27 січня в прямому ефірі на ютубі вийшла прем’єра політичного токшоу «Гордон», яке ведуть Дмитро Гордон та його дружина Олеся Бацман. Програма тривала майже чотири години й за день набрала понад п’ятсот тисяч переглядів (не здивуюся, якщо набере й мільйон, а ще кілька мільйонів накрутять порізані та розтиражовані ютубом уривки). Хоча автори позиціонували цю програму як унікальну, першу в світі й ні від кого не залежну («мы её делаем за свои деньги»), за формою, концепцією, добором героїв та змістом сказаного це просто розширене шоу Савіка Шустера, присмачене порівняно більшою кількістю так званих російських лібералів та персонажів газети «Бульвар Гордона».

Хоча на початку програму назвали зброєю проти російської пропаганди, насправді це черговий політтехнологічний формат, мішенню якого є Володимир Зеленський і його команда. А незримим бенефіціаром — високоповажний гість вільнюського дня народження Шустера. Двоє учасників вільнюських зборів — Арсен Аваков і Євген Комаровський — стали гостями прем’єрного шоу; інших, вангую, побачимо в наступних випусках.

Що ж до російської пропаганди, то власне її розвінчання в програмі немає, хоча риторика шоу, без сумніву, демонстративно антипутінська. При цьому всі учасники шоу говорять російською; питомо українськомовні при цьому оголошують, що переходять на російську, аби всім глядачам було зрозуміло. Що загалом радше підігрує тезам російської пропаганди про Україну як частину єдиного російського ментального простору.

Ні-ні, звісно, я в курсі вірування частини наших співгромадян у те, що якщо голосно говорити щось критичне про Путіна російською мовою та залучати до цього російських лібералів, то крига скресне і населення Росії прозріє (далі можна фантазувати: повстане, скине Путіна, обере на чесних виборах когось гідного, віддасть Крим і забере війська з-під українського кордону, якось так). Предмет цього вірування настільки ж обґрунтований, як цілющі властивості піраміди ю-шинсе. Та й концепція «транскордонного Гордона» приносить подружжю Гордон-Бацман не менш реальний прибуток, ніж свого часу золота пірамідка: відео монетизується, мільйони переглядів накручуються, значна частина глядачів — із Росії та інших пострадянських країн. 

Про творчість Дмитра Гордона в нас (на «Детекторі медіа») заведено писати іронічно, що й не дивно — складно всерйоз обговорювати людину, яка то погрожує комусь вирвати кадик, то передає флешку в Гаагу, то картинно (й так синхронно з Рінатом Ахметовим — дивина!) «розчаровується» у Зеленському, то… Ну, ви в курсі — цю тему розкрив і загалом закрив мій колега Ярослав Зубченко в матеріалі «Кобзон української журналістики». Гумор — найпростіший спосіб етично й естетично пережити, перетравити Гордона.

Спробую відійти від традицій й обійтись без жартів, адже в принципі немає нічого особливо смішного в токшоу «Гордон», як і в культі особи його автора. Як і в теперішній ролі Дмитра Гордона як публічного політика — яким він, як на мене, є.

Як і кожна людина, яка регулярно (тобто не випадково) бере участь в екранних маніфестаціях конфлікту між Ахметовим і Зеленським. Пояснення на зразок «прийшов, щоб висловити свою думку» тут не працюють — усі бачать, що місяцями в ефірі на майданчиках Ахметова висловлюється лише одна думка, просто різними голосами. Принцип леза Оккама змушує припустити, що всі ці люди таки пов’язані між собою, і спільним знаменником є саме Ахметов.

Прикро, але доводиться зарахувати до категорії новоявлених політиків і головного редактора «Цензор.нет» Юрія Бутусова. Чи було це його наміром від початку, чи перепалка на пресмарафоні та подальший конфлікт із ДБР його до цього підштовхнув, але регулярна поява у студії токшоу «України 24» та участь у «Гордоні» в тій самій компанії і з зовсім не журналістською риторикою — ознака фактичного переходу пана Юрія у новий статус. Хоча Бутусов, судячи з міміки під час ефіру, не був у захваті від того, що за чотири години сидіння посеред студії йому дали слово на кілька хвилин. І то лише для того, щоб повторити раніше озвучені звинувачення на адресу оточення Зеленського, нагадати про горезвісну поїздку в Оман і так далі, і в якості бонусу сказати пару загальних фраз про високий бойовий дух українського суспільства. 

