У Києві триває 52-й міжнародний кінофестиваль «Молодість». Цьогоріч фестиваль уперше від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну проходить у довоєнному форматі: міжнародний, національний і документальний конкурси, дитячий Molodist Teen Screen і насичена позаконкурсна програма. Основним фестивальним майданчиком є кінотеатр «Жовтень». Повний перелік українських фільмів, які беруть участь у цьогорічних програмах, читайте тут. Повну позаконкурсну програму — тут. Перелік українських фільмів, які представлені в рамках цьогорічних конкурсних і позаконкурсних програм, можна побачити тут, а перелік фільмів — учасників повнометражного міжнародного конкурсу — тут. Про попередній день фестивалю ми писали тут.

Останні три фільми повнометражного конкурсу на «Молодості» склали контрастну послідовність.

Так, «Диско-бой» (режисер Джакомо Аббруццезе, Франція — Італія — Бельгія — Польща) — це звивиста історія білоруського втікача на ім’я Аляксєй, котрий, пройшовши надзвичайно суворий відбір, вступає до Французького іноземного легіону — адже участь у підрозділі дозволяє будь-якому іноземцю отримати французький паспорт. Аляксєй опиняється в Африці, і йому доводиться вбивати повстанців, які борються проти зажерливих нафтових компаній. Зрештою, герою доводиться зробити вибір, на чиєму він боці. На жаль, антиколоніальний пафос Аббруццезе надто прямолінійний, а в режисурі забагато простих рішень. Це дещо врівноважується майстерною грою зірки німецького кіно Франца Роґовскі у ролі Аляксєя.

Кадр із фільму «Диско-бой»

Так само бенефісом однієї виконавиці є драма «Шайда» (Нура Ніазарі, Австралія). Режисерка Нура Ніазарі народилась у Тегерані, але з дитинства живе в Австралії та фільмує історії іранської діаспори. Власне, сюжет «Шайди» ґрунтується на реальних подіях. Іранка Шайда та її 6-річна донька Мона ховаються від чоловіка-аб’юзера Хоссейна. Але поки тягнуться юридичні процедури, суддя дозволяє Хоссейну бачитися з донькою, і до Шайди повертаються всі її страхи.

Кадр із фільму «Шайда»

Фільм зроблений вкрай мелодраматично, але, знов-таки, запам’ятовується емоційною грою Зар Амір Ебрагімі. Цікаво те, що Зар торік стала першою іранкою, котра отримала приз за найкращу жіночу роль у Каннах за роль у фільмі «Священний павук».

А завершилися конкурсні покази 52-ї «Молодості» без перебільшень блискучою комедією «Відчуття, коли час щось робити минув» (США). Авторка фільму, Джоанна Арноу, вже має ряд нагород за свої короткометражки. У «Відчутті…» Джоанна виступила і як режисерка, і як сценаристка, і як виконавиця головної ролі.

Вона грає 30-річну героїню на ім’я Енн. Енн живе в Нью-Йорку, працює в незрозумілій корпорації, де до персоналу ставляться без поваги. Її батько й мати — сварливе подружжя старих ліваків-євреїв. Нарешті, стосунки з чоловіками в Енн — це доволі дивні БДСМ-ігри без зобов’язань, та й без її оргазмів теж. Усі акторські роботи, діалоги, режисерські рішення наповнені стриманим, але влучним чорним гумором. Ніхто ніколи не підвищує голос і не робить різких рухів, але на екрані тим не менш постійно коїться невимовно смішна дичина. Причому Джоанна, з її підкреслено «пересічною» зовнішністю надає цьому театру абсурду особливого шарму.

Вочевидь, з усього показаного в повнометражному конкурсі цей дебют — найбільш незвичайний, сміливий і дотепний.

Уже в суботу ввечері на «Молодості» оголосять призерів.

 На головному фото: кадр із фільму «Відчуття, коли час щось робити минув»