1000 голосів Майдану. Фрагменти щоденника

1000 голосів Майдану. Фрагменти щоденника

28 Листопада 2023
566
28 Листопада 2023
18:00

1000 голосів Майдану. Фрагменти щоденника

Віталій Довгич
Журналіст, викладач катедри міжнародних відносин і журналістики університету КРОК
566
Журналіст, нині викладач катедри міжнародних відносин і журналістики університету КРОК Віталій Довгич вів записи про буремні події листопада-грудня 2013 року, якими ділиться з читачами «Детектора медіа».
1000 голосів Майдану. Фрагменти щоденника
1000 голосів Майдану. Фрагменти щоденника

Пролог

11.11.13, 12.05:

Дочка Жанна знімає фільм, у якому має бути відображена реакція перехожих на людину, яка лежить на тротуарі… Падаю. Лежу: в лівій руці мобілка, у правій — сигарета… Ніхто, аніхто впродовж хвилин п’яти навіть не поцікавився, що зі мною…

Збайдужів наш народ! Хворе суспільство! Пасивне! Анемічне!..

Зав’язка 

21.11.13, 23.14:

Жанна, покопавшись у соціальних мережах, звертається до мене:

— Тату, на Майдані збираються журналісти, художники, студенти! Протестувати проти рішення Кабміну не підписувати Угоду про асоціацію! Поїдеш?

— Я вже намайданився. З 89-го року. А результат? Народ — зимова муха… Куняє в очікуванні манни небесної…

22.11.13, 18.12:

Їду наступного дня. На Майдані — кількасот людей. Мустафа Наєм наголошує:

— Наша акція — неполітична!

Не розумію: як може бути протест проти політичного рішення уряду — за реалізацію політичного курсу на євроінтеграцію, за підписання політичної Угоди про асоціацію з ЄС — неполітичним?!

23.11.13, 15.41:

На Європейській площі монтують сцену. Під «зустріч виборців із народними депутатами» — від опозиції.

Отже, буде два Майдани — «неполітичний» і «громадський»…

24.11.13, 13.50:

Підходимо з Жанною до Європейської площі. Народу — тьма-тьмуща.  

Оратори — Анатолій Гриценко, Дмитро Павличко та інші — називають віче 100-тисячним. Гадаю, треба множити на 2. Промірюю широкими кроками площу від філармонії до початку вулиці Грушевського. Виходить 200. Майже стільки ж — від дверей готелю «Дніпро» до УНІАНу. За моїми приблизними підрахунками, люди заповнили від 6 до 8 гектарів. Народ заполонив і підходи до площі та пагорби парку.

Отже, реально тут близько 150 тисяч, до яких сміливо можна додати тисяч 50 мігруючих киян: не всі ж стоять із 12-ї години, коли розпочався мітинг. Хто міг подумати ще навіть учора!

24.11.13, 16.53:

На Європлощі виступив Віталій Кличко. Приніс вибачення за те, що запізнився на мітинг: літака, яким він повертався до Києва з ЄС, посадили не в Борисполі, а в Кривому Розі. Йому довелося добиратися сюди автотранспортом, причому машину кілька разів зупиняли ДАІшники…

Кличко висловився досить різко:

— Україна неодмінно підпише Угоду про асоціацію з Європейським Союзом! Це прагнення українського народу, яку виражає це віче, де зібралося понад 100 тисяч киян і мешканців усіх регіонів країни. Ми зберемо нашу волю в кулак і завдамо потужного удару противникам законодавчо визначеної євроінтеграції України! Президент Янукович має накласти вето на рішення уряду Азарова і на Вільнюському саміті підписати Угоду, яка відкриває нашій державі шлях до входження в родину цивілізованих націй Європи.

 24.11.13, 18.11:

Я — блукаючий форвард. Думаю: кого б атакувати?... А що, як узяти флешінтерв’ю в учасників Євромайдану: «Чи не боїтеся ви нападу спецназу?»... Тільки не фіксувати прізвищ! Невідомо ж, чим усе закінчиться…

Протискаюся флангом Європейської площі — до «Дніпра», до молоді.

Олена, 19 років, студентка:

— На даний момент — не боюся. Ми не робимо нічого протизаконного.

Студентка:

— Взагалі боюсь, а зараз – ні. Бо я просто стою, я нічого не роблю…

Максим, 39 років, підприємець:

— Ні. Я думаю, що цього не станеться. Мені здається, що міліція має трохи глузду.

Лілія, його дружина, лікар:

— Та ні, не боюся. Навряд чи… Влада не піде на таку провокаційну дію.

Дмитро, 19 років, працівник авіакомпанії:

— Немає владі сенсу, адже тут зібралося дуже багато людей. Мені здається, що сам «Беркут», взагалі, — на нашій стороні…

Влад, 25 років, журналіст:

— Та чого боятися? Я таку вірогідність не відкидаю, але не думаю, що буде якесь побоїще чи щось таке. Просто зараз — якась нова акція. Я думаю, що люди зможуть організуватися і розійтися самостійно.

Роман, 30 років, будівельник:

— У мене протигаз із собою є. Сльозогінного точно не боюсь. Чесно. Ще з Майдану-2004...

25.11.13, 13.00:

Опозиційні депутати повідомляють, що подовжать акцію «За європейську Україну!»

26.11.13, 22.20:

Олександр Турчинов оголошує рішення організаторів обох Майданів об’єднатися:

— Таким чином, ми припинимо спроби влади вбити клин між «політичною» і «громадською» протестними акціями!

28.12.13, 22.01.41:

Отримую есемескою новину з Вільнюса, прямо з саміту. Наш експерт пише: «Зараз ніякого підписання не буде. Найоптимістичніший прогноз — навесні».

28.11.13, 23.53:

Я злий. Так і не дали мені борці за свободу оприлюднити повідомлення, надіслане на мою мобілу з  Вільнюса:

— Нам не потрібна песимістична інформація!

А ще вчора хтось вирішив не підпускати журналістів до ведучої Руслани. Якийсь каратист Юра, нібито керівник охорони, поводився (принаймні, зі мною) по-хамськи години з 20-ї: руки розпускав, штовхав, ричав, кричав, хамив... Телевізійникам до Руслани — зась! Святому отцю, який хотів благословити Майдан, упродовж 4-х годин — зась!

А скринька відчиняється просто: один із членів координаційного комітету відверто: «Прийнято рішення згорнути Майдан — плавно і красиво…» То що тут робити завтра?..

Розвиток сюжету

30.11.13, 06.03:

Донька, яку рано будить 1,5-річна мовлявка Уляночка, в розпачі:

— Тату, Майдан розтерзали…

30.11.13, 11.15:

Борис Тарасюк на каналі ТВі жорстко ставить вимогу:

— Розпустити «Беркут»! Командний склад — під суд. Безпосередніх виконавців злочинних наказів — також. А решту цих бандитів — піддати моральному осуду! Щоб матері, сестри, брати, діти знали, що це — злочинці!

30.11.13, 18.20:

Народ рухається в бік Михайлівського монастиря, що надав притулок побитій молоді. Зупиняюся на півдорозі: дзвінок із «Громадського телебачення», якому передав відеоінтерв’ю жінки, чия подруга померла від побоїв «Беркута». Сутність розмови:

— Відео не ідентифіковане. Ми, нарешті, його одержали, але в ефір не можемо дати…

— Ви – редактор! Я зробив, що зробив. Але ніяк я не міг домогтися імені жінки: вона категорично відмовилася представлятися чи назвати ім’я подруги. «Я тут не для шоу!» — відрізала…

30.11.13, 18.37:

50-річний чоловік іде в бік Михайлівського монастиря: тільник, берет, круті черевики. Ліворуч — пані років… Бальзаківського віку. Різко розвертаюсь:

— Ви не боїтеся нальоту «Беркута» на Михайлівський майдан, а то й на монастир?

— Еееееех! Жаль, що мене не було сьогодні вночі на Майдані… Якщо ти визначив за смугами на моєму тільнику, що я не матрос торгового флоту, — то… Я сам-один поклав би взвод цих кримських гієн! Ти ж бачиш: Афган!

30.11.13, 19.06:

Михайлівська. Далі, на той бік майдану, йти немає сенсу: люди стоять стіною.

30.11.13, 19.58:

Підійшов до ГУМВС. Жодного міліціонера! На ґанку — революціонери. Двері прочиняються. Сержант обережно визирає: що ж там, біля княгині Ольги, чому знову дзвони дзвонять і по кому?

— Та зачиніть двері! – обертається чоловік років 25, поправивши качиний ніс свого кашкета. — Протяг! Тягне від вас…

Постовий хутенько замикається в оплоті київської міліції…

30.11.13, 20.39:

Дзвінок Бориса Тарасюка:

— Віталію, як звати професора — співавтора програми Руху?

— Василь Васильович Яременко. А його син — генконсул у Стамбулі. Богдан різко виступив на боці Майдану…

— Тому ж і запитую…

У фейсбуці Богдан, зокрема, написав, що йому відомо: «Офіцерам “Беркута” було видано табельну зброю. Застосуйте її правильно!»

30.11.13, 23.47:

Виявляється, адміністратор приватного закладу Дмитро ледь уник побиття спецназом. Дивно: я не побачив на його лиці й руках жодного синця, жодної подряпини.

— Утік. Мабуть, у пригоді стала спортивна підготовка, — каже. — А гнали нас аж до Бесарабки… 

Юстиція ще судитиме виконавців злочинних наказів! Дочекаємось!

01.12.13, 7.58:

Роман, 24 роки, ювелір, сам собі дивується:

— 1000 машин виїхали зі Львова. І нас ніхто нас не затримав. ДАІшники вже біля Києва зупинили, але пропустили.

02.12.13, 16.04:

Зустрічаюся біля Головпошти з сином Тарасом, невісткою Анею і онуком Тимурчиком. Анюта говорить, що мій онук (22-го йому стукне аж 4 роки) захотів побувати на Майдані:

— Тато підтримав. Тимур узяв із собою маску лева: «Лякатиму тих, хто б’є людей». Зібрав він також свій медичний інструментарій, халат і лікарську шапочку: «Я лікуватиму поранених...»

Фотографуємося на барикаді, де чергують підприємець, вільнонайманий і викладач вишу.

03.12.13, 00.34:

У штабі, в Будинку профспілок, отримую жовтогарячий жилет із написом «PRESS». Роздираю целофан і дістаю... інструкцію. Шістьма мовами! Чехи, які презентували українським журналістам ці накидки («для професійного вжитку») довели європейськість до краю... Коли я переклав інструкцію штабістам, вони почали один одного підколювати: «В тебе є інструкція з професійного вживання кави?»

04.12.13, 10.11:

 У нас удома поселився, скажімо так, морський вовк: Мирон приїхав у Київ готувати майданникам справжній куліш. Кок трудиться біля колони Незалежності.

— Куліш був уже готовий, — оповідає мені. — Раптом — зойки. Дивлюся: на лавочку присів чоловік вагою з центнер. Вона прогнулася так, що трохи не тріснула, а молодь ледь не попадала. Бачу: Віталій Кличко. Звертається українською: «Доброго ранку! Як настрій?» Словом, опитування проводить — віч-на-віч. Згодом переходить на російську: «афганці» озвалися. «Мы киевляне. Офицеры и солдаты, прошедшие Афган, — відповідають. — Настроение боевое!» А далі — збіглися львів’яни: живого Кличка побачити...

05.12.13, 03.47:

А це дуже серйозний голос! По Хрещатику в бік Майдану йде підполковник. Віддаю честь, приклавши руку до прикритої капюшоном голови. Він — до кашкета. Представляюсь. Підполковник — навзаєм:

— Володимир [...енко], 51 рік.

— Вибачте за патетику, армія з народом?

— Армія підпорядкована владі, а влада — це народ. Усе залежить від опозиції...

05.12.13, 08.39:

Посольство Франції в Україні надіслало мені інтерв’ю міністра закордонних справ Франції Лорана Фабіуса радіостанції «France Internationale». Цитую:

— Ні, це не державний переворот. Реакція українського суспільства надзвичайно потужна, але водночас мирна. Тому ми кажемо: Франція закликає до діалогу та відмови від репресій. Зі свого боку я передав панові Кличку, одному з лідерів опозиції, що готовий зустрітися з ним у Парижі.

05.12.13, 19.49.38:

Отримую есемеску від Віктора Цимбала (однокурсника, якого в 1972 році виключили з факультету журналістики КДУ за те, що 22 травня поклав квіти до пам’ятника Тарасові Шевченку), з Вінниці. Це вірш його землячки Наталі Гомель:

Янукович — ніби імператор Цин.

Вже нікого не здивуєш цим.

Тільки дати волю нашій владі

Зроблять з нас музей для Шихуаді.

Ми — не експонати-теракоти.

Заявляєм нашій владі: «Проти!»

Проти крові, ницості, брехні…

Міністерським пикам кажем: «Ні!»

Хай не повертався би з Китаю,

Хто довів до ручки нас, до краю!..

Увірвався у людей терпець!

Стій, Майдане! Бою — не кінець!

06.12.13, 18.37:

Видзвонюю в Москві Віктора Мироненка. Відповідає російською, але, коли я представився, переходить на українську. Прошу його передати мені 4-5-6 речень — коментар Михайла Горбачова щодо подій в Україні.

— Скажу чесно, Михайло Сергійович хворіє... — відповідає Мироненко — чи то шуйця, чи десниця Нобелівського лауреата. — А щодо Майдану, то я вважаю, що Україна реалізує нашу мрію тодішню: демократія, права людини, чесна конкуренція, свобода слова... Любить Горбачов Україну!.. Якось ми з ним зустрілися, а він завів «Стоїть гора високая...»

— Глібова...

— Ну, він не знав, що це поезія Глібова, яка стала народною мелодією. Співав пісню, яку перейняв од матері-українки.

— Пане Вікторе, то прошу вас, як у 2004-му: лаконічний коментар лауреата Нобеля. Тоді він сказав: «Главное — не расколоть Украину!» Це флешінтерв’ю, яке ви мені передали телефоном (я редагував сайт ukrainianfreеdom.com.ua), обійшло медіасвіт.

— Постараюсь...

07.12.13, 02.17:

Зі сцени виступає чеченець:

— Я обращаюсь к представителям кавказцев, которые живут в Киеве. Идите на Майдан! Что вы там, на Троещине, фруктами торгуете?! Вы не помните путинских бомб?! Идите на Майдан! Я с Майдана уйду последним!!!

10.12.13, 11.05:

Позавчора-вчора Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Київський міжнародний інститут соціології провели опитування на Майдані. Респондентів — 1000. Ірина Бекешкіна коментує результати:

— Серед мотивів, що спонукали людей вийти на Майдан, трьома найпоширенішими виявилися:  жорстоке побиття демонстрантів на Майдані у ніч на 30 листопада, репресії (70%); відмова Віктора Януковича від підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом (53,5%) та прагнення змінити життя в Україні (50%).  Достатньо вираженими виявилися також прагнення змінити владу в Україні (39%).

Кумулятив

11.12.13, 20.22:

Зустрічаюся з жертвою нападу «правоохоронців», які вночі оточили Майдан, хоч учора Янукович перед телекамерами запевнив трьох попередніх президентів, Україну і світ, що не застосує силу до учасників мирного протесту…

Член НСЖУ Володя, полковник запасу, ледь устигши офіцерським крабом зіжмакати мою гороскопну лапу Лева, строчить кулеметно:

— Я рвонув на Майдан годині о 3-й, коли побачив у неті, що зомбі атакують Майдан. Відеокамерою знімаю, що діється на Інститутській — і раптом одержую по голові...

— А журпосвідчення було при тобі?

— Звичайно. Ці ординці не могли не бачити, кого б’ють! То мій мозок прошила інша аргументація: «Ах ты […]!!! Депутата бьёшь?!!!» Спрацювало. Так і уник я добивання…

Володя не звертався по допомогу до медиків, не оприлюднював цей факт, не писав заяв... А скільки ще таких же погамселених «правоохоронцями» майданників ніде не зафіксовано як потерпілих від бандитів у МВСній уніформі?!

11.12.13, 22.42:

 Дзвонарить мені етнічний росіянин, дуже давній приятель-каратист. Зустрічаємося біля Головпошти.

«Дружині я сказав: «Їдь на Майдан удень. А я з друзями буду там від пізнього вечора до ранку...» — звертається до мене вишуканою українською, а з ними паралельно спілкується по мобілці вишуканою російською.

Звичайно, цей каратистський гурт — зовсім не студентський. Але! Де ж, як і в 2004-му, голоси російської еліти Росії?!

13.12.13, 13.13:

Зирк — родич. З відрядження. З Севастополя.

— Які настрої у Херсонесі? — випалюю замість добридня.

— Сонне царство, — спросоння намружує він сократівське чоло. — А! Таксист видав: «Я бы разбомбил Майдан!» — «А почему?» — «Видите ли, мой брат поехал в Киев, постоять на Майдане, — а ему никто ни черта не заплатил!».

14.12.13, 04.37

Очевидно, й сьогодні чергового штурму Майдану не буде. Мабуть, можна рухатися до редакції. Рухаюся. Перепиняюся. За пів сотні кроків од сцени, де Руслана виконує фізкультмелодії, аби зігріти майданників, — широке коло. Чоловіки років 40-50-ти. У жилетах із ветеранськими написами. Явно — офіцери-«афганці». Розпорядження очевидного вождя сього племені надцікаві, але диктофонити по-папараційному — не мій стиль. Коли він закінчив раду радити, назвався мені й охоче погодився відповісти на запитання щодо дій «афганців» у разі нової атаки беркутуватних на Майдан:

— Ми 11 грудня показали їм, хто є хто. В нас не було ні дубинок, ні щитів... Але відчули ці [...] довбані нашу силу — ми їм не молодняк! В мене є інформація, що в казармі вони досі — бо ми ж не спимо…

Віталій Довгич, журналіст, викладач катедри міжнародних відносин і журналістики університету КРОК

Фото: Getty Images

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
566
Читайте також
19.01.2024 09:00
Дмитро Десятерик
для «Детектора медіа»
1 006
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду