Після того, як Мадяр, він же Бровді, заявив, що Крим буде ізольований, а потім до нього з подібною заявою приєднався ще й міністр оборони Михайло Федоров, у росіян у головах не сталося сум’яття. Це попри те, що слова українських діячів були підтверджені ударами українських дронів по місцевих нафтопереробних заводах (НПЗ), Керченському мосту і по керченській поромній переправі. При тому, що ще й зменшилися логістичні можливості через обстріли Збройними Силами України бензовозів, які постачали бензин трасою Р-280, яка з’єднує Крим із Ростовською областю.

Росіяни продовжували планування поїздок на курорт, постили численні відео у соцмережах. Імовірно, через те, що російські медіа, на які влада має вплив, просто проігнорували факт обстрілів Криму з боку ЗСУ.

Правда, голова окупаційної влади Криму Сергій Аксьонов мусив реагувати на те, що на окупованому півострові існує брак бензину. Він написав у себе в телеграм-каналі: «Сьогодні, 21 червня, з 9:00 на кримських АЗС припинено продаж пального як за готівковий і безготівковий розрахунок, так і за талонами для фізичних та юридичних осіб. Паливо відпускатиметься лише державним службам, які забезпечують життєдіяльність і безпеку Республіки Крим». Він пообіцяв «повідомляти додатково про всі подальші рішення у зв’язку з ситуацією, що склалася на паливному ринку» окупованої української території.

Російські підконтрольні медіа обмежилися публікацією повідомлення Аксьонова. Пояснили це логістичними складностями. Не дали жодної згадки про атаки українських дронів і ракет.

Потім до цього долучився речник Кремля Дмитро Пєсков. Він прокоментував дефіцит палива, звинувативши в усьому самих жителів Криму. За його словами, ситуація виникла через людей, які «панічно скуповують паливо про запас» і створюють штучний дефіцит.

Окупаційний глава Севастополя Михайло Развожаєв повідомив, що спільно з федеральним штабом влада вживає заходів для відновлення постачання палива до Севастополя. Після нормалізації логістики продаж палива для жителів пообіцяли поновити. Він не згадав, що причиною є атаки ВСУ.

Опублікували інформацію про доповідь віцепрем’єра Росії Олександра Новака президенту Володимиру Путіну, який розповів про заходи, які застосовують для «стабілізації паливного ринку». Як повідомив Новак, влада підготувала комплекс рішень для нарощування постачання палива в період літнього зростання попиту на нафтопродукти. Ці заходи, за його словами, допомагають усувати логістичні труднощі, що виникають в окремих суб’єктах і на деяких автозаправних станціях. З його доповіді складається враження, що причиною дефіциту є літнє зростання попиту на нафтопродукти. І знову жодного слова про атаки ЗСУ.

Телеграм-канал Fighterbomber, який веде капітан ЗС Росії у відставці Ілля Туманов, 24 червня назвав низку факторів, які, на його думку, спричинили дефіцит пального. На відміну від офіційних медіа, він згадав обстріли, але вони загубилися в низці інших причин: «Уже зрозуміло, що дефіцит бензину викликаний сукупністю різних факторів, а саме:

скорочення виробництва палива на НПЗ через удари по них хохлів;

сезон відпусток;

сезон поїздок;

сезон сільськогосподарських робіт;

сезон будівництв тощо;

паніка серед населення;

спекуляції та перепродаж

та інше».

Він пропонує підвищувати ціни: «Єдиний робочий спосіб — підвищення цін із їх зниженням у міру падіння попиту. Але цей захід підніме ціни на все в країні. Тобто фігня і так, і так. Треба вибрати менше зло. І судячи зі зростання цін уже й у великих мережах — із ФАС домовилися.

Щодо дозволу возити відпочивальнгикам до Криму 200 літрів із собою, то ну таке. Це вже не відпочивальник їде. Це або спекулянт, або кримчанин. Адже 200 літрів у легковику виключає розміщення у автомобілі власне відпочивальників і їхніх особистих речей. Так і де вони заправлятимуть ці 200?».

Зрадник України, а нині російський блогер Юрій Подоляка 21 червня хвалив Аксьонова: «Я ще раз відзначу, що я дуже вдячний таким чиновникам, як Сергій Аксьонов, котрі не бояться брати на себе відповідальність і говорити людям правду. Тільки так переможемо. Я в цьому абсолютно впевнений». І тут він не сказав про обстріли Криму.

