У недільному ранково-денному десятигодинному блоці каналу UA ексзаступник голови СБУ Віктор Ягун говорив про значення Миколаєва для ворога — як «другого Харкова»: «Миколаїв — Рубікон для росіян, приклад того, як ворог мститься мирному населенню, а не армії».

На думку Сергія Грабського, неправильно стверджувати, що до 24 лютого Захід затягував із постачанням нам озброєння: джавеліни постачали справно. Нам давали зброю для партизанської війни і тактичну. Поступово стало зрозуміло, що Україна може боротися — тоді дали зброю більш потужну. «Останні 30 років Європа та світ не готувалися до такої війни», — зауважує експерт.

За словами економіста Олексія Плотникова, курс рубля щодо нормальних валют є штучним і не ринковим. За курсоутворенням Росія стала в один ряд з Північною Кореєю і Кубою часів Кастро.

Дипломат Олександр Левченко сказав, що домогтися визнання Росії державою-спонсором тероризму непросто. Так, є певна втома від теми України, не варто сподіватися, що Росію визнають терористкою Угорщина, Туреччина, Словаччина, Чехія… Але треба діяти, українська дипломатія мусить вести боротьбу в інформаційній війні, без якої не можна виграти на полі бою. Утім, якщо на полі бою перемог не буде, жодна дипломатія не допоможе.

Керівник української експертної групи «Сова» Михайло Савва повідомив, що Міжнародний кримінальний суд уже має повноваження розслідувати воєнні злочини в Україні, тут працюють 42 слідчих. МКС може зібрати не сотні, а тисячі томів доказів проти російських військових злочинців; пропагандисти теж під ударом. Вирок проти Путіна зробить його абсолютним вигнанцем, вважає Савва.

Російський журналіст Ренат Давлетгільдєєв переконаний, що для медіа в Росії створювати ілюзію нормальності — більший злочин, ніж просто закритися. Єдиний вихід для порядного російського журналіста —  покинути країну. Хоча «коли твоєю країною править чокнутий дід, почуватися в  безпеці неможливо навіть за кордоном», каже Ренат Давлетгільдєєв.

За словами виконавчого директора УГСПЛ Олександра Павліченка, одна з форм терору, за який Росія має бути визнана державою-спонсором тероризму, це викрадення дітей і незахищених людей. А російський омбудсмен з питань дітей і російський Червоний Хрест є поплічниками у викраденні українців.

У блоці каналу «Інтер» говорили зокрема про вбивство українських військовополонених у колонії в окупованій Оленівці. Аналітик Conflict Intelligence Team Кіріл Михайлов сказав, що у російську версію з ракетою HIMARS, яку нібито випустили українці, він і його колеги не вірять. Не пускаючи на місце трагедії ООН і Червоний Хрест, Росія може приховувати сліди злочину, вважає аналітик.  Із тим, що Росія пустить в Оленівку Червоний хрест і ООН, «коли підготує свою версію того, що сталося, і відповідно, підготує майданчик», згоден і політкоментатор Володимир Фесенко. Йде пропагандистська війна, і дуже багато фактів за те, що трагедія в Оленівці — це заздалегідь підготована провокація, підкреслює Фесенко. Такої ж думки і колишній військовий прокурор України Віктор Чумак. А професор Володимир Сергійчук провів історичні паралелі між трагедією в Оленівці і Батуринською різнею. 

Прес-офіцер Миколаївської обласної військової адміністрації Дмитро Плетенчук телефоном прокоментував потужний ворожий обстріл Миколаєва і загибель гендиректора компанії «Нібулон» Олексія Вадатурського.

У блоці групи каналів StarLightMedia Михайло Самусь говорив про те, чому Росія побоялась святкувати день військово-морського флоту у Севастополі: «Напад на штаб ВМФ у Севастополі схожий на удар скаженої газонокосарки – надто багато листя і трави». А російський правозахисник Владімір Осєчкін — про корупцію в російській армії. «Насправді йдеться про багатомільярдні корупційні дії, — сказав Осєчкін. — Вони заробили на цій війні».

Був також сюжет про Маргариту Симоньян: як дівчинка з простої краснодарської родини стала чи не головною російською пропагандисткою, яка має за свою віддану службу Путіну шалені гроші. Після сюжету реакцію Симоньян на загибель голови «Нібулона» Вадатурського в Миколаєві і роботу російської пропагандистської машини прокоментував політолог Іван Преображенський: «Перегнути палицю не можна, бо не можна транслювати щось більш жорстке, ніж те, що вже транслюється…»