Інформаційні телеканали сповна скористалися тим, що в серпні ніхто не дивиться телевізор, і поширювали майже неправдоподібний треш. У кращі часи лише назви деяких із цих програм спричинили б жарти та скандали: «Зеленський VS Медведчук. Диктатор проти Лідера опозиції».

Незалежність формує огиду

Одна з небагатьох тем, яка об’єднувала майже всі телеканали аналізованого тижня, — це критика параду до Дня Незалежності. Опозиція вирішила прив’язати національне свято до влади і з різним рівнем наполегливості дискредитувати спосіб його відзначення.

На телеканалі «Еспресо» працювали обережно. Спочатку ведучий Василь Зима апелював до помпезності та коронавірусу. Потім згадав про гроші. Ближче до кінця тижня військовий Валерій Прозапас в ефірі стверджував, що влада хоче замаскувати парадом стан, до якого довела армію. Мету «Еспресо» можна було зрозуміти навіть із назв та описів роликів на ютубі: «День Незалежності — піар Зеленського?», «Парад Зеленського: для чого президент України Володимир Зеленський хоче провести парад на День Незалежності. Парад чи показуха: чи є владі, на чолі якої стоїть президент України Володимир Зеленський, чим хвалитися». Буквально минулого року порошенківці нещадно критикували Зеленського, бо той не провів парад: казали, що шостий президент комплексує перед військовими, або догоджає Росії. У 2019 році Микола Вересень «жартував»: «Гей-парад був, а військового параду не буде. Ну, який президент, такий парад». Петро Порошенко якось обурювався: «Як можна було додуматися, щоб вийти на протистояння Зеленський-Порошенко під час параду?! Порошенко — за парад, Зеленський — проти».

Що може бути гіршим, ніж піар президента на параді

На «Нашому» до тонких маніпуляцій не звикли, тож Макс Назаров відпрацьовував до болю грубо. Ведучий казав, що в деяких українців тема святкування Дня Незалежності «формує огиду». Цікавий факт: 41 % виборців Мураєва не підтримують незалежність. Називав ідею інфраструктурних об’єктів до річниці «абсолютно Радянським таким Союзом». Хоча в цій же програмі жалівся, що Україна «розвалила» здобутки СРСР. Ще Назаров намагався звинуватити Зеленського у зраді принципів: «Патріотична риторика, кому вона потрібна?». Круте питання до Дня Незалежності. Обурювався відсутністю під час святкування російськомовних пісень. І постійно апелював до вартості заходу.

Інші «аргументи» взяли на себе гості. Ексрегіонал Віталій Журавський називав приготування піаром та можливістю для корупції. Член «ОПЗЖ» Юрій Бурміч розповідав, що нам немає чому радіти. Владислав Голуб (до 2017 року — нардеп «БПП») заявив, що проведення параду — це поганий сигнал для політв’язнів та окупованих українців. Адже раніше Зеленський обіцяв, що парад організують після їхнього звільнення. Деякі гості намагалися висловити інші думки, але Макс Назаров був насторожі.

Олександр Грозний

Смерть Віталія Шишова, голови «Білоруського дому в Україні», стала, мабуть, найгучнішою подією тижня для інформаційних каналів. Проте висвітлювали вони її дуже по-різному. Поки більшість медіа обговорювала режим Лукашенка та захист білорусів в Україні, на каналі «Наш» розповідали про батьківські почуття диктатора.

На Прямому, наприклад, протягом тижня засуджували сусідню диктатуру, згадували проблеми білоруських спортсменів, а випуск The Week повністю присвятили розмові з політтехнологом та білоруським політв’язнем Віталієм Шкляровим. Звісно, перепало й українській владі. За закупівлі в Білорусі для «Великого будівництва», за буцімто ігнорування білоруських агентів (ведучий сказав, що за Порошенка їх уже вислали б), за буцімто будівництво «тоталітарної Білорусі» в Україні. Інна Совсун із «Голосу» заявила, що достеменно знає, що українське СБУ продовжує працювати з білоруським КДБ.

