29 серпня 2008 року в приміщенні Національної опери у Києві відбулася урочиста церемонія нагородження лауреатів національної премії у галузі телебачення «Телетріумф-2008». Церемонію у прямому ефірі транслювала Національна телекомпанія України (відеозапис можна побачити на сайті INTV - частина 1 і частина 2).

 

– Такого роду премії можуть бути або державними, як це буває у тоталітарних суспільствах, або представляти всю індустрію. Наша телевізійна премія розвивається поступово. Спочатку її організовувала Академія українського телебачення, яка, по суті, припинила своє існування саме тому, що була створена під один із каналів. Потім ІТК, який теж всю індустрію не представляє. Тепер Національна рада, яка взагалі є державним органом, що теж не є найвдалішою формою існування такої премії. Її мали б присуджувати дійсно визнані фахівці, як це відбувається в європейських країнах. Має бути індивідуальне членство авторитетних у цій сфері людей, які вибирають найкращого з-поміж себе. Тоді ця премія буде справедливою. Ми поки що лише шукаємо шляхи, яким чином побудувати індустрію, суспільство і, відповідно, запровадити відзнаки, які існують у цьому суспільстві.  

 

Я думаю, що саме існування цієї премії є надзвичайно позитивним, незважаючи на всі суперечки навколо неї. Те, що завжди знаходяться люди, які готові її проводити, стимулює індустрію, стимулює молодих журналістів і телевізійників. Коли суспільство дозріє до того, щоби створити якусь асоціацію фахівців індустрії, без монопольного впливу одного каналу чи медіагрупи, коли буде повноцінне саморегулювання на ринку, тоді ця премія трансформується. Ми до цього йдемо. Той же ІТК – це вже великий крок до саморегулювання. Але він ще не повністю представляє інтереси всіх гравців на телевізійному ринку, щоби можна було говорити саме про європейського типу саморегулювання.  

 

 

– По-перше, я впевнений, що експерти – люди неупереджені. В Україні часто прийнято купувати нагороди за гроші. «Телетріумфу» це точно не стосується. Наша компанія стала переможцем, і ми не витратили на це ані копійки, не проводили для цього якихось додаткових зустрічей тощо.  

 

Я був на всіх «Телетріумфах», від найпершого. Премія, звичайно, змінюється. Щороку є свої особливості, починаючи від появи нових номінацій і закінчуючи фінальною частиною. Що варто внести в «Телетріумф» у майбутньому – це прозорість голосування експертів. Людина, яка проголосувала за ту чи іншу програму, не повинна боятися проголосити цю оцінку на широкий загал.  

 

 

– У мене досить жорстка позиція щодо «Телетріумфу». Я був і експертом, і учасником, і не розумію, в чому сенс премії в тому вигляді, в якому вона була цього року. По-перше, експерти не мають можливості на єдиному джерелі, звідки вони можуть брати матеріали (сайт Нацради), повністю переглянути матеріали. Я дуже щасливий з приводу того, що наш «Ген жорстокості» переміг, але якщо замислитися, хто його бачив? Він ішов в ефірі 9 місяців тому. А на сайті було викладено лише 5-хвилинний трейлер. Я навіть не можу сказати, що перемога означає, що фільм гідний, а поразка – що ми його не дотягли. Перемога має означати, що всі експерти подивилися і більшість сказали: «Класно!». А якщо вони подивилися трейлер, то це лише означає, що в нас хороший режисер монтажу і я можу йому подякувати. 

 

Я сам коли оцінював роботи, зіткнувся з тим, що не можу їх оцінити, бо робіт немає. Якщо ти бачив в ефірі – добре; якщо не бачив – то це абсолютно суб’єктивна оцінка з розряду «подобається – не подобається» автор, канал тощо. Я не знаю, в чому причина того, що не було визначено переможця у номінації «Регіональна програма» і «Художній фільм». Як справедливо написала «Детектор медіа», «таке враження, що експерти не бачили цього фільму». Звісно, вони його не бачили. Якщо на Новий рік у них були інші плани, то вони інтерівський фільм і не могли ніде побачити. Хіба що вони сильно хотіли і телефонували до Нацради й просили копію, але хто цим займатиметься? Хтось не ставив оцінки і мав рацію: як можна оцінювати, якщо ти не бачив роботи. 