Таке враження, що Бутусова запросили спеціально, щоб подратувати Банкову. Про Євгена Комаровського, який досить давно перекваліфікувався з народного педіатра в народного політкоментатора-опозиціонера, напевно, й пояснювати не треба. В мистецтві політично-анекдотичного стендапу він переплюнув навіть Вадима Рабиновича.

Що ж до Гордона, то в кінці грудня 2021 року він опинився на чолі «президентського рейтингу неполітиків» від Центру Разумкова. Замовника цього соціологічного опитування не розкривають. Звісно, рейтинг цей слід сприймати скептично, адже, по-перше, серед «знаменитостей, які не займаються політикою», запропонованих респондентам у списку, чимало займаються якраз політикою. Оцініть самі: крім Гордона, у п’ятірці «рейтингу» — Віталій Портников, Наталія Мосейчук, Євген Комаровський і Дмитро Співак. А чим вони, пардон, займаються?

По-друге, у виборах усе ж братимуть участь переважно політики, а чи може, як 2019 року, спрацювати ставка на «неполітика з-поза системи» — навіть теоретично дуже складне питання. Але діяти на нерви Зеленського, стурбованого відсутністю «медіасоюзників», гаданий кандидат Гордон в оточенні вільнюської dream team — Авакова, Комаровського, Разумкова, Гройсмана, Яценюка і Шустера, а на додачу до них Смешка (до якого в Гордона є всім відомі власні сентименти), Ляшка й Саакашвілі — може вже сьогодні.

Чим, власне, на шоу «Гордон» і займаються. Принагідно погладжуючи нарцисизм автора-ведучого, якому дуже важливо регулярно поповнювати Книгу рекордів Гордона. Ну який ще модератор, оголошуючи учасника програми, зробив би ремарку «моє інтерв’ю з ним набрало на ютубі вже 14 мільйонів переглядів!»? З розряду погладжувань був і прочитаний на початку програми лист важкохворого Леоніда Кравчука із побажанням успіхів токшоу «Гордон»: 

Це якщо хтось досі сумнівався, що в Дмитра Гордона багато важливих, впливових і знаменитих друзів. Завдяки унікальним зв’язкам у пострадянському «російському світі» для ведучого не проблема забезпечити участь у шоу колишніх друзів і близьких соратників Путіна, які тепер ліберали, опозиціонери, емігранти і «за нас». Цього разу це були Сергій Пугачов — колишній російський банкір, який двадцять п’ять років тому емігрував до Франції і колись дружив з Путіним, та Андрій Ілларіонов, частий гість українських телеефірів, який був радником Путіна — теж двадцять років тому. Навіщо ці достойники підтримували президента-кагебіста, ката Чечні, який нищив у Росії паростки демократії якраз у часи їхньої дружби-співпраці — питання риторичне. Ну, тепер вони «за нас», тому їхня експертна думка про Росію і Путіна надзвичайно важлива й варта уваги. Відомо, що Андрій Ілларіонов як ніхто вміє прогнозувати широкомасштабні наступи Росії на Україну — саме він прогнозував наступ листопада-грудня 2014 року, весни 2021 року, літа 2021 року — щоправда, в проміжках між цими прогнозами казав, що без мільйона російських військових на кордоні наступу можна не боятися. Також 2015 року Ілларіонов прогнозував, що Путін скоро піде на пенсію, що 2018 року Росія окупує Білорусь… Коротше, ви зрозуміли.

Глибокі знавці путінської душі двадцятирічної давнини намагалися відповідати на прямі питання ухильно та багатозначно. «Я не могу утверджать, будет или нет... Я не политолог… Сама историческая ситуация о многом говорит, и мы это понимаем», — каже Сергій Пугачов. «Вы, как никто, знаете, что у него в голове», — переконує його у відповідь Гордон. Згодом з’ясується, що, на думку Пугачова, Путін не диктатор і не монарх, рішення приймає не сам, але хоче, щоб з ним говорили і домовлялися. А непричетність до політології не завадила банкіру-емігранту згодом із розумним виглядом ствердити, що «коллективный Запад не очень-то понимает, чего Путин хочет».