А «Наш» працював, наче державний телеканал Білорусі. Макс Назаров постійно повторював, що звинувачення Лукашенка у причетності до вбивства — це нічим не доведені політичні заяви. Раз за разом заявляв про зв’язок Шишова з українськими націоналістами. Запитував, кому вигідно дискредитувати Лукашенка. Перебивав гостей, коли вони називали смерть активіста «вбивством». Часом здавалося, що Назаров намагається отримати в диктатора «заслуженого артиста». Наприклад, ведучий заявив, що якась неназвана «опозиція до Лукашенка» заперечує його причетність до вбивства й натомість звинувачує «українські націоналістичні розбірки». Буквально цього дня Рух Солідарності «Разам» оприлюднив іншу заяву: «Це політичне вбивство і КДБ Білорусі, і ФСБ Росії є терористичними організаціями». Також Назаров прирівняв стосунки Білорусі із сусідами до українських. Цікаво, хто саме не визнає українського президента або закрив для України свій повітряний простір? Урешті ведучий прямо поставив під сумнів версію з білоруськими спецслужбами, мовляв, зроблено «на лоха». Сказала людина, яка наступного тижня поїхала хвалити Лукашенка прямо під час його пресконференції.

Була нагода поговорити про Шишова. Але натомість Назаров прирівняв білоруську опозицію до «руководства так называемых республик»

Щодо гостей «Нашого», то першість мав би отримати Тарас Чорновіл: він вирішив, що операція СБУ проти угруповання Іллі Киви була спробою прикрити вбивство Шишова. Але, на жаль, «Наш» вирішив включити в ефір ще й «білоруського політолога». Той розповів, що в усьому винен Захід, інша неурядова організація могла вбити Шишова через конкуренцію за фінансування (!), Лукашенко продемонстрував до Протасевича «отцовские чувства». Ага, за такі забирають опіку.

Щоб ви не сумнівалися, що це лінія каналу, а не окремих пропагандистів, на іншому шоу «Нашого», «Нічого особистого», з іншим ведучим — Артемом Нікіфоровим — теж натякали на праворадикалів та відбілювали Лукашенка. Можливо, Євген Мураєв мріє, аби й до нього хтось на півночі проявив батьківські почуття.

Вибухова дискредитація

Коли стало відомо, що захоплювач Кабміну з гранатою, — це ветеран АТО, риторику проросійських телеканалів могла передбачити навіть дитина. Що було передбачити значно важче, це реакцію Прямого. Медіа Петра Порошенка замалим не стало на сторону підозрюваного.

В ефірі токшоу «Прямий ефір» серйозне засудження відчувалося хіба що стосовно влади. Ведуча Світлана Орловська казала, що минуле керівництво країни, на відміну від чинного, переймалося реабілітацією ветеранів. Звинувачувала державу в тому, що вона призводить до таких ситуацій: «Ставлення зараз держави до ветеранів, які воювали, воно десь таке типове. Тож ситуації можуть повторюватися». Фактично виставляла чоловіка жертвою: «Йому мали дати землю. В сухому залишку цю землю відібрали. І тепер ще його можуть посадити на 15 років до в’язниці. Чи може це відбуватися у воюючій державі?». Якось пропустили «невеликий» факт: погрози бойовою гранатою в Кабінеті Міністрів. Проте найкращий момент ефіру належить усе ж співведучому Тарасу Березовцю: «Чому влада дійшла до тої межі, коли зараз людині, яка погрожує вбивством топчиновникам, співчувають більше, ніж керівникам країни?». По-перше, Прямий поширює між глядачів дуже цікаві висновки. По-друге, ви впевнені, що це почалося зараз? Хтось бачив «Слугу народу»?

Чому влада дійшла межі, коли людині, яка погрожує вбивством топчиновникам, співчувають більше, ніж керівникам країни?

Подібна риторика якраз допомагала «Нашому» переконувати глядачів, що статус ветерана дозволяє порушувати закон. Крім того, згідно з риторикою Макса Назарова, в усіх серйозних злочинах замішані військові. А ще фанат Лукашенка сумнівався у визначенні «ветеран війни з РФ». Ведучий шоу «Нічого особистого» Артем Нікіфоров тим часом лякав терактами на День Незалежності.

На каналі Медведчука дискредитацію взяла на себе Олена Бондаренко. Раніше вона вже називала всіх українських військових злочинцями, а тепер стверджувала, що ветерани можуть вбивати й бути поза законом. Окремо ексрегіоналка пройшлася по психічному стану військових, адже, зокрема, цим пояснювали дії чоловіка в Кабміні. Пропагандистка заявляла, що психіку людей треба перевіряти перед відправкою на фронт, інакше вони можуть, наприклад, з особливим садизмом ставитися до цивільного населення. Ведуча не уточнила, що зазвичай посттравматичний синдром з’являється після травми. З іншого боку, Бондаренко, мабуть, їй усе-одно не повірила б. Раніше гостя стверджувала, що навантаження на військового таке саме, як на вчителя молодших класів. Й обурювалася, чому люди, особливо добровольці, психологічно не готові до «подобных вещей».

