Юрій Луканов, для ДМ

Після поразки республіканців російські політики й коментатори намагаються зрозуміти, наскільки ослаб Трамп, чи зможе він і далі домовлятися з Кремлем і чи відкриває поразка його партії нові можливості для України.

Трамп — «наш чувак»: як у Росії чекали на нову американську політику

Перемога Дональда Трампа на президентських виборах у США в листопаді 2024 року викликала в Росії неабияке пожвавлення. Частина російських політиків, пропагандистів і наближених до Кремля коментаторів сприйняли її майже як власну перемогу. Вони сподівалися, що новий американський президент припинить військову допомогу Україні, змусить Київ погодитися на російські умови миру, посвариться з європейськими союзниками й відкриє шлях до нормалізації відносин із Москвою.

Хоча спершу Кремль ставив на перемогу Камали Гарріс, сподіваючись, що це викличе протести та внутрішні заворушення в США, і Білому Дому тоді буде не до Росії та війни в Україні. Про це писало російське опозиційне видання Meduza. Одначе, потім вони зрозуміли, що кампанія Гарріс проходить дуже блідо, і перемкнули увагу на Трампа.

Два близькі до адміністрації президента джерела Meduza інформували: «Він просто знайомий тип, яскравий мужик — ні, не просто мужик, скоріше наш чувак. Він говорить про консерватизм, він багатий, успішний і не ображає Росію. Нормальний мужик. Так само було й вісім років тому. Звісно, оптимізм згас після деяких його дій (як от санкцій, запроваджених під час його першого терміну), але симпатія залишилася. Трамп все одно певною мірою “наш чувак” — у тому сенсі, що він схожий на нас».

Офіційно російське міністерство закордонних справ стримано оцінило перемогу Трампа, вважаючи, що президент США безвідносно до партійності займе антиросійську позицію: «Не плекаємо ілюзій щодо обраного американського президента, який у Росії добре відомий, і нового складу конгресу, де республіканці, за попередніми даними, беруть гору. Владна у США політична еліта, незалежно від партійної приналежності, дотримується антиросійських установок і лінії на стримування Москви», — йшлося в заяві міністерства.

Одначе висловлювання російських публічних діячів тоді звучали з надією. Філософ і один з ідеологів російського імперіалізму Олександр Дугін після оголошення результатів виборів написав у себе на X англійською мовою і його процитувала The Washington Post. Частину цитати газета навіть винесла в заголовок: «Отже, ми перемогли. Це вирішальна подія. Світ уже ніколи не буде таким, як раніше. Глобалісти програли свою останню битву. Майбутнє нарешті відкрите. Я справді щасливий».

Російський олігарх Костянтин Малофєєв, відомий фінансуванням ультраконсервативних проєктів, сподівався на можливість домовитися з Трампом про переділ світу: «Трамп притомний. Він наш ворог, йому не потрібна велика Росія. Йому потрібна велика Америка. Але він не вбиватиме росіян і українців просто з сатанинської жаги до крові чи з особистої помсти, як Байден. З ним можна домовитися. І про поділ Європи, і про поділ світу. Після нашої перемоги на полі бою», — міркував у своєму каналі засновник «Царьграда» Костянтин Малофєєв. Програшем він називає президента України Володимира Зеленського, від якого «вимагатимуть дати свідчення на сімейку Байден». «І якщо не дасть — зіллють, а якщо дасть — уб’ють. Тож на американсько-українські відносини чекають серйозні випробування. І це дуже добре», — писав Малофєєв.

На державному телебаченні ейфорія була помітною. Володимир Соловйов закликав не поспішати з висновками, але Ольга Скабєєва нагадала Трампу про його обіцянку закінчити війну в Україні за 24 години: «Так что, Дональд, обратный отсчет пошел».

Російські політики також не приховували сподівань. Депутат Держдуми Сергій Миронов фактично пропонував для цього капітуляцію української влади. Голова комітету Держдуми з міжнародних справ Леонід Слуцький прогнозував, що нова адміністрація не захоче продовжувати витрачати американські гроші на війну проти Росії. Він навіть припускав, що без західної підтримки українська влада може впасти за лічені дні.

Політолог Сергій Марков у себе в телеграм-каналі малював картину майбутніх переговорів, у якій Трамп просто зателефонує Путіну та Зеленському й запропонує зупинити бойові дії вздовж лінії фронту.

Попри стриману офіційну заяву, загальний настрій російського пропагандистського середовища був очевидним: Трамп здавався шансом отримати те, чого Москва не змогла досягти військовим шляхом, — послабити Україну, розколоти Захід та домовитися з Вашингтоном про новий порядок у світі.

Москва боїться залишитися без свого Трампа

У публікаціях російських видань і заявах російських політиків після поразки Республіканської партії простежуються визнання масштабу політичної поразки Трампа: це не просто невдале голосування для його партії, а серйозний удар по всьому політичному проєкту MAGA. Робиться спроба применшити міжнародні наслідки: мовляв, президент США зберігає повноваження у зовнішній політиці, а отже, поразка республіканців не обов’язково означає зміну курсу щодо Росії. Хоча, звісно, звучить і скепсис.

Експерти звертають увагу на те, що демократичний Конгрес може перешкоджати нормалізації відносин, відновленню військової допомоги Україні та посиленню санкційного тиску.

Офіційний Кремль демонструє, що не збирається змінювати курс на переговори з Трампом. Пєсков наголошує на його повноваженнях у зовнішній політиці.

Тим часом, візит Кирила Дмитрієва до Білого дому після виборів показує, що Москва продовжує просувати економічний напрям незалежно від результатів голосування.

Простежується протиріччя: Москва хоче домовлятися з Трампом про великі економічні проєкти, але тепер має справу з президентом, чия можливість забезпечити довгострокову політичну підтримку таких домовленостей стала меншою.

Політолог Андрій Кортунов написав спеціальну статтю саме після оголошення результатів виборів — «Чи потрібна нам розколота Америка?».

Він прогнозує, що демократи: активніше перешкоджатимуть Трампу налагоджувати діалог із Москвою; вимагатимуть відновлення прямої американської військової допомоги Києву; наполягатимуть на відновленні трансатлантичної єдності щодо України; пропонуватимуть нові санкційні пакети проти Росії та її торговельних партнерів.

Його важливе застереження:

«Розколота, слабка й невпевнена у своїх силах Америка — це ще й непослідовна, непередбачувана, імпульсивна та безвідповідальна провідна світова держава». Кортунов доходить навіть до висновку, що подолання політичного розколу в США відповідає інтересам Росії.

Водночас він вважає, що до січня 2027 року, коли почне працювати новий Конгрес, Трамп матиме два місяці для активних спроб домовитися про завершення війни в Україні.

Експерт з американських питань Російської ради з міжнародних справ Олексій Наумов висловив іншу думку: «Позбавлений можливості діяти у внутрішній політиці, Трамп буде більш активним у зовнішній політиці».

Тобто поразка на внутрішньополітичному фронті може підштовхнути Трампа до активнішої дипломатії, зокрема щодо України та Росії.

Речник президента Росії Дмитро Пєсков заявив:

«Президент Трамп продовжуватиме виконувати свої президентські повноваження. Президент Трамп продовжуватиме здійснювати свою зовнішню політику. Все інше, з нашої точки зору, є внутрішньою справою Сполучених Штатів».

Він також сказав: «Ми щиро розраховуємо на те, що він продовжить і свої миротворчі зусилля».

Пєсков послався на підготовку наступного раунду тристоронніх переговорів Росії, України та США.

Тобто офіційна позиція Кремля: результати виборів не змінюють головного — переговори ведуться з президентом США, а не з Конгресом.

Ніби підтвердження щодо оптимізму в стосунках — 5 листопада Трамп прийняв у Білому домі Кирила Дмитрієва, російського спецпредставника з інвестиційно-економічного співробітництва. Про зустріч повідомляє Le Monde. Дмитрієв продовжує просувати ідею, що економічні домовленості мають передувати мирній угоді щодо України.

Раніше Дмитрієв заявляв: «Угода щодо дизеля — це один із цілої низки економічних проєктів, які обговорюються зі США і будуть реалізовані». Серед інших напрямів він назвав: постачання добрив, алюмінію та рідкісноземельних металів; арктичні проєкти; енергетику та СПГ; будівництво дата-центрів, зокрема з використанням атомної енергії.

Дмитрієв наголосив, що домовленості просуваються попри опір, і заявив: «Важливо, що це відбувається не після завершення СВО, а просто зараз».

Речниця МЗС Марія Захарова була більш скептичною і заявила, що в американському Конгресі сформувався стійкий антиросійський консенсус: «Усі останні роки ми спостерігаємо з боку Конгресу [...] відкритий саботаж ідей та ініціатив, спрямованих на хоча б відносну нормалізацію двосторонніх відносин». Вона наголосила, що Москва ще має дочекатися остаточного формування Конгресу та подивитися, які саме рішення він ухвалюватиме щодо Росії.

Це вже не просто загальна критика демократів: Захарова фактично визнає, що новий склад Конгресу може створити перешкоди для нормалізації відносин.

Соловйов святкує за Зеленського, Медведєв закликає громити ворога

Головний і найгучніший пропагандист російського телебачення Володимир Соловйов говорить, що Зеленський радіє і святкує поразку Трампа й республіканців на проміжних виборах у США. Він подає це як те, що Зеленський бачить у цьому вигоду для себе і для продовження війни й отримання подальшої підтримки.

Його співрозмовник політолог Дмитро Дробницький відповідає, що ситуація для України через поразку Трампа не обов’язково радикально зміниться на краще для Києва: Конгрес стає більш ворожим, Трамп ослаблений, «глибинна держава» і демократи беруть ініціативу, можливе посилення санкцій і тиску, а не автоматичне збільшення допомоги. Тобто радість Зеленського, на думку Дробницького, може виявитися передчасною або короткочасною.

