Телебачення в Росії стало засобом боротьби за владу і з'ясування особистих стосунків між політиками високого рангу. Так, у ці вихідні в телевізійній війні московський мер отримав нову порцію компромату від телебачення. Телеканал НТВ у суботу показав фільм про дружину Юрія Лужкова Олену Батуріну, а в неділю канал «Россия-1» продовжив тему руйнування культурної спадщини російської столиці.

Думаю, не буде малоймовірним припущення, що в Росії розпочинається нове протистояння, котре цілком можна порівняти з боротьбою між Троцьким і Сталіним. Команда Медведєва стрімко пішла вперед: намагаючись скинути пропутінського мера Москви, відкриваючи кримінальну справу проти міністра спорту Віталія Мутка, погрожуючи лишити Путіна підтримки правлячої партії «Єдина Росія», силуючись переманити олігархів на свій бік і майже будучи готовими випустити Ходорковського на свободу.

Складається враження, що сьогодні в Росії лико плетуть телевізором і телевізійна операція під умовною кодовою назвою «Личаки в кепці» - це модерний витвір політтехнологів із Кремля. Останні події в російському телепросторі дають усі підстави засумніватися, що лідер російської номенклатури Володимир Путін і надалі одноосібно втримує свою монополію на владу.

«Наїзд» провідних російських телеканалів на мера Москви Юрія Лужкова і боротьба за його відставку/невідставку між прем'єром Путіним і президентом Російської Федерації Медведєвим фактично висвітлює закінчення ери путінського домінування в російській високій політиці і намагання команди молодого президента показати всім, що всі ці роки він зовсім не був лише «технічним» керівником Росії.

Звісно, що можна по-різному ставитися до Юрія Лужкова. Але за всією цією незграбною пропагандистською телевізійною кампанією проти чинного московського мера відразу ж проглядається неприкрите замовлення однієї з частин центральної російської влади. І складається враження, що головною метою телеканалів було зовсім не прояснити правду навколо далеко не безгрішної діяльності Лужкова, а догодити замовникові й сформувати в російської громадськості стійку негативну думку щодо мера Москви.

Ця затяжна війна з Лужковим дуже нагадує розпочату Кремлем телевійну з іншим колишнім улюбленцем російської влади - президентом Білорусі Олександром Лукашенком. Російські політичні піарники обкатали свої схеми політичного «теленаїзду» на білоруському «батьці». Можливо, під час цього вони дечого й навчилися, але «вуха» замовників, як і у випадку з Лукашенком, прибрати їм знову так і не вдалося.

Якщо ж спробувати вибудувати хронологію телевізійної війни з мером Юрієм Лужковим, то вона буде такою.

НТВ продемонстрував фільм «Дело в кепке». Де удар було завдано не лише меру Москви, а й його дружині Олені Батуріній. Також Батуріній присвятили окремий телесюжет журналісти програми «Максимум» на тому ж каналі.

Потім «другий телевізійний фронт» відкрив канал «Россия-1» і близький йому по духу «Россия 24», запустивши в телеефірі неприємні для іміджу мера телесюжети. Останній же телевізійний «залп» був минулих вихідних на НТВ й телеканалі «Россия-1».

Втім, варто пригадати й те, що до цього телевійни Кремль вів не лише з Олександром Лукашенком. Так, нещодавно новітні політичні технології було застосовано проти колишнього президента Башкортостану Муртази Рахімова, перед відставкою якого федеральні російські телеканали також випускали «залпи» компрометуючих його сюжетів.

Але, «наїжджаючи» на мера, Кремль при цьому блокує можливості контрудару від Лужкова. Так, в останній момент було відмінено вже анонсований показ у програмі «Момент истины» Андрія Караулова на ТВЦ фільму на захист Юрія Лужкова. При цьому начальник служби по зв'язках із громадськістю телеканалу Олександр Павлов так і не зумів пояснити, які ж насправді «технічні причини» змусили це зробити.

Особисто в мене склалося враження, що первинним у цьому протистоянні є те, що президент Російської Федерації Медведєв твердо вирішив «прибрати» Лужкова і його команду. Адже якщо йому успішно вдалося виграти телевійну у випадку з колишнім президентом Башкортостану Муртазою Рахімовим, то чому б не мало спрацювати і з Лужковим?

Розрахунок у цій неоригінальній політичній схемі саме на відповідну реакцію широкої російської громадськості. Яка довірливо повірить у модернізацію Росії і боротьбу з корупцією в Москві. Мотивація центральної влади є дуже простою: злодій мусить сидіти у в'язниці або, як мінімум, якнайшвидше бути усунений із крісла мера. Щоб і інші зробили для себе з цього відповідні уроки.

Коли ж розглядати ситуацію, що виникла на всеросійському рівні, то конфлікт Медведєва з Лужковим фактично вивів із рівноваги багаторічний політичний тандем «Путін - Медведєв». При цьому російські еліти поставлено перед дуже передчасним вибором, із яким вони повинні були визначитися лише восени 2011 року напередодні президентської кампанії.

По суті справи, ситуація з Лужковим порушила плани тандему. Зруйновано стратегію дуумвірату - якомога довше не давати відповіді на питання, хто ж буде наступним президентом. Нині ж відбулося розбалансування системи. Погодитися з відставкою Лужкова прем'єр-міністру Росії Володимиру Путіну явно не з руки.

І те, що прем'єр Путін досі не порушив мовчання щодо «справи» Лужкова і не виголосив публічно своєї думки, мало б непокоїти не стільки столичного мера, як президента Російської Федерації Дмитра Медведєва. Адже не знаючи достеменно, які неофіційні домовленості були між ними при передачі влади, можна спрогнозувати, що цим Путін вирішив перевірити Медведєва на вірність даному слову. І що цей конфлікт є нічим іншим, як путінським іспитом Медведєву на те, як той викрутиться з цієї ситуації?

Дозволю собі висунути кілька версій причин телевізійної війни з Лужковим.

Перший варіант. Мета - централізація влади й посилення владної вертикалі. Є норовистий мер, який тримає владу над Москвою аж із 1992 року. Він явно пересидів на своєму місці. Тому Юрія Лужкова необхідно прибрати. Існує сценарій, і він з'явився не вчора, як прибрати Лужкова. Про ці плани він не міг не знати, от і пішов в атаку, роблячи ставку на сильнішого.

Другий варіант. Існує план Володимира Путіна - вибори 2012 року. По всьому видно, що Путін має чіткий намір повернути собі президентство. Тому вся ця «московська гра» не що інше, як складова частина добре розробленого оперативного плану «Президентство-2012».

Для цього Путіну необхідно показати неефективність і безвладність Медведєва. Адже якщо президент Медведєв найближчим часом не зніме Лужкова, стане очевидно, що російським владним елітам буде дано недвозначну команду - робіть правильний вибір і залишатиметесь на своїх хлібних місцях.

Третій варіант. Уся ця телевізійна кампанія проти Юрія Лужкова - не що інше, як «підстава» Медведєву від його ж команди. Яка боїться, що їхній шеф зійде в 2012 році з політичної арени й вони так і залишаться ні з чим. Таким чином спровоковано ситуацію, коли Медведєв змушений буде боротися за президентське крісло і повинен показати свій характер.

Варіант четвертий. Володимир Путін холоднокровно чекає, коли йому принесуть «політичний труп» Медведєва. А при цьому Лужков - лише «кімнатний собачка», який має показати всім росіянам, що Дмитро Медведєв «левом» так і не став. «Московська телевізійна війна» відбувається з подачі Путіна. Володимир Путін діє тут як професійний дзюдоїст. Він тестує на майстерність свого противника, вишукуючи при цьому його відверто слабкі сторони. А далі все піде за путінським сценарієм - президент Дмитро Медведєв починає нервувати й одна за одною припускатиметься стратегічних помилок.

Кремль же у відповідь на заклики зберегти посаду 74-річному мерові, потягне час... і залишить його на посаді. Тоді за методами, які добре відпрацьовані в підвладному путінцям ФСБ, Росією поширять масові чутки - Путін сильний і, мовляв, зміг стриматися, а Медведєв слабкий - обіцяв зняти, не зміг, нервував і не зробив. У такому випадку всі впливові політики в «Єдиній Росії» змушені будуть прислухатися до Володимира Путіна, ловлячи на льоту кожне його слово.

Втім, ситуація може бачитись і з іншого ракурсу. Юрій Лужков й так піде 2011 року. Але він не може піти переможеним, здавши не лише ключі від мерського сейфу, а й і своїх людей. Він не є боягузом і тому повністю відповідатиме за взяті на себе зобов'язання.

Проте, як би там не було, телевізійні війни в Росії напередодні президентських виборів 2012 року цілком можуть мати своє серійне продовження. Оскільки в плани президента Дмитра Медведєва входить зняття з посади не лише одного Лужкова. І мер Москви може лише стати першим каменем відвертого протистояння між президентом Медведєвим і прем'єр-міністром Путіним.

Скріншот - lenta.ru