Повітряна тривога тривала понад 6 годин і розпочалася відразу після другої ночі. Зізнаюся, в бомбосховище вже давно не спускаюся (принаймні посеред ночі), але завжди дотримуюся правила двох стін. Побачивши повідомлення в месенджері про масштабність атаки з застосуванням «Шахедів», я зрозумів, що тривога надовго. На щастя, у квартирі було електропостачання, тому вирішив не гаяти часу і спробувати попрацювати: незабаром сесія, треба було і завдання на іспити перевірити, і рецензії на дипломні роботи для випускників підготувати.

Але на світанку стало настільки гучно, до того ж безперервно надходили сповіщення зі стрічки офіційного телеграм-каналу КМДА, що це змусило відірватися від ноутбука. Попри переваги месенджерів у оперативності, я залишаюся вірним телебаченню як джерелу отримання новин зокрема.

Було якраз близько 7 ранку, світло все ще було, як і інтернет, тому вирішив увімкнути телевізор — телеканал «Київ». За вікном гучно грохало від вибухів, а на світанковому небі було видно спалахи від роботи ППО.

У цей самий час «Київ» транслював розмову з жінкою, яка мешкає в Дубліні. Вона довго розповідала про терористичний акт, який стався напередодні в Ірландії. Нагадаю, в Дубліні 23 листопада сталися заворушення та сутички з поліцією після нападу в центрі міста, внаслідок якого пʼятеро людей, зокрема троє дітей, зазнали ножових поранень.

Спочатку вирішив, що це випуск новин, і надалі будуть повідомлення стосовно терористичної атаки, яка триває саме зараз і в центрі якої перебували ми всі. Але я марно на це сподівався. Окрім червоних титрів унизу екрана, які повідомляли, що в Києві оголошено повітряну тривогу, більше жодної інформації щодо атаки я не отримав. В очікуванні цих найважливіших на той час новин я ще прослухав інтерв'ю експертів щодо страйку перевізників на  польському кордоні та його наслідків, і, здається, ще була розмова ведучої з психологом, тему якої вже не згадаю… З побаченого стало зрозуміло, що телеканал транслює записи попередніх ефірів. Але, щоб це зрозуміти знадобився певний час, бо плашки, яка б повідомляла, що глядачі дивляться повтор чи запис програм, на екрані не було. Рухомого рядка, який би давав текстові повідомлення про те, що відбувається зараз у столиці, — теж.

Водночас уже згаданий мною офіційний канал КМДА, як і багато інших верифікованих ресурсів, надавали новини щодо атаки, яка тривала.

Зрозумівши, що на телеканалі «Київ» я не знайду потрібної мені інформації, я випадково ввімкнув замість «марафонного» телеканалу «1+1» канал «1+1 Україна» — і затримався. Адже ведучі, які мали вести в той час ранкове телешоу вихідного дня, повідомляли новини про те, що відбувається. На екрані була оперативна інформація. Було зрозуміло що ведучі працюють в прямому ефірі: перебували вони в бомбосховищі, щоправда, з ковдрами на плечах, і мали не надто показний вигляд. Але попри все виконували свою роботу, якої від них чекає суспільство.

Не дивно, що я затримався на цьому телеканалі та передумав переходити на їхнього «родича», який транслює марафон. І хочу зазначити, як тільки в мене в смартфоні нарешті пролунав відбій повітряної тривоги — про це відразу повідомили телеведучі, сказавши, що їхній колега вже за кілька хвилин ввімкнеться з репортажем із місця прильотів ворожих  снарядів. І фактично за пару хвилин я вже його дивися.

А що ж телеканал «Київ»? «Сучасний мовник європейської столиці», як позиціює себе телеканал на власному сайті, все ще транслював, вибачте, «вчорашній день»… Тільки десь о 9:15, можливо, навіть трохи пізніше, в прямому ефірі з’явилася ведуча з ідеальним гримом і зачіскою, яка почала, як мені здалося, виправдовуватися за те, чому тільки зараз телеканал починає  прямий ефір. Встигла розповісти й про значну ціну на таксі, на екрані навіть показали скриншоти вартості проїзду, і те, що в тривогу працюють тільки підземні станції… Для кого ця новина?! Адже глядача, громаду міста, думаю, в цей час цікавило геть інше: наслідки атаки на столицю. Подивившись протягом близько пів години «Київ», я так і не побачив прямих ввімкнень, щоправда, декілька разів показали одне й те саме коротке відео вранішнього неба над столицею та гудіння на ньому «Шахедів».

Якщо ми так будемо робити телебачення і надалі, то телеперегляди продовжуватимуть катастрофічно  знижуватись — і ми можемо остаточно втратити глядачів і довіру. Переконаний, що сучасні технології, професійна командна робота і, головне, відповідальність перед суспільством,  дозволяють сучасному телебаченню бути абсолютно конкурентним щодо цифрових медіаплатформ.  

Олег Джолос, викладач Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, кандидат наук із соціальних комунікацій

Фото: Сергій Нужненко, «Радіо Свобода» (наслідки російської атаки, Київ, 25 листопада 2023 року)