Страх і ненависть на кінчиках пензлів. У прокат вийшла анімаційна драма «Кріпачка»

Страх і ненависть на кінчиках пензлів. У прокат вийшла анімаційна драма «Кріпачка»

21 Червня 2024
2574
21 Червня 2024
09:00

Страх і ненависть на кінчиках пензлів. У прокат вийшла анімаційна драма «Кріпачка»

Дмитро Десятерик
для «Детектора медіа»
2574
Стрічка виконана в унікальній авторській техніці за участі українських художників.
Страх і ненависть на кінчиках пензлів. У прокат вийшла анімаційна драма «Кріпачка»
Страх і ненависть на кінчиках пензлів. У прокат вийшла анімаційна драма «Кріпачка»

Одразу варто зазначити, що «Кріпачка» (Польща — Литва — Сербія) — суто прокатна назва, дана, вочевидь, заради асоціацій із серіалом «Кріпосна», що мав певну популярність в Україні у 2019–21 роках. В оригіналі фільм називається Chłopi, тобто «Селяни». Однойменний роман, написаний Владиславом Реймонтом у 1901–1908 роках, приніс авторові Нобелівську премію з літератури.

Діється в селі Ліпці протягом десяти місяців — від середини осені до літа. Головна героїня, двадцятилітня Ягна  — перша красуня громади. Скорившись волі матері, виходить заміж за 58-річного вдівця Мацея Борину, найбагатшого господаря Ліпців, але не кохає його, зраджує з його сином Антеком. Проте це не любовна драма — більшу сюжетну вагу тут мають соціальна нерівність, класова ненависть і мізогінія — що призводить до низки нещасть і вкрай брутального фіналу.

Письмо Реймонта широке й барвисте; він змальовує краєвиди, зміну пір року, сільські ритуали й гулянки з любов’ю і максимальною увагою до деталей. Але при цьому ані на мить не дає ввести себе в оману цією буколічною машкарою. Все за патріархальною абеткою: батьки, що принижують дітей, діти, що виганяють із торбами батьків, ставлення до жінок як до худоби, показна набожність, фанатичний осуд юрби. Ягна тут не кріпачка — вона просто чужа. Надто красива, надто розумна, надто добра (підбирає і виходжує пораненого птаха) і, головне, надто волелюбна. А цього добрі католики подарувати не можуть.

Польсько-британський дует ДК (Дороти) і Г’ю Велчманів дебютував у 2017 році номінованим на «Оскар» байопіком «З любов’ю, Вінсент» — першою в світі повнометражною анімацією, повністю намальованою олійними фарбами. Команда з 85 художників (серед яких були й українці) стилізувала всі 62450 кадрів у манері Ван Гога.

Для «Селян» Дорота і Г’ю застосували подібну технологію. Спочатку знімали акторів, а потім понад сто художників у чотирьох студіях у Польщі, Литві, Україні та Сербії намалювали олійні картини на основі тих кадрів, і вже анімовані полотна стали фільмом.

До речі, «Селяни» могли бути українською копродукцією — продюсери подавали заявку на пітчинг у Києві, але тоді новообрана адміністрація чомусь вирішила боротися з епідемією COVID19 шляхом скорочення витрат на культуру. Тож внесок українців знову був приватний, але вагомий — 32 аніматор(к)и, що працювали в Києві та Гданську.

Дорота і Г’ю витворюють гідний візуальний аналог барвистого реалізму Реймонта; що важливіше, їм удається, хай не без присмаку мелодрами, відобразити трагічну суперечність між образами та оповіддю. Світ Ліпців заворожливо красивий. Якщо «З любов’ю, Вінсент» часто виглядав як статична ілюстрація, то в «Селянах» авторам вдалося добитися шаленої динаміки форм і кольорів — аж до ефекту суб’єктивної камери. Хвилі трав, що котяться за вітром, зграї птахів, які ширяють у небі, феєрверк танців, де розгойдуються і кружляють вихори суконь — у фільмі безліч моментів, якими просто милуєшся, забуваючи про сюжет.

Проте анімація може піти далі там, де чисто акторське кіно зупиниться. Наскільки мальовничі образи природи та сцени сільського життя — настільки потворними виглядають моменти загального здичавіння і нетерпимості. Наче як обличчя прокаженого виривається з-під розкішної маски. Ось він, народ, зі своїми звичаями і звичками у всій красі. Селяни, ладні продати власну рідню й калічити беззахисних за чужі або видумані кривди. У прикінцевих епізодах пригадується безжальний «Догвіль»  Ларса фон Трієра — з тією лише різницею, що в Ягни немає напохваті армії озброєних горлорізів, що вчинили б акт справедливості.

  

Але вона все одно виживе, назло.

Втім, після фінальних титрів лишається ще питання: чи вдасться вижити Дороті і Г’ю? Вочевидь, у «Селянах» вони опинилися на межі виразних можливостей. Кожний наступний фільм у такій техніці сприйматиметься як самоповтор. Винахід заявлено — далі тільки кількісне нагромадження зразків застосування. Або різка зміна стилістики.

Та хай би що трапилось далі, Велчмани вже здобули місце в історії. Екранна індустрія із самого початку, а надто останні десятиліття, підпорядкована постійній жадобі інновацій. Дорота і Г’ю вчинили протилежно: використали формат, що існував за сотні років до кіно, замінили цифровий потік мільйонами фізичних жестів — і виграли. Важко уявити, щоб у осяжному майбутньому комусь удалося б щось подібне.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2574
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду