Після того, як Всеукраїнська громадська організація «Телеглядацька асоціація батьків України» виступила із критикою на адресу телеканалу НТН, а Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі морально підтримала батьків, я автоматично перепрограмував телевізор на кухні так, щоби канал НТН став для мене ближчим у переліку пріоритетних для регулярного перегляду.

 

Друга причина моєї небайдужості до цього каналу – зміна дизайну. Тепер заставки виконано у графічному стилі коміксів а-ля Френк Міллер. У цю стилістику вписується і заставка мультсеріалу про Бетмена, який моя дитина дивиться на каналі ТЕТ, а головне – близьке моїй натурі оформлення книжок у м’яких та твердих обкладинках. Конкретно – детективів у стилі нуар. До речі, цей поширений у цивілізованому світі термін (а він визначає жанр «чорної історії») у французькій мові по відношенню до літератури означає також «роман жахів». Звідси – пряма паралель: той, хто невтомно виносить окремим програмам та всьому контенту каналу НТН різні попередження стосовно змісту, просто чогось боїться. І не хоче бачити страшилок.

 

Проте в цьому плані канал НТН, як на мене, зайняв більш виважену і чесну позицію, аніж канали, які прийнято ставити в перший ешелон українського телебачення. Наприклад, вмикаємо ми «ТСН» на «1+1» і хочемо дізнатися свіжі новини «про взагалі». Але ж тепер кожен або майже кожен випуск починається із історії про вбивство, нещасний випадок, каліцтво! Словом, головна дійова особа пересічних новин – Леді Смерть. Менеджери НТН, очевидно, теж розуміють: нагла смерть завжди буде топ-новиною і випуск новин все одно доведеться починати з неї. Так для чого називати вузький сегмент кримінальної хроніки об’єднуючим терміном «новини», якщо можна відмовитися від решти новин, залишивши тільки кримінальні? Програму «Вчасно», таким чином, згорнули. Замість цього чотири рази на добу показуючи програму «Свідок», яка складається виключно з кримінальних новин і, між іншим, не страждає на брак матеріалу.

 

Вивчаючи наповнення НТН, я помітив: крім того, що цей канал тепер «чоловічий» і «в стилі нуар», він ще й послідовний у плані виробництва та використання тільки власного продукту (йдеться, як ви розумієте, не про кінопокази). Крім згаданого вже чотирикратного «Свідка» щотижня по буднях виходять «Агенти впливу» (котрі, як уже зазначалося, змінили прописку), «Речовий доказ» та «Правда життя». Поки що найбільше запитань – до «Агентів впливу», але виключно через неповну, як на мене, відповідність заданому формату під умовною назвою «розслідування». Швидше за все, це теж нуар, тільки тепер уже відповідно до нашого розуміння цього терміну: у нас в Україні він більш відповідає поняттю «чорнуха». Або, коли бути точним, «чорна соціалка».

 

«Правда життя» мені подобається більше хоча б через те, що команда, яка працює над програмою, не імітує розслідування там, де логічно і правильно просто зняти сюжет-картинку з нашого повсякдення, а досліджує якусь одну тему, зазвичай теж повсякденну і соціальну. З останніх – самоспалення в Україні як форма протесту і нелегка доля бродячих тварин. Між іншим, якщо взяти чотири випуски «Правди життя», дещо скоротити хронометраж кожної і скласти їх в одну програму, то отриманий продукт можна буде відрізнити від «За Вікнами» на СТБ хіба за манерою подачі матеріалу. Одначе те ж саме можна сказати, поставивши поруч програми «Свідок» і «Надзвичайні новини» на ІCTV.

 

«Речовий доказ» – чи не єдиний ексклюзив. Принаймні, на жодному з чоловічих каналів я не побачив спеціальної програми, яка би майже півгодини розповідала про роботу експертів-криміналістів і взагалі про науково-технічну складову боротьби зі злочинністю. Скажімо, міліцейський опер, який олівцем малює словесні портрети, і дівчина-експерт, яка те ж саме робить за допомогою комп’ютерних програм, заперечують ефективність роботи один одного. Тим не менше, робота кожного потрібна, про що й розказали в одній із останніх програм циклу.

