Білоруський програміст «Сергій» 8 років провів у російській колонії за сфальсифікованою справою. Там він таємно зберігав відеодокази катувань ув’язнених іншими ув’язненими, які робили це з дозволу або іноді й вказівки адміністрації.

Отриманими відео ув’язнених шантажували, змушуючи свідчити проти себе. "Сергій», вийшовши на свободу, переїхав у Білорусь, а далі – в Євросоюз, після чого й передав таємно збережені відеоархіви правозахисникам. Про це розповів очільник російської правозахисної організації Gulagu.net Володимир Осєчкін.

В 2013 році молодого білоруського айтішника "Сергія» знайомі запросили в російський Краснодар, відпочити та попрацювати. В якийсь момент його попросили відвезти якимось людям сумку з начебто системним блоком. "«Сергія» затримала ФСБ й при обшуку виявила, що всередині системного блоку було близько 6 кілограмів синтетичних наркотиків. 

Його свідчення, що він не винен і що передати блок з речовинами його попросили конкретні люди, спецслужбовців не цікавили. Співробітники ФСБ одразу «ніби знали, що і де шукати». Потім вони тиснули на нього, били протягом кількох місяців, поки тривало «слідство», змушували визнати провину й вимагали підписати неправдиві протоколи, фальсифікуючи його справу, розповідає Осєчкін.

Лише в 2015 році суд призначив «Сергію» 9 років колонії суворого режиму, після чого його етапували у колонію № 10 Саратовської області. Через кілька тижнів адміністрація дізналась, що він програміст, і перевела його у саратовську обласну туберкульозну лікарню № 1 (ОТЛ-1), де й відбувались системні тортури над ув’язненими. Їх легко переводили за фальшивими «підозрами на туберкульоз», якщо когось потрібно було залякати, і адміністрація, стверджують правозахисники, не могла цього не знати.

В самій лікарні була спеціальна кімната, де відбувались тортури. Очевидці розповідали, що під час катувань голосно вмикається музика, щоб не було чути криків, тому всі знали, що відбувається. Музику вмикали близько 2-3 разів на тиждень. 

«Сергія» безкоштовно використовували як «програміста» – доручили адмініструвати мережі камер відеоспостереження. Крім того, саме він видавав відеореєстратори «активістам», які катували ув’язнених. Ці «активісти» самі були ув’язненими – на тюремному жаргоні їх називають «гадьйо». «Сергій» не міг відмовитись від накладених на нього обов’язків, бо інакше б його самого катували більше, ніж катували перед тим.

Отримуючи ці відео, співробітники ФСБ та Федеральної служби виконання покарань (ФСВП) вербували «стукачів», схиляли до співпраці, змушували неправдиво свідчити проти себе або просто шантажували, вимагаючи гроші. В разі непослуху зґвалтованим обіцяли опублікувати відео, що загрожувало б жертвам всередині тюремної ієрархії. Їх вважали б «опущеними». Майже всі «погоджувались» виконувати вимоги силовиків.

«Капо» – привілейований в'язень в концтаборах Третього рейху, який співпрацював з нацистською адміністрацією

Найгірше, розповідав «Сергій», це коли відео після тортур з тих чи інших причин не зберігалося чи було пошкодженим. Тоді йому наказували видати «активістам» нові камери й ті шли повторювати тортури над тою самою людиною, щоб отримати відеодоказ для «замовників» або подальшого шантажу.

«Сергія» обшукували 4 рази перед звільненням, але флешку він сховав у такому місці, з якого міг забрати її вже безпосередньо перед виходом на волю. Частину архіву він зберіг на ній, частину – на хмарному сховищі. На свободі «Сергій»поїхав у Білорусь, а після – запросив політичного притулку в Євросоюзі. Архів передав правозахисникам. 

Після публікації архіву кількох чиновників звільнили та відкрили чотири кримінальні справи, дві з них – за статтею про групове зґвалтування людини.

Нагадаємо, що представники правозахисного російського проєкту Gulagu.net отримали та вивезли з Росії секретний відеоархів спецслужб, в якому є відеозаписи катувань та зґвалтувань засуджених, які перебувають в місцях ув'язнення.

Фото: Слідче управління Слідчого комітету Росії по Саратовській області