35% чоловіків серед тих, хто не має броні та не перебуває в ЗСУ, готові мобілізуватися, якщо отримають повістку. З них 15,8% — повністю готові, а 19% — швидше готові. Натомість, 29,8% чоловіків зовсім не готові, 18,3% — швидше не готові, а 17,1% не змогли відповісти. Про це свідчать дані опитування дослідницької агенції Info Sapiens, проведеного на замовлення Texty.org.ua щодо питання мобілізації. 

Щоб краще зрозуміти настрої щодо мобілізації, Texty.org.ua з’ясували мотиви, які спонукають іти в армію, і мотиви, які лякають.

Серед найбільшої мотивації для готовності до мобілізації — бажання захистити Україну та рідних і помста російським агресорам. 

Бажання захистити Україну та своїх рідних цілковито поділяють 32,7%, радше поділяють — 38,3%, зовсім не поділяють — 6,7%.

Тих, хто хоче помститися та вбивати ворога, — 27,6%, радше  поділяють таке бажання 37%, зовсім не поділяють — 7,1%. Готових служити, якщо надійде повістка, — 15,9%, радше готових — 34,6% зовсім не готових — 10,5%.

«Цікаво, що помста є значною мотивацією. І, хоч як дивно, третина чоловіків каже, що їх втомило повсякденне життя і, вочевидь, вони не проти змінити його на армійське. Які саме аспекти “буденного життя” втомили, ми не мали змоги уточнити. Якби в Україні проводилася кампанія із залучення до армії нових бійців, то ці мотиви варто було б ураховувати в рекламних матеріалах», — зауважують Texty.org.ua. 

Респондентів, які втомилися від буденного життя, 13,3%, радше не втомилися — 20,4%, зовсім не втомилися — 19,0%. Тих, кого приваблює висока зарплата і стабільність доходів — 8,9%, радше не приваблює — 24,1%, зовсім не приваблює — 16,8%.

Серед причин, які можуть відбивати в чоловіків бажання мобілізуватися, окрім очевидної необхідності ризикувати своїм життям і здоров’ям та невизначеності строків служби, — недостатнє матеріальне забезпечення, відсутність належного навчання та ймовірність потрапити до «поганого» командира. При цьому ймовірність потрапити до «поганого» командира лякає більше, ніж полон. А страх неналежного навчання навіть більший, ніж страх потрапити до «поганого» командира.

«Ми хотіли б звернути увагу на те, що ймовірність потрапити до "поганого" командира лякає більше, ніж полон. Це й зрозуміло, бо боєць цілковито залежить від командування, особисті свободи суттєво обмежені. І саме покращення якості командирів та відповідна система нагород і покарань для офіцерів могли б усунути цей страх», — зазначають журналісти видання.

Texty наводять приклади недосконалості системи оцінювання ефективності роботи командирів: «Попри декларовану цінність життя бійця, кількість втрат не входить в оцінку ефективності командирів. А, наприклад, кількість дисциплінарних та інших проваджень щодо особового складу входить. Тобто за запізнення бійця десь на ротації офіцер дістане по голові, але за надмірні втрати під час штурму чергової посадки йому нічого не буде. Це породжує вкрай погану атмосферу». 

Видання також пояснює, чому страх неналежного навчання більший за страх потрапити до «поганого» командира: «Це справді проблема для армії. Адже погано навчені бійці можуть загинути з більшою ймовірністю, ніж добре навчені. Часто “учебка”, куди на місяць відправляють мобілізованих, є чистою формальністю».