Комерційний проект чи «більш ніж шоу»?

30 Листопада 2007
22937
30 Листопада 2007
17:17

Комерційний проект чи «більш ніж шоу»?

22937
Експерти обговорили перспективи проекту «Великі українці» за круглим столом. На «Інтері», видається, проект вважають апріорі досконалим.
Комерційний проект чи «більш ніж шоу»?

Українська адаптація формату Бі-бі-сі – «Великі українці» – це не просто серія ток-шоу та документальних програм на комерційному каналі «Інтер», тому його творці повинні усвідомлювати свою велику соціальну відповідальність. Цю думку можна назвати головним лейтмотивом круглого столу «Перспективи проекту “Великі українці”», організованого «Детектор медіаю» 30 листопада.

 
Учасниками дискусії у прес-центрі «Главред-медіа» стали директор Інституту глобальних стратегій, політолог Вадим Карасьов, шеф-редактор «Великих українців» Вахтанг Кіпіані, оглядач газети «Дзеркало тижня» Олег Вергеліс, народний депутат («НУ-НС») і політолог Олесь Доній, професор, доктор філософських наук, президент Київського міжнародного інституту соціології Валерій Хмелько, професор, доктор історичних наук, заступник директора Інституту історії України НАН України Станіслав Кульчицький та письменник Юрій Покальчук. Обов’язки модератора взяла на себе шеф-редактор «Детектор медіа» Наталія Лигачова.
 

«“Великі українці” можуть стати лакмусовим папірцем, з одного боку, спроможності українського телебачення реалізовувати такі масштабні проекти, з іншого, готовності нашого суспільства адекватно їх сприймати», – сказала Наталія Лигачова, відкриваючи дискусію.

 

 
Наталія Лигачова
 

Вахтанг Кіпіані, якого, як представника команди «Великих українців», запросили висловитись першим, розпочав із критики самого заходу: на його думку, оскільки йдеться про проект телеканалу «Інтер», то говорити про його перспективи не зовсім коректно («перспективи – це те, що зробимо ми»); натомість, доречно було б обговорити доцільність запуску «Великих українців», якість продукту, який уже був в ефірі, та висловити враження від нього. Зважаючи на те, що кількість голосів, відданих за тих чи інших кандидатів у великі українці за перші тижні голосування, перевищує загальну кількість людей, що проголосували в оригінальному британському проекті, творці «Великих українців» не мають підстав сумніватись у його перспективності.

 

На це Вахтангові заперечила Наталія Лигачова, зауваживши, що в такому разі наше телебачення (якщо пан Кіпіані висловлює думку всього каналу) повторює помилку нашої влади, яка не вважає за потрібне прислухатися до думки експертів на етапі підготовки своїх рішень. Так і телебачення не розуміє, що, якби вона враховувала експертну думку ще в процесі виробництва телепроектів, надто ж соціально значущих, це пішло б йому лише на користь.

 
Вадим Карасьов – автор ідеї проведення такого круглого столу – додав: попри те, що проект є видовищним та соціально значущим, така кількість відданих голосів свідчить лише про надмірну «телевізійність» нашої країни. «З погляду телеформату все у “Великих українцях” добре, – каже Вадим Карасьов. – Але не слід забувати, що Україна відрізняється від Британії. Їхня нація існує багато століть, і в них усе однозначно. Ми ж перебуваємо на стадії формування історичної ідентичності. Тому результат голосування може бути таким, що задля суспільного блага ним доведеться маніпулювати… Або ж ми знов матимемо великого українця Тараса Григоровича Шевченка».
 
 
Вадим Карасьов
 
«А ви проти?», – обурено відреагував Вахтанг Кіпіані. Нагадаємо, колумністи «ТК» також провіщають перемогу Тарасові Шевченку. Утім, нагадав Вахтанг, обирають не одного Великого українця – список складатиметься із ста осіб, і в ньому вистачить місця і для Тараса Шевченка, і для інших гідних співвітчизників. Шеф-редактор «Великих українців» справедливо закинув «Детектор медіа», що вона досі не проаналізувала наслідки проведення проектів за форматом «100 Greatest Britons» в інших країнах (ми обіцяємо виправитись найближчим часом).
 
 
Вахтанг Кіпіані полемізує з Вадимом Карасьовим
 
Головним недоліком установчого ток-шоу, яке вийшло в ефір «Інтера» 16 листопада, на думку Вадима Карасьова, є склад так званої «ради гарантів». «Навіщо було запускати політиків? Яка необхідність була залучати відразу двох братів Кличків? (Можливо, причина в угоді, яку «Інтер» нещодавно підписав із компанією Віталія та Володимира Кличків, отримавши права на трансляцію всього українського боксу? – «ТК»). Чому до ради включили Володимира Зеленського – людину, безперечно, талановиту, але аж ніяк не представника еліти? Натомість, ми не побачили там людей, що належать до справжньої духовної еліти – Ліну Костенко, Івана Драча, Дмитра Павличка та інших…». Найжорсткіше Вадим Карасьов розкритикував залучення до експертної колегії проекту Петра Симоненка, який сказав «абсурдну річ про великого українця – Леніна».
 
Слова Симоненка, визнає Кіпіані, не сподобались і йому самому – відверто кажучи, перед програмою, почувши від лідера українських комуністів прізвище вождя світової революції, він розцінив це як жарт і був здивований, коли Петро Миколайович повторив це в ефірі. Проте й Симоненко, на думку шеф-редактора «Великих українців», репрезентує велику частину українців, які йому довіряють,  і навіть є її «архетипом» (як і Левко Лук’яненко – «архетипом» іншої групи українців), тому не варто «називати абсурдними ті речі, які реально існують в Україні тут і тепер».
 
Письменник та колишній член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Юрій Покальчук вважає, що такий проект не на часі, оскільки українці ще не навчились «мислити по-українськи – не українською мовою, а українськими категоріями». Він не впевнений, що проект дасть позитивний результат (ідеться, звісно, не про рейтинги каналу), оскільки його підсумки можуть розколоти суспільство, проте радий, що він змушує людей замислитись над важливими історичними та соціальними питаннями.
 
 
Юрій Покальчук
 
Соціолог Валерій Хмелько зізнався: «Я побоювався цього проекту. Наші соціологічні опитування показували, що оцінки тих чи інших видатних українців у різних регіонах нашої країни занадто різняться». Він проілюстрував свою тезу даними опитувань про те, кого з жінок і чоловіків сучасності (не лише з Україні, але й з інших країн світу) українці найбільше поважають. Серед найшановніших жінок, яких назвали понад 3% опитаних – Юлія Тимошенко, Наталія Вітренко, Раїса Богатирьова, Ніна Карпачова, Маргарет Тетчер та Софія Ротару. А серед названих чоловіків, що подолали тривідсотковий бар’єр, зовсім не виявилось не-політиків: Віктор Янукович, Віктор Ющенко, Володимир Путін та Юрій Луценко. При цьому, якщо на Заході називали Ющенка, Луценка і Кличка, то на Сході – Януковича, Путіна і Симоненка…
 
«Це жахливі цифри, – коментує Наталія Лигачова. – І я вважаю, що відповідальність за те, що політики заполонили свідомість українців і витіснили з неї всіх інших, часом більш достойних, людей, значною мірою лежить на телебаченні, яке безперестанку годує людей політикою і політиками». Вахтанг Кіпіані поспішив заспокоїти колег: засилля політиків серед «великих» не буде, адже, за результатами попереднього голосування – «праймеріз», – у топ-десятку потрапляє лише один політик, у першу сотню – двадцятеро.
 

Це перша спроба запросити до визначення духовних, політичних та громадянських лідерів українського народу сам народ, відзначив Станіслав Кульчицький. Він не погодився з тезою Вадима Карасьова про те, що українці – молода нація, і нагадав нещодавній вислів Збіґнєва Бжезинського про «російську націю – молодшу сестру української»: «Ми нація, яка формується, але не молода, а тисячолітня». На його думку, видатних земляків, яких уже «канонізовано» громадською думкою – наприклад, Тараса Шевченка та Івана Франка, – варто було «винести за дужки», адже вони не викликають ні в кого заперечень.

 

 
Станіслав Кульчицький
 
Найгостріше з усіх учасників круглого столу висловлювався оглядач «Дзеркала тижня» Олег Вергеліс. Його гнів, утім, був спрямований не на проект у цілому, а на установче шоу, особливо ж на слова Юрія Луценка: «Я не вважаю Гоголя в будь-якому разі великим українцем з одної причини. Він перший заклав традицію змальовувати українця як хохла, якого крім сала і куми, нічого не цікавить. І я вважаю, що малоросійське хохольство – цю традицію знущання над своїм народом заклав саме він. І я би не вважав його великим українцем у будь-якому разі. Хоча великим письменником вважаю».
 
«Мета проекту “Великі українці” – ще раз довести ідіотизм українського телебачення! – емоційно промовляв пан Вергеліс. – Чернь, – нехай це слово нікого не ображає, – яка дивиться серіал “Татьянин день” на «Інтері», не перемикаючи канал, дивиться далі "Великі українці" і чує там тезу про Гоголя в чорному списку, і сприймає її як належне. Цьому проекту не вистачає такту, етики». Крім того, на думку пана Вергеліса, дискусія програми розпочалась у занадто серйозному ключі: «Обличчя були перекошені від злоби! (Репліка Вахтанга Кіпіані: «А може, від любові до України?» – всі сміються :) Не треба забувати про те, що це – просто гра!»
 
 
Олег Вергеліс із легкістю говорить про «чернь»
 
Шеф-редактор проекту визнає: саме контроверсійні, конфліктні моменти на зразок скандальної заяви Луценка про Гоголя і додають шоу рейтингів. У відповідь Вергеліс наполягає: програма мала б бути просвітницькою, а не скандальною, хоч якими низькими були б рейтинги.
 
Щодо просвітницького елементу з Олегом Вергелісом погодилась Інна Гончарова, директор консалтингової компанії «Нова перспектива» і просто телеглядачка, яка подякувала творцям проекту за поживу для роздумів. «Для мене дуже важливо було визначити, хто такі великі українці, за якими критеріями їх обирати», – каже пані Гончарова. Питання критеріїв, за якими оцінюватимуть кандидатів, зокрема й тих ознак, які визначають належність до української нації, залишається найбільш суперечливим, хоча після установчого шоу їх уже не переглядатимуть. Саме вони викликають найбільше нарікань у «кухонних» дискусіях: згоди щодо того, чи можна вважати українцем того, хто сам себе таким не вважав, ніколи не говорив українською, чия нога ніколи не ступала на українську землю, немає. До того ж, за словами Валерія Хмелька, будь-яка статистика не враховує подвійної ідентичності – «російсько-української» – притаманної значній кількості громадян України.
 
«Будь-хто може бути українцем», – вважає Олесь Доній. На його думку, є не дві, а три українські нації – українці, росіяни та українці, які говорять російською мовою. Він погодився, що внаслідок непропорційно великої уваги українського суспільства до політичних подій політики «заповнили все і стали виконувати функцію celebrities – зірок і кумирів. Свідченням цього є те, що у рейтингах найпопулярніших телепрограм новини конкурують із мильними операми». Політолог і політик Доній радить шукати спільних героїв і об’єктивно визнавати вагому роль людини в історії, не зважаючи на власне ставлення до неї.
 
 
Олесь Доній згадує, як розкручував Махна, якого сам оцінює неоднозначно
 
У відповідь Вахтанг наводить приклад голосування на центральній площі Харкова, де люди, які навряд чи є українськими націоналістами, називали великими Степана Бандеру та Романа Шухевича, визнаючи їхню велику історичну вагу. За його словами, уявлення про розкол – плід недостатньої обізнаності: «Ми багато чого не знаємо про нашу країну». Хоча в іншому контексті шеф-редактор «Великих українців» зізнався, що найбільше боїться завершення проекту, коли одна частина українців може не визнати вибір іншої.
 

В усякому разі, каже Вахтанг Кіпіані, суспільна дискусія важлива, але волевиявлення – важливіше, і його підсумки розставлять усе по своїх місцях. Для того ж, аби люди у своєму виборі не обмежувались Тарасом Шевченком і кількома розкрученими телебаченням політиками, на сайті «Великих українців» опубліковано вже кількасот біографій інших, менш відомих широкому загалу людей.

 

 
 
Попри те, що між учасниками дискусії кілька разів виникала гостра полеміка, було висловлено чимало конструктивних ідей. На жаль, Вахтанг Кіпіані часто реагував на критику з неприхованим роздратуванням, не беручи до уваги те, що її мета – зробити кращим, а не принизити проект. Який, за словами однієї з присутніх у залі журналісток (на жаль, вона не представилась), є «більш ніж просто телешоу» і виходить за рамки суто комерційних інтересів каналу «Інтер», стаючи об’єктом інтересу суспільного. До речі, за словами Олега Вергеліса, це перший на його пам’яті круглий стіл, присвячений телепрограмі (та ще й організований не її творцями, а незалежними експертами). Тому хочеться сподіватися, що розум опанує емоції, і телевізійники усвідомлять, яким корисним для них може бути подібне обговорення їхніх найрезонансніших проектів.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
22937
Читайте також
04.01.2008 15:40
Мирослава Ульяніна, для «Детектор медіа»
13 028
24.12.2007 13:08
Андрій Кокотюха
для «Детектор медіа»
5 302
20.12.2007 22:52
Сергій Грабовський
для «Детектор медіа»
6 061
05.12.2007 11:25
Татьяна Неймаш
для «Детектор медіа»
18 288
03.12.2007 12:05
Інна Гончарова
для «Детектор медіа»
4 103
23.11.2007 12:22
Костя Гнатенко
для «Детектор медіа»
7 161
22.11.2007 12:14
Юрій Луканов
для «Детектор медіа»
7 872
21.11.2007 13:37
«Україна молода»
4 503
20.11.2007 13:26
Наташа Влащенко
для «Детектор медіа»
4 305
19.11.2007 11:35
Андрій Кокотюха
для «Детектор медіа»
12 279
Коментарі
2
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Алегарф
5992 дн. тому
Это что ж за хоббит на ТелеКритике обитает, что фотографию Станислава Кульчицкого так подписал? Патриоты, блин! Про чернь ещё рассуждают...
BoaConstriktor
5992 дн. тому
А все одно Інтер зробить так, як захочуть певні особистості, а Вахтанг Кіпіані зробить так, як йому скажуть... а для того, щоб совість не мучила цю людину і щоб він і гуркотом не зачинив за собою двері, дадуть певний "люфт": тут роби так, як кажуть, а тут - як сам хочеш... Те, що Вахтанг прийшов на захід - уже гарно.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду