Сліпець казав: побачимо!
На відміну від попередників у дискусії не можу висловлюватися «за» чи «проти» якоїсь сторони конфлікту щодо 53-го рахунку: обидві вони, як на мене, висувають і сильні, і сумнівні аргументи. Поки не маємо юридичного аналізу, та й не всі важливі обставини відомі. Очевидно, спочатку треба встановити правові підстави рішень і оприлюднених намірів обох сторін, а вже потім обстоювати доцільність, корисність, логічність, справедливість та моральність способів витрачання чи повернення коштів.
Відкидаю звинувачення на адресу обох голів комітетів у кримінальних чи аморальних намірах. Вважаю авторів сумнівних звинувачень, як мінімум, безвідповідальними, і закликаю в публічних виступах триматися незаперечних фактів та відмовитися від натяків, пліток і т. п. Щоби краще зрозуміти, що ж відбувається, пропоную придивитися: чому і яким чином це робиться.
Без контексту дискусія – cировинна
Подивіться, як жваво протягом тижня активісти повідомили свою думку про конфлікт: голова і два члени комітету НМПУ, колишній член комітету і член ревізійної комісії КНМП швидко (й одностайно!) висловилися щодо одного з проявів глибинної кризи спілки. І жоден із них навесні не відгукнувся на публічну пропозицію «ТК» проаналізувати причини кризи. Жоден не запропонував пропозицій напередодні звітно-виборної конференції КНМП.
Цей контраст чудово ілюструє влучне спостереження Бориса Бахтєєва у статті «Сировинна журналістика»: «Типова практика української журналістики, зокрема телевізійної: що гучнішим, скандальнішим є факт, то важливішим він вважається. Наскільки він є реально значущим – то далеко не завжди є предметом цікавості».
У повній відповідності до принципів «журналістики фактів» дискутанти і зараз надають безліч фактів і уникають аналізу: не тільки останнього конфлікту, а й загальної кризи спілки. Її головна причина, на мій погляд –це поточна безконтрольність (почасти і безвідповідальність) осіб, яким довірено координувати роботу спілчан. Безконтрольність забезпечується закритістю роботи виборних органів, а безвідповідальність – відсутністю механізму зворотного зв’язку, реального впливу спілчан на виборні органи протягом каденції. Ця суттєва обставина надає дискусії контекст, без якого наведені факти виглядають не так і не тим, чим є насправді.
Суттєва частина контекстутакож залишиться за кадром, якщо не розглянути ще одну важливу обставину: стиль роботи комітету НМПУ. (Зазирнути до цього дійства вперше допоміг член ревізійної комісії, який записав виступи комітетчиків на диктофон.) З оприлюдненої розшифровки нарешті стало ясно, «як це робиться» і чому комітетчики так ретельно секретяться від спілчан, які їх обрали і яким вони теоретично підзвітні.
Нагадаю послідовність подій. Голова комітету НМПУ отримує публічну скаргу на можливо сумнівні фінансові рішення комітету КНМП. Він вимагає призупинити всі платежі і скликає засідання комітету. Тут добряче заплутані обставини надходження і витрачання коштів намагаються вирішити по-військовому: швидкість і тиск. Опоненти загрузли в протилежних доводах, суперечка пішла іншим колом, розмова поступово ставала схожою на допит – і людина, що звітувала, залишила присутніх на знак протесту: «мене тут не чують».
Ще раз нагадаю: не чіпаю суті суперечки, бо маю обмаль інформації. Розглядаю тільки методи вирішення конфлікту, незалежно від його змісту. Бо саме методи зумовлюють результат.
Поставимо запитання: чи могла ця зустріч завершитися позитивним рішенням? Очевидно, що не могла. Аргументи в публічній суперечці (яка передувала засіданню) виглядали малопереконливо: «юрист мені сказав», «бухгалтер не заперечує», «якщо подивитися Конституцію». Фінансові і юридичні нюанси не дали вивчити фахівцям, не отримали висновків та рекомендацій, їх не розглядала жодна з двох (КНМП та НМПУ) ревізійних комісій, опитування спілчан не провели. Отже, по факту комітет готувався не до пошуку компромісу, як запевняє дехто, а до лобового зіткнення. І, мабуть, кожна сторона вважала, що її лоб міцніший :).