 

Друга проблема: національна премія – найголовніша в країні, насправді є збіговиськом, капусником журналістів. А для глядачів цього конкурсу не існує, бо він пройшов на Першому національному з часткою 2%. Більшість людей, які виходили на сцену, ведучі не представляли. Хтось знає цього журналіста, хтось – ні. Це не «Оскар»: кажеш, що ти виграв «Телетріумф», і ніхто, крім журналістів, не знає, що це. У премії, яку ніхто не знає, був би сенс, якби переможець отримував, наприклад, грант на виробництво соціально значущого фільму, щоб автор не думав про рейтинги, а робив для людей. Або був би сенс, якби це було хороше шоу, концерт, який би йшов на одному з центральних каналів і давав високі рейтинги, а глядачі б знали, що є такий конкурс, є переможці...  

 

Немає критеріїв оцінки – це дуже велика проблема. Як може бути номінація, де разом стоять «Великі українці» і дубляж «Симпсонів»? Мені було дуже важко оцінювати. Я хотів голосувати безвідносно до того, де я працюю. Із самого початку я думав, що не подаватиму голос за «Великих українців», інакше звинуватять у тенденційності. Але коли я бачу, що порівнюються «Українці» і «Симпсони», я взагалі не розумію сенс такого голосування! Я був, наприклад, у журі літературного конкурсу «Коронація слова». Ми оцінювали кіносценарії і мали можливість їх усі перечитати. Потім була зустріч експертів та обговорення всіх робіт, що дуже важливо. Там ми зрозуміли, за якими критеріями оцінюємо, які є «за» і «проти». І всі знали, що це стовідсотково чесно та об’єктивно. 

 

Врешті-решт, не рівень національної премії, коли частина статуеток – зі старих запасів із написом «2004 рік». «Інтер» отримав дві статуетки 2004 року й одну 2008-го. Так само не рівень, коли ми отримуємо за фільм Андрія Цаплієнка «Правдива історія майора Вихря» диплом не номінанта, а переможця. Щось переплутали і нам дали диплом про те, що ми перемогли в номінації «Відроджена історія», хоча перемогли сюжети «1+1». Нам, звичайно, приємно, але це робить конкурс ще більш несерйозним. Якби не було приставки «національний», вимог було би менше. 

 

Наступного року, я думаю, ми й «Інтер» знову подаватимемо наші роботи. Тому що приємно перемагати, вболівати, приймати вітання і вітати друзів. У цьому сенсі майбутнє в «Телетріумфу» є. Чи є сенс у майбутньому? Дивлячись яку мету ставить Нацрада. Якщо мета – заохотити, зробити якість телепродукту вищою, то ця мета не працює. Бо заохочувати треба регіональні ЗМІ, які з року в рік отримують: «Ніхто не переміг у номінації», що надзвичайно несправедливо. Якщо ми тут у Києві можемо собі дозволити ставитися до «Телетріумфу» з гумором, то регіональні канали прикро розчаровані, що їх не оцінили. 

 

 

– Я вважаю, що індустріальна премія обов’язково має існувати. І те, що вона стала традиційною, добра ознака. Незважаючи ні на що, з року в рік премія відбувається і відзнаки отримують дійсно ті проекти, які на них заслуговують. 

 

Стосовно форм проведення завжди точитиметься дискусія. Це природний процес. Я вважаю це нормальним, оскільки попри все українська індустрія показує власну спроможність виробляти проекти пристойного рівня – такого, що відповідає розвитку ринку і тим економічним реаліям, на засадах яких працює телевізійний ринок. Звичайно, немає меж для вдосконалення форм проведення «Телетріумфу». Хто це має проводити, яким чином – це завжди предмет консенсусу. Якщо у суперечці досягати консенсусу, як це вдавалося до сьогоднішнього дня практично в більшості випадків (за деякими винятками), то все буде нормально.

 

 

– Я пришел на «Телетриумф», потому что мы были номинированы. Надеялся увидеть интересное действо. К сожалению, расстроен даже не тем, что нашу номинацию никак не отметили вообще (в номінації «Художній фільм», де було представлено фільм «Стар медіа» «Позаземний», переможця не визначено. – «ТК».), а больше убогостью, плохим вкусом и даже пошлостью того, как это мероприятие было организовано.

 

В начале церемонии нам прозрачно намекнули: садитесь, мол, во втором ряду, чтобы было недалеко подниматься на сцену. Нас настраивали на то, что мы получим премию. Но за несколько минут до вручения все было переиграно. Уже на выходе из зала я разговорился с Андреем Халпахчи, директором кинофестиваля «Молодость», который, как оказалось, должен был вручать премию за лучший художественный фильм. Оказалось, в последний момент ему сказали, что он будет вручать награду за лучшую документальную работу. Вот здесь все стало ясно...

 

Но мы не расстраивались. Получить гран-при Хьюстонского кинофестиваля – это круче всех «Телетриумфов» вместе взятых. Это, прежде всего, победа наших молодых ребят – Ольги Шульгиной, автора сценария, Юрия Голиченко, автора литературного текста, и, конечно, Сергея Крутина, режиссера-постановщика. Вчерашние студенты Института Карпенко-Карого «сделали» Америку. Значит, кино в Украине есть, и оно себя еще покажет. Но, к сожалению, это произойдет без премии «Телетриумф».

 

Меня интересует, кто такие эксперты? Назовите фамилии. Особенно интересуют эксперты в области телевизионного игрового кино.

 

А в целом, какая может быть премия, если в ней не участвовали три ведущих телеканала: Новый, ІСТV, СТБ? Все превратилось в «междусобойчик» «Интера» и «1+1»...

 

И все это произошло не без участия Нацсовета. До тех пор, пока эта премия будет числиться за Нацсоветом, до тех пор, пока он не перестанет давить и решать, кому давать награды, а кому не давать, за 5 минут до вручения, – в этом безобразии участвовать мы точно никогда не будем.

 

Нужно подумать о какой-то новой премии, потому что эта себя полностью дискредитировала. Наверное, ИТК, всему телевизионному сообществу необходимо что-то делать, потому что каждый год «Телетриумф» превращается в какой-то позор. Позор для нас и для страны.

 

 

– Майбутнє, звісно, є. Але в усьому світі премії проводяться індустрією. В Україні була премія, яка проводилася, умовно кажучи, індустрією – «Золота ера». Але на той момент вона, очевидно, була не на часі, бо досить швидко припинила існування. І тоді з’явився «Телетріумф».

 

До цього року «Телетріумфи» були більш-менш бажаними для багатьох, і до них було ставлення як до параду досягнень. Нині цього не було. Про причини на «Детектор медіа» вже йшлося: спершу індустрія була проти, потім з’явилися обставини, які декого змусили взяти участь, хтось просто не встиг застрибнути в останній вагон потяга і подати своїх номінантів... Тобто цей «Телетріумф», вживаючи термін для позначення музичного альбому, можна назвати «номерним» – це не щось принципово важливе, а лише щоб не пропустити рік. Він пройшов – і слава Богу. А щоб наступного року він знову став бажаним і для індустрії, і для Нацради, треба, щоб індустрія й Нацрада дивилися в одному напрямку, а не стояли один проти одного. Це основне, інакше індустрія додумається до власної премії.

 

 

– Важко коментувати конкретний «Телетріумф», бо це тепер премія Національної ради, і я б її більше не називала індустріальною премією. Загалом, вважаю, що потрібна загальнонаціональна індустріальна телевізійна премія, з незалежними експертами, із прозорим оцінюванням. Минулого року ІТК починав робити подібне – відеоперегляд і оцінювання робіт через сайт. Таким чином можна було визначити, яка кількість експертів переглянула конкретну роботу. Це могла перевірити, скажімо, незалежна аудиторська компанія.

 

Тобто «Телетріумфу» потрібне дотримання декількох принципів, а саме прозорості і незалежності оцінювання, професійності експертів і доступності премії для виробників продукту.

 

Прекрасна ідея «Детектор медіа» зробити номінацію, в якій оцінюють журналісти. Можливо, варто зробити також окрему номінацію, де оцінюватимуть експерти, які не виробляють продукт. Але переконана – експерти повинні бути не журналістами, не громадськими діячами, не державними службовцями, а саме виробниками продукту. Таким чином ми досягнемо визнання професійності цієї роботи. Адже те, подобається програма глядачам чи ні, ми бачимо завдяки системі рейтингів. Бракує саме професійної системи оцінки. Саме вона може підтягувати телепрограми до якісних стандартів.

 

 

– На мой взгляд, «Телетриумф» – это позорище. Мне просто стыдно, что в моей стране профессиональный конкурс проходит на таком уровне.

 

Организаторы «Телетриумфа» и сама премия безнадежно отстали от развития индустрии, которая сделала мощный шаг вперед. В частности, не выдерживает никакой критики перечень номинаций, где совершенно не представлены жанры, на которых, собственно, и держится художественное вещание, которое наряду с информационным является основой сетки любого телеканала. А именно: художественный фильм, фильм для телевидения, телесериал, теленовелла. Кроме того, есть еще режиссеры, операторы художественного фильма, сценаристы, актеры, актрисы. Во всем мире эти жанры и профессии представлены в индустриальных премиях.

 

Еще год назад я говорил, что необходимо создать телевизионную академию как общественную организацию, которая не будет связана с государственными структурами. В нее могли бы войти, с одной стороны, телевизионные каналы в лице ИТК, с другой – производители телевизионного контента в лице продакшн-компаний, которые в последнее время стали серьезными игроками, а государству в лице Национального совета достаточно было бы патроната. Естественно, это не означает, что такая форма организации не будет иметь проблем. К примеру, российская телеакадемия, которая присуждает премию «Тэффи», в последние два года фактически находится в кризисе. Но любой кризис является и этапом роста. Украина в этом плане в последние несколько лет топчется на месте. Если реформ не будет, то премия и дальше будет стагнировать, и профессиональное сообщество к ней утратит всяческий интерес.

 

 

– Звичайно, майбутнє в національної телевізійної премії має бути, якщо є майбутнє в українського телебачення. Але є одна умова: це має бути саме загальнонаціональна премія для визначення досягнень, тобто не буде монополії Нацради чи окремих каналів на премію.

 

По-перше, треба робити все для того, щоб у премії брали участь усі канали. Але слід уникати того, що з року в рік премії отримують одні й ті самі канали за ті самі продукти. Іноді буває навіть смішно: спочатку програма отримала премію в одній номінації, через рік – в іншій. Також ми знаємо, що кожен рік більшість премій отримував один канал. Це ознака того, що не все гаразд. Узагалі, на мою думку, «Телетріумф» мав би бути більше премією індустрії, аніж Нацради. Слід зробити все, щоб ситуація, яка склалася цього року, не повторилася наступного.

 

Другий момент – це питання з номінаціями. Хоча цього сезону намагалися вирішити цю проблему, вийшло, що, наприклад, у номінації «Спецпроект» зібрали зовсім несумісні речі. Або треба запровадити більш жорсткі критерії, або чіткіше підійти до визначення номінацій. Наприклад, «Новини». Кількість каналів не така вже й велика, й не так часто змінюються новини, щоб зробити щось надзвичайне, що здобувало б підтримку. Тоді не треба робити під це окрему номінацію. Нагорода має заохочувати досягнення, а не бути «за рознарядкою».

 

З іншого боку, в нас проявилася протилежна тенденція в номінації «Художній фільм (серіал)», в котрій ніхто не отримав премію. Хоча номінанти були дуже гідними – і «Позаземний», і «Зачароване кохання». Вони стали певним досягненням, свідченням тренду. А виходить, оскільки ніхто премію не отримав, ці тренди проігноровано. Звичайно, не можна порівнювати «Позаземного» із серіалом, хоча я не прихильник подрібнення чи збільшення номінацій. Тому над цим треба серйозно думати.

 

Але для того не треба відволікатися на інші речі. На цьогорічному «Телетріумфі» більше часу й сил пішло на те, щоби з’ясовувати, бути премії чи ні, бойкотувати її чи ні. Якщо в наступні роки цього вдасться уникнути, то буде час подумати над удосконаленням премії.