Початок листопада був не надто насиченим масштабними подіями. Журналісти критикували чергові гріхи Папи Римського, спекулювали про можливість перемовин із Росією, невпевнено раділи смерті Кирила Стремоусова та, звісно, обговорювали потенційне звільнення Херсона. Усе це тривало до 11 листопада, поки медійники у прямому ефірі не побачили фото й відео з обласного центру. Далі події розвивалися настільки швидко, що інформаційні канали не встигали навіть редагувати записані раніше сюжети про Херсон, який іще тільки «чекає». Дочекався.

Наші в Херсоні

Шлях до звільнення Херсона був сповнений спекуляціями. Коли 9 листопада російське командування оголосило про виведення військ із міста, Валерій Чалий на Прямому каналі був настороженим. Він обережно натякав на «домовленості», якщо Росія зможе вивести все своє угруповання з міста без втрат. Сергій Фурса сумнівався, що Росія влаштовує в обласному центрі пастку — це занадто складно й росіяни довго готувалися до відступу. Народний депутат Володимир Ар’єв, навпаки, хвилювався, що оскільки росіяни депортували мирних херсонців, то готують місто не до здачі, а до боїв. 

Аналогічні крайнощі озвучували практично на всіх каналах. Навіть «FreeДом», який начебто займається комунікацією української позиції назовні. Спочатку тут процитували в сюжеті коментатора Івана Ступака, мовляв, російські військові перевдягнуться в цивільне і стрілятимуть по українських військових. А вже через п’ятнадцять хвилин ведучі та оглядач Олександр Коваленко говорили, що росіяни справді відступлять і це не блеф. 

Удень 11 листопада всі телеканали, які ми аналізуємо, не чекаючи підтверджень від української влади та військового командування, почали показувати глядачам фото та відео зі звільненого міста. 

Звісно ж, у першу чергу ці матеріали передавали емоції, а не інформацію. Ведучий Арсен Цимбалюк на 24 каналі обіцяв постаратися не плакати. Сергій Висоцький на Прямому хотів стрибати по студії. З іншого боку, перевіреної інформації цього дня просто не було. Усі посилалися на неперевірені відео та фото із соцмереж. А спроби дотримуватися журналістських стандартів при цьому виглядали радше кумедно. Ведучі «Еспресо», наприклад, анонсували глядачам відео з «чомусь дуже радісними» українцями в «місцевості», яка нагадує центр Херсона. І «FreeДом», офіційний державний телеканал, не чекав на підтвердження з боку держави: «В телеграм-каналах появляется информация, что жители Херсона уже встретились с несколькими украинскими военными в областном центре [...] Официального подтверждения от Генерального штаба данным событиям пока нет». 

Насправді це типова ситуація на «FreeДомі». У попередній новині ведуча повідомила про «видео в сети», де українські військові позують на фоні села Клапая. Та знову наголосила: «Официально об освобождении этого населенного пункта в Генштабе пока еще не заявляли». Це виглядає дивно, адже українське командування дуже, дуже, дуже, дуже, дуже багато разів просило так не робити. Мовляв, коли журналісти повідомляють про «звільнення» населеного пункту до того, як це зробив Генштаб, вони привертають увагу росіян, а отже наражають цивільних і військових на небезпеку. Власне, якісні медіа й не поширюють подібні новини, особливо з посиланням на «видео в сети». А от державний телеканал, який буквально орієнтований на російську аудиторію, — будь ласка. 

Державному каналу «FreeДом» можна те, що іншим заборонено

Також із «FreeДомом» пов’язані найкращі ілюстрації стрімкості подій. Канал не встиг змінити заплановані сюжети й о 18:05, за майже чотири години після власного оголошення про звільнення Херсона, досі розповідав: «Говорить об отступлении из самого Херсона пока рано [...] Оккупанты могут остаться в Херсоне и превратить его в подобие крепости». В іншому сюжеті титр «ВСУ на подступах к Херсону» на очах змінився на «ВСУ в Херсоне». 

Власне, суміш зрозумілих емоцій, відсутності офіційної інформації та неочікуваності подій призвели до того, що глибокої аналітики про Херсон цього тижня не було. Телеканали показували розповіді цивільних про умови окупації. Сходилися на тому, що втрата обласного центру — це поки що найбільша поразка Росії. Спеціальний росіянин Геннадій Гудков в ефірі «FreeДома» порівнював ситуацію зі Сталінградом, тобто переломом у війні. 

Тим часом ведуча Прямого Наталка Фіцич виступала проти недооцінки ворога, мовляв, цього разу Росія навчилася на помилках та влаштувала більш організований відхід. На «Еспресо» Микола Вересень і Віталій Портников взагалі висловили впевненість, що пересічні росіяни можуть не сприймати втрату Херсона як поразку. Мовляв, ми переоцінюємо здатність сусідів встановити причинно-наслідкові зв’язки. А ще вони керуються логікою «зате в нас не стріляють». 

Найяскравіші оцінки після звільнення міста належать українському іномовленню. Політичний коментатор Валентин Гладких в ефірі «FreeДома» сказав, що росіяни «по частям поплыли в Черное море» та наголосив: «Поплыли, не утонули. Вы знаете, почему». Ведучий Олексій Ліхман (який раніше працював на “Інтері”, що належить друзям Віктора Медведчука, заявив, що росіяни лишили на правому березі Дніпра щонайменше десять тисяч військових, а отже: «Главной задачей Вооруженных сил Украины является масштабное истребление». Буквально в наступній новині Ліхман повідомив, що Україна дотримується Женевських конвенцій :) 

Ексведучий «Інтера» Олексій Ліхман виступає за «масштабне знищення» російських військових. Хто б повірив у це рік тому?

Список небезпек

Це багато що говорить про сучасну Україну, коли початок тижня видається пустим, хоча під час нього обговорюють ймовірність ядерного удару, ймовірність блекауту, ймовірність втрати підтримки з боку США після проміжних виборів, ймовірність схиляння України до перемовин із Росією та чергову зраду у Ватикані. На щастя, поки що єдиною реальною загрозою виявилося недотримання правил дорожнього руху. 

Ще до початку повномасштабної війни Кирило Стремоусов був проросійським сепаратистом. До окупації Херсона потрапив на «Дошку ганьби» «Детектора медіа», адже підтримував «денацифікацію». У квітні цього року став «заступником» самозваного глави так званої адміністрації Херсонщини. Насправді Кирило роками підтримував «Росія назавжди» і в листопаді його мрія нарешті збулася — він помер і назавжди потрапив у Росію. 

Інформаційні канали не надто оцінили його добривний вчинок. Спочатку просто не вірили: Євген Рищук, міський голова Олешок, сказав на «Еспресо», що почекає тіла у труні. Ця презентація відбулася 11 листопада — таким чином відбулося подвійне звільнення Херсона. Також практично всі гості та ведучі інформаційних каналів вирішили, що Стремоусова насправді вбили. Василь Зима на «Еспресо» навіть порівняв його ДТП, зокрема, зі смертю російського музиканта Віктора Цоя. Чекаємо написів «Кирило згнив»? До речі, найкращий жарт на тему Стремоусова належить ведучій 24 каналу Катерині Соляр. Вона сказала, що смерть колаборанта — це, мабуть, і було те «важке рішення», яке раніше анонсував російський командувач Сергій Суровікін. 

Загалом же інформаційні канали завдали Кирилу, мабуть, найбільшої можливої образи: практично проігнорували. Він так намагався привертати увагу, бути яскравим епатажним фріком. Проте середньозважена реакція на його смерть звучала якось так, як у ведучого Прямого Сергія Висоцького: «Загинув, і бог із ним». Що ж, земля йому асфальтом. 

Кирило Стремоусов був активаксером і помер. Робіть висновки

Тим часом Папа Римський цього тижня вирішив розповісти про пошану до російського гуманізму. А інформаційні телеканали вкотре розкритикували подібну єресь. Українське іномовлення випустило сюжет, де вустами коментатора Тараса Загороднього звинуватив  Ватикан у «подыгрывании России» через «финансовые интересы». Коментатор Олександр Антонюк на Прямому заявив, що Папа допомагає Путіну формувати ореол та електоральну підтримку у світі. Дмитро Чекалкін жартував, що Ватикан — від слова «вата». Віталій Портников на «Еспресо» пояснював, що Франциск  представляє іншу — латиноамериканську — цивілізацію. І не розуміється та не ставиться до російсько-української війни як європеєць. 

