Ніхто не хотів програвати: теледебати між Пейлін і Байденом
Теледебати (відео) між кандидатами у віце-президенти Сарою Пейлін і Джо Байденом, котрі пройшли у Вашингтонському університеті в місті Сент-Луїс штату Міссурі і які провела журналістка Гвен Айфілл, коментатор із PBS, висвітлили американському телеглядачеві порівняльні політичні можливості других номерів Республіканської і Демократичної партій. Республіканка Сара Пейлін, якій довелося пережити три жахливі тижні надприскіпливого інтересу до своєї персони з боку суспільства і ЗМІ, виглядала політичним важкоатлетом, котрий, наважившись підняти куди більший вантаж, аніж планував спочатку, вирішив іти до кінця і якого не влаштовує ніщо інше, крім перемоги.
Джо Байден, у першу чергу, зауважив, що останніми роками економічна політика адміністрації Джорджа Буша була просто жахливою. Але кандидат від демократів Барак Обама знає, як із честю вийти з цієї складної економічної ситуації: «Нам потрібно звертати більше уваги на середній класу, як цього хочуть Маккейн і Сара Пейлін».
Це Сара Пейлін одразу ж парирувала, заявивши, що кандидат республіканців Джон Маккейн тримає у своїх руках ключ до майбутнього процвітання країни. Джо Байден тут же нагадав своїй опонентці, що лише декілька тижнів тому, коли фінансова криза вже почалася, той же Джон Маккейн стверджував, що основи американської економіки, як і раніше, є міцними: «Сенатор Маккейн просто не розуміє, що відбувається».
І тут же Джо Байден звернув увагу, що «губернатор не відповіла на питання з приводу втручання держави в економіку». Сара Пейлін спробувала ухилитися від прямої відповіді: «Зараз я хочу говорити про податки. Так, можливо, я не відповідаю на запитання, як хотілося б сенаторові і ведучому, я звертаюся безпосередньо до виборців, і мені є що їм сказати«якщо хтось і не усвідомлює, що відбувається, то це ніхто інший, як Барак Обама. Він хоче допомогти середньому класу на словах, а насправді має наміри збільшити податки».». На думку Пейлін,
Теледебати стали немовби політичними оглядинами для пані Пейлін. Адже саме до неї була прикута якнайпильніша увага мільйонів американців. При цьому про фінансову кризу в Америці вона говорила так легко, ніби не її соратники по Республіканській партії керували американською економікою протягом останніх 8 років: «Люди нажахані, вони бояться що зникнуть їхні заощадження, кредити на навчання в коледжі. І лише сенатор Маккейн з успіхом пропонував нові законодавчі ініціативи, котрі демократи відкинули».
І хоча, незважаючи ні на що, відповіді пані Пейлін були цілком прийнятними, вони часто не дуже співпадали із запитаннями, що надходили до неї. Сара Пейлін ніби читала публіці заздалегідь підготовану лекцію, і тому їй дуже важко було відходити від попередньо підготованого і розписаного сценарію. Можливо, що це була цілком виправдана тактика у словесному протистоянні з демократом Джо Байденом, котрий за тридцять років роботи у Сенаті став відомим своєю багатомовністю, дисциплінованістю мислення та ефективністю критики свого політичного противника. Водночас, як вважає головний політичний аналітик CNN Білл Шнайдер, відповіді Сари Пейлін не були впевненими, вони залишалися незв’язними. А на телеканалі ABC вважають, що Сара Пейлін поводилася занадто агресивно і нападала на кандидата в президенти США Барака Обаму. А в тих випадках, коли мова заходила про її улюблені питання, наприклад, про енергетику на Алясці, вона починала ухилятися від суті дискусії. Що може спрацювати на негатив під час листопадових президентських виборів, адже таким чином політик такого високого рангу, як кандидат у віце-президенти, небезпідставно зафіксовується у пам’яті телеглядачів безрезультатним виступом. Адже невідповідь на пряме запитання сприймається підсвідомістю як відсутність очікуваного результату.
Не минуло й півгодини після закінчення теледебатів, як колишня учасниця президентської гонки Гілларі Клінтон уже висловила свою думку з цього приводу. На сайті телеканалу CNN з’явилося повідомлення, в якому пані Клінтон наголосила, що після дискусії Сари Пейлін і Джо Байдена всім американцям повинно бути ясно, перед яким серйозним вибором нині опинилася Америка. І в той час, коли Джо Байден і Барак Обама, вважає Гілларі Клінтон, розбираються в питаннях економіки і зовнішньої політики, Джон Маккейн і Сара Пейлін нічого нового до стратегії Джорджа Буша додати не можуть. Можливо, Гілларі Клінтон і не сказала нічого нового, але, безперечно, в Америці вона було першою, хто прокоментував ці дебати. До речі, теледебати між Сарою Пейлін і Джо Байденом встановили своєрідний рекорд, біля екранів своїх телевізорів зібралося майже 70 мільйонів американців, що стало найбільшим числом телеглядачів за всю історію дебатів у США між кандидатами у віце-президенти.
Джо Байден, вибравши для себе безпрограшну стратегію безупинно критикувати президента Джорджа Буша, опинився в куди кращій позиції, аніж Сара Пейлін, якій довелося відповідати за програші Республіканської партії. Обидва кандидати у віце-президенти поводилися перед телеекраном упевнено, хоча й не обійшлося без певних «проколів». Джо Байден так захопився дебатуванням, що в запалі своєї риторики обізвав Маккейна Обамою. Сара Пейлін також переплутала кандидатів у президенти США. Так, досить кумедним виглядало її твердження: «Ми всі чудово розуміємо, що Маккейн – людина, котра мусить піти…м-м-м… Стати нашим лідером».
Варто зазначити, що попри певні мовні огріхи і недоречні обмовки відчувалося, що кандидати у віце-президенти Сара Пейлін і Джо Байден готувалися до «словесної дуелі» дуже ретельно і сумлінно. Сенаторові Байдену в якості спаринг-партнера допомагала блискучий американський політик, губернатор штату Мічиган Дженніфер Гренхолм. Кандидата-чоловіка вчили уникати слів та інтонацій, що могли б викликати у жіночої частини американської політичної аудиторії звинувачення в зарозумілості, женоненависництві і «сексизмі».
У свою чергу, із Сарою Пейлін, котра має шанси стати першою жінкою віце-президентом в історії Сполучених Штатів, працювала ціла команда кваліфікованих репетиторів на ранчо кандидата у президенти Джона Маккейна в штаті Арізона. І незважаючи на недосвідченість Сари Пейлін у великій політиці, вона є досить серйозним противником для своїх опонентів. Адже ще 2006 року, під час виборів у штаті Аляска, за нею було відмічено вміння спіймати свого противника на незначній обмовці, а потім із усіх сил кинутися на нього в контратаку.
Незважаючи на те, що теледебати других номерів президентської гонки в США транслювалися провідними телеканалами, масова цікавість американських телеглядачів до персон Сари Пейлін і Джо Байдена була викликана радше поглядом на це дійство як на захопливе політичне шоу. І тут досить важко було порівнювати дійових осіб. Оскільки сенатор Джо Байден провів аж 36 років на Капітолійському пагорбі, а губернатор Аляски Сара Пейлін лише 22 місяці пробула на чолі найменш заселеного штату Америки.
Утім, цілком можемо говорити про політичний феномен Сари Пейлін. Адже вся іронія сучасної великої американської політики полягає в тому, що жодна стороння особа не мала жодних шансів туди пробитися. Приклад входження пані Пейлін може слугувати винятком із цього правила. Маючи політичний статус непричетної до вашингтонської політики, вона навіть тоді, коли виглядала дещо наївною і менш поінформованою в порівнянні з Джо Байденом у міжнародних та економічних питаннях, мала в очах пересічних американських телеглядачів фору чесності. Саме цю свою відстороненість від Вашингтону намагалася продемонструвати Пейлін, коли, грайливо посміхаючись, говорила щодо Іраку: «Я ось у Вашингтоні ніколи не працювала, і мені так забавно спостерігати за вами, вашингтонськими політиками. Спочатку ви голосуєте за війну, а потім починаєте протестувати проти цієї війни».
