Діалектична «боротьба і єдність» харизм

15 Лютого 2008
21504
15 Лютого 2008
21:16

Діалектична «боротьба і єдність» харизм

21504
Політична доцільність та блокування парламенту опозицією змушують Президента і прем’єр-міністра робити кроки назустріч у найважливіших, принципових для держави питаннях. При цьому жоден із них не припиняє боротьбу за голоси виборців. Опозиція завмирає від захвату від цієї боротьби гігантів. Такий підсумок огляду політтехнологій у медіа за 28 січня – 3 лютого 2008 року.
Діалектична «боротьба і єдність» харизм
Локальні невдачі та реванші Ющенка
 Автори глибоко переконані в тому, що їхні зусилля не потрапляють на очі аналітиків та технологів на Банковій. Проте якщо протягом усього місяця Юлія Тимошенко зі своїми ініціативами явно домінувала в інформаційному та телепросторі, то на зламі січня і лютого Банкова нарешті вирішила перехопити ініціативу. І все було б добре, якби враження від ініціатив Президента не псували помилкові коментарі його підлеглих.
 
29 січня у газеті «КоммерсантЪ-Украина» з’являється інформація про вимогу Президента України звільнити голову правління Ощадбанку Анатолія Гулея за порушення, зокрема за нібито видачу сумнівних кредитів людям із оточення Януковича. Її одразу цитує Новий канал, який не досить чітко розмежовує реакцію самого Гулея на заяви Президента – із власне журналістським текстом. Внаслідок чого відбувається об’єктивація висновку про те, що атака на Гулея поставить під загрозу виплати заощаджень:
 
«Віктор Ющенко вимагає відправити у відставку голову правління Ощадбанку Анатолія Гулея.
Про це пише газета “Комерсант-Україна». Мовляв, Президент розізлився на Ощадбанк, бо там давали гроші на виборчу кампанію Партії регіонів. А це – ніщо інше, як нецільове використання коштів.
Виявив Нацбанк й інші серйозні порушення в установі, про які Гулей, як голова Ощадбанку – просто не міг не знати. Той усі звинувачення відкидає. І радить його не звільняти, бо тоді під загрозою опиняться виплати знецінених вкладів українцям. Адже новому голові потрібен буде час, аби зі всім розібратися» (Новий канал, «Репортер», 29 січня 2008 року).
 
Наступного дня ICTV намагається розібратися, чому Президент незадоволений Ощадбанком, і наводить аргументи обох сторін. Виявляється, що аргумент про виплати заощаджень використав сам Гулей:
 
«Президент, як твердить видання, має інформацію про нецільове використання грошей установи під час виборчої кампанії. Які, цитую: «Переказували на фінансування політичної сили, працівників якої у цій залі зараз немає». Кінець цитати, сказав Ющенко, натякнувши на Партію регіонів.
Анатолію Гулею була незрозуміла мотивація висловлених претензій, він наголосив, що зміна керівництва банку може зірвати виплати вкладів. …За пана Гулея заступилась Юлія Тимошенко. Вона переконана в цілковитій законності діяльності фінансової установи і буде про це говорити з президентом.
Сьогодні заступник секретаря РНБО і член наглядової ради Ощадбанку Андрій Пишний на брифінгу заперечив будь-які політичні підтексти цього конфлікту.
Тетяна Прудникова, автор: «Мільйон 300 тисяч громадян України вже отримали компенсацію за свої вклади в Ощадбанку СРСР, зареєстровано ще понад 3 мільйони охочих. Тож, прем'єр Тимошенко просить не політизувати питання якості роботи голови правління Ощадбанку Анатолія Гулея. Ще в понеділок на нараді в президента говорили про нецільове використання грошей Ощадбанку під час виборів та інші порушення. Прем'єр, повернувшись з Брюсселю криміналу в діях банкіра не побачила та пообіцяла переконати в цьому і президента».
Юлія Тимошенко, прем'єр-міністр: «Люди не довіряють, вони бояться, що щось станеться з урядом, щось станеться з керівником Ощадбанку, щось станеться з ще якимись чиновникам, які до цього причетні і вони не зможуть отримати ці гроші. Я би просила всіх політиків без виключення, всіх керівників всіх рівнів, не чіпати це питання. Хай люди спокійно отримують кошти».
Тетяна Прудникова, автор: «У Секретаріаті запевняють – президент інформацію отримує з різних джерел. Основні претензії до правління Ощадбанку – неефективне керівництво, погані торішні показники і жорстка політика. Чверть керівників середньої ланки були звільнені нинішнім правлінням».
Андрій пишний, член наглядової ради ВАТ «Ощадбанк»: «Президент оцінює роботу системно, президент інформувався протягом тривалого періоду, періодично про стан справ в Ощадному банку. Системний аналіз і дає підстави президенту давати ті оцінки, які відповідно прозвучали. Прем'єр-міністр оцінює діяльність Ощадного банку лише в контексті виконання урядового доручення».
Тетяна Прудникова, автор: «Андрій Пишний запевняє, що звільнення голови правління Ощадбанку не зупинить виплати компенсацій вкладникам. остаточне рішення має ухвалювати наглядова рада Ощадбанку. Втім, коли вона збереться – невідомо. До того ж у планах президент реформувати цей орган, прибравши звідти представників уряду». (ICTV, «Факти», 30 січня 2008 року).
 
Зазначимо, що репліка Пишного явно програвала в очах глядача, порівняно зі словами Тимошенко. Проте це вже не проблема редакційної політики телеканалу або професійності журналістів, а кадрова проблема Секретаріату.
 
На «Інтері», експлуатуючи тему можливої відставки керівництва Ощадбанку, вирішили знову задовольнити всіх одразу: і Тимошенко, і Президента. Так, занепокоєний «голос вулиці» збалансували запевненнями персоналу Нацбанку. А претензії Президента до Гулея – детальною розповіддю про те, як Тимошенко скористалася розширеними повноваженнями Януковича.
 
Більш відвертим був сюжет на 5-му каналі, де причиною конфлікту одразу назвали виплату урядом знецінених заощаджень та конфлікт уряду із Секретаріатом Президента:
 
«Тимошенко та Ющенко не порозумілися через виплату знецінених вкладів.
Після того, як опозиція та Рада нацбезпеки та оборони розкритикували організацію процесу повернення грошей вкладникам Ощадбанку, під вогнем президентської критики опинився і голова цієї установи Анатолій Гулей. Для Банкової привід для його відсторонення – нецільове використання коштів Ощадбанку під час виборчої кампанії. Натомість, Тимошенко переконана – Президента неправильно проінформували, ніяких проколів у його роботі немає.
Андрій Пишний, заступник секретаря РНБО, член наглядової ради Ощадбанку: «Президент інформувався протягом тривалого періоду. Президент інформувався про ті випадки, які були виявлені перевіркою НБУ – неадекватними діями керівництва Ощадбанку».
Протилежної думки дотримується прем’єр Юлія Тимошенко. За її словами, взявшися за важкий тягар – повернення боргів вкладникам Ощадбанку СРСР – вона таки змогла почати видавати гроші не без волі та підтримки Анатолія Гулея. І додає, всі крапки над «і» щодо цього питання вона розставить після зустрічі з главою держави.
Юлія Тимошенко, прем'єр-міністр України: «Ощадбанк працює в дуже важких умовах. Сьогодні я ознайомилась зранку з актами перевірки Ощадбанку КРУ, рахунковою палатою, нацбанком. Я уважно вивчила всі висновки, і там жодного порушення Ощадбанку».
Сам голова банку на камеру говорити відмовляється. Утім, уже пригрозив – виплати вкладів можуть бути зірвані. У Секретаріаті Президента відразу назвали це шантажем, який не має під собою підґрунтя. А от оглядачі оцінюють цей конфлікт як продовження протистояння між Секретаріатом та Урядом» (5 канал, 30 січня 2008 року).
 
У сюжеті в підсумковому випуску «ТСН» від 3 лютого на «1+1» чітко видно попередження Секретаріату від уряду: непотрібне загострення ситуації може вдарити бумерангом по самому Президенту.
 
«Алла Мазур, ведуча: Ті, хто дочекався виплати втрачених в Ощадбанку грошей, знову стривожені. Змагання між прем'єром і президентом – хто краще проконтролює ці виплати – звелися до серйозних закидів у бік керівництва банку, і навіть намірів звільнити його нинішнього голову. Під кінець тижня, правда, всі учасники дискусій визнали: різкі зміни в Ощадбанку лише підігріють ажіотаж у чергах. А експерти вже озвучили свої версії: в чому справжня причина боротьби за державний банк.
Олена Мацюцька, автор: «Черговий поділ любові громадян між гілками влади. Хоча проект виплат втрачених заощаджень був дітищем усієї помаранчевої коаліції - поки-що дивіденди від цього збирає глава уряду. Банкова, очевидно, цього не врахувала і заходилась виправляти помилку – привселюдно заговорила про проблеми Ощадбанку.
А, як відомо, з проблемами чи без, державний банк потрібен усім, державних банків всього два. Згадали все – від прорахунків в організації виплат громадянам до імовірної кримінальної відповідальності теперішнього керівника Ощадбанку Гулея. З'явилась інформація, що взагалі готується зміна керівництва. Бо банк працює неефективно, а критика кампанії із виплат це як додаток. Не забарилась і Юлія Тимошенко – двічі заявляла, що проблем у банку немає і захистила Гулея. Керівництво Ощадбанку натякнуло, що будь-які потрясіння можуть вплинути на процес виплат. Тоді Секретаріат назвав це шантажем, аби уникнути відповідальності за фінансові вади у діяльності Ощадбанку».
Андрій Пишний, заступник секретаря РНБО: «Політизація цього питання є на мою думку нічим іншим як намаганням уникнути відповідальності за можливі прорахунки, а відтак і отримати певний імунітет від розгляду питань, пов'язаних з відповідальністю посадових осіб Ощадбанку».
Анатолій Гулей, голова правління Ощадбанку: «Збереться наглядова рада, я будь-ласка готовий прозвітувати за кожен день роботи Ощадного банку, починаючи з моменту коли я прийшов сюди працювати. І Національний банк мене перевірив і ніякої політизації кругом цього я не бажаю і не збираюся цього робити».
Олена Мацюцька, автор: «Розподіл політичних сил в наглядовій раді Ощадбанку не простий - по 5 представників від кожної гілки влади. Так було не завжди – раніше до складу входили лише представники президента і Верховної Ради – це глава держави і хоче повернути. Усі державні банки належать до квоти БЮТу, але якщо уряду не буде в наглядовій раді – то і впливати на фінансові потоки там не зможуть. Хоча уряд і Секретаріат говорять – конфлікту між ними немає – експерти чітко бачать загострення. І тут не лише змагання за майбутній електорат, який отримав свою довгоочікувану тисячу. Тут – імовірний бій за банк – як за ласий фінансовий шматок і не важливо, до чого може призвести така дискусія».
Олена Мацюцька, автор: «Пани б'ються, а в мужиків чуби тріщать. Доки навколо Ощадбанку і імовірної зміни його керівництва тривають розмови політиків, черги на реєстрацію хоч і зменшились, але все ж є. І в тих чергах – говорять про конфлікт на верхах – більше в контексті своїх грошей. Єдиний доконаний факт – виплати не припиняють. І люди йдуть до кас, втім мимоволі стаючи звичайним заощадженням політиків на майбутні вибори. («1+1», «ТСН», 3 лютого 2008 року).
 
 
Далі в підсумкових «ТСН» було ексклюзивне інтерв’ю з Юлією Тимошенко.
 
«…ЗАПИТАННЯ – Так, ця позиція важлива. Давайте тоді вже поговоримо про кишені наших співвітчизників напряму. Роз’яснимо нашим глядачам ситуацію щодо Ощадбанку – що там відбувається, оскільки президентська сторона критикує процес, як організовані виплати. Йдеться про те, що це заважає іншим проплатам. Віктор Ющенко вимагає відставки нинішнього керівника Ощадбанку. Ви заявляли, що в принципі, все нормально. У вас була розмова з Президентом, зокрема, про долю Анатолія Гулея? Які були Ваші аргументи? І найголовніше, що цікавить людей – чи зміна керівництва Ощадбанку може вплинути на процес виплат знецінених заощаджень?
– По-перше, я хотіла спочатку приємну новину сказати. Вже більше 1,5 млн. людей в Україні отримали свою частину вкладів. І громадяни сьогодні дуже і дуже хвилюються – знімуть Анатолія Гулея і припинять виплати. Тому я не хочу викликати у людей додаткові сумнівита емоції. Я вважаю, що Анатолій Гулей мусить довести справу до логічного завершення. І в понеділок ми домовились з президентом на 12 годину про зустріч. В тому числі я буду піднімати питання щодо Ощадбанку. До того у нас були ділові зустрічі на публічних нарадах і я не мала можливості підняти ці питання» («1+1», «ТСН», 3 січня 2008 року, ексклюзивне інтерв'ю Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко).
 
Отже, у випадку з Гулеєм команда Тимошенко вирішила використати дві прості технології. По-перше, створення негативних очікувань. Очевидно, не без підказки політтіхнологів БЮТу, голова Ощадбанку пов’язав своє звільнення зі зривом виплат 1000 гривень вкладникам. По-друге, сама Тимошенко перевела конфлікт у площину «добрий цар – погані бояри», наполягаючи на версії про дезінформування Глави держави його підлеглими. Дивлячись і слухаючи Пишного, у цю версію глядач міг повірити. По-третє, на користь БЮТ зіграли й спостереження та висновки (заангажовані?) журналістів про те, що президентська сторона готова піти на зрив виплати заощаджень, аби тільки не дати Тимошенко виконувати дані виборцям обіцянки. А це найсерйозніше звинувачення в бік Ющенка і ще один аргумент на користь версії технологів БЮТ, що «Юлі заважають наводити порядок».
 
Тож, треба визнати, кавалерійська атака на Ощадбанк завершилася поразкою Банкової. Тепер варто чекати на затяжну позиційну війну, а БЮТ вміє, на відміну від Банкової, вести тривалі інформаційні кампанії...
 
