Оскільки «Детектор медіа» ретельно стежить за роботою Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі - такого собі маленького морального міністерства, то логічно поцікавитися, а хто ж ті люди, які вирішують, що саме несе загрозу суспільній моралі в Україні.

Нагадаємо, що на відміну від апарату комісії (близько 90 осіб), який працює на постійній основі за бюджетний кошт, до складу самої комісії входить 35 осіб, які працюють на громадських засадах. Нинішній склад із змінами та доповненнями затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 р. (№650-р). Більшість членів комісії стали ними за згодою, решта - за посадою.

Поки що на запитання ТК відповіли тільки Богдан Бенюк, Ігор Курус, Ігор Лубченко, Мирослав Попович, Андрій Сердюк, Галина Кульчинська, Павло Мовчан, Катерина Чорна, Ярослав Мазурчук, Юрій Сизенко, Наталя Новицька.

Журналіст Данило Яневський, який вирішив стежити за станом суспільної моралі не за посадою, а за покликанням, поки що єдиний, хто відмовився відповідати на запитання ТК.

Майже всі опитані вірять у світлу місію експертної комісії, лише поодинокі члени висловили сумнів щодо доцільності її існування саме в статусі державного органу.

Запитання ТК:

1. Коли і як ви стали членом Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі? Чим ви керувалися, погоджуючись стати членом НЕК?

2. Яке з прийнятих рішень НЕК суперечить вашим особистим переконанням, а яке ви вважаєте найбільшим досягненням НЕК?

3. Чи журналісти, на вашу думку, більше сприяють чи заважають роботі НЕК? Чому?

Богдан Бенюк, народний артист України (за згодою):

1. По-моєму, я член моральної комісії від народження. Поясню чому: бо кожен патріот своєї держави повинен стояти на сторожі збереження традиційних речей, які обов'язково є в кожної нації. Мені здається, що кожен громадянин повинен відповідати за те, що відбувається довкола, що є у світі і що з того не варто пускати до своєї душі. Зважаючи на те, що відбувається останніми роками, на те, як впав рівень нашої самосвідомості, я вважаю, що робота комісії, яка почалася фактично з приходом як керівника пана Василя (Костицького. - Ред.), вийшла на новий виток. А щоб комісія стояла на захисті всіх тих речей, відповідно до яких нас - українців - ідентифікують, вона повинна реально працювати. Тому я в цій комісії.

2. Таких питань, із яких у мене виникали б суперечності, не знаю. Ми обговорюємо питання, які є справді актуальними, а потім комісія скеровує свої висновки до інших інститутів. Наприклад, ми міркуємо, чи показувати мультик (одну серію з 400), яка не відповідає деяким нашим моральним уявленням. Мені здається, що будь-яке питання, яке піднімалося НЕК, - із розряду «це потрібно розглянути терміново». Мені тільки шкода, що комісія має дорадчий голос. Адже від дорадчого голосу до втілення в життя якогось рішення потрібна згода величезної кількості наукових закладів та державних органів. А оскільки у нас влада розбалансована, домогтися виконання якогось рішення дуже складно. Між іншим, члени комісії не мають зарплати, спілкування відбувається на духовних здобутках. Ми всі - люди з абсолютно різних сфер, але цікаво те, що наші думки майже завжди сходяться. Я не пам'ятаю жодного рішення, коли б один голос міг би стати вирішальним в той чи інший бік...

3. Є журналісти, які допомагають у роботі комісії, а є ЗМІ чи журналісти, які висвітлюють роботу комісії так, ніби перед очима бика мерехтить червоний прапор. Поспіхом. Тому іноді журналісти заважають. Це залежить ще від того, в якому виданні служить той чи інший журналіст.

Ігор Курус, член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення (за згодою):

1. Я став членом НЕК тоді, коли комісія формувалася. Тоді я був першим заступником голови Нацради і курував питання програмного наповнення. Тобто ввійшов ніби й за згодою, але в той же час і за посадою.

