6 жовтня в медіацентрі «Укрінформ» відбулася експертна дискусія «В пошуках ідеальної моделі для єдиної прескарти в Україні». Організатором дискусії виступила Комісія з журналістської етики за підтримки International Media Support (IMS). У розмові взяли участь журналісти, представники медіаспільноти та медійних організацій України та світу. Гоар Ходжанян, програмна менеджерка International Media Support, зазначила, що «саме журналістам потрібно збиратися, обговорювати та розв'язувати ці питання, щоб цього не довелося робити державі».

Нагадаємо, що до цього протягом двох місяців дискусія щодо запровадження єдиної прескарти в Україні велася на сторінках «Детектора медіа».

Петру Маковей, виконавчий директор молдовської Асоціації незалежної преси, розповів про досвід його держави в регулюванні роботи журналістів: «У Молдові йдуть дискусії, щоб у законодавстві роз'яснити, хто такий журналіст і чим він має займатися. Два з половиною роки тому неурядові організації розробили зміни до десяти законів. Ми просуваємо цей законопроєкт. Нинішній уряд більш відкритий до цього. У Молдові прескарт на національному рівні немає, про це потрібно дискутувати. Ми в активному контакті з Європейською федерацією журналістів. Співпраця допоможе і нам, і вам, щоб зробити медіаспільноту більш відповідальною і досягти більшого розуміння того, хто такі журналісти, які в них права та обов'язки перед аудиторією».

Петру Маковей

Аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Андрій Сухарина сказав, що зараз в Україні навіть неможливо провести репрезентативне опитування журналістів, «бо потрібно розуміти генеральну сукупність і мати її вичерпний перелік за статистичними показниками. Ні того, ні того немає. Тобто хто є в Україні журналістом, я не знаю. Чи є адміністратори телеграм-каналів журналістами — питання дискусійне».

Попри це, на основі баз, які охоплюють значну частину журналістської спільноти в Україні, провели дослідження, яке значною мірою відображає тенденції в поглядах цеху. «Коли ми питаємо в загальної аудиторії про важливі критерії  інформації, то респонденти говорять, що їм важлива якість, перевіреність, репутація журналіста, репутація медіа. Але, з іншого боку, структура споживання медійного контенту з великою війною змінилася і найпопулярнішими є не телебачення, не перевірені ЗМІ, а швидкі новинні стрічки в месенджерах, у телеграмі. Це викликає занепокоєння», — сказав Андрій Сухарина.

Андрій Сухарина

Представляючи результати дослідження Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), зробленого спільно з Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва на замовлення Комісії журналістської етики та за підтримки International Media Support (IMS), Тетяна Лебедєва, членкиня комісії, сказала, що одним зі шляхів розв'язання проблем медіасфери є впровадження єдиної прескарти. «Нам треба було заміряти температуру, настрої медіаспільноти, щоби зрозуміти, чому ідея єдиної прескарти викликає або не викликає якогось ставлення. Перш ніж щось впроваджувати, ми вирішили ґрунтовно підійти до проблеми, провести дослідження з авторитетними організаціями, вивчити іноземний досвід, зрозуміти всі “за” і “проти”, організувати публічну дискусію», — сказала вона.

Тетяна Лебедєва

Основними критеріями професійності респонденти назвали репутацію журналіста (55%) і якість самого матеріалу (54%). Інші критерії менш важливі: 23% звертають увагу на репутацію медіа, а 8% — на наявність журналістського посвідчення в певного автора.

Друге дослідження — це експертне опитування на замовлення КЖЕ. «Більшість опитаних медіапрацівників підтримує чи скоріше підтримує впровадження прескарти єдиного зразка для журналістів в Україні (74,5%), проти — 11%, ще 14,5% не мають сформованої позиції», — йдеться в результатах опитування.

Ліна Кущ, членкиня Комісії з журналістської етики, розповіла про міжнародний досвід у запровадженні єдиної прескарти. «Прескарту розглядають як інструмент ідентифікації, а не дозвіл на роботу чи перепустку. Оформлення прескарт є прерогативою журналістських галузевих організацій, органи влади не схвалюють і не впливають на рішення. Видається вона на рік або два, рідше на три. Прескарту можуть вилучити достроково, якщо отримувач не виконує умови», — розповіла Ліна Кущ. За її словами, існують три типові моделі системи прескарт.

«Перша — модель національної прескарти, яку мають право видавати кілька організацій. Приклад — Сполучене Королівство, де її можуть видавати 19 асоціацій, якісних медіа, інших журналістських організацій. Прескарти потрапляють в одну систему і будь-хто може перевірити справжність прескарти телефоном або в електронному вигляді.

Друга система — коли лише одна організація схвалює рішення про видачу прескарти. У Бельгії та Франції є акредитаційна комісія, яка централізовано вивчає заяви журналістів і видає прескарти.

І є група країн, де немає загальнонаціональної карти, і цей документ видають або самі медіа, або журналістські організації, наприклад, в Естонії, Литві, США та інших».

Ліна Кущ

За словами Ліни Кущ, перша перевага закордонних моделей єдиної прескарти — швидка ідентифікація журналіста. Також це може бути корисним для пришвидшення доступу до певних подій, спеціалізованих розділів сайтів. Також є пільги або знижки на паркування в певних зонах, знижки на готелі, зв'язок для журналістів.

Щодо того, хто може отримати прескарту, вимоги теж різні. «У Франції вимагається, щоби претендент отримував 50 відсотків доходу від журналістської роботи. У Німеччині — щоби працював повний робочий день, тобто був у штаті. Для США достатньо, якщо претендент надішле публікації або посилання на них. У Бельгії та Франції вимагатимуть трудовий контракт або підтвердження виплати гонорарів», — розповіла Ліна Кущ.

При цьому проблема підробки прескарт або використання їх не для журналістської роботи актуальна і для інших країн, зокрема для США й Німеччини.

Тетяна Циба, народна депутатка України, сказала, що влада не повинна бути причетна до видачі прескарт, «інакше ми дуже легко скотимося в цензуру». «Це завдання з зірочкою для професійної спільноти. Ми готові реєструвати рішення, напрацьовані вами, і давати майданчик. Будемо законодавчо долучатися до покарання тих, хто підробляє прескарти», — сказала Тетяна Циба.

Тетяна Циба

Катерина М’ясникова, виконавча директорка Національної асоціації медіа, резюмувала, що за наявності бачення й релевантного міжнародного досвіду потрібен лідер процесу, та що її організація готова долучатися до нього. «Це має бути нова система, бо старі себе дискредитували, адже перед кожними виборами в нас утричі більше журналістів, ніж було. Це має бути електронна система, яка дозволяє швидко перевіряти власника карти онлайн. І має бути домовленість із державою про використання цієї системи, щоб ідентифікація була простою і швидкою», — сказала вона.

Катерина М’ясникова

Дискусія щодо видачі прескарт і боротьби з тими, хто видає посвідчення незаконно, вже не лише назріла, а й перезріла, вважає Наталія Лигачова, керівниця громадської організації «Детектор медіа» та шефредакторка однойменної групи видань. «Треба переходити до іншого етапу: яким чином ми цей механізм запускаємо. Чи приєднаємося до міжнародних прескарт, чи запровадимо національну, і яким чином. Тут теж має бути дискусія, бо ще є суперечності. Крім того, триває війна. Але це як із законом про суспільне мовлення: ми не кидали цим займатися, коли це було "не на часі", а напрацьовували проєкти, і завдяки цьому швидко запустили його у слушний момент —  одразу після Революції гідності. Так і з прескартою: треба рухатися в цьому напрямку, розуміючи, що сьогодні чи завтра ми цей механізм навряд чи запустимо, але маємо бути готовими у слушний час це зробити», — сказала вона.

 Наталія Лигачова

Сергій Штурхецький, представник Незалежної медіапрофспілки України, розповів про досвід його організації у видачі прескарт. «Коли ми видаємо прескарту, обов'язковою вимогою є визнання кодексу етики і порад Комісії з журналістської етики. Війна показала, що наодинці журналісту складно вижити, і тільки організовані медіаспільноти здатні до виживання. Саме з точки зору безпеки ми дивимося на єдину прескарту», — сказав він.

Сергій Штурхецький

Максим Кречетов, член Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України, член Ради з питань свободи слова й захисту журналістів при президентові, сказав: «Держава має бути партнером ініціативи в одному: що вона визнаватиме прескарти ліцензією на право займатися журналістикою і послуговуватися реєстром. "Корочку" виготовити не проблема, єдине, що має значення, — зобов'язання дотримуватися стандартів і етичного кодексу. І це мають вирішувати органи саморегуляції. Держава — лише партнер у визнанні статусу».

Максим Кречетов

Журналістка Ольга Гужва сказала, що «єдина прескарта — каталізатор процесів, пов'язаних із репутацією і дотриманням стандартів», а медіаюрист Максим Дворовий нагадав, що «все одно залишається проблема законодавчого формулювання, адже кожне видання може видавати свої посвідчення журналістів. Зареєстровані ще у дев’яностих видання формально можуть видавати прескарти як завгодно і кому завгодно. Це зловживання через безкарність. Дійшовши консенсусу, що ми надаємо право видавати прескарти журналістським репрезентативним спільнотам, зможемо розв'язати частину проблем», — сказав Максим Дворовий.

Ольга Гужва 

Світлана Остапа, голова наглядової ради Суспільного і заступниця шефредакторки «Детектора медіа», висловила думку, що медіаспільнота підійшла до того етапу, коли всі охочі взяти в цьому участь, уся професійна спільнота має домовитися про робочу зустріч і проговорити більш детальні кроки у впровадженні єдиної прескарти. «Якщо самі не захистимо свою професію, то за нас цього ніхто не зробить», — резюмувала Світлана Остапа. Детальніше її позицію щодо прескарти читайте в колонці.

Світлана Остапа

Нагадаємо, дискусія про єдину прескарту в Україні розпочалася ще двадцять років тому. Зараз в Україні дві організації — Національна спілка журналістів України та Незалежна медіапрофспілка — видають прескарти міжнародного зразка. Дискусія про необхідність та найкращу модель запровадження прескарти триває. Зокрема, «Детектор медіа» опублікував колонку шефредактора українського іномовлення, члена Комісії з журналістської етики Олексія Мацуки. Висловився з цього питання й голова парламентського комітету з гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв. Фактично відповідь йому опублікував на сторінках «ДМ» член Комісії з журналістської етики Сергій Гузь.  А член Комісії з журналістської етики Олексій Погорелов торкнувся проблеми продажу журналістських посвідчень.

Фото: Комісія з журналістської етики/Cкріншот відео: Укрінформ/YouTube