 

Крім «Найвідоміших українських маніяків», циклу, якій уже повторювали на каналі, тепер по четвергах і неділях НТН повторно показує ще один документальний цикл власного виробництва – «Легенди бандитської Одеси», проект у стилі ретро, хоча й зі збереженням елементів нуару. Дослідники історії Одеси Віктор Файтельберг-Бланк та Віктор Савченко, заявлені як ведучі цього 18-серійного проекту, виглядають швидше дослідниками не історії міста як такого, а його кримінальної історії. Не кожен краєзнавець готовий собі це дозволити. Здебільшого українські краєзнавці розповідають етнографічні легенди, які можна знайти в будь-якому туристичному путівнику. І я чекаю продовження ще одного проекту НТН, заявленого навесні одним фільмом – «Інша війна». Міліцейські архіви повоєнної доби – це скарб, який журналісти каналу поки що тільки знайшли і копнули не надто глибоко.

 

Ось тут хочеться підвести до наступного. Пересічного шанувальника ідей та методів Нацкомісії з питань моралі може обурити наявність у програмі пересічного каналу, який ніби «для всіх», наприклад, бойовика. Де актор стріляє в актора холостими набоями, а гримери щедро заливають їхні голови штучною кров’ю. Борець за мораль готовий дати такому каналу своє попередження, навіть якщо фільм маркований відповідним значком і показаний пізнього вечора. Той же самий активіст може закричати пробі, якщо в ефірі того ж таки пересічного каналу до випуску новин – «добрі» КВН, Петросян, Галкін чи Зеленський, а вночі – злий фільм жахів. Проте існування в кабельних мережах каналу НСТВ («Настоящее страшное телевидение») чомусь мораліста не дратує. Я навіть знаю, чому: бо він та всі, хто боїться страшних історій, не дивитиметься канал, який їх транслює, на них спеціалізується і попереджає про це. Аргументи на зразок «це ж можуть побачити діти» не проходять: діти можуть побачити лише те, що їм дозволять дивитися батьки.

 

Таким чином, якщо канал НТН називають «першим кримінальним», я особисто не бачу в цьому нічого поганого. Існує ж Перший автомобільний, є не один, а кілька суто спортивних, та й винятково музичних не бракує. Крім того, в тих-таки кабельних мережах можна відшукати спеціалізовані дитячі, жіночі та медичні канали. Як ви, думаю, вже зрозуміли, ваш автор є прихильником сегментованого телебачення. І чим далі воно розвиватиметься, тим менше лишиться підстав для подальшого існування такого наглядового органу, як Нацкомісія з питань моралі.

 

Бо якщо, скажімо, зали гральних автоматів стоять недалеко від шкіл, у центральній частині міста або спальному мікрорайоні – мені це не подобається, мене це обурює. Та якщо всі ці автомати зберуть і вивезуть кудись в одне місце, в яке, до того ж, не пускатимуть неповнолітніх навіть із батьками – мене це влаштує. Я забуду про існування в цьому світі гральних автоматів, вони перестануть мене дратувати. Так само з телебаченням: ті, хто вважає, що все світове зло зосереджено в детективних та кримінальних «чоловічих» серіалах, бойовиках, трилерах, кримінальній хроніці та «чорнушній» соціалці, відтепер може просто не дивитися канал НТН.

 

Ось і виокремлення з телевізійного контенту чоловічої складової та позиціонування окремих каналів як чоловічіх (про що «Детектор медіа» вже писала) – тенденція досить позитивна. Таким чином, у новому сезоні (який стартував тут 1 листопада) канал НТН доводить: краще чітко визначитися зі своєю цільовою аудиторією і намагатися задовольняти насамперед її потреби.