Іншим цікавим поворотом стала актуалізація Банковою теми «доступного житла». Вперше своїм баченням вирішення «квартирного питання» Президент поділився з народом 20 січня в інтерв’ю «Інтеру». Але першою механізм запропонувала Тимошенко, пообіцявши робити це під неправдоподібно низькі відсотки (4–6%). Саме на полі «правдоподібності» в Секретаріаті вирішили переграти прем’єра. Тому через тиждень команда Ющенка вирішила, що відставати від прем’єра не до лиця Президентові. Навпаки, саме він має очолити цей процес, а Секретаріат – розкритикувати «нереалістичні» плани Кабміну.
 
А підіграв Банковій той-таки супергнучкий «Інтер»:
 
«Доступное жилье – новая тема президентско-премьерской дискуссии. Юлия Тимошенко накануне предложила выдавать долгосрочные кредиты на покупку квартир под 4-6 процентов годовых и без первого взноса. Но в Секретариате Главы государства сомневаются, что найти столь дешевые кредиты возможно. И предлагают такую схему: 30 процентов стоимости жилья платит государство из бюджета, остальное - покупатель. При этом участки под застройку местные власти будут выделять бесплатно, что тоже снизит цены на квартиры. По мнению первого заместителя главы Секретариата президента Александра Шлапака, в этом году такую практику можно было бы ввести в качестве эксперимента. И выделить на него, скажем, полмиллиарда гривен.
Александр Шлапак, первый заместитель главы Секретариата президента: «Ніхто не буде бігати за мером або главою адміністрації, щоб прийняли участь. Не хочеш – не треба. Але оцінку тобі вже дадуть власні люди. Коли в двох різних районах або сусідніх областях буде реалізовуватися програма, і туди піде державне фінансування, а на другу не піде, тоді вже люди дадуть оцінку»« («Інтер», «Подробиці», 28 січня 2008 року).
 
Критично відгукнувся щодо ініціатив Тимошенко і СТБ, використавши улюблений прийом наших телевізійників: подання різкої оцінки поперед вказування на те, що це чиясь думка, а не об’єктивне твердження :
 
«Дешевые – под 4-6% годовых – займы на жилье вряд ли возможны. Так отреагировал Секретариат Президента на заявление премьера Юлии Тимошенко о планах правительства сделать ипотечное кредитование доступнее для украинцев.
Выразили сомнения и в парламентском Комитете по вопросам градостроительства, жилищно-коммунального хозяйства и региональной политики. Там говорят: низкий годовой процент, задуманный премьером, возможен лишь в крупных городах, с большими доходами населения. Впрочем, от резкой критики идеи правительства и в Секретариате, и в Комитете воздерживаются, дескать, вероятно Кабмин имеет какие-то механизмы ее реализации. Тем временем Президент Ющенко сегодня созывает совещание для обсуждения своей программы обеспечения украинцев доступным жильем. Участники - представители региональной исполнительной власти и другие действующие лица этого процесса» (СТБ, «Вікна-новини», 29 січня 2008 року).
 
Формою переходу від слів до діла стала чергова нарада в Президента міністрів та голів місцевих держадміністрацій. Цього разу на «Інтері» вирішили додати бочці меду від Президента ложку дьогтю. Для об’єктивності:
 
«Виктор Ющенко сегодня разъяснял свою версию программы «Доступное жилье» мэрам, губернаторам и министрам. Суть проекта: 30 процентов стоимости квартиры компенсирует государство, а участок под строительство бесплатно предоставляют местные власти. В этом году проект запустят как эксперимент в нескольких областях. Президент предложил Министерству финансов найти на это 500 миллионов гривен.
1 миллион 300 тысяч человек – именно столько украинцев стоит в очереди на получение жилья. В то время как в государстве ежегодно строится только 87 тысяч новых квартир.
С такой неутешительной статистики Виктор Ющенко начинает совещание с мэрами, министрами и банкирами. Президент предлагает свой вариант решения жилищной проблемы. Для этого нужна финансовая поддержка государства и прозрачная система строительства.
Виктор Ющенко, президент Украины: “Експерти стверджують: 42% ціни квадратного метра, починаючи з Києва і до українського села, здорожується тільки на етапі бюрократичної процедури по відведенню землі, мережі інфрастурктури і речей, пов'язаних з реєстрації тих чи інших прав».
Предложенная схема такова: местные власти бесплатно отводят земельный участок под строительство и проводят все инженерные коммуникации. Госбюджет компенсирует треть стоимости доступных квадратных метров. Чтобы оплатить остальное, кредиты должны быть максимально дешевыми. Благодаря банкам и ипотечным структурам.
В 2008 на эту программу хотят предусмотреть в бюджете 500 миллионов гривен. Это лишь капля в море. Чиновники поясняют: проект лишь стартует, и рассчитывать на скорое новоселье украинцам-очередникам не приходится.
Алексей Кучеренко, министр по вопросам жилищно-коммунального хозяйства Украины: “Поки що не треба нікуди бігти, не треба йти, треба дочекатися. Ми самі до вас прийдемо. Ця програма на десятки років, давайте будемо реалістами. Не треба вважати, що за рік, за два можна вирішити цю проблему».
Чиновники излучают готовность доработать проект и признают: недостатков ещё много.
Валерий Асадчев, глава Полтавской обладминистрации: “Є звичайно загроза того, що це житло, яке будується як здешевлене, потрапить на реальний ринок, тому що всі ми живемо в ринковий час - і це житло може стати предметом спекуляцій».
Василий Куйбида, министр регионального развития и строительства Украины: “Мусить бути реєстр усієї нерухомості, і мусить бути податок на комерційне житло введений».
Новая программа уже вызвала немало вопросов у экспертов жилищного рынка.
Александр Бондаренко, президент Ассоциации специалистов по недвижимости Украины: “А судья кто? Кто будет определять, имею ли я право ставать в очередь и прокомпостировать билет, который дает государство? Где критерии отбора людей?»(«Інтер», «Подробиці», 29 січня 2008 року).
 
Наступного дня на СТБ дали збалансований матеріал, у якому однаково критикувалися «будівельні» ініціативи Президента, а слова лояльних міністрів та губернаторів збалансовувалися песимістичними коментарями банкірів та експертів.
 
Найбільш песимістичний сюжет щодо квартирних прожектів Банкової зробив 5-й канал:
 
«Житло, доступне кожному українцеві, може стати реальністю. Але не відомо, коли. Проект “Доступне житло” обговорювали на нараді у Президента. Віктор Ющенко наполягає: якнайшвидше впровадити програму в життя, утім чиновники переконують – в найближчі роки усунути житлову напругу неможливо. 
Вартість житла у Києві вже давно стала захмарною. Віддати 100 тисяч доларів США за однокімнатну квартиру на околиці Києва не дивина для місцевого ринка. Не краща ситуація і в інших регіонах України. Офіційно в черзі на житло перебуває 1,5 мільйона громадян, неофіційно в кілька разів більше...
За красивими словами – невизначеність у термінах. Побоюючись ажіотажу, чиновники вже закликають поки не атакувати їхні кабінети. І додають – поки усі зможуть отримати доступне житло, пройде не одна п'ятирічка» (5 канал, 29 січня 2008 року).
 
Одним словом, команді Ющенка попри всі зусилля так і не вдалося переконати ЗМІ в тому, що їхні плани більш реалістичні, ніж урядові. Банкова зробила ще один «холостий постріл» на фоні тих таки реальних компенсаційних виплат вкладникам Ощадбанку.
 
В цьому сенсі справжнім знущанням виглядала репліка Тимошенко щодо можливості реалізації іпотечних програм уряду і Президента одночасно. Виходило так, ніби прем’єр погоджувалася взяти на себе ще й ношу Ющенка. Можна собі уявити, що такого піару ініціатив президента на Банковій хотіли менше всього:
 
«Запитання – Тоді про інші обіцянки від уряду та  Президента, який цього якраз тижня всі активно обговорювали – обіцянки доступного житла. Ви можете взагалі обіцяти фантастичні кредити на житло 4-6% і при цьому розраховуєте на державну іпотечну установу. В президентській програмі “Доступне житло” відсотки передбачені більші, 15%, але там чітко розписана схема, як буде діяти така програма. Це дві різні схеми, вони мають дві різні програми. Яку з них буде виконувати уряд?
Ю.Тимошенко – По-перше, я вважаю, що сьогодні такий дефіцит доступного житла, що потрібно використовувати і одну, і другу модель, а якщо буде ще третя і четверта – це буде ще краще.
запитання – Ви думаєте, вони можуть діяти синхронно, паралельно?
Ю.Тимошенко – Абсолютно можуть діяти паралельно. Вони не заважають одна одній і уряд буде здійснювати і модель, яку Президент запропонував, і модель, яку уряд сьогодні відпрацьовує. І я думаю, що, навіть, застосувавши всі ці моделі, нам доведеться працювати потужно і довго, щоб задовольнити попит людей на доступне на їх гроші житло. Я за свої слова завжди відповідаю перед людьми. Якщо я кажу, що буде 4-6%, то так і буде. А якщо говорять, що це фантастичні речі, то я звикла втілювати фанта стичні речі у життя.
(«1+1», «ТСН», 3 лютого 2008 року, ексклюзивне інтерв'ю Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко).
 
У другій половині тижня інформаційні приводи – а саме участь Президента у форумі «Влада і бізнес – партнери» та зустріч з профспілковими лідерами – мали більш позитивний ефект для його іміджу.Віктору Ющенку взагалі найкраще вдаються різноманітні наради, на яких він має право роздавати батоги і пряники.
 
Спочатку бізнесу, середньому і малому, вкотре пообіцяли всебічне сприяння. Ющенко справді був на висоті: нова фішка – новий Податковий кодекс і загальне зниження податків та критика засилля податкової адміністрації. Засмутити могло лише те, що позаду залишилося 2,5 роки так і не виконаних обіцянок. І цей факт відзначили усі телеканали:
 
«Олена Фроляк, ведуча: Після дебатів з великим національним та міжнародним бізнесом у швейцарському Давосі Віктор Ющенко зібрав представників середнього та малого бізнесу в Києві. Головне послання зустрічі з красномовною назвою “Влада і бізнес– партнери – взаєморозуміння, детінізація економіки і нова податкова реформа. Президент вважає, що цей рік має стати останнім для старого Податкового кодексу за яким живе наша економіка. Бізнес мусить вийти з тіні і покінчити з сумнівними оборудками в кожній галузі. Ну а бізнес партнери нарікали главі держави на важкі умови виживання, бюрократію, постійні перевірки, сильний податковий тиск і постійні проблеми з поверненням ПДВ. До речі, відшкодуванню ПДВ буде присвячене окреме засідання ради Нацбазпеки та оборони вже найближчим часом, обіцяє президент. Таким чином, поки що бажання бізнесу і влади стати справжніми партнерами залишається віртуальним, однак наміри змінити ситуацію не можуть не тішити.
Руслана Москаленко, кореспондент: “Найбагатших українських підприємців на цій зустрічі не було. Очевидно – вистачило спілкування у Давосі на минулому тижні. Натомість малі та середні підприємці скаржаться керівництву держави на податки та утиски від контролюючих органів. Про те, що переважна більшість українських підприємств постійно перевіряють, підприємці знають і без Президента. Віктор Ющенко визнає: немає справжньої довіри між владою і бізнесом. Тому й замкнене коло: підприємці ховаються в тіні, бо не вірять державі, а та, натомість, маючи соціальні зобов’язання, тисне податками на бізнес. Президент вкотре говорить про необхідність виходу з тіні економіки і обіцяє чесним підприємцям пряника”.
Синхрон: Віктор Ющенко, Президент України: Ми повинні володіти такою амбіцією, щоб 2008 рік з нашим застарілим кодексом податковим був останнім. Для цього воля є, для цього і політична домовленість, і коаліційна угода виписана та, власне кажучи, тут нема кого умовляти”.
Руслана Москаленко, кореспондент: “Самі підприємці з трибуни на всю країну волають: податки не дають працювати, бюрократія заважає розвиватися, скаржаться на контролюючі органи і державну політику. Парадокс: зустрічі бізнесу з владою проходять не перший рік, і щоразу чути одне й те ж»(ICTV, «Факти», 30 січня 2008 року).
 
«Юлія Бориско, ведуча: За старим і недосконалим Податковим кодексом Україна живе останній рік. Це пообіцяли президент, прем'єр і спікер на зустрічі з бізнесменами. Також влада планує зменшити кількість перевірок підприємств. За даними Віктора Ющенка, в Україні діють понад 40 державних органів контролю і це забагато. Чи стануть влада і бізнес партнерами?
Андрій Борець, автор: “Чергова спроба порозумітися між бізнесом та владою. Президент, прем'єр та спікер сьогодні понад годину слухали скаргу українських підприємців. Від форуму до форуму українському бізнесу не легше – нарікають бізнесмени. Податкового кодексу немає, а податкові перевірки замучили. Однак дехто змін не хоче, бояться аби не гірше”» (Перший національний, «Новини», 30 січня 2008 року).
 
А в суботу на засіданні РНБОУ Президент уже погрожував великому бізнесу санкціями за втечу в тінь і несплату податків. Ініціатива дуже доречна, оскільки цього ж тижня Ющенко увів до складу Ради благодійності, якою керує його ж донька, тих самих злісних неплатників. Цікаво, що жоден телеканал цієї паралелі не провів. Між тим вона напрошувалался:
 
«Серед великого бізнесу “тіньові процеси останнім часом посилилися” – Ющенко.
Президент України Віктор Ющенко відзначає критичну ситуацію з мобілізацією ПДВ і закликає її виправити.
На засіданні Ради національної безпеки та оборони України він наголосив, що торік план збору ПДВ виконано на 92%, за рік бюджет по цьому показнику втратив 6,5 млрд грн.
Віктор Ющенко пропонує це питання розглянути на РНБО окремо й провести нараду з керівниками великих підприємств України, передає “Інтерфакс-Україна”.
Глава держави повідомив, що зі ста найкращих великих компаній 28 підприємств платять у бюджет менше 2% від свого ВВП. На думку Президента, це свідчить про те, що серед великого бізнесу “тіньові процеси останнім часом посилилися”. В.Ющенко зазначив, що це звинувачення стосується не всіх підприємств, є й підприємства-патріоти, «але загальні тенденції не йдуть на користь влади, уряду, місцевій владі» (1 лютого 2008 року).
 
