Потрібна проблемна побудова виборчих теледебатів
Запитання «Детектор медіа»:
- Який формат теледебатів, на вашу думку, був би цікавим як політикам, так і виборцям?
Відповідають: Ирина Горина, Андрій Єрмолаєв, Ігор Куляс, Андрій Шевченко, Сергій Гузь, Сергій Дацюк, В’ячеслав Піховшек, Дмитро Тузов, Ілько Кучерів, Олесь Доній, Володимир Полохало, Іван Лозовий.
Ірина Горина, кандидат у народні депутати за списком партії «Віче»:
- Подготовка к дебатам на «1+1» показала, что участники нынешних выборов абсолютно не готовы к прозрачным и честным теледебатам. Убеждена, что причина в боязни отвечать на острые вопросы и демонстрировать обществу свое истинное лицо. А ведь залог интересности и полезности дебатов именно в том, чтобы кандидаты «раскрылись» сами и показали, чем наполнены их программы.
Естественно, что партиям и блокам хочется дебатировать с более сильным соперником. И «Віче» здесь не исключение. Но мы осознаем, что правила должны быть одинаковыми для всех. Поэтому, в первую очередь, нужно избавиться от манипуляций со стороны партий: «с этим буду дебатировать, с этим – нет». Далее - определить орган (например, Независимый экспертный совет по вопросам деятельности масс-медиа во время избирательной кампании), который подберет пары участников, исходя из того, встречи каких пар будут максимально интересными и эффективными с точки зрения «раскрываемости» людей и программ. Решение при этом должно быть окончательным и не подлежащим обжалованию.
Андрій Єрмолаєв, директор центру соціальних досліджень „Софія”:
- Я думаю, що телевізійні дебати ми маємо розглядати як політичний комерційний продукт. В цьому сенсі ми не повинні виходити з того, що вони будуть мати якісь універсальні абстрактно-демократичні умови. Ми маємо на увазі суб’єктів виборчого процесу, які мають достатньо фінансового ресурсу для проведення агітаційної роботи і мають намір довести свої програмні позиції до виборця. Таким чином, я хочу підкреслити, що власне у телебачення є право модерувати цей простір так, як це доцільно з точки зору телевізійного продукту і з точки зору його споживчої якості. Чому це важливо? Просто зараз дискусія точиться навколо рівних умов та всього іншого. Якби мова йшла суто про правові засади, що забезпечуються бюджетом, то це все мало б сенс. В даному випадку ми говоримо про продукт, який здатен фінансувати той, хто бореться за владу. Це їх інтерес і їхні гроші.
Якщо говорити про вдалість дебатів, то, безсумнівно, що ми не маємо потакати бажанню учасників виборів рекламувати себе. Завдання і головний інтерес телевізії – це примусити учасників виборів оперувати не рекламою, а змістом. Як це можна зробити? В перш чергу, за рахунок проблемної побудови дебатів. Дебати мають відбуватися за однією, або, можливо, кількома систематизованими проблемами, які є очевидними і відомими кожному виборцю. За цієї умови, відповідно, дебати будуть предметними. Вони будуть точитися навколо того, що є реальна проблема, вона є визнана суспільством і суспільство буде спостерігати за тим, як учасники боротьби за владу пропонують механізми та шляхи їх вирішення. Власне, це буде інтригою. Це не виключає того, що буде конкуренція програмових засад та вдалих слоганів, але вони в цьому випадку будуть на другому місті.
Наступний момент. Мені здається надзвичайно важливим в ході цієї виборчої кампанії побудувати дебати не лише за участю одного або двох представників, а також використати навіть примусову презентацію як мінімум десяти представників кожного з блоків. Скажімо, за рахунок такого прийому, як телевізійні бліцопитування, які будуть включені в ході дебатів. Оскільки ми вже сьогодні є свідками того, що у багатьох блоках позиції лідерів та ідеологів часто розбігаються з політикою і позицією членів блоку. А всі вони йдуть списком, тому цей продукт має бути обов’язковою складовою дебатів. Він може бути використаний як ілюстрація ходу розмови, чи як додаток, чи як конфліктний прийом. Глядач має побачити не лише лідера чи ідеолога блоку, але й інші обличчя, які двома-трьома фразами можуть продемонструвати свої якості, інтелект і довести, чи це цілісна політична команда, чи простий джентльменський набір.
