Нас сприймали як таких собі кумедних персонажів, які варять і їдять густий борщ, п'ють міцну горілку з перцем, закушуючи салом і солоними огірками, співають сентиментальних пісень і танцюють гопака. Балакають недорікуватим варіантом російської мови на зразок Сердючкіного. Коротше, в їхніх очах ми були простакуватими дурниками, котрі через власне глупство проголосили 1991 року незалежність - вони досі насміхаються з цього.

Учора, 8 жовтня, Аркадій Бабченко виступав у Парламентській асамблеї Ради Європи у Страсбурзі, наші ЗМІ жодного слова про це не написали. Це був захід на полях ПАРЄ (сайд-івент) під назвою «Як Росія переслідує журналістів за кордоном». Його організували Кримська правозахисна група і Центр інформації про права людини. Ділюся онлайн-нотатками з дискусії.

Без належного обґрунтування з боку австрійського уряду надання притулку такій одіозній особистості викликатиме підозри, що Австрія, яка проголосила себе нейтральною, насправді грає на користь Кремля.

Щодо позиції двох журналістів Texty.org та реакції на неї.

У Фейсбуку хтось пожартував: а чого так багато про Андрія Портнова пишуть? Він помер?