«Ющенко поручил СБУ проследить за возвращением НДС.
Проблемой возвращения налога на добавленную стоимость будет заниматься СБУ. Президент поручил службе безопасности выяснить, почему в одних областях компенсации по этому налогу в 2007-м получили практически все предприятия-экспортёры, а в других - только половина.
Говорили об этом сегодня на заседании Совета Нацбезопасности и обороны. Там же обсуждали и финансовое положение компании «Нефтегаз Украины». Виктор Ющенко решил разобраться, почему украинский газовый монополист в последнее время едва сводит концы с концами» («Інтер», «Подробиці», 1 лютого 2008 року).
 
«Согрей любовью ребенка. Президент утвердил состав Нацсовета по благотворительности
Ахметов, Тарута, Пинчук, Боголюбов, Васадзе, Фирташ, Парцхаладзе, Жеваго – это неполный перечень миллиардеров и миллионеров, которые отныне будут заниматься судьбой сирот.
Президент утвердил персональный состав основанного месяц назад Национального совета по благотворительности. Этот орган называется “Согрей любовью ребенка”, руководит им дочь Ющенко Виталина» (СТБ, «Вікна-новини», 29 січня 2008 року).
 
Зустріч із профспілками Віктор Ющенко прагматично використав для реалізації двох ініціатив. По-перше, Президент висунув вимогу позбутися Тендерної палати, з якою безрезультатно воював увесь 2007 рік. По-друге, дав конкретне завдання для уряду – погасити заборгованість із зарплат. Нехай народ бачить, що Президент любить народ не менше прем’єра. Ці ініціативи Ющенка виглядали найбільш переконливо, особливо що стосується Тендерної палати. Схоже, це буде новий фронт підкилимової боротьби Банкової проти БЮТ. Секретаріат підхопить прапор, що був випав із ослаблих рук регіоналів:
 
«Ющенко хоче позбутися Тендерної палати. Таку ініціативу висунули профспілкові лідери. І гарант на неї пристав. Хоча раніше у проекті закону про державні закупівлі пропонував залишити палату як громадський орган. Її керівництво переконане: Президента ввели в оману нечесні ділки. Котрим відомство заважає розкрадати державні гроші. Тепер в Тендерній палаті пропонують ліквідувати... профспілки.
Про впорядкування недосконалої схеми державних закупівель говорять давно і на різних рівнях. Навіть Президент підготував відповідний законопроект. Намагаючись перетворити Тендерну палату на звичайний громадсько-наглядовий орган. Утім, від гаранта вимагають узагалі її ліквідувати. Профспілкові лідери сьогодні бідкалися, що Тендерна палата тільки гальмує проведення держзакупівель. Вони звинувачують структуру чи не в монополізмі.
Анатолій Широков, член правління Фонду соціального страхування: “Якщо така з одного боку громадська організація, але вона узурпувала владу на себе, фактично функції Мінекономіки, Мінфіну та багатьох інших відомств, такого в нашій державі ще не було”.
Нарікання профспілок, напевне, стало останньою краплею. Несподівано для всіх Ющенко погодився.
Віктор Ющенко, Президент України: “Чую зараз у суспільстві, ділових колах бажання скасувати Тендерну палату. Я приймаю цю позицію...
У Тендерній палаті все відкидають. Президента, на думку її очільника Володимира Лаби, ввели в оману. Мовляв, структура не веде комерційної діяльності, бо є громадською організацією. І не ускладнює процесу закупівель. Адже діє тільки в межах закону. А весь цей галас, виявляється, учиняють ті, кому Тендерна палата, як кіста в горлі.
Володимир Лаба, очільник Тендерної палати: “Ті, кому зараз заважає Тендерна палата, це якраз ті у лапках ділові кола, які причетні до порушень і які ні в якому разі не погодяться, що їх махінації стають доступними до громадськості. Оці ділові кола і роблять неодноразово спробу любими методами ліквідувати Тендерну палату”.
Утім, ліквідувати Тендерну палату не так просто. До її наглядової ради входили представники всіх парламентських фракцій, які особливих зауважень до її діяльності не мали. Зокрема, чинна коаліція. А тільки вона й може поставити хрест на цій структурі» (СТБ, «Вікна-новини», 1 лютого 2008 року).
 
«Ющенко пообіцяв ліквідувати усю заборгованість із зарплатні протягом 8 місяців. Остаточно ліквідувати усю заборгованість із зарплатні – а це 700 мільйонів гривень – протягом восьми місяців пообіцяв Президент. Таку заяву він зробив на зустрічі із профспілками. Ющенко запевнив – чотири відсотки заборгованості від усього фонду заробітної плати – не така вже й велика сума. 
Віктор Ющенко, Президент України: «Відверто вам скажу, що сьогодні це вже не питання економічних можливостей. Сьогодні вже можна давати тверду позитивну відповідь про т, якщо Уряд, роботодавці, профспілки, вся українська влада об'єднаються навколо спільного плану дій. Я вам даю слово, за вісім місяців це питання буде знято з порядку денного. Ми повинні закласти основи національної політики. 2008 рік за найближчі місяці ми повинні попрощатися з простроченою заробітною платою» (5 канал, 1 лютого 2008 року).
 
«У нас йде дискусія. я хочу нагадати, ми називаємося демократична команда, це значить дискусія не виключається. Це – дві команди політичні, які об'єдналися в одну, тому дискусія – це добре, головне, що народжуються спільні рішення, і я дякую президенту, за те що ми завжди по всім питанням знаходимо порозуміння» («Інтер», «Подробиці тижня», ексклюзивне інтерв’ю прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, 3 лютого 2008 року).
 
Отже, Секретаріат починає «розігрівати» у ЗМІ дві довгограючі теми: корупція в оточенні прем’єр-міністра на прикладі роботи Тендерної палати та нездатність виконувати обов’язки із соціального захисту громадян. Якщо Банковій вдасться переконати громадян у тому, що через Тендерну палату страждають хворі і школярі, а через невиплату заборгованості починають (не приведи Боже!) вмирати люди, Тимошенко знадобиться щось більше, ніж просто вперте мовчання з цього приводу.
 
Ходи козирних дам
 Брюссельський візит Юлії Тимошенко за своїм сценарієм не надто відрізнявся від візитів її попередників – українська сторона традиційно була активніша в ініціативах та оптимістичніша в оцінках і прогнозах, європейська – традиційно більш стримана і поміркована і налаштована на загалом позитивні, але малоконкретні висловлювання. Тим не менше, принаймні одну приємну новину для поважної української гості все ж підготували. Президент Єврокомісії Жозе Мануель Барозу повідомив Тимошенко про фактичне прийняття України в ряди Світової організації торгівлі, яке вже ближчими днями мало формалізуватися.
 
Відсутність конкретики ніколи не могло стати на заваді піар-кампаній Юлії Тимошенко. Можливостями візиту такого рівня Тимошенко скористалася по повній програмі, що цілком адекватно висвітлили вітчизняні телеканали. Включаючи і ті суперечності, які зустрічалися в євроспічах ініціативної прем’єрки. Втім, критичні оцінки стосувалися передусім енергетичних пропозицій Тимошенко. Ідея white stream, яку саме європейські представники планували обговорити з українським прем’єр-міністром, досить гармонійно перетворилася на частину особистої програми Тимошенко з усунення газових посередників. Принаймні, саме так це переважно виглядало у викладі українських телеканалів. Про подробиці енергетичного «блоку» брюссельських відвідин читайте нижче.
 
У цій же частині варто згадати і той факт, що прем’єр-міністрові вдалося привласнити в очах вітчизняної аудиторії чи не всі, хоч і невеликі, зовнішньополітичні здобутки України – від вступу до СОТ до активізації перемовин щодо поглибленої угоди Україна – ЄС та створення зони вільної торгівлі і суто теоретичні ініціативи щодо введення безвізового режиму.
 
Зате практично не висвітленими на рівні розуміння пересічного телеглядача (принаймні в оперативних сюжетах із Брюсселя) залишилися спроби Тимошенко уникнути зустрічі з генсеком НАТО Схеффером. Як і загалом її відверто ухильницька позиція стосовно перспектив співпраці України з альянсом, явно продиктована електоральними міркуваннями, які заступили конкретні національні інтереси.
 
Заради справедливості маємо зазначити, що в цьому плані друкована преса виявилася принциповішою (маємо на увазі передусім статтю Тетяни Сіліної в газеті «Дзеркало тижня», де цю проблематику розкрито достатньо вичерпно – читати тут.
 
«Переговори про зону вільної торгівлі почнуться у найкоротші строки після вступу України до СОТ – Баррозу.
Президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу заявляє, що переговори з Україною щодо створення зони вільної торгівлі в рамках поглибленої угоди почнуться у найкоротші терміни після вступу України до СОТ.
Про це президент ЄК заявив у Брюсселі на спільній із прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко прес-конференції, передає “Інтерфакс-Україна”.
Він висловив упевненість, що членство України у СОТ є технічним питанням і це відбудеться на початку лютого, а “питання початку офіційних переговорів з Україною про зону вільної торгівлі не займе багато часу”.
Говорячи про можливість внесення до порядку денного двосторонніх відносин Києва й Брюсселя питання про безвізовий режим, президент Єврокомісії відзначив необхідність спочатку імплементувати вже підписані угоди про спрощення візового режиму й про реадмісію. Крім того, Баррозу висловив упевненість, що доброю базою для вирішення візового питання є двосторонні переговори Києва з Польщею й Румунією відносно подальшого спрощення візового режиму.
Ключовими питаннями переговорів прем'єр-міністра України та президента ЄК стала підготовка нової угоди Україна – ЄС, перспектива безвізового режиму й формування зони вільної торгівлі, повідомила Ю.Тимошенко на прес-конференції» (28 січня 2008 року).
 
«Тимошенко у Брюсселі. День перший.Брюссель зустрічав Юлію Тимошенко. Це перший її візит до центру ЄС після переобрання на посаду прем'єра. Президент Єврокомісії Жозе Мануель Барозу зустрів голову Уряду радісною звісткою. За його словами, вступ України до СОТ – вже вирішена справа, і 5 лютого ця організація оголосить про формальну згоду прийняти Україну до своїх лав. А після цього Київ та ЄС одразу почнуть переговори про створення зони вільної торгівлі. У тому, що перемови будуть вдалими, пан Баррозу не сумнівається. 
Перший закордонний візит до столиці об'єднаної Європи – неписане правило українських посадовців. На долю Юлії Тимошенко у Брюсселі випало почути одразу довгоочікувану новину. Україна та Євросоюз офіційно розпочнуть переговори про створення зони вільної торгівлі - щойно Київ набере членства у СОТ. Це спільний результат тривалої роботи багатьох попередніх Урядів. Тимошенко хоче залагодити усі формальності вже до кінця цього року. Хоча вітчизняні експерти припускають – домовляння з Європою справа кількох років.
Жозе Мануель Баррозу, президент Єврокомісії: “Єврокомісія завжди підтримувала намір України приєднатися до Світової організації торгівлі. Після рішення робочої групи, приєднання України до цієї організації стало реальністю, яка може бути формалізована вже на початку лютого. А вступ до СОТ відповідно дає можливість для початку переговорів про зону вільної торгівля з Євросоюзом. Це я переконаний, питання тижнів”.
Інший амбітний план Тимошенко – умовити єврочиновників створити спільний візовий простір. Фактично відкрити кордони один для одного. Президент Єврокомісії таку можливість наразі відкидає. Мовляв спочатку слід подивитися як працюватиме угода про спрощений візовий режим.
Ольга Кошеленко, 5 канал: “До Європейського Парламенту Тимошенко прийшла попити чаю. Утім часу на пригощання не мала. Допоки офіціанти розносили напої вона відповідала на запитання. Головні теми – нові українські реформи, стосунки з Євросоюзом та Росією”.
…Головною темою другого дня візиту до Брюсселю мала стати зустріч з генсеком НАТО – Схеффером. Після розголосу, що набув так званий лист трьох, вона могла зняти або поглибити протистояння в середині українського політикуму. Утім, наразі такий пункт з порядку денного вівторка – зник» (5 канал, 29 січня 2008 року).
 
«Головну інтригу – чи побачиться Тимошенко з генсеком НАТО Схеффером, після галасу, що щинив у Верховній Раді так званий “лист трьох”, – прем'єр-міністр тримає до останнього. В офіційній програмі записано, – до офісу НАТО поїде віце-прем'єр Григорій Немиря. Останній згодом, пояснив, – проблеми за призначенням цієї зустрічі радше технічні. Тимошенко зі Схеффером таки побачиться і прагнення України до НАТО підтвердить.
Григорій Немиря, віце-прем'єр-міністр: “Саме узгодження цього графіку, призвило до того, що попередньо в програмі значився я. Але як це і було озвучено заступником секретаря адміністрацій президента паном Чалим, під час перебування і ми можемо це підтвердити, відбудеться протокольно зустріч прем'єр-міністра з генеральним секретарем НАТО”.
Генсек Ради ЄС Хав'єр Солана на правах давнього друга України порадив, як офіційний Київ має реагувати на випади Москви щоразу, коли йдеться про вступ України до НАТО.
Хав'єр Солана, генсек ЄС: “Ситуація сьогодні така, що м'яч знаходиться на полі України. Вона має бажання у проведенні реформ і робить все можливе щоб рухатися далі”.
Надалі Юлія Тимошенко збирається стати постійною гостею у Європейському Союзі. ЇЇ наступний візит до Брюсселя вже заплановано на початок березня. А у квітні Бухарест прийматиме саміт НАТО, на якому серед інших постане і Українське питання.
А ще у Брюселі Юлія Тимошенко заявила, що хоче переглянути угоду про постачання російського газу, підняти тарифи на його транзит та зберігання і позбутися компанії-посередника Росукренерго. Говоритиме Прем'єрка про це з росіянами під час візиту до Москви, запланованого на 21 лютого, повідомляє інформаційне агентство Блумберг» (5 канал, 29 січня 2008 року).
 