2. Я не дуже часто буваю на засіданнях комісії, тому не пам'ятаю всіх рішень, а особливо тих, які суперечать моїм переконанням. Моя позиція така: якщо вже таку комісію створено, і є законодавство, яке регулює її діяльність, вона повинна працювати. Очевидно, що комісія повинна більше дослухатися до думки суспільства і розглядати такий продукт, який не сприймається суспільством.

3. Важко сказати. Комісія зазнає критики, деколи необґрунтованої. Але я вважаю, що будь-яка критика корисна для будь-якого державного органу.

Ігор Лубченко, голова НСЖУ (за згодою):

1. Пригадую, проводив прес-конференцію і зазначив: «Слава Богу, що я не був і не є членом експертної комісії». Повернувся до свого кабінету і побачив у себе на столі постанову Кабінету Міністрів, що я - в складі НЕК. Я хотів дізнатися, хто вніс мою кандидатуру, але так і не зміг. Ну, я ввійшов, походив-походив, і побачив, що мені не дуже цікаво. Це все не зовсім те, що, на мій погляд, потрібно. На мою думку, експертна комісія з питань захисту суспільної моралі має працювати як комісія з журналістської етики. Тобто не бюджетним коштом, а повністю на громадських засадах.

2. Я не знаю. Їх треба всі пам'ятати, а я про рішення комісії читаю на «Детектор медіа». Я дуже рідко буваю на засіданнях, тому часто не знаю, про що йдеться. Розглядають якісь питання про теле-, чи радіопрограми, чи друковані ЗМІ, яких я не бачив, не читав, тому мені важко судити.

3. У будь-якій ситуації журналісти тільки сприяють, бо вони подають ту чи іншу точку зору. А чим більше точок зору, тим оптимальніше рішення можна ухвалити.

Мирослав Попович, директор Інституту філософії імені Г. С. Сковороди Національної академії наук (за згодою):

1. Я був членом комісії за головування Наталії Сумської і тепер (з осені цього року) знову повернувся до її складу. Погоджуючись стати членом комісії, я виходив із тих міркувань, що політична свобода не означає скасування моральної цензури. Остання існує в найдемократичніших країнах світу (як, зрештою, і нецензурні форми культури).

2. На першу частину вашого запитання я би навів приклад, що свого часу було заборонено до демонстрації фільм «Гостел-2», хоча я голосував за заборону, виходячи з вищенаведених міркувань. А от великим досягненням вважаю точне формулювання критеріїв різниці між еротикою та порнографією, здійснене експертною групою на основі світових стандартів.

3. Є різні журналісти, але в цілому загострення інтересу до проблематики моральності в ЗМІ корисне для суспільства.

Андрій Сердюк, директор Інституту гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзєєва Академії медичних наук, академік АМН:

1. Мене запросив до цієї комісії ще Дмитро Володимирович Табачник, який тоді був віце-прем'єром і головував у НЕК. Мене хвилюють питання становлення молодого покоління, його моральний стан, тому я й вирішив долучитися до вирішення цих питань. Комісія нині працює активно і рухається в правильному напрямі.

2. Я з усіма рішеннями погоджуюсь. Нині експертна комісія працює активніше, на розгляд виноситься більше питань. Це тому, що ці питання вже назріли. Наприклад, я запам'ятав розгляд питання про сюжет кліпу, де було показано насилля над дівчиною. Старшокласники били свою однолітку за те, що вона надто виділялася з-поміж них. То члени комісії не засудили, а зрозуміли цей сюжет, який закінчується перемогою добра і здорового глузду. За свої права і своє місце в суспільстві треба боротися, як це зробила героїня кліпу - дівчина, яка грає на трубі. Добре, що митці, які робили цей кліп, допомагають усвідомити такі речі.

Важливим, на мій погляд, було питання про двох студенток, які дозволили собі садизм відносно собаки, а крім того виставили жахливе відео в інтернеті. Такого допускати не можна.

3. Як член Спілки журналістів скажу, що є журналісти, які вболівають за те, що пишуть, вони завше сприяють покращенню роботи. А от журналіст, який шукає в цьому якусь «полуничку», тимчасову тему, яка може додати йому популярності, - заважає. Але все ж приємно зауважити, що мені більше зустрічалися розумні журналісти.