Проте історія з недостатньою підготовленістю Сари Пейлін цілком спроможна зіграти злий жарт із Америкою. Адже кандидату від Республіканської партії Джону Маккейну сьогодні 72 роки, і дуже важко прогнозувати, чи під час його можливого президентства не виникне ситуація, коли у разі непередбачуваних обставин президентська посада автоматично перейде до рук віце-президента. Чи буде Пейлін, у подібному випадку, готовою стати лідером наймогутнішої нації у світі, не маючи попередньої «обкатки»?
Але, як би там не було, цьогорічну президентську кампанію у США великою мірою перетворено на ґендерну проблему, оскільки висунення Гілларі Клінтон від Демократичної партії і Сари Пейлін від Республіканської партії проломили певну пробоїну в чоловічій солідарності щодо усунення самої можливості для жінок обіймати найвищі державні посади. У цьому сенсі приклад Пейлін, котра завдяки телебаченню буквально за кілька місяців із невідомого широкому загалу губернатора Аляски перетворилася на мегазірку політики, може у майбутньому надихнути багато кого з американського жіноцтва.
Можна сказати, що американське телебачення «зробило» Сару Пейлін і винесло її на гребінь всеамериканської популярності. При цьому їй вдалося ефективно відокремити себе в очах середніх американців від традиційних вашингтонських політичних еліт і подати як успішного вихідця із народу. Як відомо, політика – це командний спорт, і саме Сара Пейлін спромоглася надати президентській гонці Джона Маккейна нового імпульсу та шансу на перемогу. З іншого боку, Пейлін «запалила» війну культур і стала кандидатом від євангелістів і республіканців, котрі не схвалюють роботу матерів, що мають маленьких дітей.
Під час перегляду теледебатів складалося враження, що Сара Пейлін виголошувала «політичну мантру», намагаючись вкласти у підсвідомість американців необхідність зробити свій вибір на користь представників Республіканської партії. «Ми із Джоном Маккейном будемо боротися за Америку, – гіпнотизувала телеглядачів пані Пейлін. – Маккейн знає, як це – боротися за Америку. Ми з Маккейном дуже пишаємося, що ми американці. Наша головна цінність – свобода. Вона у нас в крові».
Можна сказати, що дебати пройшли дуже енергійно і кожен із претендентів показав свої найкращі сторони. Думаю, республіканці в цілому залишилися задоволені дебатним дебютом Сари Пейлін, адже навіть у проблемах зовнішньої політики, до яких вона вважалася менш підготовленою, їй вдалося впоратися. Зокрема, у питаннях Іраку й Ірану. І якщо вона й не виграла ці дебати, то принаймні «удари» Джо Байдена витримала гідно.клас, а не давати податкові потурання багатющій меншості за рахунок середнього
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Коментарі
10
Лізка
5888 дн. тому
А чого на фотографії Сарочка з Маккейном, а не з Байденом? Невже не знайшлося старигана Джо? Цілий інтернет.
Багряний
5889 дн. тому
В цьому місці з-під сцени виповзає Тягнибок і каже - а я що говорив про цей ваасточний електорат, про цю п’яту колону, яка замість тренувати громадянський дух, заливається зранку водярою, заїдаючи її загорненою в плакат ”тому що лідер” сельодкою?
Ден
5889 дн. тому
Є такі країни, де у урядовців рівень розумовних здібностей нижний ніж в українських можновладців, ресурсний потенціал менший, ТА ЛЮДИ живуть значно краще.
