяк вони хоч трохи підвищують рівень емоційно-демагогічного діалогу між кандидатом та виборцями.

Попри мітинговий присмак «ходіння в народ», відповіді Арсенія Яценюка на переважно прості та безхитрісні запитання людей ще раз продемонстрували, які разючі зміни у психіці спричиняє заняття так званою публічною політикою. Навіть на ті запитання, які вимагали відповіді «так/ні», герой програми з розумним виглядом штовхав цілу промову, увінчану черговим гаслом своєї виборчої кампанії. Наприклад, на цілком конкретне й доречне запитання президента холдингу «Главред-медіа» Віктора Шлінчака, чи подобається Яценюкові, коли його порівнюють з Обамою, він видав спіч про те, що досить уже шукати чужоземних пророків, завершивши свою відповідь словами «я не хочу бути Обамою, моє прізвище Я-це-нюк». Про те, що Яценюк і позиціонується за допомогою реклами, і мріє будувати свою виборчу кампанію, і намагається поводитись перед камерами саме як «український Обама», останні півроку пишуть, говорять і висміюють усі. На кого ж тоді розраховане це кокетство, і чому б натомість не сказати щось на кшталт: так, ми використовуємо позитивні напрацювання кампанії американського президента, і хотілося б, щоб у моїй особі українська нація отримала такий самий оптимістичний імпульс, як американська із обранням Обами...? Із наближенням виборів Арсенія Петровича вочевидь чимдалі сильніше несе.

Але ми не про Яценюка, а про «Готовий відповідати». Чи є ця програма насправді майданчиком для (погано) прихованої агітації? Офіційна позиція каналу: участь політиків є принципово безкоштовною. З тональності оголошень про пошук учасників програми (зокрема у Львові, де наступного четверга відповідатиме Анатолій Гриценко) можна зробити висновок, що шукають не клакерів, а людей із власними серйозними запитаннями до політика.  За інформацією компетентних джерел, програми не робитимуться під кожного кандидата, проте в майбутньому «правильні» герої начебто отримуватимуть зручніші запитання, а «неправильних» бомбуватимуть компроматом та всіляко «мочитимуть». Підтвердити або спростувати цю інформацію ми зможемо в процесі спостережень протягом наступних 15 тижнів. Є підозра, що героєм останнього ефіру перед виборами стане кандидат у Президенти Віктор Федорович Янукович. Якого «забудуть» запитати і про шапки, і про Міжгір'я, і про багато іншого.  

Однак аж занадто солодкаве завершення першої програми - запитання від старенької «можете ли вы пообещать, что мои внуки будут жить лучше?», її чи то сльози, чи то сміх, пафосна відповідь Яценюка - «я буду пахать, как не пахал ни один президент...», оплески у відповідь і знов тривалий великий план обличчя авторки запитання, - наводить на роздуми. Дивує й те, що програма, що мала доволі пристойні показники (не забуваймо про конкуренцію з «Я так думаю» на 5-му каналі) й підвищила частку слоту в порівнянні з минулим тижнем, жодного разу не перервалась рекламою. Тому питання замовності або чесності програми, за всього небажання кидати тінь на ТРК «Україна», доводиться залишити без остаточної відповіді. Так чи інакше, ідея програми, в якій політики відповідають на запитання громадян, та ще й з виїздом у регіони - розумна й вчасна, особливо напередодні старту виборчої кампанії. Й може принести реальну користь суспільству, показавши справжні обличчя кандидатів у Президенти, за умови, якщо її творці вестимуть чесну гру.