Зеленський проти росіян

(Про)російським телеканалам не потрібні причини, аби звинувачувати Україну в «русофобії», війні та інших геноцидах. Але цього тижня президент Володимир Зеленський зробив їм справжній подарунок: «Якщо ти живеш на території Донбасу сьогодні, тимчасово окупованому, і ти вважаєш, що це діло праве і нам у Росію, що ми росіяни — це велика помилка залишатися жити на Донбасі [...] Для майбутнього своїх дітей і онуків, якщо ти любиш Росію і вважаєш, що все життя перебував на території України, відчуваючи, що це Росія [...] Ця людина має зрозуміти: в ім’я своїх дітей та онуків уже потрібно їхати і шукати собі місце в Росії».

Це ксенофобія, а Зеленський — «донбасофоб», — заявляла ексрегіоналка Олена Бондаренко на каналі Медведчука. Зеленський виганяє також угорців, поляків, румунів, — стверджував підозрюваний у державній зраді Юрій Дудкін. Зеленський хоче позбутися свідків невиконаної обіцянки про мир, — цитували на каналі Медведчука заяву МЗС Росії. Це нацизм, — порівнював ведучий Олександр Шелест. Це «прощавай Донбас», — запитував інший медійник кума Путіна. «Лидер государства заговорил о массовой депортации граждан как об инструменте государственной политики», — озвучив реакцію «ОПЗЖ» В’ячеслав Піховшек. Олександр Лукашов із «ОПЗЖ» сприйняв слова президента «як один із адресатів промови». Навряд хтось досі вважає, що Медведчук бореться за мир в Україні. Але все ж не можна не відзначити, як брехня про «масову депортацію» сприяє реінтеграції окупованих територій.

Варто віддати «ОПЗЖ» належне. Лише їхню пропаганду можна прослухати у форматі аудіокниги

Причому це лише частинка дискредитації України від (про)російських медіа. Той же канал Медведчука показав фото Зеленського з фронту, підкресливши на них фотографів. Імовірно, пропагандисти намагалися показати, що президент піариться на війні. Але насправді проілюстрували антропний принцип — якщо з президентом є фото, то хтось їх робив. Макс Назаров на «Нашому» намагався довести, що в Україні громадянська війна. Заявив, що під час кожного ефіру студія доходить висновку, що Україні не потрібен Донбас (можливо, проблема у ведучому?). Назвав «Кримську платформу» спробою переключити акценти з Донбасу: «У Криму мирно, спокійно, там мєчєті будують зараз». От це схоже на спробу переключити акцент — із анексії та порушення прав людини. Крім того, Назаров намагався відбілити Росію, стверджуючи, що на «Кримській платформі» треба арештувати тих, хто «здав Крим». А на Нюрнберзькому процесі мали затримати тих, хто дозволив на себе напасти?

Телеканали ні в чому собі не відмовляли, захищаючи та навіть піарячи Росію. На вже згаданому «Нашому» провели голосування на тему «Як наблизитися до повернення Донбасу?». Жоден із варіантів навіть не згадував про існування окупанта. Натомість про нього згадував Макс Назаров. То цитував «статтю Путіна». То натякав, що США підіграє Росії та схиляє Зеленського до Мінських угод. То стверджував, що Байден істерично боїться Путіна. То фактично легітимізував анексію Криму, мовляв, кримчани самі хотіли в Росію. Політичний коментатор Олексій Якубін жалівся, що українські політики перекладають усю відповідальність за мир на Путіна.

На Першому незалежному влаштували словесний парад на честь російських інтересів. Ведучий Олександр Шелест поширив заяву РФ, що навчання НАТО в Чорному морі провокують конфлікти. Коментатор Петро Гаращук заявив, що британський есмінець (у червні цього року.  — Авт.) порушив конституцію Росії. Узагалі-то, корабель тоді перебував в українських територіальних водах, але зрозуміло, що медведчуківці живуть за іншими законами. Підозрюваний у державній зраді Юрій Дудкін знову нахвалював військову міць Кремля. Коментатор Михайло Погребинський критикував «Кримську платформу», бо вона «усугубит шансы на переговорный процес». Це якась східно-колаборантська мудрість: щоби повернути Крим, не повертайте Крим.

Інші цікаві цитати й тенденції тижня:

Прямий продовжує лишатися єдиним інформаційним каналом, чия риторика про Миколу Чаусу варта сюррелістичних подій навколо судді. Тут уже пройшли впевненість, що винен особисто Зеленський. І тепер задаються питаннями, чи доживе Чаус до незалежного розслідування. Або чи випустили Чауса, аби відволікти увагу від «справи вагнерівців». На «Еспресо» Олександр Погребинський, член Київради від «ЄС», заявив, що викрадення Чауса — це спроба дискредитувати попередніх очільників Головного управління розвідки, які відмовилися бути співучасниками «злиття» «операції вагнерівців».

Макс Назаров на «Нашому» тим часом, серед усього іншого, сказав, що українська «Вікіпедія» має «неонацистский уклон». Цікаво, є щось українське, що, на думку Назарова, не має ознак неонацизму?

МВФ безоплатно та без жодних умов надасть Україні 2,7 млрд доларів? Не спішіть радіти! Якщо вірити (не варто) Олені Бондаренко на каналі Медведчука, гроші виділяють на розвал країни.

Юрій Дудкін на каналі Медведчука заявив, що боксера Олександра Усика «цькували» за те, що він сповідує «веру митрополита Онуфрия». А ми думали, це називається православ’я.

На «Україні 24» вийшов черговий випуск метапостіронічного шоу «Велика деолігархізація». Тут знову піарили Зеленського й критикували «агроолігархів» та «Укрзалізницю». Причому Ахметов навіть не соромиться, що всі випуски його програми просувають однакові посили. «Велика деолігархізація» сама показує їхні нарізки.

Ютуб-канал Медведчука 7 серпня ретранслював випуск «Вечірньої казки з Русланом Коцабою» від 30 липня. Це авторський проєкт пропагандиста, який має окремий канал на 187 підписників (на момент написання тексту). Ми дамо посилання, але не радимо за ним переходити: титри в Paint, 64 перегляди деяких відео та сама подача Коцаби можуть викликати у вас жаль та загнати в депресію.

До речі, про депресію. Олексій Арестович усе ще працює спікером української делегації в Тристоронній контактній групі й на каналі «Наш» заявив, що спорт та мистецтво поза політикою.

Коментатор Сергій Таран на каналі Прямий заявив, що знає, що українські спецслужбовці «робили спецоперації по знищенню різних Гіві і Захарченків на окупованій території». А це нічого, що Україна офіційно заперечує свою участь у вбивствах?

На каналі Медведчука Тетяна Проторченко (партія Савченко) сказала, що квазіутворення на Донбасі не визначені в українському законодавстві. Ведучий Олександр Шелест відповів: «А це проблема цих республік, що в нас ніяк не визначать у законодавстві?». Пані та панове, пропаганда докотилася до захисту інтересів російських бойовиків.

На Прямому нардепка Анна Скороход із «За майбутнє» стала на захист Олександра Лукашенка. Інші гості та ведучі, здається, у страшному сні не могли передбачити такого повороту й настрій у студії описувався класичним: «Я офігів, Валєра». Скороход стверджувала, що протести були меншими, ніж їх показують. Називала Лукашенка легітимним президентом. Заявляла, що опоненти «поют под одну дудку». У якийсь момент політикиня почала виправдовувати (?) Гітлера, але ведучий врятував її та перебив.

Піару Медведчука на каналі Медведчука стало так багато, що ми не можемо підібрати слова для опису цього явища. Це за межами «фріковості», «абсурду» чи «сюрреалізму». Тому просто перекажемо факти. Тут виходить програма під буквальною назвою «Зеленський VS Медведчук. Диктатор проти Лідера опозиції». Тут у сюжетах розповідають: «Викинули Зеленського з Нормандської четвірки [...] Водночас Європа та Росія підтримували Віктора Медведчука [...] Поки Зеленський знімав відосики, Медведчук в опозиції виконував роботу президента». Промову Медведчука в суді тут називають «зразком юридичної практики», посилаючись на його однопартійців. А самого Медведчука вважають «головним політичним конкурентом» Зеленського. В’ячеслав Піховшек присвячує практично весь тригодинний ефір «Хронологии недели» зачитуванню партійних заяв «ОПЗЖ» та цитуванню Медведчука. Серед іншого, ведучий стверджує, що «нам надо равняться на Медведчука». Каже, що Медведчук володіє собою, як зброєю. Розповідає, що Медведчук вирішував проблеми світового масштабу. Як описати Перший незалежний, якщо Піховшек в ефірі прямо заявляє ось це: «Робота телевизионщиков, она невозможна без работы политиков. Без работы политической партии, и без работы лидера политической партии. Которым является Медведчук. Ибо только вместе это работает на определенную цель». Агов, робити такі висновки про ваш канал — це наша робота!