Телеграм-канал «Живовъ», який веде такий собі Олексій Живов, котрий після окупації півострова перебрався туди, пояснив своїм читачам, що події в Криму — це справа рук не українців: «Просто всім для розуміння. Те, що зараз відбувається з Кримом, робиться з бази в Констанці та зі США. Працюють методично і централізовано через систему Palantir. Операцію обчислює ШІ. На такі загрози відповідати мобільними групами з кулеметами — те саме, що з рогаток лупити по бомбардувальниках. Потрібен принципово інший рівень осмислення та ресурсів, або різке зростання та розширення ескалації. Жодні засоби глухої оборони не будуть достатньо ефективними. Треба нападати». Але що саме відбувається — він уникає говорити.

А того, хто виклав фото черги машин до Криму, він облаяв: «Довбня, який зняв і опублікував чергу на Кримський міст, і машини, які в ній стоять, треба знайти і всім натовпом просто побити до півсмерті без жодних судів і слідств. А якщо виживе, тоді вже судити його як навідника ЗСУ. Виродок».

Отож, офіційні медіа та російські провладні блогери пішли шляхом історії з Туапсе. Вони просто замовчали ситуацію, чим викликали лють у місцевого населення. Тоді в тіктоку ширилися відео місцевих жителів, котрі роздратовано говорили, що федеральна влада мовчить і нічим їм не допомагає.

Можливо, саме через такий підхід до висвітлення кримських проблем росіяни теж не усвідомили, що там реально відбувається. В мережах ширилися відео жінок, які міркували про те, як краще добратися до Криму, або відправити туди в табір своїх дітей. Єдина проблема, яку вони усвідомлювали, — це відсутність бензину.

Телеграм-канал Blondiwar, який веде Алла Мартинюк, колишня актриса і позаштатна помічниця Валерія Залужного, відстежив кількох росіянок, котрі розповідають, що відправляють дітей у знаменитий табір «Артек» за безплатними путівками. Їх зовсім не бентежить, що там відбуваються обстріли і є ризик «зловити безпілотник». Авторка з сарказмом коментує ці наміри, розповідаючи про подібних матусь як таких, що за халяву готові ризикувати своїми дітьми.

Однак росіяни, які переселилися до Криму після 2014 року, на власні очі бачать, що там відбувається, і постять відео, в яких розповідають, що їм дуже шкода, але краще повернутися до Росії. Адже ситуація на півострові стає критичною.

Варто нагадати, що ще у 1992 році Верховний Рада Росії ухвалила постанову, яка фактично ставила під сумнів законність передачі Криму до складу УРСР у 1954 році. Це був перший наріжний камінь у фундаменті реваншизму. Російська пропаганда десятиліттями «годувала» населення думкою, що Крим — це «вкрадена» в Росії перлина, «місто російської слави Севастополь», яке лише чекає на повернення в «рідну гавань».

Цей міф перетворив Крим на сакральний символ. Для середньостатистичного росіянина він став уособленням сили, історичної справедливості, а «повернення» його було доказом того, що Росія знову стала «великою».

Тому не дивно, згідно з інформацією соціологічних служб «Левада-Центр» і ВЦИОМ, рівень підтримки анексії Криму тоді коливався в межах 85—91%. Це було справжнє колективне божевілля, яке Кремль використав для кількох цілей:

Консолідація навколо лідера. Рейтинг Путіна після 2014 року зріс, бо він дав людям відчуття «переможця».

Заміна порядку денного: Економічні проблеми, корупція та низький рівень життя відійшли на другий план перед «величчю».

Випробування лояльності: Крим став лакмусовим папірцем. Той, хто не підтримував анексію, автоматично ставав «національним зрадником».

Але зараз це працює проти них. Чому? Саме через те, що Крим був піднесений на такий високий рівень «святості», сьогоднішні події — вибухи на аеродромах, пошкодження логістичних шляхів і неможливість повноцінно захистити півострів — можуть викликати у росіян такий болісний когнітивний дисонанс.

Коли об’єкт, який вважався «недоторканним» і «найнадійнішим», стає вразливим, руйнується ілюзія захищеності самої Росії. Визнати, що Крим — це не безпечний курорт, а зона бойових дій, означає для багатьох росіян визнати поразку їхньої імперської візії. І саме ця неможливість змиритися з реальністю породжує ту саму істерику, яку ми обговорювали: вони не стільки бояться за своє життя, скільки відчувають, як їхній «сакральний» світ тріщить по швах.

Для них втрата ілюзій щодо Криму — це початок розпаду всього того пропагандистського світу, в якому вони жили останні 12 років. Тому в медіа важко зустріти адекватне пояснення подій, які там відбуваються.