«Тимошенко зустрілася з генеральним секретарем НАТО. Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко сьогодні ввечері у Брюсселі зустрілася з генеральним секретарем НАТО Яапом де Хоопом Схеффером.
Генсек НАТО висловив підтримку зусиль України у сфері розвитку євроатлантичної інтеграції, повідомив журналістам офіційний представник НАТО Джеймс Аппатурай, передає “Інтерфакс-Україна”.
За його словами, зустріч тривала понад годину, співрозмовники обговорили питання двостороннього співробітництва й “розділили бажання щодо їхнього подальшого поглиблення”. “У цьому контексті генеральний секретар НАТО вітає зусилля України в плані нарощування двостороннього співробітництва в рамках інтенсифікованого діалогу, зокрема щодо Плану дій (відносно членства в НАТО)”, – сказав Джеймс Аппатурай.
Сторони також обговорили й лист на адресу генсека за підписом керівництва України із проханням розглянути можливість приєднання України до ПДЧ на квітневому саміті НАТО в Бухаресті. “Генеральний секретар, як і всі члени Альянсу, розділяє амбіції України, як і багатьох інших країн, у сфері розвитку євроатлантичної інтеграції”, – наголосив Джеймс Аппатурай. Це була остання зустріч у рамках дводенного візиту Юлії Тимошенко до Брюсселю» («Інтерфакс-Україна», 29 січня 2008 року).
 
«Україна вступить у НАТО лише після референдуму – Тимошенко.Україна вступить у НАТО лише після референдуму. З такою заявою виступила прем’єр-міністр Юлія Тимошенко після повернення до Києва з Брюсселя, де провела переговори з керівництвом Північноатлантичного альянсу.
В інтерв’ю “Євроньюз” вона, зокрема, заявила, що продовжуватиме активно співпрацювати з НАТО. Крім того, прем’єр відзначила, що курс на євроінтеграцію уряд вважає стратегічним, оскільки його підтримують близько 70% українців. Тимошенко очікує, що найближчим часом парламент затвердить план приєднання до Європейського Союзу» (ICTV, «Факти», 31 січня 2008 року).
 
На завершення свого брюссельського візиту Юлія Тимошенко неабияк «прикололась» у своєму інтерв’ю агентству «Євроньюс», висловившись щодо «потенційної можливості» створення широкої коаліції із залученням Партії регіонів. Гучна заява викликала неабиякий ажіотаж не лише у преси, але й у самих регіоналів, які піймалися на цю нехитру «наживку» і завели мову про готовність створювати подібну коаліцію, дещо підірвавши, слід визнати – не вперше, міф про свою принциповість. Сама ж прем’єр-міністр дезавуювала власне висловлювання по приїзді додому, розповсюдивши через інформагентство відповідний коментар.
 
«Прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко заявляє, що Партія регіонів, висловлюючи готовність створити широку коаліцію з коаліцією демократичних сил, приймає “бажане за дійсне”.
“Іноді політичні сили приймають щиро бажане за дійсне”, – сказала Ю.Тимошенко, коментуючи заяву Партії регіонів, у якій ця політична сила висловила готовність увійти до коаліції БЮТ і “НУ-НС”, передає “Інтерфакс-Україна”.
Ю.Тимошенко зазначила, що її здивувала реакція Партії регіонів на інтерв'ю телеканалу “Евроньюз”, де вона наголосила, що єдина демократична коаліція працюватиме й готова провести переговори з Партією регіонів про механізми контролю опозицією дій влади. “Партія регіонів повинна перейти до етапу виконання своїх конституційних функцій – контролю за владою”, – сказала Юлія Тимошенко.
“Потрібно не розмовляти, а сідати й узгоджувати закони про опозицію”, – сказала Ю.Тимошенко. Вона також назвала “ганебним явищем” той факт, що Верховна Рада не може з нового року почати роботу через дії опозиції» (31 січня 2008 року).
 
Тим часом ще двоє високопосадовців здійснили офіційні візити, які за змістом та наслідками складно назвати особливо результативними. Власне, видається, що обидва ці візити – секретаря РНБО Раїси Богатирьової до Москви та спікера Арсенія Яценюка до Криму – мали між собою щось спільне, хоча й дещо різнилися за офіційним рівнем. Для Раїси Богатирьової, очевидно, прийшов час виходити у своїй діяльності на новому посту на публічний рівень. Причому, адекватний амбіціям та обіцянкам, які, напевно, їй давалися перед приходом на посаду. Візит до Москви в цьому плані виглядав досить органічно, тим більше що деталі досягнутих із російським візаві Соболєвим домовленостей навколо сценарію майбутньої зустрічі Ющенко-Путін, як і наслідки обговорення з міністром закордонних справ Росії Лавровим проблем українських мігрантів, не оприлюднювалися. Відверто статусно-показовий характер візиту вирішили дещо доповнити відвідинами української бібліотеки у Москві, навколо якої минулого року виник скандал, пов’язаний, начебто, зі знищенням україномовного газетного фонду. Після особистих відвідин бібліотеки Раїса Богатирьова засвідчила відсутність проблем і високо оцінила діяльність культурного закладу.
 
«Ющенко та Путін зустрінуться у Москві 12 лютого, – Богатирьова. Віктор Ющенко та Володимир Путін зустрінуться у Москві 12 лютого. Цю дату офіційно підтвердила секретар Радбезу Раїса Богатирьова, яка у столиці Росії сьогодні обговорює деталі зустрічі на найвищому державному рівні. 
Богатирьова вже зустрілася зі своїм колегою – виконувачем обов'язків секретаря Ради безпеки Росії Валентином Соболєвим. Секретарі затвердили сценарій засідання і узгодили склад делегацій. Єдиний учасник переговорів, участь якого поки що не підтверджена - це Юлія Тимошенко. Хоч вона формально і має увійти у склад делегації, остаточне рішення ще має ухвалити Віктор Ющенко напередодні візиту до Москви. З головою російського зовнішньо-політичного відомства Сергієм Лавровим Богатирьова обговорила, зокрема прововий статус українців, які перетинають російську територію, а також соціальне і медичне забезпечення трудових мігрантів» (5 канал, 29 січня 2008 року).
 
«Богатирьова готує зустріч президентів Росії та України у Москві. Секретар Ради Національної Безпеки та оборони Раїса Богатирьова сьогодні переймається співпрацею з Росією. Вона нині у Москві, готує зустріч президентів Росії та України, що має відбутися 12 лютого. Це перша офіційна поїздка Раїси Богатирьової до російської столиці. Втім, програма Секретаря – доволі насичена. 
Богатирьова має зустрітися зі своїм колегою – виконувачем обов'язків секретаря РНБО Росії Валентином Соболевим. Вони обговорять сценарій засідання міждержавної комісії Ющенко-Путін. А з міністром закордонних справ Російської Федерації Сергієм Лавровим Раїса Богатирьова розглядатиме перспективи співпраці двох країн» (5 канал, 29 січня 2008 року).
 
«Богатырева согласовала дату встречи Путина и Ющенко. Очередное заседание межгосударственной комиссии Ющенко-Путин состоится 12 февраля в Москве. Эту дату окончательно согласовала в российской столице секретарь СНБО Украины Раиса Богатырёва.
Во время своего первого визита в этой должности она встретилась с главой российского МИДа Сергеем Лавровым и спикером Госдумы Борисом Грызловым.
Среди тем, которые планируют обсудить лидеры двух стран через 2 недели, возможно, будет и вопрос газовых соглашений. Поедет ли в Москву с президентом Юлия Тимошенко, пока не решено, хотя сегодня её включили в состав комиссии.
Как сообщила Богатырёва после встречи с исполняющим обязанности секретаря Совбеза России, Валентином Соболевым, уже удалось согласовать так называемый план действий между Украиной и Россией на ближайшие 2 года» («Інтер», «Подробиці», 29 січня 2008 року).
 
«Украинская библиотека в Москве: Скандал исчерпан. Секретарь СНБО Украины Раиса Богатырева рассчитывает убедить российские власти не сокращать для украинцев срок, отведенный для регистрации, с девяноста дней до трех.
 
Богатырева сейчас в Москве, сегодня она также побывала в московской библиотеке украинской литературы. Совсем недавно хранилище оказалось в центре скандала. Руководство библиотеки пожаловалось на давление чиновников и контролирующих органов, после чего Виктор Ющенко лично попросил Владимира Путина разобраться в этой ситуации. Подробности – в материале Валентины Левицкой.
Это – единственная украинская библиотека в российской столице, которая создана и финансируется на средства правительства Москвы. Полгода назад она оказалась в центре скандала. Представители украинской диаспоры обвинили руководство этого учреждения в уничтожении фондов. Сегодня здесь побывала секретарь Совета нацбезопасности и обороны Раиса Богатырева.
Директор библиотеки Наталья Шарина показывает украинской гостье и стеллажи, открытые для читателей, и комнаты, где хранятся фонды. Сегодня здесь собрано более 25 тысяч книг, в том числе и раритетный “Кобзарь", изданный в 1839 году.
Многие из этих экземпляров подарены выходцами из Украины или украинскими чиновниками. Последнюю передачу из родины привезли на прошлой неделе. Эти книги пока не раскладывают по полочкам. Планируется, что их официально передаст президент Виктор Ющенко 12 февраля, когда приедет в Москву на заседание межгосударственной комиссии.
По словам Натальи Шариной, за последний год количество читателей выросло на треть. И это не только этнические украинцы, но и российские студенты, изучающие культуру соседнего народа. Интересуются классикой и современными авторами. Правда, последних пока маловато.
Наталья Шарина, директор украинской библиотеки в Москве: “Читателям интересно читать на украинском и на русском. В частности, Оксану Забужко я читаю и на русском, и на украинском. Во-первых, проверяются свои знания, то есть как ты владеешь языком. Это первое, а второе – вообще интересно даже чисто стилистически сравнивать. Поэтому на 2008-й год мы тоже поставили такую задачу, чтоб у нас украинские авторы были представлены на двух языках".
Секретарю Совета нацбезопасности и обороны Украины увиденное понравилось. А прошлогодний конфликт Раиса Богатырева считает исчерпанным.
Раиса Богатырева, секретарь СНБО Украины: “У меня сегодня нет ни капли сомнения в том, что это те детали, которые омрачают хорошую работу и оценку такой работы. На самом деле фонды сохранены, никакого уничтожения книг нет, все в идеальном порядке”» («Інтер», «Подробиці», 29 січня 2008 року).
 
 
«Незручне» крісло Плюща і Мороза
 У складній ситуації опинився цими тижнями молодий спікер Верховної Ради. Блокування парламенту, що відверто затягувалося, і безуспішність спроб самотужки запустити механізм законотворчої роботи – навіть попри численні компліменти на адресу перспективного політика з боку тих же регіоналів – очевидно, спонукали Арсенія Яценюка шукати додаткових можливостей для публічної активності. Поки депутати від опозиції вже вкотре повторювали нав’язлу в зубах тезу про те, що розблокування парламенту залежить від вирішення питання про механізм вступу України до НАТО, голова ВР вирішив відвідати «заповідник» антинатівських настроїв – Крим. Там він, із традиційною для себе енергійністю, вирішив – вірніше, не вирішив, а обговорив – цілу низку питань, в тому числі з тих, які раніше не потрапляли в поле зору попередників Яценюка на спікерській посаді. Втім, якщо залишити поза увагою розтиражовані в ЗМІ загальні міркування й обіцянки щодо вирішення традиційних кримських проблем (земля, статус депортованих), які озвучив Яценюк у ході свого кримського візиту, то найбільш вагомим видається меседж щодо «неактуальності» питання про вступ України до НАТО. Дуже скидалося на те, що саме ця теза, адресована, очевидно, передусім непоступливим опозиціонерам, і була головною інформаційною метою всієї поїздки. Окрім, звичайно, суто іміджевих розрахунків, про які ми писали вище. 
 
«Депутати не слухаються Голову ВР.Яценюк депутатів не переконав. Цього тижня вони не прийдуть до сесійної зали.
А тому у січні спікер не закриє першу сесію новообраного Парламенту. Минулої п’ятниці він не зміг це зробити, бо опозиція затіяла блокування. Тоді пересварилися через НАТО. Сьогодні знову не домовилися, який формат вступу до Альянсу прийнятний для більшості депутатів.
Втім, це формальна причина – подейкують опозиціонери. Насправді депутати не зберуться, бо більшість з них за кордоном, а не в парламентських комітетах. Наступного разу лідери фракцій зберуться наприкінці тижня. Вирішуватимуть, як далі працюватимуть, коаліція вмовлятиме опозиціонерів припинити блокування.
Арсеній Яценюк, Голова Верховної Ради: “Всі учасники політичного процесу зацікавлені у тому, щоб вийти з цього клінчу. Я підкреслюю – всі зацікавлені. В ситуацію легко зайти. Важко вийти”.
Олександр Єфремов, фракція Партії регіонів: “Это в зависимости от того, как мы решим вопрос по НАТО. Я думаю, поступательные движения навстречу здесь есть. Если разум возобладает, значит, мы найдем понимание. Если нет, то возможно дальнейшее продолжение блокирования”.
В’ячеслав Кириленко, фракція “НУ-НС”: “Якщо опозиція і надалі діяти такими методами, які вона демонструє всій країні, надіючись, що це їй дозволить їй знову прийти до влади чи забезпечити розпуск Парламенту, то ми тоді будемо пропонувати якісь свої способи виходу із кризи”» (Новий канал, «Репортер», 28 січня 2008 року).
 
«Яценюк: “У кращому разі вступ до НАТО здійсниться через років десять”.
Питання вступу України до Північноатлантичного альянсу сьогодні немає на порядку денному, заявив голова Верховної Ради України Арсеній Яценюк на прес-конференції у Сімферополі.
“Питання вступу до НАТО сьогодні не стоїть на порядку денному взагалі. В кращому разі вступ до НАТО здійсниться через років десять”, – заявив голова ВР України, передає УНІАН.
Він також зазначив, що за рівнем співпраці з НАТО треба брати приклад з Росії. «Росія співробітничає з НАТО в рамках 12 комітетів, а Україна лише в рамках 8 комітетів», - сказав він» (УНІАН, 30 січня 2008 року). 
 
«Яценюк пообіцяв ініціювати ухвалення законодавства щодо депортованих.
Земельним проблемам присвятив дводенний візит до Криму голова парламенту Арсеній Яценюк. Просто з аеропорту він поїхав у Сімферопольський район, де сталося найбільше самозахоплень. На зустріч із керівником Верховної Ради прийшли учасники земельних пікетів і постраждалі від них.
Нині в районній адміністрації лежить 16 тисяч заяв на отримання землі. Вислухавши всі сторони, Арсеній Яценюк дійшов висновку: за останні 8 років у Криму нічого не змінилось. Не розв’язуючи земельних та інших проблем репатріантів, чиновники генерують приховані міжнаціональні конфлікти, заявив парламентський лідер. Він переконаний, що треба негайно законодавчо захистити й допомогти депортованим.
Арсеній Яценюк, голова Верховної Ради України: “Я буду выходить с инициативой на украинский парламент касательно законного четкого и понятного обеспечения в вопросах обустройства, прав депортированных и определения статуса депортированных, и порядка, и механизма в предоставлении, в том числе земельных участков”»(ICTV, 30 січня 2008 року). 
 
«Яценюк ініціюватиме засідання РНБО, присвячене кримському земельному питанню.
Корупцією, на державному рівні забезпеченою законом, назвав тендерну систему України Арсеній Яценюк. Сьогодні в Криму на зустрічі з місцевими чиновниками спікер парламенту пообіцяв зменшити повноваження Тендерної палати. На нараді в кримській Верховній Раді визначили нагальні економічні питання, шляхи розвитку автономії та земельні проблеми.
Яценюк виступив категорично проти самозахоплень і наголосив на негайному законодавчому врегулюванні проблеми. Він пообіцяв ініціювати прийняття закону про депортованих уже на найближчій сесії Верховної Ради України. Документ визначить, хто належить до цієї категорії та скільки землі можна резервувати. Для цього треба внести до державного реєстру всіх репатріантів. Також Яценюк заявив, що звернеться до Президента з проханням провести засідання РНБО, присвячене кримському земельному питанню.
Арсеній Яценюк, голова Верховної Ради України: “Я понимаю, когда идет захват земель запаса, но когда идет самозахват земель собственности тех или иных граждан – это же нарушение всего, что можно нарушить, в том числе и прав человека”» (ICTV, 30 січня 2008 року). 
 
«Яценюк проти поспішного проведення адмінреформи.  
Проти поспішного проведення адміністративної реформи виступив сьогодні голова Верховної Ради Арсеній Яценюк на нараді з місцевим керівниками. Спікер вважає: без конкретної ідеї змін, тобто збільшення територій областей, скорочення кількості шкіл, підвищення фінансування певних районів, про адміністративно-територіальну реформу наразі не йдеться.
Яценюк також проти проведення дострокових парламентських виборів без зміни виборчої системи. А органи місцевого самоврядування голова Верховної Ради закликав активно долучитися до розробки конституційних змін та доопрацювання держбюджету на цей рік» (ICTV, «Факти», 28 січня 2008 року).
 
Енергетичне РНБОУ
 Незважаючи на всі вище перелічені ініціативи Президента, Юлія Тимошенко зробила справжній інформаційний ривок наприкінці аналізованого тижня. Прем’єр-міністр змусила всю країну задуматися над газовими схемами, відрізаючи Віктору Ющенку шляхи до відступу.
 
До захисту своїх позицій на анонсованому Президентом і Секретарем РНБОУ засіданні – з питань фінансового стану НАК «Нафтогаз України» та порядку роботи газового ринку у 2008 році – Тимошенко почала готуватися ще під час поїздки до Брюсселю. Зокрема, на брифінгу після зустрічі з головою Єврокомісії Баррозу прем’єр-міністр повідомила про намір добитися усунення «РосУкрЕнерго» з газового ринку України. Свою позицію вона обґрунтовувала «залізними» аргументами підвищення енергетичної безпеки держави та натякала на те, що отримала підтримку з боку керівництва ЄС:
 
«Прем`єр-міністр України Юлія Тимошенко наполягає, що всі посередники в газових відносинах між Україною та Росією мають бути ліквідовані. Про це вона заявила на брифінгу після зустрічі з президентом Європейської комісії Жозе Мануелем Баррозу.
“Моя позиція абсолютно незмінна. Україні не потрібні контракти на постачання газу з Туркменістаном, Узбекистаном, Казахстаном. Ніяких тіньових посередників. Наявність таких посередників є ознакою певних корупційних дій”, – сказала Юлія Тимошенко.
“Всі тіньові посередники будуть ліквідовані”, – заявила Юлія Тимошенко й повідомила, що під час сьогоднішньої розмови з Ж.Баррозу вона піднімала питання енергобезпеки, енергетичної диверсифікації, енергетичної незалежності як України, так і ЄС.
-Я думаю, що виходом із цієї досить складної ситуації буде розвиток нових транскаспійських, трансчорноморських енергетичних шляхів, які дадуть і Україні, і багатьом країнам ЄС надію на диверсифікацію й зміцнення енергетичної безпеки”, – підкреслила Юлія Тимошенко, зазначивши, що з боку ЄС демонструється підтримка в цьому напрямку» (УНІАН, 28 січня 2008 року).
 
Серед можливих варіантів диверсифікації постачання газу до Європи прем’єр-міністр назвала проект «Білий потік», суть якого полягає у транспортуванні туркменського газу через Азербайджан, Грузію, по дну Чорного моря до України та далі в країни ЄС. Офіційної реакції керівних органів ЄС на пропозицію Тимошенко не було. Зате дуже оперативно відреагувало МЗС Туркменістану, а точніше російське інформаційне агентство «РІА Новості», до речі відоме схильністю до перекручувань та заангажованого висвітлення подій в Україні. Як би там не було, слова туркменських дипломатів із повідомлення даного інформагентства згодом будуть активно цитувати опозиціонери, викриваючи енергетичну політику Тимошенко:
 
«Туркменістан спростовує існування планів будівництва газопроводу “Білий потік” або інших трубопроводів, якими туркменський газ постачали б у Західну Європу, йдеться у повідомленні МЗС країни.
“Під час свого візиту в Брюссель прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко заявила про можливість будівництва газопроводу “Білий потік”, – зазначається у документі. Як наголошує зовнішньополітичне відомство Туркменістану, «подібні офіційні повідомлення є незрозумілими для туркменської сторони».
МЗС Туркменістану зазначає, що відповідно до міжнародної практики, офіційно повідомляють про проекти будівництва міжнародних трубопровідних систем держави, які є виробниками енергоносіїв, після проведення відповідних переговорів і консультацій з іншими зацікавленими сторонами, передає РІА “Новости”.
Проект газопроводу «Білий потік» (White Stream), запропонований 28 січня в Брюсселі прем'єр-міністром Юлією Тимошенко, оцінюють, за найскромнішими підрахунками, у $10-15 млрд дол., заявив напередодні народний депутат, заступник голови парламентського комітету з ПЕК, екс-міністр палива та енергетики України Юрій Бойко, повідомляє РБК» (30 січня 2008 року).
 
На думку авторів, Тимошенко тут справді ризикнула і підставилася. В результаті їй довелося переводити увагу глядачів з «туркменського» акценту на європейську позицію в цьому питанні під час ексклюзивних інтерв’ю телеканалам «Інтер» та «1+1». Цікаво, що в суботньому випуску «Дзеркала тижня» два експерти з українського та європейського боку позитивно оцінили ініціативу прем’єрки і навели аргументи на її корись. Проте з незрозумілих причин команда технологів БЮТ не скористалася з цих рекомендацій. Натомість Тимошенко позиціонувала свою ініціативу як таку, що не «не суперечить іншим проектам», відповідаючи на закиди про антиросійську спрямованість своїх заяв у Брюсселі:
 
«Ведучий: Під час вашого візити в Брюссель, ви багато уваги приділили, ідеї створення нового газогону “Білий Потік”, якій може скласти конкуренцію російському і турецькому проекту. МЗС Туркменістану заявив, що не розуміє подібні заяви про будівництво нового газопроводу. Як ви вважаєте з цього приводу, чи не можлива побудова нових газопроводів не враховуючи думку, підтримку тих держав, в яких газ видобувається а власне які експортують його в інші країни?
Юлія Тимошенко: “Цей проект як концепція диверсифікація постачання газу в Європу існує вже багато років ще з 90-х років, і те, що сьогодні Європа дивиться на систему диверсифікації, це абсолютно логічно. Україна також дивиться на систему диверсифікації, і той газопровід, якій я називала “Білий Потік”, він дуже важливий для системи диверсифікації, і він не робиться в супереч будь-яким іншим проектам, це світ сьогодні хоче мати сотні шляхів диверсифікації, щоб був ринок, а не монополія. І тому скільки б газопроводів не було б побудовано, це для світу корисно.
Я мала сьогодні розмову з послом Туркменістану, це була прекрасна розмова, і в нас є повна гармонія і спокій, сьогодні з туркменською стороною”» («Інтер», «Подробиці тижня», ексклюзивне інтерв’ю прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, 3 лютого 2008 року).
 
«На запитання “ДТ” “Наскільки серйозні наміри Європейської комісії у підтримці проекту “Білий потік” і участі України в ньому, і чи готовий ЄС виділяти на нього гроші?” помічник координатора ЄК із питань південних газотранспортних проектів коридору Схід—Захід Брендан Девлін відповів так: “White Stream – дуже важливий проект для Європейського Союзу, і ЄС нині перебуває у процесі рішення щодо його фінансування в рамках забезпечення сталості розвитку центральноєвропейського регіону. Причому цей проект дуже важливий із погляду безпеки енергопостачання як для України, так і для Євросоюзу. Більше того, ЄС розглядає роль цього проекту в ширшому контексті – формування всього європейського газового ринку, особливо в Центральноєвропейському регіоні”. Технічно ж проект може фінансуватися, за словами Б.Девліна, через фінансові інструменти реалізації проектів створення єдиної транс’європейської енергетичної мережі.
Прокоментувати перспективи “Білого потоку” і його переваги для України “ДТ” також попросило керівника енергетичних програм Центру “Номос” Михайла Гончара: White Stream точно вже не видається фантастичнішим за інші проекти морських газопроводів, наприклад того ж таки “Південного потоку”, ініційованого росіянами. Більше того, в нього є ряд переваг: частина інфраструктури у вигляді Південно-Кавказського трубопроводу, а також української ГТС вже існує. Морська ділянка становить 630 км, тоді як у “Південного потоку – 900 км. Реалізація такого проекту важлива для України з погляду диверсифікації поставок газу. Реально – це єдиний можливий проект із перспективою реалізації до 2013—2015 року. На той час мають підоспіти й газові ресурси Східного Каспію та Транскаспійський трубопровід, що дозволить збільшити ресурсну базу проекту для нарощування поставок в Україну і транзиту через Україну в Центральноєвропейський регіон ЄС на ІІ і ІІІ фазах розвитку проекту. “Білий потік – не альтернатива “Набукко”, швидше – його північно-західне відгалуження. Для нинішнього уряду України важливо правильно позиціювати його. Представивши проект як виключно ініціативу України, якою він не є, уряд швидко отримав негативну реакцію з Туркменистану. White Stream може бути успішним лише при синергії дій України, ЄС та каспійських країн, а також за підтримки США.
Якщо Тимошенко вдасться на ділі довести європейцям і каспійським країнам рішучість нашої країни в забезпеченні як своєї, так і європейської енергобезпеки і за час перебування в прем’єрському кріслі закласти міцну основу для реальної, а не вербальної диверсифікації поставок енергоносіїв в Україну, а також зменшити енергетичну залежність від Росії, — їй можна буде вибачити багато гріхів» («Дзеркало тижня», № 4 (683) 2 — 8 лютого 2008 року).
 
Проте прикрий епізод із туркменами не зупинив прем’єр-міністра від продовження наступу на «тіньових посередників». Це, в свою чергу, змусило співзасновників та причетних до «РосУкрЕнерго» політиків захищати цей проект. Досить збалансовано меседжі сторін подало ICTV:
 
«Тимошенко не залишає надії переглянути газові домовленості з Росією.
Зокрема, прем'єр-міністр України наполягає на збільшенні ціни за транспортування палива територією України до Європи та усунення посередника “РосУкрЕнерго”. Роботу підприємства Фірташа прем’єр Тимошенко назвала неефективною.
У той же час член правління “УкрГазЕнерго”, дочірньої компанії “РосУкрЕнерго”, Андрій Галущак заявив, що в разі перегляду чинної схеми постачання природного газу його вартість для споживачів підвищиться. Нині “РосУкрЕнерго” продає Україні газ за ціною у $179,5 за тисячу кубометрів.
 
Юлія Тимошенко, прем’єр-міністр України: ““РосУкрЕнерго” в Україні працюють неефективно, нечесно, руйнують газовий ринок і України у зв‘язку з таким друзями має такі високі ціни на газ. І знаю, що до цього причетний екс-керівник Бойко, Воронін і Фірташ, але це є володіння інформацією, яка доступна для уряду”.
Костянтин Бородін, керівник Центру енергетичних досліджень: “На мою думку, пані Тимошенко варто змінити газових радників. Юлія Тимошенко критикує ціну і домовленості, які дають доступ до газу по ціні у 179 доларів, що удвічі нижче, ніж в ЄС і нижче, ніж у наших сусідів”» (ICTV, «Факти», 30 січня 2008 року). 
 