До путінознавців долучився й Віктор Шендерович — письменник, публіцист і політик, який нещодавно поїхав з Росії: суть його красномовного виступу — «я надеюсь, что это блеф». Емігранту Шендеровичу Гордон на початку програми подарував означення «совесть России». «Совесть», до речі, теж натякнула, що до агресії Путіна штовхає оточення. Згодом про душу Путіна розмірковував російський опозиціонер Гаррі Каспаров, який зараз живе в США. Звертаючись до нього, Гордон зокрема сказав: «Украинцы всё-таки братский народ по отношению к  русским, что проверено десятилетиями, столетиями». Що там було про російську пропаганду? «Братский народ» — це саме вона.

Поки на початку виступали путінознавці, камера раз у раз вихоплювала великі плани гостей у студії: задумані, знуджені (Бутусов позіхає), роздратовані, знервовані аж до тику (Комаровський). Мовчати півгодини для «вільнюсців» було явно нелегко — не терпілося перейти до діла, тобто до слова.  Щоб сказати, що «боеготовность русской армии ниже, чем укрáинской» (вивчити, як наголошується в російській слово «украинская», колишній український міністр внутрішніх справ Арсен Аваков так і не зміг), «укрáинский народ готов», назвати Путіна «бешеной собакой», згадати «слобожанский язык» і люб’язно пообіцяти підтримку Зеленському у разі вторгнення. Тим часом глядачів у ютубі спитали: вторгнеться чи ні? І чи зупинить Путіна захід? 

Спостерігати за поведінкою Арсена Авакова було цікаво: він поводився по-хазяйськи, то оголошуючи чергового гостя, то вставляючи репліки там, де була явно не його черга, то командуючи (жартома чи ні), аби всі камери перевели на нього. На традиційних токшоу, навіть на каналах Ахметова, ексміністр собі аж такого не дозволяє. 

З уст Ігоря Смешка глядачі вчергове почули бідкання, що дарма відмовились від ядерної зброї, принагідно дізнавшись, що «английский язык был вначале, чем американский», а також пропозицію вимагати виконання Будапештського меморандуму (теж свого роду аналог піраміди ю-шинсе в міжнародно-політичній демагогії українських політиків). А ще — створити «правительство национального спасення с профессионалами» (інакше кажучи, взяти в уряд Смешка). Коментувати готовність України до надзвичайної ситуації до студії покликали Миколу Чечоткіна — голову Державної служби з питань ліквідації надзвичайних ситуацій… колишнього, звісно. Листопадова відставка не завадила Чечоткіну озвучувати рекомендації від імені ДСНС; поза тим він нахвалював прем’єра Володимира Гройсмана і присутнього в студії Авакова. Про готовність військову говорив колишній (до 2014 року) голова Генштабу Володимир Замана («за восемь лет мы ничего не сделали, чтобы поднять уровень жизни населения, чтобы оно хотело защищать это государство»). Лейтмотивом цих виступів були твердження про провальну політику Зеленського і компанії в тій чи іншій сфері — ну зовсім як на «Україні 24».

Логічніше було, напевно, запропонувати розповісти про підготовку до вторгнення комусь із чинних посадовців, — але в Гордона працює інша логіка. Його шоу, як і більшість випусків шоу Шустера в останні кілька місяців, сміливо можна було назвати «Колишні». 

Знавців психології та політики Заходу (на противагу путінознавцям) в ефірі представляв також «колишній» — американський дипломат Курт Волкер, кавалер ордену Ярослава Мудрого, який був уповноваженим США з українських питань у 2017—2019 роках (за президентства Трампа). Гордону Волкер любив давати інтерв’ю ще за тих часів, не відмовив і цього разу. Важливий момент: зараз Волкер не виконує жодних офіційних функцій, пов’язаних з американсько-українськими відносинами, й не вповноважений озвучувати позицію уряду. Але Гордон ставить запитання «за всю Америку» — і Волкер, нехай дипломатично, «за всю Америку» відповідає, називаючи Сполучені Штати Америки «ми». Глядачі задоволені: справжній американець!