Справжній цвях у тіло церкви забила ведучого 24 каналу Катерина Соляр. Вона процитувала Франциска, який «не вірить у жорстокість громадян Росії щодо українців», і заявила: «Папа Римський вірить у того, кого ніколи не бачив [...] Але не вірить у те, чому існує вже сотні, а то й тисячі різних доказів». 

Твій вираз обличчя, коли дід надивився телевізора й починає за столом розказувати про політику

Ще одна річ, яка цього тижня хвилювала українців, — це перемовини з Росією, до яких нас нібито схиляє Захід. Наприклад, Микола Княжицький «дуже переживав» на «Еспресо», адже ми залежні від західної допомоги, бо начебто «не готувалися до цієї війни». Тим часом Сергій Фурса на Прямому пояснював, що йдеться не про здачу інтересів, а саму можливість перемовин, щоб війна не тривала доти, доки живе Путін. Сергій Рахманін висловив думку, що навіть у випадку перемовин президент Зеленський не відступить від українських вимог. «FreeДом» випустив сюжет про те, що Росія маніпулює перемовинами, а Україна готова розмовляти, але на наших умовах. 

Також інформаційні телеканали доволі водянисто обговорювали проміжні вибори у США. Загальний висновок: усе буде добре, бо не всі республіканці — це трампісти. Та згадували про відчуження підприємств олігархів на потреби оборони. Ця історія не надто вразила медійників, адже вони хвилювалися про ефективність державного управління і розмір потенційних компенсацій олігархам. 

Гуманітарний штаб Петра Порошенка 

Як і Прямому, нам довелося виділити для піару Петра Порошенка окрему рубрику. Здається, українське телебачення просто не може функціонувати, якщо якийсь олігарх кожного дня не розповідає на ньому про свою благодійність. Коли цим більше не займається Рінат Ахметов на каналі «Україна», цим займається Петро Порошенко на Прямому. 

Причому варто віддати Прямому належне: їхній підхід якісніший, ніж був в ахметовських колег. По-перше, піар різноманітний. Інколи це перший сюжет у програмі «Лінія вогню», де політик передає допомогу військовим. Інколи Петро Олексійович із селфі-палкою ходить поміж ящиків. Інколи телеканал розповідає начебто про безпілотники, але на екрані майорить титр «Придбано фондом Порошенка». 

Трапляється й банальніший формат «інтерв’ю з господарем у машині», коли спочатку журналістка нахвалює благодійність хазяїна (формально — ні, але…) , а потім Порошенко видає монолог: «Ми фактично витрачаємо максимум можливого», «Марина підтримала мене з позицією: да, ми віддаємо все», «Суспільство та журналісти не знають навіть 20% того, що ми робимо без зайвого розголосу». І так, без зайвого розголосу, три хвилини. 

Наступний крок — наносити на благодійність не лише прізвище, але й профіль

Теоретично розповідати про благодійність нормально, якщо ти таким чином мотивуєш до допомоги інших. Проте майже щоденна реклама Порошенка орієнтована явно не на це. У ній немає акценту на потребах військових чи закликах робити пожертви. А протягом сюжетів на екрані — не реквізити рахунків для допомоги, а напис: «П’ятий президент України Петро Порошенко знову передав допомогу нашим захисникам». Це персоналізований піар.

Благодійністю телевізійна присутність «п’ятого президента» не обмежується. Матвій Ганапольський каже, що на заяву про відхід росіян із Херсона відгукнулися «всі політичні сили», та вмикає відео Порошенка. Дуже важливий запис, де політик каже, що «Рускій воєнний корабль іде нахуй» (останнє слово запікано). Та повідомляє зі своїх джерел про звільнення Снігурівки. 