Сам Дмитро Фірташ вдався до антикризового піару: вже 28-го числа вийшло його інтерв’ю впливовому російському бізнес-виданню «Вєдомості», процитоване в Україні:
 
«Совладелец “РосУкрЭнерго” Дмитрий Фирташ отрицает какую-либо связь между собой и задержанным в Москве криминальным авторитетом Семеном Могилевичем, а также его причастность к делам “РосУкрЭнерго”. Об этом он заявил в интервью российской газете “Ведомости”.
“Для меня связь между тем, что произошло, и компанией Rosukrenergo совсем непонятна. Я считал, что все обвинения (в связях газового трейдера с Могилевичем) остались в прошлом”, – заявил он на замечание, что после задержания Могилевича “многие стали пророчить возникновение проблем в Rosukrenergo”.
Фирташ подчеркнул, что «сегодня вся информация о владельцах и финансовом состоянии Rosukrenergo абсолютно открыта: 50% – у “Газпрома”, другие 50% – у меня и моего младшего партнера (Ивана Фурсина), эта информация многократно проверялась, в том числе органами других стран, например Соединенными Штатами».
“Если бы что-нибудь нашли, неужели это стали бы скрывать! И никакой связи между мной и Могилевичем обнаружено не было. По той простой причине, что такой связи не существует”, – заверил бизнесмен…
“Мы занимаемся поставками газа в Украину и в страны Европы и никакого отношения к Могилевичу не имеем. Ни прямого, ни косвенного”, – подчеркнул он» (28 січня 2008 року).
 
Не могли додати балів Тимошенко й інформаційні повідомлення про можливе нове зростання цін на газ для населення. При чому зробили це люди з підконтрольного прем’єру «Нафтогазу». Можна зрозуміти позицію фахівців «Нафтогазу», проте з політичної точки зору оприлюднення таких намірів було явно невчасним:
 
«Газові тарифи підуть угору? Тим часом Нафтогаз України” хоче, щоб Національна комісія з регулювання електроенергетики знову підняла роздрібні ціни на паливо для населення.
Мовляв, востаннє це робили аж наприкінці 2006-го, а відтоді витрати видобувних і газотранспортних підприємств істотно зросли. У своєму листі до НКРЕ, компанія пропонує перетарифувати сировину навесні, по закінченню опалювального сезону» (СТБ, «Вікна-новини», 1 лютого 2008 року).
 
Отже, напередодні засідання РНБОУ сторони газового конфлікту обмінялися у публічній сфері ударами:
 
1. Юлія Тимошенко звинуватила «РУЕ» у встановленні монопольно високих цін, а через ЗМІ команда БЮТ проводила думку про причетність РУЕ до російської мафії, зокрема, до арештованого в Москві Могилевича.
 
2. Співвласник РУЕ Дмитро Фірташ відкидав звинувачення у зв’язках з Могилевичем, а його люди – викривали некомпетентність та бажання прем’єра поставити під свій контроль газову сферу на шкоду простим споживачам.
 
 
Тож засідання РНБОУ мало показати, чиї аргументи, публічні та не публічні, мали більший вплив на позицію Глави держави. Тим більше, що на самому засіданні, як з’ясувалося, були присутні обидві сторони: прем’єр, екс-міністр Юрій Бойко та навіть представник «УкрГазЕнерго» Ігор Воронін.
 
Як тільки засідання закінчилося, глава уряду та її опоненти кинулися коментувати його рішення. Цікаво, що ЗМІ практично не звернули увагу на оприлюднення представником апарату РНБОУ інформації про його результати:
 
«У контексті забезпечення енергетичної безпеки на сьогоднішньому засіданні була розглянута ситуація, що склалася у нафтогазовому секторі щодо фінансово-економічного стану НАК “Нафтогаз України”, а також загальні питання, пов’язані з функціонуванням газового ринку України у 2008 році.
Частково ці питання обговорювалися на попередніх засіданнях Ради національної безпеки і оборони, зокрема 9 грудня 2005 року, 2 серпня 2007 року, де акцентувалась увага на низці проблемних питань, що потребують вирішення.
На сьогоднішньому засіданні було прийнято рішення доручити Кабінету Міністрів:
– вжити невідкладних заходів щодо виправлення фінансово-економічного стану НАК “Нафтогаз України”;
– визначити стратегічні орієнтири, принципи формування та розвитку ринку природного газу з метою визначення перспектив та напрямків розвитку нафтогазового комплексу, механізми державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання на цьому ринку, в тому числі в частині функціонування національних компаній;
– підготувати разом з Національною академію наук у місячний строк пропозиції щодо вдосконалення ринку природного газу України та концепції його розвитку, провести процедуру обговорення цих пропозицій та підготувати на розгляд Ради національної безпеки і оборони.
Сьогодні нам вкрай необхідно визначитись з гарантованими умовами формування збалансованого фінансово-економічного стану НАК «Нафтогаз України», забезпечити необхідні умови стабільності забезпечення газом населення та економіки України, домовитися щодо подальших кроків формування пріоритетів розвитку нафтогазового сектору та виробити пропозиції, які стануть своєрідною «дорожньою картою» у налагодженні конкурентоспроможного та ефективного газового ринку України» (з брифінгу заступника Секретаря РНБОУ А.Пишного, 1 лютого 2008 року).
 
Очевидно, прем’єр-міністра не могла влаштувати така обтічна інформація про засідання РНБОУ. Зранку наступного дня Тимошенко вирішила інтерпретувати все, що відбулося за закритими дверима, як свою перемогу. З повним текстом виступу Тимошенко на брифінгу можна ознайомитися тут.
 
Від себе зазначимо наступне. По суті, Юлія Тимошенко вирішила показати якнайширшій авдиторії аргументи, які мали вплинути на хід думок Президента та інших членів РНБОУ. Тобто, глядачу запропонували поглянути на ситуацію «очима» Президента (в інтерпретації Тимошенко) і зробити певні «прості і природні» висновки. Звісно, на користь пропозицій прем’єр-міністра.
 
Треба визнати, виступ прем’єр-міністру вдався на славу. Спочатку Тимошенко нагнітала ситуацію цитуванням положень нерівноправних договорів «Нафтогазу» з «РосУкрЕнерго», наводила цифри мільярдних втрат і боргів, демонструвала графіки і таблиці та прямо звинувачувала групу Фірташа, зокрема Юрія Бойка, у посадових злочинах.
 
Для ще більшої ясності прем’єр-міністр сама дала оцінку своїм аргументам:
 
«Ті документи, ті факти, які ми навели вчора на засіданні РНБО, на мій погляд, були для всіх членів РНБО переконливими аргументами для того, щоб Україна має перейти з повністю тінівізованої моделі забезпечення України природним газом до чітких, прозорих і абсолютно зрозумілих, як світу, так і суспільству ринкових умов в забезпеченні України природним газом» (з брифінгу Юлії Тимошенко, 2 лютого 2008 року).
 
Все це робилося заради єдиної мети: нав’язати медіа свою версію рішень, які нібито були ухвалені на засіданні РНБОУ. Замість того, щоб процитувати нудні бюрократичні формулювання, Тимошенко використовувала вирази і формулювання, які журналісти просто не могли не процитувати:
 
«При тому, я можу вам сказати, що РНБО на чолі з Президентом – і я ще раз хочу висловити Президенту подяку за те, що він, дійсно, підняв це питання на рівень РНБО - дуже ретельно розібрався в цій всій ситуації, було сформовано кілька рішень РНБО під час нашої зустрічі.
По-перше, без стресів для внутрішнього ринку України було сформовано рішення щодо відходу від послуг компанії “РосУкрЕнерго”, “УкрГазЕнерго” й інших посередників (які є абсолютно, як я зараз навела приклад, мало сказати неефективними і руйнівними для української газотранспортної системи і для газового ринку України взагалі) і перехід на прямі контракти. Ці переговори буде проводити, в тому числі, й Уряд, проводитиме еволюційно, щоб не дестабілізувати ніяких процесів транспортування газів через територію України, а також для внутрішнього ринку України, ми не допустимо будь-яких коливань.
Друге рішення, яке було прийнято. Враховуючи, що сьогодні НАК “Нафтогаз" компанією “РосУкрЕнерго” і “УкрГазЕнерго” практично усунутий від внутрішнього ринку газу, від дистриб’юції, від продажу, і як наслідок у НАК “Нафтогазу" виникають до нього вимоги кредиторів, між тим НАК “Нафтогаз" не отримує ніякого потоку грошей, тому що на всіх потоках грошей від реалізації газу сьогодні знаходиться “УкрГазЕнерго”, а також на прохання Уряду і керівника НАК “Нафтогазу” було прийнято рішення, що НАК “Нафтогазу” повертаються всі права з реалізації газу на внутрішньому ринку України.
Це дуже важливо і це означає, що після офіційного оприлюднення указу Президента буде перегляд щодо закріплення рішення РНБО – будуть переглянуті ліцензії щодо торгівлі “УкрГазЕнерго” іншими їхніми “метастазними” організаціями на території України, переглянуті ліцензії, і НАК “Нафтогаз» поверне собі колишню потужність з управління системою реалізації газу і, безумовно, від цього покращиться його фінансовий стан.
Третє рішення, яке було зафіксовано на РНБО, стосується побудови внутрішнього ринку України. Уряд України звернеться до Національної комісії регулювання електроенергетики, щодо детального вивчення, як формується собівартість видобутку українського газу, за якою ціною цей газ і кому реалізується, а також, як забезпечується промисловість газом, за якими цінами. В підсумку, через кілька тижнів, ми мусимо доповісти Президенту України, яка сьогодні собівартість цього газу, кому реалізується український газ, і яка на нього реально встановлюється ціна, чи є вона окупною чи збитковою для системи видобутку газу в Україні.
Крім того, було сформовано доручення і, власне, я вважаю, що воно буде і в рішенні РНБО щодо силових структур: по кожному випадку таких дій, які за ознаками є порушенням законів, мають елементи корупції, силовим структурам доручено провести розслідування і вжити адекватних заходів, що також є важливим. Це, на мій погляд, є перший справжній тест для силових структур України щодо наявності силових структур в Україні взагалі. Так, як вони будуть розслідувати ці справи, порушувати кримінальні справи і передавати їх до суду, з цього можна буде зробити висновок, чи є у України силові структури, чи їх просто немає, чи будуть вони керуватися політичними, кулуарними певними змовами і спускати всі ці явні справи, які підтверджені документально» (з брифінгу Юлії Тимошенко, 2 лютого 2008 року).
 
Зазначимо, що не обійшлося без відкритого, в притаманному Тимошенко стилі, самопіару:
 
«Все це було заготовлено, і якщо б не прийшов новий Уряд, безумовно, вся ця модель була б втілена в життя і ми б з вами отримали банкрута і втрату наших газотранспортних мереж України» (з брифінгу Тимошенко, 2 лютого 2008 року).
 
Отже, глядач мав запам’ятати: «РосУкрЕнерго» – головне «зло», яке заважає розвитку країни і загрожує її безпеці . І Тимошенко кидає йому виклик та зобов’язується усунути без шоків для населення та економіки.
 
Очевидно, що стосовно доручення «силовим структурам» прем’єрка видала бажане за дійсне, оскільки вона не має жодних важелів впливу на їхню діяльність. Проте такий хід був вимушеним і необхідним: Тимошенко потрібно було перекласти відповідальність за остаточний результат на «силовиків», підконтрольних Президенту. Прем’єр чітко давала глядачеві зрозуміти, що в її силах, а що має зробити її головний «партнер». У свою чергу, група Фірташа подала свою інтерпретацію подій. Зокрема, Юрій Бойко намагався переконати глядачів, що Президент доручив прем’єр-міністру виправити допущені помилки:
 
«Знизити податкове навантаження на НАК “Нафтогаз України”. Таке доручення отримав Уряд від Президента України на сьогоднішньому засіданні Ради національної безпеки і оборони. Насамперед, Віктор Ющенко дав вказівки для того, щоб зробити компанію фінансово самодостатньою.
Крім того, глава держави доручив Уряду врегулювати ситуацію по укладанню договорів між ЗАТ “УкрГазЕнерго” та НАК “Нафтогаз України” на постачання газу. Про все це повідомив заступник керівника парламентського комітета з питань паливно-енергетичного комплека і ядерної політики Юрій Бойко.
А ще колішній керівник “Нафтогазу” наголосив, що в компанії немає боргів, а є неукладені угоди.
Юрій Бойко, народний депутат, Партія регіонів: “Ми не чули сьогодні про наявність заборгованості. Ми чули про те, що немає договорів. З 20 грудня, дійсно, жодна копійчина “Нафтогазом Україна” не сплачується за постачання газа в країну. Тобто, країна вже по півтора місяця живе, споживає теплокомуненергогаз, а розрахунків за це немає”»(5 канал, 1 лютого 2008 року).
 
Слова Юрія Бойка взагалі не мали б жодної цінності як аргументи, якби у той же день Віктор Ющенко не почав давати свою інтерпретацію подій. Президент повторював аргументи опонентів прем’єр-міністра
 
«Тим часом Віктор Ющенко про результати засідання РНБО коментує обережніше. За його словами, учасники засідання домовились упродовж 10 днів сформувати стратегію, за якою урядова команда та НАК “Нафтогаз” будуть вести відповідні міжнародні контакти. Але застеріг Уряд від намагання зруйнувати нинішню структуру, не створивши натомість нової.
Віктор Ющенко, Президент України: “Україна має сьогодні самий дешевий газ. Якщо взяти по всьому периметру починаючи від Балтії закінчуючи Кавказом, самий дешевий газ. Яка ж для нас мета? Мати самий дешевий газ? Чи давати відповіді,  хто його постачає і як його постачає? Очевидно, нас цікавить перше”»(5 канал, 2 лютого 2008 року).
 
Внаслідок загострення газової теми увечері цього дня за підсумковими випусками новин можна було дуже чітко розділити деякі телеканали на пропрезидентські, пропрем’єрські та проопозиційні.
 