Шевченкознавець для Данко
5889 дн. тому
3. "Хочеш змінити світ — почни з себе". Проблема в тому, що ТИ САМ змінити світ не взмозі, а здвинута совкова баба Фрося із МінКультури ТОБІ не допоможе ))))
2. "Шануй інших людей". Впершу чергу май людську самоповагу без егоїзму до себе, не втрачай людську гідність!!!
1. "Працюй і плати податки". Хай кожен платить чесно по совісті. І праця повинна приносити користь не лише тобі.
Данко
5889 дн. тому
Є рецепт:
1. Працюй і плати податки,
2. Не будь {CENSORED}, шануй інших людей, навіть якщо це совкова баба Фрося із міністерства культури,
3. ходи на мітинги, де протестують проти реальних речей (типу забудови Києва).
хочеш змінити світ — почни з себе.
1. Працюй і плати податки,
2. Не будь {CENSORED}, шануй інших людей, навіть якщо це совкова баба Фрося із міністерства культури,
3. ходи на мітинги, де протестують проти реальних речей (типу забудови Києва).
хочеш змінити світ — почни з себе.
Шевченкознавець
5889 дн. тому
Доборолась Україна до самого краю,
Гірше ляха свої діти її розпинають... З такими дытьми у Украъни майбутнього бути не може
Ukrainian man
5889 дн. тому
У мене дуже таке просте запитання: ХТО БУДУВАТИМЕ, а не руйнуватиме УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ?
Поки що я бачу цирк на дроті. Я бачу суцільні зради і психози політиків. Я чую дитячий лемент і дебільні обличчя осіб, які чомусь посміли назвати себе українськими політиками.
Я бачу дегенератів, які бояться свого народу і ховаються за семиметровими парканами від нього. Мені це усе дуже набридло. Я хочу побачити стрімкий розвиток України, збагачення її народу. Я хочу жити в НОРМАЛЬНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ!!!
Українець без вибору!!!
5889 дн. тому
У України хіба є вибір якийсь, до речі як в американця. Політика Америки вже визначена банкірами Морганами, Рокфелерами та Ротшильдами, які призначають президента США. Вибори потрыбны для показухи)) А вибір України такий: або напівсуверенна розколона провінція на чолі з одіозним лідером в складі РФ, як Абхазька Республіка, або умовно-суверенна державка в складі Евро-Атлантичних структур на правах сировинного придатку без власного виробництва, з вштент глобалізованою культурою, яка втратила національне обличчя, з овітою для мавп, з вітчизняною медециною, котру бояться вищі керівники держави, бо іздять лікуватися на та головне територія позбавлена землі, яку без бою загарбають транснаціональні корпорації, тобто без сувернітету. Я диву дивуюсь самі ж нищать Україну, свої ж сатрапи допорощені, по інструкціям зовні. Були ж колись звичайними людьми, хтось вчився з тобою в унівеститеті, приятелювали, але як тільки в когось з них зявилися шалені кошти в Швейцарьких банках ы вплив на ынших - то в людини "не має часу", шоб допомогти нечебто товаришу. В іших народів не так таке проявляється, а тут же - дыйсно "хата з краю" . І красивого майбутнього з такими підходами бути не може. Цим комментом я не відробляю ніякий гонор як декому здається - висловлюю всього-навсього певну нажаль негативну обьективну думку .
Думаючий українець
5889 дн. тому
Україна не володіння Америки, але від того хто стане наступним президентом США багато чого залежатиме і в Україні. Україні потрібна підтримка Америки, щоб не стати знову колонією Росії.
Пересічний відвідувач
5889 дн. тому
Я вибачаюся, нікого не хочу образити, але не вже для України так актуальні наразі теледебати між кандидатами у віце-президенти США, що їх потрібно багаторазозово висвітлювати їх в масс-медиа, і на ТК в тому числі, Україна покищо не остаточно американське володіння, як ОСТРІВ ГУАМ :)) якийсь? Чи потрбібно відволікати читача американськими проблемами, щоб він не вачив своїх :-))
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