Галина Кульчинська, депутат Рівненської облради (за згодою):

1. Наприкінці 2007 року в Рівненській області відбувалися громадські слухання на тему: «Проблеми моральності та духовності на Рівненщині. Вплив інформаційного простору на підростаюче покоління». Власне, ініціатором тих слухань була я - як заступник голови депутатської комісії з питань культури, духовності та соціальної політики Рівненської обласної ради. Проходили слухання в кілька етапів по всіх районах, і питання, що їх піднімали люди, були на той час достатньо резонансними. Найчастіше звучали три вимоги: закрити зали ігрових автоматів, припинити продаж тютюну, спиртного і пива неповнолітнім, зупинити смакування розпусти, злочинів і різних виразок суспільства на ТБ та вакханалію порнографії в інтернеті. Сталося так, що на завершальний етап цих слухань до нас у Рівне завітали Іван Васюник та Микола Томенко. Це вже був січень 2008 року, вони побачили, як відбувалося обговорення, почули думки людей, і незабаром після цього я отримала пропозицію ввійти до складу Національної експертної комісії. І вирішила, що було б непогано, якби у НЕК були представники з регіонів. Тому й погодилася.

2. Одним із найбільших досягнень НЕК я вважаю підписання Меморандуму про співпрацю з питань безпеки в українському сегменті інтернету між НЕК та Інтернет-асоціацією України. Але саме цей Меморандум і викликав у мене найбільше внутрішнє незадоволення. Я особисто прихильник значно більш жорсткої лінії і вважаю, що для Інтернет-асоціації України цей Меморандум став хорошим «відчіпним». Про людське око, нібито всі виступають за те, щоб в інтернеті не було тієї ж порнографії, але все зупиняється на рівні красивих слів і побажань. Бо на кону стоять гроші: провайдери бояться, що радикальні кроки в напрямі обмеження негативного з точки зору суспільної моралі контенту обмежать їхні прибутки. Наприклад, якщо ви зайдете на сайт «Скарга» (http://skarga.org.ua/), то побачите, що Інтернет-асоціація просить людей повідомляти лише про чотири речі: заклики до насильницького повалення конституційного ладу, вияви тероризму, расової та національної нетерпимості і... про порнографію за участю неповнолітніх. Із самого цього переліку випливає, що будь-яка інша порнографія, окрім дитячої, на думку Інтернет-асоціації, є цілком допустимою... Так само, мабуть, як і відеоролики, в яких підлітки б'ються, принижують слабших або вчителів, вимащують себе екскрементами?...

3. Якщо ми всі будемо чесними з собою, то визнаємо очевидне - журналісти, які пишуть про діяльність НЕК, здебільшого «не схвалюють її роботи та не підтримують її». Достатньо переглянути публікації того ж сайту «Детектор медіа» стосовно НЕК і коментарі читачів, які здебільшого теж є журналістами. На телебаченні ми теж переважно чуємо критичні коментарі та ремарки. Причому це завжди критика під гаслом «Нічого забороняти не можна, бо заборонений плід - солодкий». Абсурдна теза, як на мене, і розбивається на раз, але я ніколи не чула, щоби хтось із журналістів принаймні спробував публічно проаналізувати її абсурдність. Так само я не чула про журналістів, які б закликали НЕК діяти рішучіше і послідовніше. Зазвичай вони хором кричать: «Нє пущать!». Тобто виступають на позиціях абсолютного ліберального радикалізму.

Павло Мовчан, народний депутат України (за згодою):

1. По-перше, я голосував за закон «Про захист суспільної моралі». Я став членом НЕК у той час, коли електронні ЗМІ заполонила чорнуха і порнуха, коли наша молодь стала незахищеною, коли загрози, яких ніхто не передчував, стали реальністю для всіх поколінь. І тоді я зрозумів, що треба братися загальним миром, щоби покращити ситуацію і застосовувати всі обмежувальні заходи, які діють, приміром, у Європі.

