Якщо високопосадовець відправляється на лінію фронту, його можуть супроводжувати лише дві цивільні особи, зокрема представники ЗМІ, повідомила колишня заступниця міністра оборони з інформаційної політики та стратегічних комунікацій Ганна Маляр, відповідаючи на питання журналіста Liga.net, як саме фотографам Костянтину та Владі Ліберовим вдалося відзняти переправу українських захисників на лівий берег Херсонщини, тоді як такої можливості не було надано жодному воєнкорові. 

«Є відрядження високопосадової особи у війська, і служба охорони диктує режим, за яким ця людина пересувається, скільки хвилин і де вона перебуває: скажімо, у якомусь місці не можна знаходитися більше 20 хвилин. І є вимога, що окрім охорони можна взяти лише двох цивільних. Наприклад, це можуть бути два журналісти. І яким чином вибрати — це дуже складно. Хай би як ви обирали цих двох людей, всі інші точно образяться. І я їх розумію, бо нема такого геть справедливого критерію, кого саме вибрати у цій ситуації. Але вона така, ця ситуація — тут або один-двоє, або ніхто», — розповіла Ганна Маляр. 

Вона пояснила, що з міркувань безпеки поїздка високопосадовців планується не за тиждень, а за одну-дві години — і саме за цей час всі учасники поїздки дізнаються про те, що мають виїхати. «Тому сьогодні ти не знаєш, що завтра тобі треба їхати і тобі потрібно зібрати журналістів. Це треба робити терміново, бо якщо це розтягнути на день, на два, туди просто прилетять ракети. Звісно, такі заходи безпеки комусь можуть показатися несправедливими. Тож треба шукати компроміси: в одну поїздку поїде один, у другу — інший. На жаль, інакше зробити неможливо», — додала Маляр. 

Журналіст нагадав, що у випадку з фотографами Ліберовими ніяких поїздок високопосадовців не було. Тобто, їм просто хтось надав можливість потрапити на місце переправи ЗСУ на лівий берег Херсонщини.  

Ексзаступниця міністра оборони зазначила, що їй не відомі обставини, за яких Ліберови змогли опинитися в тому місці, «але є легальні шляхи потрапляння. А є так звані "кабанячі тропи", якими проводять волонтери, самі військові — іноді на знак дружби, іноді в обмін на щось. І тому якщо хтось вважає, що є порушення закону, давайте розбиратися, у нас для цього є правоохоронні органи. Якщо є порушення моралі — це предмет для дискусії у суспільстві. Але треба врахувати ті правила безпеки, про які я говорила. Є об’єктивна реальність: всі не потраплять. Тому що ту людину, яку ви хочете зараз фотографувати, її просто вб’ють. Туди не можна всім їхати». 

• Читайте також: Воєнкори вимагають скасувати списки медіа, які можуть працювати в «червоних» зонах (ВІДЕО)

Ганна Маляр також зізналася, які відповіді їй доводилося чути від командувачів оперативно-тактичних угруповань або оперативних командувань, тобто від командирів того рівня, на якому безпосередньо ухвалюють рішення про допуск журналістів: командири завжди говорили, що для них це ускладнення їхньої роботи. «Їм без різниці, покажуть це, не покажуть, — у них своя правда. Так, можна зверху зробити наказ, і тоді журналіста пропустять. А хтось не хоче надавати наказ, тому що поважає позицію командира та заходи безпеки... Тут не можна зробити одні правила на всю війну, тому що ситуація змінюється дуже швидко. І правила не те що застарівають, а інколи навіть починають заважати», — підсумувала вона. 

• Читайте також: «Треба мислити логічно, що не може бути ніякої інформаційної тиші», — воєнкор Мар’ян Кушнір про роботу на фронті

Нагадаємо, 17 листопада на офіційній фейсбук-сторінці президента Володимира Зеленського з’явився допис зі світлинами переправи українських воїнів на лівий берег Херсонщини авторства фотографів Костянтина та Влади Ліберових, яким вдалося потрапити до «червоної зони». Це викликало хвилю обурення медійної спільноти, оскільки, як зазначив журналіст «Радіо Свободи» Мар’ян Кушнір, «купа українських воєнкорів, які роками знімають війну і давно вже забули про нормальне життя», доступу до місця переправи не отримали. 

• Читайте також: Комітет захисту журналістів: Україна має переглянути правила «зонування» для медійників

Фото Валентина Поліщука / Liga.net.