Стосовно учасників. Я думаю, що ми все-таки маємо йти не за схемою два учасники, тобто, один проти одного, а за схемою три. Причому, використання трійки дозволяє нам відразу висувати кілька критеріїв при її формуванні. По-перше, можна було б застосувати критерій соціально-сословної орієнтації політичної сили. Оскільки на сьогодні ми маємо, наприклад, в спектрі учасників виборів ті політичні сили, які апелюють до людей праці, так звані ліві і трудові течії. А це означає, що відповідно у своїх програмах і у своїх позиціях вони виходять з певних принципів інституту власності і його розвитку, бюджетної політики, побудові стосунків „держава-громадянин” і так далі. Це певні соціальні практики. Також ми зараз маємо досить популярну течію серед учасників виборів зі спиранням на соціальний середній клас. І відомо, що є чимало проектів, які пов’язують і роблять ставку на потужну роль держави і спираються на крупний національний капітал. Кілька років тому це було абстрактно і нецікаво. А на сьогодні конкуренція різних практик оживлює дискусію про програми. Доки немає соціальних позицій, всі розмови про політичні програми нагадують мені туристичну фірму з путівками „куди поїхати”. А такий підхід дозволив би зовсім по-іншому побудувати розмову як журналістам, так і учасникам дебатів.
Далі ми підходимо до технологій підготовки дебатів. Думаю, що тут потрібно довіряти експертам. Можливо, що експертна рада, яка буде куратором підготовки дебатів, повинна мати право визначати склад цієї трійки за відповідними процедурами голосування, виходячи з соціологічних, ідеологічних критеріїв та готовності політичної сили дебатувати з іншою. Можливо, це має бути враховане і при оформленні відповідних договірних зобов’язань між бажаючими брати участь в дебатах і, власне, телевізією як організатором - те, що ця експертна рада має право формувати такі трійки. Оскільки формальне жеребкування виглядає привабливо, це начебто дуже демократично, але може призводити до банальних метаморфоз, коли набір учасників може бути просто не цікавим ні в політичному сенсі, ні в сенсі глядача. Відповідно, виникає риторичне запитання, що ми робимо, коли організовуємо такого типу дебати: галочку ставимо?
Звичайно, також дуже важливо на ці дебати залучати пасивних учасників. Тих, хто може задавати запитання, кидати репліки... Не тільки експертів і журналістів, а, в першу чергу, представників організованих громадських рухів. На сьогодні це вже в Україні є фактом. Я маю на увазі і представників місцевого самоврядування, і профспілки, і різноманітні громадські організації, які мають з’явитися як певне дзеркало по відношенню до політиків. Як на мене, це має бути така «гальорка» у складі представників громадськості. Я розумію, що це дуже складна робота в плані організації, але це дуже важливо для того, щоб було вірне сприйняття дебатів. Щоб було зрозуміло, хто в цих дебатах компетентно, а, головне, у відповідності з запитами суспільства, може включитися зі своєю реплікою, запитанням чи оцінкою. Організована громадськість – дуже важливий учасник таких дебатів.
Ігор Куляс, тренер з новинної журналістики, „Інтерньюз-Україна”:
- Формат дебатів, на мою думку, має бути максимально простим та прозорим. Це мають бути саме дебати між політиками без втручання ведучих. Ведучий має виконувати суто технічну функцію. Політики мають отримати можливість не лише задавати питання та отримувати відповідь, але й продовжувати цю дискусію. Але все це має бути суворо регламентоване по часу. А будь-який інтерактив у дебатах не має мати місця. На мою думку, він випадає з формату дебатів, тому що дебати мають залишатися дебатами. Тобто дискусією між політиками, а не між політиками і аудиторією.