Повернімось до позиціонування «Гордона» як ні-від-кого-не-залежного шоу та «території свободи». Це дивно, бо майже всі персонажі цього токшоу, за винятком хіба що казахстанця Сейсембаєва, брали чи регулярно беруть участь в ефірах токшоу «України 24» та «України». І якби все те саме відбулося у студії Шустера (тільки без Гордона, Олесі Бацман та їхнього фірмового нарцисизму) — ніхто б не здивувався. Навіть обов’язкова рубрика «Свободи слова Савіка Шустера» «що там у Саакашвілі», відірвана від реальних подій та зацікавлень українського суспільства, у Гордона є. Під час включення нардепки Єлизавети Ясько — «возлюбленной» Саакашвілі — на екран вивели… звісно ж, спільне фото Гордона і Саакашвілі.

Власне, в нарцисизмі, здається, й уся відмінність цього шоу від програм на лінійних каналах Ахметова. Наприклад, коли виступав Степан Хмара, — єдиний гість, до якого ведучий звернувся українською мовою, — режисер довго, довго показув одночасно з ним на розділеному екрані окремо Гордона і окремо Бацман. 

А після виступу Хмари подружжя зійшлося в один кадр, аби урочисто закликати аудиторію поаплодувати дисидентам радянської доби («Буковский, Щаранский, Чорновил» — ще один натяк на спільну історію). Під час промови Комаровського на екран у студії вивели «меми» (чи не в редакції «Гордона» намальовані?) патріотичного змісту з Гордоном у головній ролі.

І це вже мовчу про рекордну кількість великих планів із реакцією Гордона на слова різних промовців — глядачам постійно нагадували, що він не просто ведучий, а головний герой свого іменного шоу. І що на загальних планах слово «гордон» повторювалось на екрані тричі — на титрі, на підлозі та на стіні.

Андрій Ілларіонов, який нібито спеціально для участі в шоу Гордона прилетів з Америки, під завісу програми сказав, що «большой войны не будет». Враховуючи точність його попередніх прогнозів, від цього навряд чи має бути спокійніше. А в самісінькому фіналі всіх гостей змусили сфотографуватись із аркушиками паперу з гештеґом Stand With Ukraine!

І  на цих аркушиках також було написано «Гордон». 

Тож робоча гіпотеза: в ефір «України» чи «України 24» цей продукт не взяли, бо такої концентрації Гордона жоден ефір не витримає :) Проте тепер, задовольняючи свої нарцисичні потреби щочетверга, Дмитро з Олесею вбиватимуть ще парочку зайців в інтересах Ріната Ахметова. Програма виходить із 20:00 і «до останнього глядача» і повністю перекриває час виходу «Права на владу» на «1+1» — програми-антипода ахметовських токшоу. Можливо, ютуб-шоу вдасться відтягнути частину аудиторії програми Наталі Мосейчук. Програмі «Народ проти» з Наташею Влащенко, яка виходить у цей час на «Україні 24», це не дуже вдавалося. 

Крім того, це шоу — ще один майданчик для просування «вільнюсців», яким тепер доведеться просиджувати в студії Шустера вечори не тільки п’ятниць, а й четвергів. І критикувати владу тут можна буде без жодного остраху — Нацрада ютуб не закриє. І, знову ж таки, абсолютно вільно використовувати російську мову, не зважаючи на законодавчі обмеження.

І в разі чого на будь-які звинувачення в заангажованості автори програми — в якій, до, речі, не знайшлося місця жодному, хай навіть дуже поміркованому симпатику чинної влади, — відповідатимуть: «Ви що, з дуба впали? Який Ахметов? Ми робимо цю програму на свої гроші!» І взагалі — які стандарти, який баланс, яка журналістика? Це ж ютуб.

Коли ми пишемо щось критичне про Дмитра Гордона, в коментарях завжди зауважують, що йому слід віддати належне — він популярний, на нього є попит в аудиторії. Безперечно. Чи свідомі глядачі, що за начинка міститься в цукерках «Гордон у шоколаді» — інше питання.