– Любые телеканалы являются рентабельными, даже если будет ограничена реклама алкоголя и табака. Единственное – рекламный рынок телевидения не сможет зарабатывать сверхприбыли, но прибыль все равно будет, и нельзя сказать, что этот вид деятельности является убыточным. Даже в условиях кризиса существует масса другой рекламы: бытовой химии, различных мероприятий, турпоездок. То есть мы прекрасно знаем, что рынок внешней рекламы заполнен. В настоящее время, проехав по любому городу Украины, вы редко где найдете один-два пустых бигборда, в основном все заполнено. Поэтому я считаю, что таким понятием, как здоровье нации, жертвовать нельзя, надо, прежде всего, заботиться о здоровье будущем поколении. Я считаю, что мораторий вводить не надо. Введение на год моратория коренным образом не повлияет на финансовое состояние телевидения и рекламистов. Люди в рекламных агентствах будут так же получать зарплату. Эта отрасль в настоящее время в убытке не находится. Она перестала быть сверхрентабельной, как была до кризиса, когда зарабатывала по 40-80% прибыли. В настоящее время это все равно выгодный бизнес, бизнес, который имеет прибыль. Поэтому мы за этот законопроект голосовать не будем.

 

 

– Такі серйозні зміни треба робити в плановому режимі. І коли в 2008 році ми за це проголосували, в рекламістів був майже рік на те, щоби переглянути рекламні бюджети, переорієнтувати свої рекламні кампанії. Власне кажучи, я можу сказати, що цей мораторій сьогодні нічого не дасть. Наприклад, тютюнові підприємства, які всі проінвестовані солідними транснаціональними компаніями, свої рекламні бюджети спланували і перепланували, в них немає вже зовнішньої реклами. Коли їх звинувачували в лобіюванні своїх бізнесових інтересів, вони казали, що в усьому світі є такі обмеження, що вони цивілізовані європейські компанії, тому згодні на ці обмеження. Тільки попросили вводити їх завчасно, щоб вони встигли перепланувати свої дії. Ми, відповідно, так і зробили. Я не бачу зараз ніякого сенсу призупиняти нові зміни. Треба рекламістам і рекламним компаніям шукати інший предмет для реклами, не можна весь час мати таку, знаєте, легку наживу. Їхні бюджети були надто роздуті. У нас реклама коштувала шалених грошей. Сьогодні всі змушені згортати виробництво, багато хто з бізнесменів кажуть: «Ми повертаємось на 10 а то й на 15 років назад по обсягах, по підходах, по заробітних платах». Чому? Тому що реально вони не були зароблені, тобто в нас була гонитва за лідером. Уряд підштовхував мінімальні стандарти, люди тягнулися за кращим життям, одначе чомусь вони тягнулися за ним номінально, тобто за грошима, однак не докладали зусиль до інтенсивності праці. І власне про рекламістів можна те саме сказати – вони роздували свої бюджети, не покращуючи якість роботи, не шукали нових ідей.

 

Безумовно, ми не голосуватимемо за ці зміни, і я вважаю, що навіть не з точки зору здоров’я, бо тут усе зрозуміло. Я наводжу суто економічну аргументацію. Не можна сіпати економіку туди-сюди. Планово передбачили, планово ввели, планово всі переорієнтувалися. Все, потяг пішов, а решта вже «від лукавого».

 

 

– Знаєте, я вперше побачив рекламу алкоголю по телебаченню в Канаді, коли гостював у своїх родичів у 1987 році. Я тоді спитав у свого дядька: «Навіщо у вас рекламують пиво? Ти що, сам не знаєш, що треба пиво пити?». Він каже: «А це є спосіб нагадування. От я сиджу, сиджу, а тут реклама пива, і я думаю – о, в мене в холодильнику є три пляшки, а коли випив, то треба ж поповнювати запаси». Я не вірю, що реклама в Україні є ефективним агітатором до вживання тютюну та алкоголю. Хто палив, той і палитиме, хто пив, той і питиме, хто давав хабарі, той і даватиме, хто брав хабарі, той і братиме. Тобто нічого не змінюється. Просто для мене особисто ця агітація неприємна, якщо я не п’ю, то й не питиму. Молодь зараз п’є не тому, що є реклама, а тому, що так заведено, зараз навіть у школі пиячать. Мені дуже прикро, але я підтримав би цей мораторій, поясню чому. В моєму окрузі в Дубно Рівненської області є телерадіокомпанія, яка мовить на три райони. Я їм періодично фінансово допомагаю. Коли завітав до них на Новий рік, вони повідомили, що у страшній скруті, бо до них перестала надходити реклама. Тому до кожного питання треба підходити з обох боків, з одного боку – ця реклама шкодить вихованню, з іншого – через її відсутність сильно втрачають і телевізійники, і рекламісти.

 

 

– Я особисто, швидше за все, не підтримуватиму цей законопроект, бо він нівелює і знецінює перший закон. Це, по суті, повернення до старого. Знаєте, мораторій – це взагалі такий напівзахід, який нічого не вирішує, але може створити прецедент, і мені здається, він матиме негативний моральний ефект. У нас лобісти-рекламодавці сьогодні є вже по суті згуртованою корпорацією, таким своєрідним консолідованим класом, які входять у чільну десятку лобістів, що відстоюють свої інтереси. В умовах кризи, коли поглиблюються негативні тенденції у суспільній моралі, коли панують депресивні настрої, таке торжество рекламістів матиме ще й негативний політично-суспільний ефект, можливо, комулятивно-негативний ефект.

 

Мені здається, ціна питання – це спроможність самого суспільства захиститися від тих вад, які стають масштабнішими під час кризових періодів у житті суспільства. В цьому випадку це має величезне значення. Наше суспільство стає беззахисним, вразливішим, а закон має допомогти суспільству виживати. Йдеться про різні соціопатії, депресивно-психологічний стан людей, прояви людської діяльності, які в часи нормального життя не проявляються. Всі ці показники, які характеризують нездоровий стан суспільства, дуже пов’язані з цим законом. І тут, навпаки, важливо убезпечити суспільство, мінімізувати негативні впливи кризи. Ця поправка, яка знівелює вже ухвалений закон, з точки зору інтересу нації, інтересу соціуму, матиме негативний характер.

 

Я відстежую, як кожне суспільство бореться з кризою, намагається не допустити її наслідків – зростання злочинності, алкоголізму. У нас і так нездорова нація, і якщо взяти середній вік та якість життя, то ми тут по всіх доповідях ООН маємо катастрофічний стан українського суспільства. Тож якщо ми вже визначили пріоритети, треба їх дотримуватися, а не шукати пасток, які зруйнують довіру до законодавців. Мені не відомо, щоби якась країна йшла на послаблення з точки зору інтересів рекламодавців за рахунок інтересів усього суспільства. Це компроміс не на користь суспільству, а на користь небагатьох людей, які на цьому заробляють. Законотворча практика жодної з європейських країн не має такого прецеденту. Крім того, там уже давно жорсткі умови щодо реклами алкоголю й тютюну. Це не форс-мажор, який виник сьогодні, це не можна вимірювати інтересами прибутків тільки рекламодавців. Краще хай вишукують інші можливості для безпечного існування.

 

 

– Якщо говорити по суті, то будь-які дії, спрямовані на погіршення здоров’я нації, небезпечні в стратегічному плані. Попри економічну кризу рятувати галузь, яка фактично своєю діяльністю нищить майбутнє нації, не варто. Але я кажу про себе. Мабуть, у мене якісь інші моральні принципи. Я особисто не збираюся підтримувати такого роду мораторій, хоча держава фактично нічого не запропонувала за 17 років незалежності, окрім загальних декларацій щодо стимулювання здорового способу життя.

 

І тут я хочу вже до вас як до журналіста звернутися. Кожен журналіст має можливість у свій спосіб пропагувати здоровий спосіб життя. Рекламна галузь має дуже потужне лобі, рекламісти свої надприбутки спрямовують у тому числі й на перегляд закону, це ж не секрет. Щодо світових рецептів, то нині в Європі навіть обмежують фізичне право людини на споживання алкоголю й тютюну в публічних місцях. Але найбільший ефект усе це мало тоді, коли потужно почала працювати державна система рекламування здорового способу життя. Наприклад, до 70-х років в американців був головний бог – рахунок у банку, а нині – скільки ти кілометрів промандрував по світу. За декілька десятиліть сформувався геть інший менталітет. Тому в нас лише забороною нічого не зробиш.

 

 

Дмитро Табачник, фракція Партії регіонів, перший заступник голови комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти:

– Взагалі, на мою думку, це все одно, що у виробництві зброї шукати першопричину початку воєн. Це абсолютна підміна понять. Ширша проблема – пропаганда в Україні здорового способу життя, його стимулювання. Не треба боротися механістично. Скажімо, весь світ за прикладом Сполучених Штатів бореться з палінням. А сьогодні є майже десятилітня статистика, що це абсолютно нічого не дає. Так само я думаю, що крім розорення рекламістів і зменшення надходжень до місцевих бюджетів це нічого не дасть. Тому, я вважаю, що рішення комітету правильне. Я за нього голосуватиму.

 

 

– Я думаю, здесь есть несколько аспектов. К сожалению, сегодня СМИ управляемы различными структурами, начиная от государственных структур и до олигархических, которые хотят из СМИ извлечь прибыль, а это уже заставляет идти на все грехопадения. В том числе пропагандировать то, чего нельзя, просто нельзя априори. И, конечно же, лоббистские круги в Верховной Раде, в том числе в комитете по свободе слова и информации, выполняют заказы уже той стороны, которая платит. Поэтому то, что комитет вносит такой законопроект, – это аморальщина, прямое преступление перед обществом и его будущим. Пусть бы члены комитета, которые лоббируют такие процессы, посмотрели, что происходит сегодня в обществе – наркомания, алкоголизм – вся эта мракобесность, которая мешает человеку быть личностью, тогда они бы, наверное, не шли с такими предложениями. Это преступление перед человечеством, если хотите, и в данном случае перед Украиной.

 

Мы говорим, что здоровье нации – прежде всего. Конечно, я не буду голосовать. Даже более того, хотел бы вспомнить один советский лозунг, который висел в разных местах в Крыму, он абсолютно прост: «Здоровье каждого – богатство всех».

 

 

– Мабуть, найміцніше лобі саме з цих питань, про які ви говорите. Тому не треба дивуватися, що з’являються такі законопроекти. Вони з’являтимуться ще, і не лише з цих питань. Просто ці питання найбільш потужні, тому вони й з’явилися першими. Фракція Партії регіонів критично ставиться до такого роду законопроектів, ми вважаємо, що влада просто не може керувати країною – то хоч тут вводь мораторій, не вводь, але коли немає виробництва, немає валового продукту, від цього мало що зміниться. Від цього не зміниться ситуація в державі чи життя українців, бо це їх не стосується. Це стосується окремих людей, їхніх кишень, офшорних рахунків тощо. Тому фракція Партії регіонів дуже обережно ставиться до таких законопроектів. Ми будемо розглядати це питання на фракції. Взагалі-то ми голосуємо так, як вирішує фракція, але зауважу, щодо цього питання в нас дуже гарячі суперечки, кожна людина захищає свою думку. Коли ти захищаєш свою думку – це добре, і до цього з розумінням ставляться члени фракції, а коли ти захищаєш кишеню, от тут виходять гарячі суперечки.

 

 

– Мы договорились с Томенко, что внесем еще изменения о запрете рекламы не только спиртных напитков, но еще и пива, поскольку у нас воспитана нация пивных алкоголиков, и противно на это смотреть. По телевидению часто можно увидеть картину, что идет молодежь по улице и обязательно сосет из горла пиво. Знаете, я был десять лет мэром Бердянска, так на набережной, на проспекте, вешал перетяжки, на которых было написано, что приличные девушки пиво из горла не пьют или «Бросил бутылку – получишь по затылку». То есть к этому их приучили по телевидению. Я думаю, что никакой пользы государству от этой рекламы нет, получают прибыль только те, кто ставит эти ролики, или ставит эти щиты наружной рекламы. Поэтому я думаю, что это недопустимо, и предлагаю вам – давайте будем бороться, чтоб этого не допустить. Если начнется такая кампания, наша фракция однозначно это не поддержит, я вам это гарантирую. У нас трезвомыслящие люди, и вообще, непьющие. У нас вообще фракция хорошая.

 

 

– Я с этим законопроектом, к сожалению, не успел ознакомиться. Но если это сегодня направлено на сокращение людей, на сокращение каких-то компаний, то этого делать нельзя. То есть нужно делать все так, чтоб сохранить в том числе и те рабочие места, которые люди занимают в рекламе. То есть я за поддержание любого рабочего места. Я буду голосовать «за».

 

 

– Если мы собираемся бороться с этими явлениями лишь запретом наружной рекламой, это неправильно. На мой взгляд, это должна быть система. Но отказываться от борьбы с негативными явлениями, я думаю, не стоит. Обычно мы на фракции обсуждаем все вопросы, и по таким серьёзным законам принимаем общее решение. В данном случае если будет свободное голосование, я не голосовал бы. Нужно привлечь внимание к тому, что мы говорим о свободной и здоровой нации. Бороться с этим явлением надо. А лоббисты в Верховной Раде по тем или другим вопросам всегда были и будут. Потому что в парламенте есть политики, а есть другая категория людей, которые лоббируют те или иные интересы.

 

 

– Я так розумію, що це лобісти просто когось знайшли і зацікавили, можливо, і матеріально, щоби провести ці зміни. Йдеться про здоров’я нації, просто проаналізуйте, скільки в нас дітей народжується, скільки помирає людей. Досить заробляти на здоров’ї України. Я не буду за нього голосувати. Я вам відверто кажу, в нас і лідер не палить, не п’є, я ніколи не палив, в нашій сім’ї ніколи не палили. Я впевнений, що власники цих алкогольних і тютюнових компаній теж ведуть здоровий спосіб життя, наживаються на наших дітях, на молоді. Ми заблокуємо трибуни і порвемо всіх на шматки :).

 

 

 

– Я особисто і наша фракція загалом виступають проти. Адже навіть за умови кризи, яку сьогодні переживають ЗМІ (як і все суспільство), виходити за рахунок життя і здоров’я співгромадян – цинічно. І ми знаємо, що це не вихід. Якщо шукати якісь моделі підтримки ЗМІ, то їх слід шукати в преференціях для галузі – можливо, знизити податковий тиск, можливо, домовитися з «Укрпоштою», щоби вона не піднімала тарифи на послуги. Потрібні інші засоби, аніж повернення тютюну й алкоголю в рекламу. В першу чергу, річ у тім, що якраз ці структури і лобіюють запровадження мораторію на зміни.

 

 

– Я за цей законопроект. Я не палю й не п’ю вже дуже багато років, і якщо я в цьому переконаний, то мене реклама не звабить. А якщо людина п’є, вона пила і питиме, незважаючи, що їй там напишуть на зовнішніх носіях. Тим паче, що рекламують переважно коньяки й дорогу горілку, а не самогон і денатурат, а їх п’ють за милу душу. Знаєте, горбатого сира могила виправить. Люди розуміють, що під час кризи треба мати зарплатню не тільки тому, хто виробляє алкоголь, а й тому, хто його рекламує, в тому числі й вам – журналістам, працівниками радіо, телебачення, газет, журналів.

 

На сьогодні по Луганській області скорочення людей на кабельному телебаченні – вже відсотків 30-40. На державному також. Тримається ще ІРТА, але й вона зменшила заробітну плату вдвоє. Знаєте, алкоголь у місцевих телерадіомовників багато не займає, тому що всі ці алкогольні бренди хочуть, щоб їх бачили на всю Україну. Вони йдуть на головних центральних телеканалах. Але якщо буде погано центральним телеканалам, які дають свій продукт каналам місцевим, то й місцевим буде не краще. Якби було дуже сильне лобі рекламістів, хоч би один із них прийшов на комітет. Кожен розуміє, що всім треба якось помогти. А якщо не ми, хто тоді допоможе?