2. Рішення комісії - це колективна думка. Мені не подобається, що комісія регламентована і не може застосовувати необхідних санкцій, що її рішення мають рекомендаційний характер. Подібні комісії у Франції, США чи Німеччині мають право діяти жорсткіше. Тому й нам треба вносити зміни до закону «Про захист суспільної  моралі», бо комісія повинна бути оперативним інструментом, а не просто таким собі рекомендаційним.

3.Журналістика, на превеликий жаль, як і всі сфери нашого життя, приватизована. У нас немає незалежних інституцій у журналістиці. Це є загальною проблемою. Всі ЗМІ в нас заангажовані, всі хочуть заробити. Якби у нас була незалежна журналістика, вона б виконувала значну частину роботи подібних комісій. Незалежна експертиза незалежної журналістики - це не тільки роздмухування чи піар тієї чи іншої проблеми. Це влада. Але нині ця влада під контролем грошей. Залишилися одиниці, які мають незалежну думку. Але скажіть, де у нас високопорядні журналісти можуть запропонувати свою незалежну думку?

Катерина Чорна, завідувач лабораторією морального та етичного виховання, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Інституту проблем виховання АПН України:

1. У Національній експертній комісії з питань захисту суспільної моралі я з 23.06.2008 року. Моя кандидатура була запропонована Президією АПН України. Погодилася працювати в комісії з таких міркувань:

- по-перше, моральне виховання зростаючої особистості - предмет моїх наукових інтересів, моєї професійної компетентності;

- по-друге, переконана, що свобода - це не вседозволеність. Україна або стане моральнішою, або втратить свою незалежність. Без таких цінностей, як свобода, совість, чесність, гідність, відповідальність, громадянськість, доброта, толерантність, годі сподіватися на поліпшення ситуації в країні;

- по-третє, поділяю точку зору багатьох педагогів, та й звичайних громадян, що деякі ЗМІ замість того, щоб сіяти розумне, добре, вічне, пропагують насильство, жорстокість, розпусту, міжетнічну нетерпимість, українофобію. А це аж ніяк не сприяє вихованню моральності дітей та молоді. Тому я й згодилася брати участь у роботі НЕК.

2. До виконання цього громадського доручення я ставлюся відповідально: не пропустила жодного засідання комісії, беру участь в обговоренні питань, пишу експертні висновки, вношу пропозиції. Жодне з прийнятих рішень не суперечило моїм моральним переконанням. Упевнена, що незаконне рішення цієї комісії неможливе в принципі. Адже цю організацію очолює Василь Васильович Костицький - юрист світового рівня. Кожне рішення добросовісно готується фахівцями, обговорюється на засіданнях комісії, у випадку необхідності подається на додаткову експертизу у відповідні інститути.

Найбільшим досягненням комісії вважаю визначеність її членів у тому, яку, власне, мораль потрібно захищати. Переважна більшість науковців, митців, політиків, які входять до складу комісії, переконані, що правовій державі, якою намагається стати Україна, потрібна не авторитарна мораль тоталітарної держави, а гуманістична мораль громадянського суспільства, яка визнає людину найвищою цінністю. Мої колеги усвідомили, що сьогодні перед нацією стоїть завдання виховання громадянина-патріота, особистості вільної і, разом із тим, відповідальної, здатної до гуманістичної взаємодії і, в той же час, до самоствердження. Тому комісія, повністю не відмовляючись від контролюючої функції, визнає пріоритетними виховну, превентивну, світоглядну, ціннісно-орієнтаційну функції. Відповідно, було змінено визначення суспільної моралі. Тепер у законодавстві України суспільна мораль трактується як система етичних цінностей, правил і норм поведінки, що склалися в суспільстві на основі духовних і культурних надбань, уявлень про добро, совість, свободу, відповідальність, гідність, громадянський обов'язок, толерантність, спрямованих на творчу самореалізацію людини в усіх сферах життя.

Слід пам'ятати, що вільний вибір людини можливий лише за умови сформованості морального ядра особистості, в основі якого власна гідність і визнання цінності іншого: немає людини, вищої за мене, немає людини, нижчої за мене. Безперечно, становленню високого рівня моральності громадян України перешкоджає, перш за все, соціально-економічна ситуація. Але й активно-маніпулятивна пропаганда насильства, жорстокості, моральної розбещеності, зневажливого ставлення до державних цінностей та народних традицій деякими ЗМІ завдає моралі нищівного удару. Тому необхідність у функціонуванні Національної експертної комісії, по-перше, не викликає ніякого сумніву. По-друге, вселяє надію, що активна діяльність комісії на принципово новій методологічній основі стане на заваді руйнації моральної свідомості громадян України, особливо її підростаючого покоління.

3. Присутність журналістів на засіданнях комісії необхідна, бо гласність і прозорість рішень - обов'язкова умова її діяльності. Відсутність журналістів на засіданнях сприятиме поширенню в суспільстві негативних чуток, домислів, сумнівів людей у доцільності й об'єктивності прийнятих рішень.

Ярослав Мазурчук, директор авторської студії «Муза», м. Харків (за згодою):

1. Я став членом НЕК згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів 11 червня 2008 року. Хтось чув мої публічні виступи і запропонував мою кандидатуру. Я як митець працюю у візуальному мистецтві, архітектурі, дизайні. Для мене принципово важливі гармонійні стосунки між людьми. Це й спонукало мене стати членом НЕК. Я керувався внутрішнім переконанням. Суспільство повинно не тільки користуватися своїми правами, а й брати на себе відповідальність. Я виховувався у сім'ї педагогів, тому моральні засади закладено в мені ще з дитинства. Я стою на ліберальних принципах і виступаю більш за просвітницьку і роз'яснювальну роботу. Насамперед моральні цінності, на мою думку, має прищеплювати сім'я і школа.

2. Я вважаю, що було прийнято багато важливих рішень, але головне, що підготовлено зміни до закону про захист суспільної моралі. Бачити окремі деталі - це одне, а ми повинні бачити загальну картину. Це основне досягнення. Старий закон не відповідав сьогоднішньому дню.

Були спірними, на мою думку, деякі менш важливі питання. Наприклад, питання про серіал «Леся+Рома», яке тричі виносилося на засідання. Я врешті-решт проголосував за те, щоб звернути увагу ICTV на те, що останнім часом відбувається з каналом. Ще мене особливо вразило питання про дівчат, які розчленили собаку, а також фільми, пов'язані з насиллям. Я відверто голосував проти такого. Питань, які суперечать моїм особистим переконанням, я не пригадую.

3. Журналісти - це мої колеги, вони творчі люди, котрі мають право на свободу слова. Вони повинні насамперед висвітлювати події, але разом із тим повинні керуватися професійною етикою. Вони несуть ще більшу відповідальність, ніж інші. Як хірурги чи льотчики. До журналістів у мене високі вимоги, вони мають бути високопрофесійними, бо можуть і нашкодити словом.

Юрій Сизенко, заступник міністра у справах сім'ї, молоді та спорту:

1. Представник міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту мав увійти до складу НЕК за посадою. Звісно, туди увійшов міністр Юрій Павленко. Але зважаючи на його зайнятість, на засідання комісії ходжу я.

2. Найбільше мене цікавили питання, пов'язані з молоддю та дітьми. Останні матеріали, які заполонили наші ЗМІ, - про розбещення неповнолітніх, - свідчать про те, що така проблема в Україні існує. Ми відпрацьовуємо питання з рекламою, - яка більше схожа порнографічну, а не на еротичну, - про контент мобільних телефонів. Комісія рекомендує не розповсюджувати того, що може зашкодити суспільній моралі.

Менше цікавило те, що хтось хотів прийняти рішення стосовно тих чи інших творчих думок режисерів чи авторів творів, або рефлексії російських кінорежисерів на події в Україні. Ми можемо погоджуватися чи ні, але це думка конкретної творчої людини. А у нас виходить так, що ми охороняємо себе і всіх від думки, яка нам не подобається. Але ж вона існує, чи не так?

3. Останнім часом журналісти тільки почали з'являтися на наших засіданнях. Туди ж вхід вільний, і я вважаю, що має бути якомога більше представників преси, щоб вони не тільки висвітлювали нашу діяльність, а й своєю присутністю впливали на наші рішення. Я не ображаю своїх колег по комісії, мені з ними приємно працювати, але вважаю, що присутність журналістів на засіданнях тільки допомагає.

Наталя Новицька, доцент Національного університету Державної податкової служби (за згодою):

1. Я стала членом цієї весни. Спостерігала за роботою НЕК, починаючи з 2006 року, і мене завжди цікавило питання, чому наше суспільство не захищає своїх громадян від негативного впливу інформації. Я є кандидатом юридичних наук саме з інформаційного права, і тема моєї дисертації була пов'язана з формуванням інформаційної культури. Це питання цікавило мене надзвичайно. Є великий масив негативної інформації, і наша держава ніяк не захищає своє населення. Коли головою НЕК став Костицький (його праці як науковця я читала раніше), я запропонувала йому свою допомогу. Спочатку він запросив мене увійти в юридичну секцію при експертній комісії. Я її очолила, створила положення про науково-консультаційну раду, і потім активно працювала над покращенням нормативно-правових документів, якими мають керуватися працівники апарату НЕК. Після цього мені запропонували стати членом комісії. І я, сподіваючись, що зможу щось змінити, погодилася.

2. Рішення на засіданнях приймаються більшістю голосів. Мені подобається в засіданнях те, що вони відбуваються без жодного стороннього тиску, кожен приймає рішення відповідно до своїх переконань. Майже всі рішення комісії є прийнятними для мене, я їх підтримую. Але деякі рішення, на мій погляд, мають бути жорсткішими. Це те, що стосується рішень про розпалювання расової, релігійної ворожнечі, наругу над національними символами тощо.

Які рішення я вважаю найбільшим досягненням НЕК? Я би назвала їх стратегічними рішеннями комісії. По-перше, це рішення про національну доповідь, тому що без вивчення стану суспільства ми не можемо говорити про те, як ми маємо захищати громадян. По-друге, рішення про підписання Хартії з телеканалами. По-третє, підписання угод і меморандумів про співпрацю, особливо з громадськими організаціями. Не менш вагомим рішенням є оголошення конкурсу серед молоді «Моральний вчинок». І останнє рішення - про новий проект закону «Про захист суспільної моралі». Ось ці рішення дозволяють комісії працювати системно і впливати на загальні системні процеси. Рішення про «Бруно», «Хостел», про телеканали - це все важливо, але це одномоментні, нестратегічні рішення. Це ми боремося з тим, що виявляємо, а скільки ще такого, чого ми не бачимо, не виявляємо, що проходить повз нас...

3. Однозначної відповіді на це питання дати не можна. Деякою мірою журналісти сприяють роботі НЕК, тому що не було б журналістів - звідки б люди дізналися про існування цієї комісії? Навіть негативні відгуки про діяльність комісії, які нині пише жменька журналістів, також сприяють популярності комісії. З іншого боку, мене як члена НЕК дивує позиція деяких журналістів. Наприклад, Нового каналу, який спочатку знімає захід, а потім не пускає інформацію в ефір, мотивуючи тим, що їм то нецікаво! Так не може бути. Суспільна мораль має бути скрізь, а цікаво це чи ні - не їм вирішувати. Дивує й те, що журналісти доволі однобоко і викривлено, так, як самі того хочуть, висвітлюють заходи, які проводить апарат НЕК. По-моєму, в журналістських статутах таких організацій є чітко виписана норма, як має відбуватися висвітлення діяльності державного органу. Це не може бути покладено на розсуд журналіста. Мало того, вони дозволяють собі навіть не запам'ятати, як називається цей державний орган. Такого бути не може, за це мають відповідати редактори.

Далі буде...

Фото - volyn.com.ua