У вільний від розголошення воєнної інформації час Порошенко розказує, що він у першій п’ятірці об’єктів, на які полюють росіяни. Завляє, цитуємо дослівно: «Найбільш успішна наша операція була — це перерізання російської логістики навколо Києва. Це була перша, і ефективна. І я це знаю, бо брав безпосередню участь у ній». А також після звільнення Херсона телефонує на камеру місцевій активістці Оксані. 

Європейські політичні традиції та незалежна журналістика

Тим часом для представників влади у Прямого є багато цікавої критики. Валерій Димов вигадав, що у березні Захід боявся, мовляв, українська влада веде сепаратні перемовини з Росією, і саме тому не хотів надавати нам зброю. Володимир Омелян вирішив, що до війни треба було готуватися хоча б із 2019 року. Ідеально було б із 22 квітня — одразу після другого туру. А ще заявив: «Вся німецька еліта вибачилася за свої помилки, які вони допускали протягом останніх десятиліть [...] Я сподіваюся, що українська еліта теж знайде в себе мужність вийти і визнати, що вони давали концерти перед вбивцями». Як ви думаєте, що повпливало на сьогодення більше: концерти «Кварталу» чи політичні рішення когось, хто у владі з нульових? 

До виправданої критики можна віднести створення нового провладного телеканалу «Ми — Україна», який політичним рішенням ще й долучили до марафону «Єдині новини». Поки Прямому, 5-му та «Еспресо» навіть не відновили цифрове мовлення. Проте й тут «Європейська солідарність» змогла перегнути палицю. Вікторія Сюмар спочатку розкритикувала владу, яка вішає на платників податків ще один телеканал. А вже за п’ять хвилин запропонувала націоналізувати «1+1», бо інакше відчуження підприємств Коломойського — це просто гра. Ви ж розумієте, що сам лише відділ екстрасенсів на «плюсах» обійдеться дорожче, ніж усі колишні ахметовці?

Інші цікаві цитати та події тижня 

Поки Україна намагається переконати увесь світ, що росіяни несуть відповідальність за власну країну, канал «FreeДом» займається зняттям із них цієї відповідальності. Ведуча сама пояснює, що в Росії довго насаджувалися диктатура та страх перед протестами. В ефір вмикають представницю Комітету матерів, яка не особливо засуджує війну, виступає за ненасильницькі методи боротьби і хвилюється за російських хлопчиків, яким тепер потрібен психолог. У якості бонусу вона зарахувала Ічкерію, яку Україна визнає окупованою, до території Росії. Ведучі це помітили. Інший гість назвав окуповані території України «республіками». Ведучі це проігнорували. 

Чекаємо, коли FreeДом почне збирати гроші на психологічну допомогу «хорошим росіянам». 

Промінчиком світла лишається програма «Портников-Вересень». Єдине шоу на українському телебаченні, яке починається з того, що ведучі, перебиваючи один одного, уточнюють, хто з них хто. А закінчується порівняннями ніг Віталія Портникова зі зброєю НАТО, яка має більшу далекобійність і може безкарно штурхати колегу під столом. Серйозно, назвіть ще одну програму, де один ведучий може сказати іншому: «Не треба зі мною розмовляти як з тінейджером. Включений комп’ютер, весь час граєшся. Ні, ні». 

Канал «FreeДом» випустив сюжет про те, що Північна Корея ймовірно постачає боєприпаси Росії. «Воєнний експерт» Іван Ступак коментує: «Наши военные показывали уже отдельные боеприпасы, какие-то дополнительные материалы. Они были с иероглифами. Мне трудно верифицировать и сказать, что это китайские или это северокорейские иероглифы. Но направление появления уже было». Я звісно не експерт, але хіба робота журналістів не в тому, аби знайти когось, хто міг би верифікувати написи та їхню достовірність? Або бодай когось, хто знає, якою мовою говорять у Північній Кореї і яка в цієї мови писемність (підказка: не ієрогліфи). 

І на завершення ще одна мила історія з «FreeДома». Раніше цей телеканал займався іномовленням виключно партії «Слуга народу». Проте цього тижня, здається, вперше покликав в ефір представника «Європейської солідарності» — Олексія Гончаренка. Ведучий назвав гостя: «Один из самых важных коммуникаторов украинской политики». Як думаєте, чий начальник відреагує на це більш болісно?