Отже, реакція Соловйова й Дробницького показує дві сторони російського сприйняття результатів виборів. Соловйов трактує їх як особисту сатисфакцію Зеленського за приниження в Овальному кабінеті. Дробницький натомість пропонує дивитися на практичні наслідки: ослаблений Трамп може втратити можливість просувати домовленості з Москвою, але посилення демократів саме по собі ще не означає, що США повернуться до колишнього рівня підтримки України.

Інші штатні пропагандисти демонструють оптимізм і висловлюють тверде переконання, що Києву не варто радіти. Колишній громадянин України Володимир Корнілов, який себе називає політологом, заявляє, що Україні не варто розраховувати на те, що перемога демократів автоматично усуне Трампа від ухвалення рішень щодо війни.

Він нагадує, що Трамп залишатиметься президентом ще два роки, а зовнішня політика належить до президентських повноважень. Корнілов також заявив, що Трамп не забуде внеску Зеленського в поразку республіканців на виборах.

Це перегукується з репліками Соловйова про те, що Зеленський святкує перемогу демократів, але Корнілов формулює саме політичне застереження: зміна складу Конгресу не означає автоматичної зміни американського курсу.

Головний кремлівський страшило і штатний яструб кремля Дмитро Медведєв заявив, що для Росії американські вибори не повинні змінювати головного завдання: незалежно від політичної ситуації у Вашингтоні Москва має продовжувати війну й домагатися перемоги на полі бою.

Його ключова фраза: «Ми ж повинні, попри всілякі вибори в далекій Америці, якісно робити одну справу: громити ворога на полі бою до повної Перемоги».

Медведєв фактично відсуває на другий план і переговори з адміністрацією Трампа, і наслідки американських виборів. Його рецепт — не чекати, що зміниться політика Вашингтона, а продовжувати війну до військової перемоги.

Російські експерти з США більш висловлюють застереження щодо можливостей Трампа у сприянні Росії. Експерт з американської політики Малек Дудаков вважає, що демократичний Конгрес ускладнить переговори з Москвою. Трамп прийде до них у значно ослабленій позиції.

Водночас він звертає увагу на практичне обмеження для України: навіть якщо демократи домагатимуться додаткової військової допомоги Києву, це не обов’язково означатиме великі поставки зброї. Американські запаси, зокрема ракет-перехоплювачів Patriot, виснажені, а наявні ресурси можуть спрямовувати передусім на захист американських баз від Ірану.

Заступниця директора Інституту світової економіки та міжнародних відносин імені Примакова Вікторія Журавльова припускає, що демократи можуть використати питання України як інструмент політичного торгу з президентом.

За її оцінкою, вони можуть вимагати збільшення допомоги Києву й обмеження контактів адміністрації Трампа з Росією в обмін на поступки республіканцям у внутрішній політиці, зокрема щодо фінансування міграційних програм Трампа.

Тобто підтримка України може стати частиною внутрішньоамериканського протистояння, а не результатом узгодженої зовнішньої політики.

Трапляються оцінки дуже скептичні щодо можливості скористатися прихильністю Трампа до Росії. Політолог-американіст Костянтин Блохін, провідний науковий співробітник Центру дослідження проблем безпеки РАН, заявив:

«У Трампа був понад рік, щоб змінити ситуацію як у російсько-американських відносинах, так і наблизити врегулювання українського конфлікту — його партія контролювала обидві палати Конгресу. Однак він нічого суттєвого не зробив. Тому після виборів він тим більше нічого серйозно змінювати не стане».

Співробітник Дипломатичної академії МЗС Росії Антон Гришанов заявив, що якщо Республіканська партія перестане бути партією Трампа, то домогтися довгострокового прогресу у відносинах зі США буде «практично неможливо».

Він допускає лише короткочасні результати — щодо України й інших питань.

Кремлівські мрії про Трампа зіткнулися з політичною реальністю

Підсумовуючи, треба відзначити, що поразка республіканців на проміжних виборах стала для Москви неприємним сигналом: її розрахунок на те, що Трамп зможе одноосібно змінити американську політику й домовитися з Кремлем на вигідних для Росії умовах, виявився значно менш надійним, ніж здавалося після його перемоги у 2024 році. Російські коментатори визнають, що демократичний Конгрес може перешкоджати нормалізації відносин, посилювати санкційний тиск і домагатися підтримки України. Водночас Москва не відмовляється від переговорів із Трампом і продовжує просувати економічні домовленості.

Щодо України російські оцінки різняться: одні побоюються, що ослаблений Трамп матиме менше можливостей для домовленостей із Кремлем, інші переконують, що Києву зарано радіти. А Медведєв, як завжди, пропонує найпростіший кремлівський рецепт — не зважати на американські вибори й продовжувати війну до повної перемоги. Таким чином, Москва ще сподівається використати президентство Трампа, але вже не має колишньої впевненості, що зможе отримати від нього все, на що розраховувала.