Отже, «1+1» дав кабмінівську інтерпретацію подій, причому відповідальність за можливий зрив операції з «видалення» «РосУкрЕнерго» з українського газового ринку чітко покладалася на Президента. Журналісти процитували найбільш вражаючі цифри та звинувачення Тимошенко:
 
«Олесь Терещенко, ведучий: Операція видалення з газового ринку компанії “Росукренерго” розпочалася. Зі слів хірурга, прем'єр-міністра Тимошенко, консиліум лікарів – Рада нацбезпеки та оборони – вирішив акуратно і без поспіху прибрати славнозвісного посередника та його дочірні структури. Йдеться про весь комплекс, зав'язаний на Росуукренерго: поставки, транзит, продаж, підземні сховища. Натомість в український газовий організм пересадять прямі контракти із постачальниками газу і самостійну реалізацію палива на внутрішньому ринку через “Нафтогаз”.
Наталя Мосейчук, ведуча: Ну і здавалося б, хмари розвіялися, але, схоже, вилікувати “Нафтогаз” так радикально не вийде. Президент Ющенко хоч і повідомив про відсутність розбіжностей із Тимошенко, але не підтвердив інформацію про усунення “Росукренерго” зі схем постачання газу до України. Його бачення процесу різниться від прем'єрського. Воно таке: протягом 10-ти днів НАК “Нафтогаз України” та уряд сформують єдину стратегію щодо газових питань на переговорах на міжнародному рівні…
Мирослав Откович, кореспондент: Початок кінця “Росукренерго – такий підсумок засідання Ради національної безпеки та оборони. В уряді Тимошенко вже оголосили повну мобілізацію. Вибити із сідла газового посередника планують вже найближчим часом. Нас обкрадають, – каже прем'єр-міністр, і мов педагог біля дошки доводить: від послуг “Росукренего” слід відмовитися, від компанії-посередника самі тільки збитки, і наводить конкретні цифри. Якщо в 2004 за транзит російського газу до Європи ми мали 28 мільярдів метрів кубічних газу, то нині лише 9 мільярдів. Різниця – а це 19 мільярдів – ось чистий прибуток нечистих на руку людей, – каже Юлія Тимошенко.
Синхрон: Юлія Тимошенко, прем'єр-міністр України: “По кожному випадку таких дій, які за ознаками є порушенням законів, мають елементи корупції, силовим структурам поручено провести розслідування і вжити адекватних заходів”.
Мирослав Откович, кореспондент: Скинути оберти прем'єр-міністру радить Президент: нам важливо мати дешевий газ, ламати – не будувати. А що натомість?
Синхрон: Віктор Ющенко, Президент України: “Дорогі мої, я просив би не торпедувати питання, які відносяться, знаєте, до таких, чутливих національних інтересів. Якщо в когось є сьогодні спосіб сказати, що я можу краще зробить, ніж те, що є, давайте ми його розглянемо. Але хотів би всіх закликати до одного: пам'ятайте – Україна сьогодні має самий дешевий газ”...
Мирослав Откович, кореспондент: Традиційно єдності в енергетичному питанні влада не має, опозиція лише додає жару. Тож, очікувати спільної позиції Президента та прем'єр-міністра на переговорах у Москві важко» («1+1», «ТСН», 2 лютого 2008 року).
 
Найбільш зважений матеріал подали новини Першого національного. Репортери констатували розбіжності між Президентом і прем’єром, але не загострювали їх до протиріч, оцінювали ризики і можливості усунення «РосУкрЕнерго», даючи слово Юрієві Бойку та незалежному експерту. В підсумку кореспондент робить висновок все таки на користь рішення Тимошенко і всупереч головній тезі Президента:
 
«Юлія Бориско, ведуча: Відмовитись від послуг газових посередників вирішила Рада національної безпеки та оборони. Про це повідомила прем'єр Юлія Тимошенко. Позбутись “РосУкрЕнерго” та “УкрГазЕнерго” планують еволюційно, і без економічних ексцесів. Угоди з цими тіньовими у корупційними, на думку Тимошенко компаніями, уряд планує розірвати. Але спочатку ними займуться силові структури. У майбутньому продавати блакитне паливо в Україні буде лише “Нафтогаз”, який завдяки посередникам мало не став банкрутом.
Ольга Скотникова, кореспондент: Бути чи не бути газовим посередникам в Україні має визначити нова стратегія. На її створення РНБО відвела 10 днів. Якщо виявиться, що контракти на постачання палива були не вигідними державі, то від послуг “РосУкрЕнерго” та “УкрГазЕнерго” відмовляться. Втім президент застерігає, внутрішній та зовнішній ринок не мають відчути стрес. Адже зараз Україна має найдешевший газ у Європі.
Синхрон: Віктор Ющенко, президент України: У нас повинен бути дешевший газ, і найкращі тарифи. Це наша мета, транзитні тарифи, мається на увазі. Але з іншої сторони, наші контрагенти мріють по-іншому. Якомога дорожчий газ, і якомога дешевші тарифи. В цьому, власне кажучи, і повинен заключатися діалог між 2-а партнерами газового ринку. Підкреслюють, діалог, а не способи, які дискредитують одну чи іншу сторону”.
Ольга Скотникова, кореспондент: Ракова пухлина, метастаза та свинське ставлення до інтересів країни. Таке визначення дала сьогодні Юлія Тимошенко газовим посередникам. І продемонструвала слайди, контракт за підписом колишнього голова НАК «Нафтогаз» Бойка, про постачання газу на 25 років, вартість транзиту територією України, та зберігання у газових сховищах. А за цією схемою, стверджує прем'єр-міністр, видно, що Україна за транзитом 2005-го отримувала 28 мільярдів кубів газу. Вже у 2005-му – 24 мільярди, торік лише 9 мільярдів.
Синхрон: Юлія Тимошенко, прем'єр-міністр України: “19 мільярдів кубометрів газу зникли з балансу України. 19 мільярдів кубічних метрів газу це надбання “РосУкрЕнерго”, на якому вони і роблять всі корупційні схеми, які вони частково експортують за кордон, замість того, що отримує Україна, і вони практично можуть собі сьогодні заробляти мільярдні надприбутки, на тому, що Україна втратила баланс свого газу”…
Тим часом екс-голова компанії вважає, угода прозора, а її умови вигідні.
Юрій Бойко, народний депутат України, екс-голова НАК “Нафтогаз України”: “140 доларів коштує газ на кордоні Туркменістану та Узбекистану. Приблизно 37 – транспортування одного кубометра територією Росії на відстань 2000 км від Туркменії до України. У 2 долари коштують валютні закупівельні процедури. Так що 179,5 доларів на кордоні це та сума. Все що менше – це благо”.
Ольга Скотникова, кореспондент: Уникнути політичних чинників, або персонального впливу на газовому ринку можна, кажуть експерти. Вони таку модель називають гронінгемською, як і однойменне родовище в Нідерландах. Саме за такою моделлю «Газпром» працює з Європою. Її переваги – довгострокові контракти і прив'язка вартості газу до вартості нафтопродуктів на європейських ринках.
Володимир Омельченко, експерт центру ім. О. Разумкова: “Але іншого виходу немає. Зараз робити це не потрібно, перехід, 2008-й рік повинен бути роком переходу, підготовки до цієї моделі, а 2009-го року мені здається, що Україна буде вимушена буде переходити на довгостроковий контракт”.
Ольга Скотникова, кореспондент: Адже російська компанія законтрактувала видобуток газу у Туркменістані саме за європейською моделлю. Тож сенс у схемі з посередниками і в Україні зникає. За незалежність від них доведеться платити. Європа за 1000 кубів віддає “Газпрому” 350 доларів, нагадують експерти. Втім це надійніше, ніж щороку їздити до Москви, і залежати від політичних примх» (Перший національний, «Новини», 2 лютого 2008 року).
 
«Інтер» виступив у ролі миротворця між Президентом і прем’єром. Взагалі у викладі «Подробиць» глядачу могло здатися, що жодних серйозних рішень щодо газової сфери ухвалено не було. Піар Тимошенко в частині боротьби з тіньовою економікою було збалансовано домінуванням версій її опонентів про розвиток подій у газовому секторі. При чому позитив про Тимошенко, очевидно, виправдовувався згадуванням в цьому контексті про успіхи митниці (яку очолює один з власників телеканалу – Валерій Хорошковський):
 
«Анна Гомонай, ведущая: На последнем заседании Совета нацбезопасности и обороны говорили о возможном переходе на прямые поставки газа в Украину. Об этом сегодня сообщила премьер-министр Юлия Тимошенко. По её словам, страна постепенно откажется от услуг посредников.
Роман Недзельский, корреспондент: Она пожертвовала выходным днём и оделась во всё белое, для того чтоб лично объявить: в Украине началась детенизация экономики. По словам Юлии Тимошенко, наладив работу налоговой и таможни, правительству удалось уже в январе получить существенный прирост бюджета. Достичь таких результатов даже не планировали.
Синхрон: Юлия Тимошенко, премьер-министр Украины: “Я думаю, що цей перший результат, в якому задіяні були практично всі державні органи, в тому числі і Державна податкова адміністрація, і Державна митна служба, змогли дати такий вже унікальний результат для України – плюс 48 відсотків, більше п'яти мільярдів гривень порівняно з січнем 2007 року”.
Роман Недзельский, корреспондент: А ещё Тимошенко рассказала, что на вчерашнем заседании Совета безопасности и обороны говорили о возможном переходе на прямые поставки газа в Украину.
Юлия Тимошенко, премьер-министр Украины: “Ці переговори буде проводити в тому числі і уряд. Буде проводити еволюційно, щоб не дестабілізувати ніяких процесів транспортування газу через територію України”.
Роман Недзельский, корреспондент: Правда, по словам Президента, о непосредственном начале переговоров о прямых поставках речь пока не идёт. Он просит не торпедировать этот вопрос. Чтобы не навредить интересам Украины.
Синхрон: Виктор Ющенко, Президент Украины: “Якщо в когось є сьогодні спосіб сказати, що я можу краще зробити, ніж те, що є, давайте ми його розглянемо. Але хотів би всіх закликати до одного: пам'ятайте – Україна сьогодні має самий дешевий газ. Яка для нас мета? Мати самий дешевий газ чи давати відповідь, хто його поставляє і як його поставляє? Очевидно, нас цікавить перше”.
Роман Недзельский, корреспондент: Сегодня же Тимошенко сообщила, что в отношении компании «Нефтегаз Украины» будет проведено расследование. По словам Тимошенко, компанию якобы планировали искусственно обанкротить – при непосредственном участии Юрия Бойко, который в правительстве Виктора Януковича занимал пост министра топлива и энергетики. Сам Бойко считает, что “Нефтегаз” к упадку привели совсем другие люди.
Юрий Бойко, экс-министр топлива и энергетики: “Стремления сегодняшнего премьера войти в роль следователя, прокурора и судьи одновременно в условиях демократического общества, оно нам понятно. Это в определенной степени цинизм, который был присущ ей всегда. Я думаю, что Президент правильно поставил приоритет на вчерашнем заседании Совета национальной безопасности и потребовал от правительства наведения порядка в финансовой сфере, начиная с этого года. В ситуациях с отбором газа, с платежами за него”» («Інтер», «Подробиці», 2 лютого 2008 року).
 
Натомість НТН, який нібито входить в один пул із «Інтером», зосередився вже на газовій проблематиці і подав урядову версію засідання РНБОУ. Президента згадали лише побіжно, а слова Бойка явно програвали експресивності синхронів прем’єр-міністра:
 
«Євген Міхін, ведучий: Україна справді повністю відмовиться від посередників, і отримуватиме газ на умовах прямих поставок. Однак перехід до такої схеми робитимуть поволі. Щоб не зашкодити тарифній політиці в галузі енергоносіїв. На неспішності наполягає президент.
Наталія Малишко, кореспондент: Україна відмовиться від послуг “РосУкрЕнерго” та “УкрГазЕнерго”. Контракти на поставку газу укладатиме НАК “Нафтогаз” напряму. Про це повідомила прем'єр.
Юлія Тимошенко запевнила, що відмова від посередників пройде без стресів для внутрішнього ринку країни. За два тижні, пообіцяла президенту, уряд розбереться з тіньовими газовими оборудками в НАКу. Задля цього задіють усі силові структури.
Синхрон: Юлія Тимошенко, прем'єр-міністр України: “Якщо починали з кредиторської заборгованості, яка була поточною на рівні 569 мільйонів грн., то в 2007 році за допомогою “РосУкрЕнерго” і “Нафтогазу”, і тіньових керівників НАК, які керували і “РосУкрЕнерго”, то заборгованість збільшилась до 10 209 мільйонів грн. Прописувались моделі практично штучного банкрутства НАК, руйнація фінансового стану, і на базі планували вивести з державної власності”.
Наталія Малишко, кореспондент: А от екс-міністр з ПЕК Юрій Бойко заперечує наявність боргів “Нафтогазу”.
Юрій Бойко, міністр опозиційного уряду: “Боргів у компанії немає, але сьогодні є стурбованість несанкціонованим відбором газу в січні місяці цього року. 20 грудня, дійсно, жодна копійчина “Нафтогазом” України не сплачується за постачання газу в Україну. Тобто країна вже півтора місяці живе, споживає Теплокомуненергогаз, але розрахунків за це немає. Але це вже, вибачте, проблеми нового уряду”.
Наталія Малишко, кореспондент: Разом із тим, Тимошенко повідомила, що президент підтримав початок переговорів із країнами, що можуть забезпечити Україну блакитним паливом. Однак позиція президента така, єдина стратегія газових перемов буде узгоджена продовж 10 днів.
Віктор Ющенко застерігає від поспішних рішень та розриву відносин з “РосУкрЕнерго”. І підкреслює, що головне для України – мати найкращу ціну та нормальний транзитний тариф» (НТН, «Вчасно», 2 лютого 2008 року).
 
Найбільш технологічним був сюжет на «Україні». Журналісти ахметівського каналу не лише підкреслили суперечності між Президентом і прем’єром (на відміну від «Плюсів», тут ситуацію витлумачено на користь Президента), а й дали звинувачувальні синхрони Тимошенко про причетність Юрія Бойка до корупції. Як відомо, цей політик у Партії регіонів представляє інтереси Фірташа, що конкурує з Ахметовим за вплив на Януковича. Зрозуміло, що дружби з корупціонером виборці Януковича можуть і не зрозуміти:
 
«Илона Свердун, ведущая: Без лишних реверансов и предупреждений. Юлия Тимошенко действует быстро и решительно, избавляясь от посредников. Сегодня к журналистам она вышла с громкой новостью, очевидно, не посоветовавшись с Президентом. И сегодняшние заявления несколько противоречат друг другу.
Татьяна Бложко, корреспондент: Перед началом брифинга пресс-секретарь Юлии Тимошенко обещает журналистам сенсацию. Сама премьер выходит к прессе с полной папкой табличек и диаграмм. Она уверяет: здесь факты, подтверждающие разрушительную деятельность “Росукренерго”. И демонстрирует контракт, согласно которому Украина устанавливает самые низкие транзитные ставки и обязуется пересмотреть их лишь дважды за 25 лет.
Синхрон: Юлия Тимошенко, премьер-министр Украины: “Ми знаємо, що Бойко практично стоїть і стояв за “Росукренерго”. Практично він цей контракт підписав сам із собою. Зрозуміло, що все це є не просто корупція, а це є найгірша корупція, яка має документальні докази, і яка є основою для порушення кримінальних справ”.
Татьяна Бложко, корреспондент: Развал “Нефтегаза” начался в 2004 году. Именно тогда на газовом рынке появилась компания “Росукренерго”. За 4 года НАК накопила долг в более 10 миллиардов гривен. Компания брала кредиты под чрезмерно высокие ставки. Во всех бедах “Нефтегаза” Тимошенко винит “Росукренерго”. Компанию искусственно обанкротили, чтобы прибрать к рукам газотранспортную систему. Этот вопрос был ключевым на вчерашнем заседании СНБО. По словам премьера, итог его был таков.
Синхрон: Юлия Тимошенко, премьер-министр Украины: “Без стресів для внутрішнього ринку України, було сформовано рішення щодо відходу від послуг компанії «Росукренерго», «Укргазенерго» та інших посередників”.
Татьяна Бложко, корреспондент: Не поспешила ли с выводами Юлия Тимошенко? Высказывание премьера противоречит словам Президента. Сегодня Виктор Ющенко напомнил, что Украина покупает самый дешевый газ, и для страны не важно, кто его поставляет.
Синхрон: Виктор Ющенко, Президент Украины: “Я просив би не торпедувати питання, які відносяться, знаєте, до таких, до чутливих національних інтересів. Ми чомусь останнім часом привикли швидко руйнувати, і забуваємо про те, як його розбудувати. Знаєте, якщо в когось є сьогодні спосіб сказати, що я можу краще зробить, ніж те, що є, давайте ми його розглянемо”.
Татьяна Бложко, корреспондент: Глава государства подчеркнул: в течении 10 дней необходимо сформировать газовую стратегию, и только после этого выходить на международные переговоры» («Україна», «Події», 2 лютого 2008 року).
 
Цікавий поворот у «газовому сюжеті» можна було помітити на К1. Поряд із протимошенківським висвітленням рішень РНБОУ як таких, що де-факто і де-юре ухвалені, журналісти вирішили «проїхатися» по спікеру, переказавши його цитату, що навряд чи сподобалася б селянам. Невже Яценюка топлять як конкурента Тимошенко на виборах?
 
«Олексій Ліхман, ведучий: Україна відмовляється від послуг посередників на газовому ринку і переходить на прямі поставки газу з Росії та Середньої Азії. Таке розповіла сьогодні прем'єр Юлія Тимошенко. За її словами Україна відмовиться від послуг РосУкрЕнерго, УкрГазЕнерго та інших посередників. Таке рішення ухвалили на засіданні РНБО. Утім Президент Ющенко сьогодні заявив, що про початок переговорів щодо відмови від посередників поки що не йдеться, хоча Тимошенко і демонструвала наполегливість і цілковиту упевненість і пообіцяла особисто брати участь у переговорах.
Синхрон: Юлія Тимошенко. Прем'єр-міністр України: Ці переговори буде проводити в тому числі і уряд. Буде проводити еволюційно. Щоб не дестабілізувати ніяких процесів транспортування газу через територію України. Транзиту. А також для внутрішнього ринку України ніяких ми не допустимо коливань.
Синхрон: Віктор Ющенко. Президент України: “Якщо в когось є сьогодні спосіб сказати. Що я можу краще зробити ніж те. Що є, то давайте ми його розглянемо. Але хотів и всіх закликати до одного. Пам'ятайте. Що Україна сьогодні має самий дешевий газ. Яка для нас мета? Мати самий дешевий газ. чи давати відповідь хто його поставляє і як його поставляє?
Олексій Ліхман, ведучий: Серед інших гучних заяв Тимошенко і намір усунути “РосУкрЕнерго” і від роботи на внутрішньому ринку. Уряд хоче повернути права на продаж блакитного палива Нафтогазу України. Пояснюється це тим. Що національна компанія загрузла у боргах. А гроші не отримує. Таким чином компанію штучно намагалися зробити банкротом.. а безпосередньо причетний до цього колишній голова Нафтогазу Юрій Бойко. Принаймні таке доводить Юлія Тимошенко. Газові питання були сьогодні і на вустах і у спікера. Арсеній Яценюк закликав селян шукати альтернативні джерела опалення, адже Київ може призупинити програму газифікації села. Голова Верховної ради пояснює це подорожчанням газу» (К1, «Один день», 2 лютого 2008 року).
 
Проте технологам БЮТу чи самій Тимошенко, можливо, здалося недостатнім висвітлення телеканалами головних меседжів її брифінгу. Крім того, після заяв Президента у Крутах прем’єр-міністру потрібно було пояснити розбіжності у їхніх позиціях. На додачу прем’єр взяла реванш за інформаційні атаки Банкової по темах Ощадбанку та доступного житла.
 
Тимошенко у відповідь на пряме запитання про позицію Президента на РНБОУ вдалася, на нашу думку, до некоректного та маніпулятивного узагальнення. Хоча, треба визнати, що прийомом апелювання до «простих українців» регулярно користується й Віктор Ющенко:
 
«Запитання – Почнемо з найсвіжішої сенсації: на останньому засіданні РНБО збулася, фактично, ваша мрія – “РосУкрЕнерго” вирішено усунути як посередника з газового ринку. Кількома слова, яка була при цьому позиція Президента на засіданні?
 
Юлія Тимошенко – Я б сказала, що це мрія всіх нормальних людей нашої країни - щоб не було тіньового ринку, тіньових махінацій, корупції на газовому ринку. Що стосується запитання по позиції президента, то я дуже дякую президенту, що він взагалі підняв це питання на засіданні РНБО. Що він послухав уряд відносно стану справ по НАК «Нафтогазу», послухав керівництво по НАК “Нафтогазу”. І ми з’ясували, в якому жахливому стані, починаючи з 2005 р., якраз з того моменту, коли “РосУкрЕнерго” з’явилось на ринку України, в якому жахливому стані перебуває НАК “Нафтогаз”. Це, до речі, і було предметом розгляду на засіданні РНБО» («1+1», «ТСН», ексклюзивне інтерв’ю прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, 3 лютого 2008 року).
 
Прем’єрка водночас взяла на себе політичну відповідальність за збереження ціни на газ на існуючому рівні навіть в разі усунення посередника. Логіка Тимошенко дуже спрощена, але й водночас цілком зрозуміла і прозора для звичайних глядачів. Цей меседж вона повторила в інтерв’ю обом телеканалам – «1+1» та «Інтеру». Автори вважають, що таким чином БЮТ продовжувала кампанію з підготовки громадської думки:
 
«Переговори з Російською Федерацією, з іншими країнами дадуть нам відповідь на питання, яка буде ціна, але можу твердо сказати, якщо такі гроші знімалися за посередницькі послуги “РосУкрЕнерго”, то газ може бути тільки за кращу ціну. Тому що, коли прибирається посередники, які паразитували на цих потокам, вищою ціна бути не зможе» («1+1», «ТСН», ексклюзивне інтерв’ю прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, 3 лютого 2008 року).
 
«Ведучий: Ви наполягали і досить наполягаєте на перегляді газових домовленостей з Росією, ви не боїтеся що це може призвести лише до збільшення ціни на газ для України?
Юлія Тимошенко: Не лякайте, якщо існують великі посередники, які мільярди доларів знімають з торгівлі газу, то якщо посередник прибирається, ціна може тільки зменшуватися, це проста арифметика, для третього класу…
Ведучий: От дивіться, якщо переглядати домовленості з Москвою то ви казали в Брюсселі, що треба прибрати політичну складову, але якщо прибрати політичну складову в цьому питанні, то Україні доведеться платити за європейськими цінами, за газ – це більше 300 доларів.
Юлія Тимошенко: Я ще раз хочу підкреслити, що всі ці параметри будуть збалансовані, і в наслідок переговорного процесу я думаю, що країна отримає тільки кращі умови, і Україна отримає більш стабільні і стратегічні контракти. На сьогоднішній день, просто я хочу вас проінформувати, НАК “Нафтогаз” ніяких контрактів на постачання газу немає, тому що ні “РосУкрЕнерго”, ні “УкрГазЕнерго” з НАК “Нафтогазом” не підписала контрактів. Дякуючи Богові, зараз тепла зима, ми маємо певний газ в сховищах, якій ми спокійно використовуємо, і тому я можливо таку новину повідомлю, що Україна у 2008 рік увійшла взагалі без контрактів на газ» («Інтер», «Подробиці тижня», ексклюзивне інтерв’ю прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, 3 лютого 2008 року).
 
Усе, що змогла протиставити цій інформаційній атаці група Фірташа – це інтерв’ю самого Фірташа. Очевидно, власник «РУЕ» вирішив: якщо хочеш щось зробити добре, зроби це сам.
Проте Фірташ  в розмові з ведучим «Подробиць тижня», на якому вийшло його перше в житті телеінтерв’ю, поводився не як людина, якій потрібно завоювати прихильність і довіру глядача, а як впевнений у своїх силах олігарх. Такої поведінки при першій появі на людях не дозволяв собі досі ніхто. На його фоні навіть Ахметов чи Колесников можуть виглядати щирими, мов діти. Надмірна самовпевненість зіграла з Фірташем злий жарт:
 
1.Фірташ оперував поняттями, назвами і цифрами, які нічого не кажуть глядачеві:
 
«Компания “РосУкрЭнерго” – это обыкновенная нормальная газотрейдерная компания, как есть например “Рургаз”, “Газ-де-Франс”, “Эйни”. Контрактная база “РосУкрЭнерго” практически 75 миллиардов кубов газа в год» («Інтер», «Подробиці тижня», ексклюзивне інтерв’ю Дмитра Фірташа, 3 лютого 2008 року).
 
2. Фірташ неоднарозаво плутався з термінами «ми»: здавалося, що «Україна» та «РосУкрЕнерго» – тотожні поняття. І все що добре для Фірташа – добре і для України. Після атаки Тимошенко глядач міг просто сказати «не вірю»:
 
«Считаю, что Украина должна акцентировать два момента. Перове – она должна понять одну вещь, что была монополия до определенного этапа времени. Сейчас на 2008 год, когда мы это обсуждаем, Украина теряет монопольную ситуацию, нам надо думать, как убедить продавцов газа в том, чтобы они нам поверили и на нам разместили свои заказы, потому что это наши деньги. Транспорт – это наши деньги. Если “Газпром” продает газ, то Украина продает транспорт. “Газпром” зарабатывает деньги в Европе на газе, мы зарабатываем на транспорте. Поэтому нам терять этого нельзя» («Інтер», «Подробиці тижня», ексклюзивне інтерв’ю Дмитра Фірташа, 3 лютого 2008 року).
 
3. Від себе зазначимо, що Фірташ постійно говорив про свою компанію як про незалежну від «Газпрому». Можливо, це єдина ціль, яка дійсно була досягнута в цьому інтерв’ю. Цікаво, що жоден український політик ще не скористався з нагоди назвати РУЕ «п’ятою колоною» Москви. А це для певного сегменту електорату було б вагомим аргументом.
 
Фірташ кілька разів спростовував слова Тимошенко про «Білий потік» та збереження цін на газ, проте вперто уникав згадки її імені. Для глядача це могло бути ще одним свідченням нещирості і неготовності прямо відповідати на звинувачення. А якщо Фірташ щось чомусь приховує, значить на це є вагомі причини. Для експертної ж аудиторії не на користь Фірташа грало й те, що для свого першого виходу в ефір той обрав канал «Інтер», який вже давно неофіційно пов’язують з його ім’ям.
 
 
Підсумовуючи, можна сказати, що інформаційний бій за газ міг бути виграний урядом нокаутом, якби не ринзі свою гру не почав вести рефері – Президент. Фактично, він зупинив бій за мить до падіння «РУЕ». І енергія удару Тимошенко пішла в порожнечу. Все, що залишалося робити прем’єру, – апелювати до залу про несправедливість судді. Поки що без вимоги його вилучення з рингу...
 
Петро Бурковський, Сергій Черненко, для «Детектор медіа»
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
21504
Читайте також
11.09.2008 12:02
Петро Бурковський, Сергій Черненко
26 044
12.04.2008 19:23
Петро Бурковський, Сергій Черненко
, для «Детектор медіа»
24 801
03.04.2008 10:08
Петро Бурковський, Сергій Черненко
, для «Детектор медіа»
17 239
21.03.2008 15:52
Петро Бурковський, Сергій Черненко
для «Детектор медіа»
16 354
12.03.2008 18:40
Петро Бурковський, Сергій Черненко
для «Детектор медіа»
18 892
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду