Більш схильні погоджуватися з проросійськими тезами люди, які черпають інформацію радше з іноземних ЗМІ, аніж українських, а також жителі малих міст і сіл та люди з низьким доходом. Натомість більше підтримують проукраїнські твердження ті, хто впевнений у здатності розрізняти дезінформацію.

Про це свідчать результати дослідження проєкту VoxCheck, проведеного разом із компанією CBR за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Сприйняття пропаганди частково залежить від джерел інформації. Так, за словами дослідників, респонденти, що відстежують іноземні ЗМІ та уникають українських, більш схильні погоджуватися з проросійськими твердженнями.

Здебільшого головними джерелами інформації українці відзначають українські новинні та аналітичні видання та українське телебачення. Однак українці за кордоном більше схильні дослухатися до «незалежних експертів», друзів, знайомих та іноземних ЗМІ.

Врешті, на думку дослідників, позитивно впливає на рівень підтримки проукраїнських тверджень впевненість у здатності розрізняти дезінформацію. За власними оцінками, 97% українців добре знають та розуміють термін «дезінформація» або хоча б чули такий термін.

Менш впевнені у здатності розрізняти дезінформацію жінки, особливо молоді — у віці 18–29 років, чоловіки у віці 50–70 років, мешканці сіл, люди із середньою і професійно-технічною освітою, а також ті, хто більше покладаються на отримання інформації з українського телебачення або від друзів і знайомих. Зокрема люди у віці 50–70 років покладаються більше на українське телебачення, а молодь у віці 18–29 років — на інформацію від друзів і знайомих. У селах окрім видань та марафону ще порівняно часто слухають радіо.

«Саме ці групи потребують детальнішої уваги при плануванні інформаційних кампаній та просвітницьких заходів. Це варто враховувати при плануванні кампаній із протидії дезінформації», — йдеться у дослідженні.

Крім того, автори відзначають, що нові меседжі, які з’явились в умовах повномасштабного вторгнення, українці ідентифікують краще та відкидають найбільш одностайно. Натомість тези про нацизм та державний переворот, уже «вкорінені» в український інформаційний простір, мали найбільший розкид відповідей.

«Ймовірно, у випадку нових дезінформаційних вкидів спрацювала активна комунікація від держави та громадських організацій щодо ворожої дезінформації. Тривала популярність "вічнозелених" наративів може бути пов’язана із відсутністю своєчасної реакції на дезінформацію, наявністю "інформаційного шуму" із великої кількості версій (улюблена стратегія російських пропагандистів із їхнім «не все так однозначно»). У цьому випадку необхідне активне просування контрнаративів», — резюмують дослідники.

Дослідження провели 26 травня — 7 червня 2023 року серед українців у віці 18–70 років, що проживають в Україні або перебувають за кордоном (Польща, Чехія, Німеччина, Велика Британія, Іспанія, Італія, Франція, Словаччина та ін.).  Методи опитування: інтерв’ю на онлайн-панелі CBR Point, телефонні інтерв’ю, онлайн-інтерв’ю. Вибірка: 1466 респондентів з України та 327 респондентів з-за кордону.

Нагадаємо, за даними цього ж дослідження, українці назагал здатні розрізняти та відкидати наративи російської пропаганди. Проте майже половина опитаних в Україні не погодились, що в Україні малопоширена нацистська ідеологія, майже третина українців за кордоном вважають, що в Україні утискають російськомовних, і близько третини опитаних загалом вважають, що Революція Гідності була державним переворотом.

• Читайте також: «Опора»: Основними джерелами новин для українців, які перебувають за кордоном, є месенджери та соцмережі