Андрій Шевченко, президент Центру суспільних медіа (балотується за списком БЮТ до Верховної Ради):
- По-телевізійному найцікавішим був би формат дебатів трійки лідерів – Партії регіонів, БЮТ, «Нашої України». Наприклад, за схемою «кожен – з кожним»: Янукович – Тимошенко, Янукович – Єхануров і Тимошенко – Єхануров. Прийнятний також варіант потрійних дебатів, хоча дуелі все-таки набагато кращі. Це дало би зоряні рейтинги! Для країни це теж найцінніше: всім зрозуміло, що саме ці три сили і визначатимуть систему влади після виборів.
Впевнений, що телеканали мали би так і зробити – сідати з представниками цих трьох штабів і шукати для них формулу. А уже після цього вирішувати, чи залучати гравців з нижчими рейтингами і у якому форматі. Саме за цією логікою перед президентськими виборами-2004 ми з Костянтином Квуртом з «Інтерньюзу» працювали з людьми Януковича та Ющенка – годинами сиділи по штабах і переконували, що ці дебати їм потрібні. Дебати, правда, пройшли не за нашим форматом, але я знаю точно, що кандидати погодилися вийти один-на-один лише завдяки колосальному тиску журналістів та експертів.
Сергій Гузь, голова Незалежної медіа-профспілки України:
- Мені здається, що найкращим форматом були б дебати, які були б повністю організовані самими медіа. Саме медіа мають вибирати опонентів та дуже жорстко моделювати цю дискусію. Вони повинні задавати ті питання, які дійсно цікаві глядачам. Тільки в такому разі ми маємо очікувати якоїсь нормальної дискусії. Від політиків, на мою думку, достатньо буде тільки лідерів партій. Мені дуже сподобалась трансляція дебатів останніх президентських виборів США, яка була на каналі ICTV. Не політики організовують ці дебати, а саме медіа для людей організовувають ці дебати, для того, щоб люди могли зрозуміти, що і як будуть робити політики. З критеріями добору учасників дебатів мають визначитись самі медіа, залежно від того, що вони ставлять за мету дебатів. В цьому мають приймати участь певні експерти та журналісти, які можуть поставити політикам всілякі цікаві та гостри питання. На жаль, поки що такого формату не видно.
Журналісти мають взяти на себе контроль за цим процесом, щоб ситуація змінилась. Зараз політики намагаються виставляти свої умови. Ніяких умов бути не може, крім тих, які запропоновані журналістами.
Можливо, на рівні широкого загалу глядачів певний інтерактив може мати місце. Але насправді всі інтерактивні опитування та рейтинги все ж таки не є об’єктивними. Я особисто на це ніколи не звертаю уваги.
Сергій Дацюк, корпорація «Гардарика»:
- Найцікавішим був би формат, коли б виступали партії, але, на жаль, у нас виборче законодавство влаштоване таким чином, що виступають представники безвідповідальних блоків, виступають особистості. Бо в нас вибирають особистостей, чи блоки, що за ними стоять, а зовсім не програми. Конкуренція програм у нас ще не почалася. Я не знаю, наскільки це буде цікавим виборцям і глядачам, але що рано чи пізно це треба починати – це точно. Адже досі не зрозуміло, які цілі ставлять партії щодо країни взагалі, всі блоки пропонують різні інструменти перетворень, змін, а при цьому ніхто не говорить, які цілі вони ставлять. Хотілося б, щоб це була розмова про фундаментальні, головні цілі. Тільки не абстрактні типу «відповідальна влада», а конкретні - чого вони хочуть, чого вони прагнуть.
Для мене формат насправді не має значення, це вже хай вирішують менеджери, що ставлять ці передачі, і журналісти. Мене цікавить, щоб це було змістовно, щоб це була розмова така, яку телеведучі насправді в нас ніколи не ведуть, тобто, про головне. Хай хоча б одна партія означила мету (тільки не абстрактну), з якою погодилися б всі. Наші партії навіть не хочуть цього шукати…
В’ячеслав Піховшек, ведучий програми „Іду на Ви” ( „1+1”):
- Існує такий певний конфлікт: між світоглядом і вподобаннями виборців, і тим, що реально виборцеві було б потрібно. Я маю на увазі конфлікт між іменними блоками, адже більшість блоків є іменними, Народний Блок Володимира Литвина, Народна опозиція Наталі Вітренко, Блок Юлії Тимошенко, Блок Юрія Кармазіна, можна перехувати і більше. Багато років підряд ми говоримо про необхідність побудувати конфлікт не людей, а конфлікт програм. Наприклад, для мене, як для людини, яка отримує останню соціологію, і яка фіксує певний ріст рейтингу Блоку «Пора-ПРП», цікаво: а що вони, власне, пропонують країні, яку економічну політику, яку внутрішню політику, яку освітню політику, яку муніципальну реформу, яку зовнішню політику вони хочуть проводити? Так само, як мені це було б цікаво дізнатись від інших представників партій.
Тому я говорив би, швидше, про такі тематичні дебати, коли б ми розбили програми партій, які, як ви знаєте, ніхто не читає, на певні блоки і запропонували б по них подискутувати. Наприклад, в минулому році кандидати в президенти Віктор Янукович та Віктор Ющенко, чи, навпаки, Віктор Ющенко і Віктор Янукович не могли розказати таким людям, як я, що вони пропонують для країни. В результаті я лише в цьому році зрозумів, що політика Віктора Андрійовича Ющенка, перш за все, полягає у тому, щоб продати прибуткові об’єкти західним інвесторам. Але водночас ми маємо тільки один такий факт - «Криворіжсталь». Ще не знаємо, чи західному, чи внутрішньому, чи російському інвестору продадуть «Укртелеком», бо прийняття рішення про країну перебування власників - це завжди політичне рішення…
З цим можна погоджуватись чи не погоджуватись, я зараз не про те говорю. Проблема в тому, що ми роками обираємо «котів в мішку». По політичній лінії Литвина ми можемо сказати, що він, швидше за все, завжди буде примиряти конфлікти, по політичній лінії Юлії Тимошенко ми можемо сказати, що будуть реприватизаційні процеси по більше, ніж по одному підприємству, по політичній лінії «Нашої України» ми взагалі не можемо сказати, що буде відбуватися, тому що вони нічого з цього приводу не говорять.
Тому я б акцентував увагу глядача теледебатів на тому, що нам не відомо стосовно не таких деталізованих речей, скільки буде середня зарплата, яка буде інфляція, за рахунок чого буде здійснюватись товарне покриття ринку, а стосовно якихось макропараметрів, зрозуміло пояснюючи, чим одна позиція відрізняється від іншої. Такі полярні позиції є.
Ну, скажімо, є радикально євросоюзівські виборчі блоки, типу блоку Костенка-Плюща, є радикально ЄЕПівські блоки, типу Блоку Наталі Вітренко, Блоку «Не Так!», меншою мірою - Партії Регіонів Януковича. Для дебатів потрібен конфлікт програмний, обговорення, наприклад, навіть теми, куди Україні варто інтегруватися. Ця тема має конфліктне поле, яке не дуже подобається діючій владі, тому що влада каже, що політики використовують проблеми для того , щоб роз’єднувати суспільство. Але ж і саме суспільство неоднозначно ставиться до цих проблем. І було б цікаво подивитися, хто був би більш переконливим в такій дискусії. І для ведучого була б нормальна робота – сказати: «От оцініть ці дві точки зору і вирішіть самі, будь-ласка», хто представив свою точку зору докладніше, чия точка зору для вас була б більш переконлива.
Мені здається, що найближчим до такого формату зараз є «Свобода вибору» Савіка Шустера, за рахунок того, що вона не дуже обмежена у хронометражі, і це нормальний формат для такого обговорення. Подивімось на дебати в США чи Німеччині, це ж не година і не 45 хвилин, набагато довше, і там, по суті, є концептуальні питання, які стосуються, ну скажімо, простих в нашому розумінні питань. Мені шкода, що в цих виборах я поки такого не бачу, можливо, це далі буде відбуватися…
Тому що ми тепер обираємо парламент і в нас чотири роки регулярної політики буде, наші громадяни, не знаю, чи розуміють це, але чотири роки вони будуть позбавлені права впливати на політику. Ні обраний Президент, ні обраний парламент обміну і здачі не підлягають, прийдеться жити з тим, що буде. І невідомо, яким чином зіллються усі ці різнонаправлені потоки в один потік, який буде називатися парламент, а парламент буде формувати парламентську більшість і потім формувати уряд. Я думаю, що зараз у громадян є можливість вплинути на це, оскільки 3% бар’єр дозволяє людям з різними переконаннями мати своє представництво в парламенті.
Дмитро Тузов, в.о. голови правління телеканалу «Тоніс»:
- Це має бути прямий ефір, безумовно, і це мають бути перші особи, причому представники тих блоків, які мають шанси потрапити в парламент. Тобто, теледебати мають відбуватися між фаворитами. Ведучий має модерувати ключові питання і буде відповідна реакція учасників дебатів, а зачитка програм не цікава, це просто зіпсує ефір, бо люди це не слухають і цьому просто не вірять. Я думаю, що два учасника, ключові пари, мають бути. Дивлячись від студійного формату. Якщо студія має можливість представити перші п’ятірки, я думаю, що таке шоу теж було б цікавим. Якщо говорити про скажімо камерний ефір, то два учасники, один на один, класичний варіант і класичний стандарт, теж непогано, тому що ефір не перетвориться на «базар», і глядачі зможуть порівнювати підходи і аргументи обох сторін.
Олесь Доній, голова Центру досліджень політичних цінностей:
- Тут не проста проблема. Бо одна справа, що було б цікаво глядачам, а зовсім інша – що було б потрібно суспільству.
Телеглядачам було б, безперечно, цікаво дивитися дебати між лідерами перегонів – розкрученими персонажами. Але при такому виборі Україна потрапляє у замкнене коло. Партії і блоки – лідери перегонів – проявили крайній цинізм під час складання виборчих списків, а вірніше – продажу місць у них направо й наліво. По суті, партійна система України вкрай корумпована. Вже можна прогнозувати, що наступний парламент буде взірцем корумпованої психології.
У такій ситуації суспільству було б корисно, щоб виникала альтернатива існуючим політичним коритам і їх бонзам.
Ілько Кучерів, директор фонду «Демократичні ініціативи»:
- По-перше, політикам теледебати не цікаві й вони не дуже рвуться брати у них участь. Взагалі у нас є велика проблема з тим, що політики не хочуть говорити багато про свої програми, щоб потім не довелося їх здійснювати, щоб не бути підконтрольними суспільству. Найкращий формат теледебатів – коли найбільш рейтингові партії, які точно пройдуть у парламент, сперечаються між собою. Зараз ми маємо ситуацію з виборами, яка дещо повторює ситуацію виборів президента й хотілося, щоб було більше дебатів між «синьо-білими» й «помаранчевими», але дебатів змістовних, щоб обговорювалися якісь сценарії щодо розвитку країни й відстоювання національних інтересів, запропоновані політичними силами .
Володимир Полохало, керівник проекту «Політична думка»:
- Насамперед, мають зустрітися лідери перегонів, а ними, за всіма опитуваннями, є Віктор Янукович із Партією регіонів, Юлія Тимошенко зі своїм блоком і Юрій Єхануров із «Нашою Україною». От дебати між першими п’ятірками цих сил були б цікавими більшості виборців. Крім того, було б, звичайно, побачити теледебати у форматі «перша п’ятірка СПУ – перша п’ятірка Народного блоку Литвина», а також між першими п’ятірками комуністів та блоку Вітренко.
Іван Лозовий, президент Інституту державності і демократії:
- По-перше, треба, безумовно, подолати проблему, коли провідні коаліції і партії відмовляються брати участь у теледебатах, тому що вважають, – не гідно їхнього статусу сперечатися із дрібнішими коаліціями чи партіями. Тобто, мусить бути серйозний стимул, безумовно, його можна знайти й надати політикам: широкий формат у прямому ефірі, багато часу, прайм-тайм, масштабна піар-розкрутка, кілька разів транслювати потім. Навіть коли партія від цього відмовиться, то вона повинна відчути шкоду, завдану її іміджу.
По-друге, треба, безумовно, надавати якусь перевагу провідним партіям. Це не є рівноправний підхід - трактувати всіх однаково, натомість коли дехто має високий рейтинг, а дехто є технічним проектом іншої політичної сили. Тобто, цей підхід, який намагався застосувати «1+1», просто нерозумний і неправильний.
По-третє, виборча кампанія зосереджується на особистостях, а людей насправді цікавлять платформи, що коаліції та партії пропонують людям, що вони будуть робити після приходу до влади. І саме виходячи с цієї точки зору, і треба робити дебати.
Пропозиції щодо проведення передвиборчих дебатів
"5 канал" планує звести „очі в очі” десять провідних партій
Теледебати - агітація чи суспільно-важлива інформація
Ловкость рук – и сплошная махинация
2 березня Перший канал відкриє дискусію на «толоці»
Януковича на «1+1» не буде. Єханурова покличуть на «Інтер»?
Телеканали вправі проводити виборчі теледебати на власний розсуд
Янукович хочет дебатировать с Ехануровым
Термін прийому заявок на теледебати, які проводить канал 1+1, подовжено до 21 лютого
Учасників теледебатів на "1+1" обиратиме Незалежна експертна рада
Експерти запропонують пари для дебатів на "1+1"
Божий дар і яєчня, або Чи відбулися президентські теледебати в Україні?
Теледебати на незалежному майданчику не відбудуться
Заявлено формат теледебатів на “1+1”, “Інтері”, УТ-1, СТБ
УТ-1 і Гравіс проведуть "Саме ті. Дебати"
На участь у “Теледебатах 3х3” дали згоду 9 політичних партій і 7 блоків
Дебаты на "Интере" пройдут в "Системе координат"
Закон про теледебати: експертиза дубля №2
Парламент ухвалив у новій редакциї закон про обов'язкові передвиборні теле- та радіодебати
До 9 лютого Нацрада з питань телерадіомовлення затвердить графік передвиборчих телерадіодебатів
До 9 лютого Нацрада затвердить графік проведення передвиборчих телерадіодебатів.
"Недовиконане замовлення" без контрольного пострілу.Хто і як написав книжку про пані Юлю?
Княжицький готовий до теледебатів
Плющ вважає можливим прийняття закону про теледебати на 9-й сесії ВР
Депутати хочуть ротації Нацради, дебатів і новий статус російській мові
Теледебати як зміна звичок влади
Коментарі щодо закону про теледебати
Гарант уже визначився стосовно теледебатів?
ВР може повернутися до питання ротації з Нацради
Кучма не пiдписав закон про обов'язковi передвиборнi теледебати - Гавриш
В ефірі Нового каналу не буде ні класичних теледебатів, ні передвиборчих шоу.
Як вдосконалити Закон України „Про обов‘язкове проведення передвиборних теледебатів та радіодебатів”?
