Національний музей Голодомору-геноциду отримав від Міністерства внутрішніх справ України електронні копії 1022 справ фонду 32 «Кримінальні справи судових та позасудових органів», більшість яких стосується фактів канібалізму. Кримінальні справи охоплюють період березня — червня 1933 року, що збігається з піком смертності серед населення України під час Голодомору 1932–1933 років та демонструють сплановане доведення українців до стану відчаю та переходу за межу людської моралі. Про це повідомила виконувачка обов’язків генерального директора музею Леся Гасиджак.

Фото: фейсбук-сторінка Лесі Гасиджак.

«Ці справи дадуть можливість нашим історикам дослідити вплив комуністичного режиму, який створив штучний голод, що доводив українців до стану відчаю та переходу за межу людської моралі. Мотивації канібалізму були продиктовані приреченістю людей», — зазначила Леся Гасиджак. 

• Читайте також: Survival-відеогра про Голодомор: «Коли Оленка чує російську мову, у неї виникають панічні атаки»

Коментуючи спільну діяльність музею та міністерства внутрішніх справ, Леся Гасиджак розповіла, що Меморандум про співпрацю між двома установами був укладений ще у 2020 році, а головними зобов’язаннями, задекларованими в ньому, є оцифрування та передача музею документів, які стосуються справ Голодомору-геноциду українців.  

Як зазначила Гасиджак, передача кримінальних справ, що стосуються фактів канібалізму в Україні у період з березня по червень 1933 року, є лише черговим етапом у співробітництві музею та Міністерства внутрішніх справ. 

«Сподіваюся, як тільки стануться сприятливі умови, ми продовжимо оцифрування справ  по факту порушення Постанови “Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації за зміцнення суспільної (соціалістичної) власності”, відомої у народі як закон “про п’ять колосків”», — сказала очільниця Національного музею Голодомору-геноциду.

Про оприлюднення унікальних документів — кримінальних справ про людоїдство за 1933 рік — повідомили і на порталі Міністерства внутрішніх справ, наголосивши, що «Голодомор — найбільш жорстокий і садистський злочин кремля, скоєний по відношенню до українців».

Серед оприлюднених документів, інформують у МВС, справа Сторчеус Анни Іванівни: “Жінка 1900 року народження, мала чоловіка та чотирьох дітей. Однак протягом зими 1932 року чоловік та троє дітей померли через голод. Залишилася лише одна донька на ім'я Надія. Однак жінка божеволіє, вбиває та з'їдає свою Надію. Особливість справ, кваліфікованих за статтею 174 УК УССР, полягає в тому, що ззовні вони відповідали вимогам правосуддя. Формально було проведено розслідування, встановлено факт злочину, виявлено та покарано винних. Однак фактично режим засуджував своїх жертв за вбивство.  Процес організації штучного голоду та фактично доведення людей до канібалізму в матеріалах справи не документується. Психіатричні експертизи тоді майже не проводились. Тодішні слідчі не фіксували психічний стан жінки, попри те, що її родина протягом року перебувала у стані голоду. А лишитися у здоровому глузді, втративши в тих умовах чотирьох родичів, майже неможливо». 

Нагадаємо, що український журналіст, сценарист, продюсер та автор документально-історичних проєктів Акім Галімов у своєму блозі «Метою голодомору було “упокорення” України» виклав власні висновки, які він зробив після ознайомлення з архівними справами МВС: «Це кримінальні справи, що порушувала совєцька міліція проти українців за канібалізм. Таких випадків було тисячі. Звісно, про голод у цих справах міліція не писала, натомість на кожного звинуваченого вішала тавро “ледар”, “безпартійний” і так далі. Тобто весь цей жах відбувався, тому що люди були “ледарями” чи не вступали в партію. А не тому що Кремль організував штучний голод. Це дуже важко, дуже непросто, дуже гірко… я навіть не можу підібрати відповідного слова — як воно, читати ці матеріали. Але їх потрібно читати і вивчати. Для нас сьогодні ці справи — доказ, до чого довела людей жахлива тоталітарна кремлівська система. Спочатку в мене не вкладалося в голові, як таке можливо. Але коли глибше усвідомлюєш, чим, власне, був голодомор, усе стає на свої місця. Найперше, що потрібно зрозуміти: це був акт геноциду. Знищували конкретно українців, метою було “упокорення” України, тому що тут відбувалися сотні селянських повстань. Люди не хотіли більшовицької влади, не хотіли колгоспів, не хотіли всього цього “світлого майбутнього”. І задача совєтів полягала у тому, аби зламати опір». 

• Фото: інтернет-портал МВС України