Не вміють чи не хочуть готувати та проводити засідання?
Якщо голова чи заступники не вміють грамотно підготувати до розгляду і вирішення надзвичайно важливе (і вельми дражливе!) питання, то маємо визнати, що хлопці взялися за справу, яку робити не вміють, а навчитися не хочуть чи не можуть.
Якщо ж розгляд складного питання не хотіли готувати ретельно, то залишається припустити, що на попередньому порядку денному головним було інше питання, а 53-й рахунок став лише приводом. І тільки раптова втрата кворуму не дозволила провести якесь інше рішення. Про наявність таких намірів пізніше оголосили опоненти голови комітету. У будь-якому разі комітет продемонстрував організаційну неспроможність. Якщо таким координаторам дозволити і надалі втручатися в роботу регіональних організацій, лобові зіткнення будуть відтворюватися до дурної безкінечності. Незалежно від того, хто більше, а хто менше правий по суті спорів, від спілки залишаться лише руїни.
Цю обставину теж треба мати на увазі, щоби в дискусії факти виглядали такими, якими вони є насправді. Без вищенаведених обставин дискусія в «ТК» залишиться «сировинною»: якщо немає нитки для намиста, розсипані перлини-факти виглядають випадковою мішаниною.
Без контексту можна до гикавки обговорювати величезну кількість скандалів. І під запевнення, що «ми хотіли, як краще», під заклики зміцнити профспілку цю саму спілку запхати до моргу. Іншого шляху дискутанти поки що не залишають, бо навіть шукати діагноз хвороби (не кажучи про лікування) активісти, в тому числі п’ятеро доповідачів, не наважуються. Чи не тому, що вони самі є співтворцями і співучасниками цієї безконтрольності? Їм так зручно, вони не хочуть (може й не можуть) працювати в умовах прозорості і поточної підконтрольності, в дійсно демократичних умовах. А навіщо?
Не зупинятимуся зараз на тій очевидній обставині, що не всі наведені в «ТК» факти відповідають дійсності, а частина припущень нічим не обґрунтована. Ось один учасник обговорення висуває версію, що «гроші Герман» були троянським конем, який мав на меті руйнування спілки. Як на мене, версія цілком фантастична, бо наші політики в такі тонкі ігри грати ще не навчилися. Але припустімо, що це так. І що? Хіба гроші самі по собі можуть щось зруйнувати? Хіба руйнують спілку не конкретні вчинки конкретних осіб внаслідок їх конкретних особистих якостей?
Другий дискутант стверджує, що глобального конфлікту між НМПУ та КНМП немає, а проблема полягає в особистій позиції голови КНМП. Третій – що розкол фактично стався ще п’ять років тому, коли її і близько «тут не стояло». І ще з того часу хтось веде системну роботу, спрямовану проти об’єднання Київської незалежної медіа-профспілки із загальноукраїнською. Але «що штовхає лідерів КНМП на такі дії? Відповідь на це питання, навіть пропрацювавши з ними в комітеті кілька років, я знайти не можу».
Подякуємо автору за відвертість: очевидно, він є представником клієнтального суспільства, яке «вміє й хоче лише “читати й переказувати”, але не осмислювати» (Борис Бахтєєв). На жаль, більшість українців, очевидно, належать до цієї спільноти. І більшість журналістів також. І більшість комітетчиків, побоююся, теж такі. Як не так, то чому ж вони уникають дискусії, а будучи втягненими до неї, перетворюють ділову розмову на базарну суперечку, переводять тему з проблем спілки на особу опонента? Очевидно тому, що журналістика фактів, яку вони творять, відтворює і їх самих: спонукає мислити не категоріями, а персоналіями.
Проте, саме по собі це не страшно: навчитися осмислювати факти, бачити за особами категорії цілком можливо, якщо цього прагнути. Якщо ж людина твердо переконана, що вже вхопила Бога за бороду, що помилятися можуть лише її опоненти, але не вона, то тут перспективи невтішні. Досвід спілкування з такими особами показав: коли їм бракує аргументів, починаються хамство, образи, брудні натяки, а то й зовсім дурні вигадки. Спіймані на брехні, посміхаючись відповідають: сам дурень! Як ті підлітки з підворіття. На щастя, ці інфантильні особи складають меншість серед активістів. Але ж і одного паршивого ягняти досить, щоби всю отару занапастити...
Центр – регіон
Всі визнають, що центральним виявом організаційної кризи НМПУ стали давні суперечності з КНМП. Подібне явище існує в кожній національній організації усіх країн, бо воно має об’єктивний характер. (Про що я, зокрема, нагадував делегатам конференції КНМП ще 9 лютого. Жодної реакції: сторони настільки занурилися в міжособистісний конфлікт, що вже не здатні підняти голову і побачити контекст.)
Різницю між об’єктивним і суб’єктивним, між демократією й авторитаризмом багато активістів, схоже, у вишах «не проходили» або прогуляли. Подивіться програму-мінімум для НМПУ в «ТК» 1 квітня («Другого шансу не буде»). Цю «програму» не розглядала і не схвалювала жодна регіональна організація (не кажучи про з’їзд), але, як з’ясувалося пізніше, комітет взяв її до реалізації: про це свідчать рішення комітету від 17 травня. Досить зручно, хоч і не оригінально: сам ставлю собі завдання – сам їх реалізую. І сам собі звітую. Не дивлячись на різні там статути спілок.
Перші застереження проти намірів «менеджерів» пролунали ще в постах на ту публікацію. Відвідувач сайту під ніком Вася пояснив приреченість напряму на авторитаризацію НМПУ і зробив висновок: «Если действовать, как говорит Фельдман, то получится секта…. Вы будете много суетиться, и, в конце концов, оскандалитесь со своими друзьями и врагами».
Скандал маємо. І такий гучний конфлікт не міг не відбутися (раніше чи пізніше) за недемократичних стосунків між спілчанами. Зовсім неважко спрогнозувати наслідки подальших кроків комітету – адже такий шлях пройшла вже не одна і не дві організації (про що, здається, невідомо нашим героям). Ось зустріли проблему з КМНП. Щоби розібрати купу хмизу суперечок і запобігти пожежі, треба було як мінімум проаналізувати джерела, об’єктивні причини конфлікту.
Згадаймо, щоНаціональна спілка створювалася на цілком демократичних засадах: як конфедерація повноправних автономних регіональних організацій. Комітет НМПУ має відігравати роль інтелектуального центру. Заслужити право на координацію і представницькі функції члени комітету і його голова мають моральними, професійними і діловими якостями. Центр репрезентує інтереси регіонів у стосунках із національними та закордонними організаціями й установами, а також забезпечує регіональні організації послугами: інформаційними, інтелектуальними, організаційними, координаційними. У відповідь регіональні організації делегують частину своїх повноважень і утримують апарат та офіс. Надавайте послуги – отримаєте гроші.
Вищеназвана структура – типовий приклад демократичної організації: сторони укладають взаємовигідну угоду і співпрацюють на благо своє і суспільства. Але в нашій країні все ще панує не договірна, а патерналістська, пострадянська психологія. Вона має своє, широко відоме гасло: я начальник, ти дурень.
Відповідно до цих патерналістських уявлень, комітет НМПУ прагне не стільки працювати, як керувати. Не знаю, які послуги і кому протягом останніх місяців надавалися з боку комітету. Але грошей бракує: можливо, тому що більшість регіональних організацій були зліплені поспіхом, на коліні, існують лише на папері? Це тільки моє припущення, бо інформація – великий секрет, відомий лише обраним. Вони ж бо нагорі, начальники, отже ми...
Певний час комітет НМПУ виконував роль інкубатора для «виведення» нових регіональних організацій: їм потрібна спеціальна інформація, моральна підтримка, координація, канали зв’язку з державними органами, загальнонаціональними організаціями і т. п.
Але киянам нічого з переліченого не потрібно. КНМП вже доросла (хоч і важко хвора) організація, перед нею стоять складні завдання: захист трудових прав спілчан. Що запропонував комітет НМПУ, щоби посприяти виконанню цього завдання? Правову підтримку? Реальний механізм створення такої підтримки чи хоч би її концепцію? Кадри? Гроші? Союзників? Солідарність у національному масштабі? Нічого такого чути не доводилося.
Тож постало питання, яке не могло не постати: навіщо киянам утримувати офіс і апарат НМПУ, та ще й виконувати не завжди обґрунтовані вимоги начальників?
Єдиним, як на мене, доводом на користь підтримки НМПУ з боку КНМП могло бути сподівання, що новообраний комітет Національної спілки відновить внутрішню взаємодовіру і налагодить солідарність всередині організації. Це могло би помножити об’єднаний потенціал регіонів. Зробити це неможливо, якщо не продемонструвати свою відкритість до діалогу, запропонувати демократичні методи координації роботи, врахування специфіки конкретних організацій.
Такі кроки зробили би люди договірного мислення. Але у нас все пішло всупереч демократичним засадам від самого початку. Згадайте, яким чином було проведено з’їзд і обрано нового голову комітету («Кондукторе, натисни на гальма!»).
«Не туди рухаєтеся», – доводили досвідчені люди. Ті застереження могли почути комітетчики з договірним мисленням. Але не з патерналістським. Пішли вони тим же шляхом і далі. (Зрозуміло, що хотіли, як найкраще.) Створили дві закриті мережі інформування: одну – для членів комітету, другу – для всіх інших. Тобто, комітет за власної ініціативи розподілив спілчан на три категорії: перша – комітетчики, друга – учасники розсилки, третя – ті, хто про розсилку і не знав. Така щира «довіра» так і тягне другосортних та третьосортних колег «задрав штаны, бежать за комсомолом». Але чомусь не біжать, внески не платять…
Зазначу, до речі, що одною з ознак патерналізму є своєрідна куряча сліпота: люди не здатні бачити недемократичності, бо вони живуть всередині її. Наприклад, наявність розподілу спілчан на «сорти» не заважає одному з дискутантів в «ТК» заявити, що внаслідок скандалу «ми отримали ту публічність, якої так давно прагнули багато рядових членів КНМП». До речі, слово «рядових» автор вживає без лапок, тобто вважає нормальним розподіл спілчан на «овнів і козлищ»…
Ми, зрячі, мали би поспівчувати незрячим, допомогти їм адаптуватися до демократизації громадського життя, «перевести їх через майдан» на шлях до Європи. Але спробуйте-но запропонувати їм допомогу… Адже це вони, а не ми входять до складу комітету, отже, вони і є зрячими, а нас, відповідно, вважають незрячими чи то козлищами – і впевнено ведуть до піррової перемоги НМПУ над КНМП. Ну, полярні в нас соціальні характери – тому і вважаємо один одного сліпцем (див. «Соціальний характер медіа-профспілки – нордичний?»).
P.S. Як бачите, я знову вбив читабельність тексту, знявши власні імена: щоби відвести увагу читача від персоналій, а привернути до категорій. Адже не в особах проблема: якщо в колоді тільки одна масть, зверху все одно буде трефа...
Далі буде
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Коментарі
12
А. Лаврик
5939 дн. тому
Покращити стиль та принципи роботи, це, звісно, добре. Але тут не видно конкретики. До того ж, ніж перейматися вигаданим комплексом "профспілкової другосортності" і скаржитись на те, що на засідання комітету не пускають, чи не краще було б спробувати взяти "бразди правлєнія" у власні руки і повести профспілку у світле майбутнє? Як раз конференція КНМП на носі... А, забув: у вас же немає морального зобов"язання.
Тертичний
5940 дн. тому
Пане Булгак, я вважаю, що очікування людини мають грунтуватися не тільки на бажаннях, а й на реаліях життя. По-перше, я нікому ніколи не обіцяв «стати до конкретної роботи»: не маю такого морального зобов’язання. Але, припустімо я (чи будь-хто із спілчан) захотів би «втілювати те, про що так багато писав». То як Ви це собі уявляєте? Нас же не пускають бути навіть просто присутнім на засіданні комітетів. По-третє, щоби будь-що робити, треба узгодити план спільних дій. Та програма-мінімум, яку втілює комітет НМПУ, цілком самогубна, і я до неї ніколи ні за які гроші не приєднаюся. Програми КНМП я не чув і не бачив. Мої численні пропозиції (заслав до розсилку НМПУ – почитайте) відповіді не отримали. То, з ким конкретно і як конкретно можна узгодити плани роботи? На мої публічні пропозиції голови спілок чи їхні заступники просто не відповідають – хіба Ви цього не читали? То ж, про яку мою (чи ще чиюсь) участь у практичній роботі може бути мова? Надайте, будь ласка, відповіді на ці запитання, перш, ніж пропонувати мені, чи будь-кому «стати до конкретної роботи». Тепер розумієте, чому я наполягаю на розгляді питання про стиль і методи роботи виборних органів? А Ви мені: ставайте до роботи... Це не аргумент, як бачите.
Павло Булгак
5940 дн. тому
Я чекаю одного, з цієї дискусії яку ви ведете продукуючи безліч статей - що ви прийдете в керівні органи профспілки і станете до конкретної роботи по втіленню того про, що ви так багато говорили, ось і все пане Тертичний. Я буду цьому чесно радий. Ось і все що я хочу від вашої персони - конкретний дій на благо профспілки, її реформування про яке ви так говорите, це ж чудова можливість втілити у життя написане - прийти самому й реформувати із середини маючи на це повноваження. Нажаль я не голова КНМП чи НМПУ, і навіть не член комітету, я всього навсього членревкому і все що міг зробити зробив у ситуації що склалося. І буду підтримувати будь-який констурктив в плані розвитку профспілки на даному етапі це 4 складові.
1 - Проведення зїзду й оновлення керівництва КНМП починаючи з голови організації.
2 - Негайне і юридично доконане обєднання КНМП і НМПУ
3 - Ревізія членства КНМП, прийняття положення про ревком, вирішення ситуації з грошима зїздом, потім реальн робота із захисту прав колег, і намірів Верховної ради узаконити дуже поганий для всіх нас трудовий кодекс.
4 - публічність, в першу чергу через сайт і розсилки
Тертичний
5940 дн. тому
Пане Булгак, в цих постах з предмету розмови на особу спочатку повертав той, хто підписався «А.Лаврик». Але ось і Ви пішли тим же шляхом: від розмови про справу, про предмет дискусії – на особу опонента. Виходить, я був правий в вищеопублікованому коментарі?. Втім, можу поспілкуватися і в цьому плані: у мене досить і фактів, і аргументів. Але іншим разом (можна в розсилці для «другосортних»?). Це вже інша тема, а вона відволікає увагу від головної: принципи, стиль і методи роботи виборних органів КНМП і НМПУ. Із цього питання Ви вже всі аргументи висловили?
Павло Булгак
5940 дн. тому
Пане Тертичний, докори йдуть не до вашої особи. А до позиції яку ви займаєте, позиція ця така - ви всі сліпці я один мудрець, але такий мудрець який не бере на себе відповідальності, який дає поради на всі випадки життя іншим людям, а сам ними не користується.
Коли я починав займатися громадською діяльністю ще в універі, у нас була одна популярна і досі для всіх нас профспілчан теза навіть дві = критикуєш - пропонуй, це перша, говориш що хтось працює погано зроби краще. До цього я вашу особу і закликаю на повному серйозі, ствайте до справи, вливайтеся в ревком чи комітет і змінюйте ситуацію із середини користуючись як документом для дій все що ви написали й рекомендували.
Тертичний
5940 дн. тому
Пане Булгак, ще раз уважно почитав Ваш виступ. Ще раз побачив заклики до... Не побачив рішень ревкому: де цей документ можна почитати? Аналізу кризи чи пропозицій, як лікувати хворобу, теж не побачив (сліпець?). В свою чергу, Вам переадресовую Ваше зауваження: Ви, мабуть, неуважно читали мої виступи в "ТК" - в кожному з них є і пропозиції, і їх обгрунтування. Спробуйте, як я ось, перечитати без емоційного упередження: можливо, побачите. У стислому, згорнутому вигляді ці пропозиції я ще раз надав 4.06.2008. Можете кликнути прямо на цій сторінці: "До реанімації чи до моргу: обирайте самі". Зрозуміло, що далеко не всі аспекти і деталі можна викласти в "ТК". Але це не означає, що я їх не маю. Пропонував надати активу під час особистої зустрічі, яку запропонував ще на початку березня. Ніхто не відгукнувся. То ж, залишається листуватися... Щоби аналізувати процеси в спілці, зовсім не обовязково входити до якихось органів. Якщо я знаю, що і яким чином треба би було робити цим органам, то можу обгрунтувати свої пропозиції і їм запропонувати - що й роблю. У відповідь - докори на адресу моєї особи (а не мої аргументи), або й лайка (див перші пости і на цю публікацію). То ж, залишається чекати, "доки решта делегатів прозріє".
Тертичний
5940 дн. тому
Пане Булгак, ще раз уважно почитав Ваш виступ. Ще раз побачив заклики до... Не побачив рішень ревкому: де цей документ можна почитати? Аналізу кризи чи пропозицій, як лікувати хворобу, теж не побачив (сліпець?). В свою чергу, Вам переадресовую Ваше зауваження: Ви, мабуть, неуважно читали мої виступи в "ТК" - в кожному з них є і пропозиції, і їх обгрунтування. Спробуйте, як я ось, перечитати без емоційного упередження: можливо, побачите. У стислому, згорнутому вигляді ці пропозиції я ще раз надав 4.06.2008. Можете кликнути прямо на цій сторінці: "До реанімації чи до моргу: обирайте самі". Зрозуміло, що далеко не всі аспекти і деталі можна викласти в "ТК". Але це не означає, що я їх не маю. Пропонував надати активу під час особистої зустрічі, яку запропонував ще на початку березня. Ніхто не відгукнувся. То ж, залишається листуватися... Щоби аналізувати процеси в спілці, зовсім не обовязково входити до якихось органів. Якщо я знаю, що і яким чином треба би було робити цим органам, то можу обгрунтувати свої пропозиції і їм запропонувати - що й роблю. У відповідь - докори на адресу моєї особи (а не мої аргументи), або й лайка (див перші пости і на цю публікацію). То ж, залишається чекати, "доки решта делегатів прозріє".
Павло Булгак
5940 дн. тому
І не перекручуйте мої слова, під рядовими профспілчанами я мав на увазі тих які не приймають участі в керівних орагнах профспілки. Інкаше кажучи, ви шановний знову багато говорите, знову багато перекручуєте і моралізуєте, багато маніпулюєте, і з вашої статті конретики 0, ваших пропозицій - 0, на практиці вашого бажання займатися профспілкою - 0. Одна огульна критика - так, тут ви майстер, це всі зрозуміли. Із 100 ваших суджень пару мають користь, я з цим згоден. Але все інше вибачте графоманство.
Павло Булгак
5940 дн. тому
Пане Тертичний ви неуважно читалу мою статтю очевидно, як раз ми у Ревкомі КНМП пропонували на початку план недопущення кризи і я в кінці особисто пропонував рецепт виходу з неї. Ви у своїй статті багато чого сказали про все що писали написали, але за вашою логікою так само не запропонували ніякої конкретики. Де вона? Я її не бачу? Хтось бачить? Я ні? Якщо я не правий сконкретизуйте до трьох-чьотирьох речень що ж ви пропонуєте для виходу з кризи? І чому ви такий супер-пупер активний діяч не наважилися висунутись хоча б на одну з керівних посад? Умовляти вас це зробити ніхто не буде, бо то спрва абсолютно добровільна а ви не месія.
otar
5940 дн. тому
Та не читайте, як не подобається)))
Господи Исусе
5940 дн. тому
Ребята ну достали уже своей профспилкой - все остальные работают... А эти придумали себе псевдопрофессию. Добивайтесь своей правоты профессионализмом. Блин клоуны реально. ТЕЛЕКРИТИКА НЕ СТАВЬ ЭТИХ УР.... бездельников, НУ РЕАЛЬНО УЖЕ СТРЕМАЕШСЯ ЧИТАТЬ ТЕРТЫЧНЫХ И ПРОЧИХ.
А. Лаврик
5940 дн. тому
...під час чергових дебатів (більше схожих на базарне збіговисько) на останній конференції НМПУ один рядовий профспілчанин щось голосно доводив президії, розмахуючи руками. "Дивись, який активний дядечко, - вказуючи на нього сказав інший рядовий профспілчанин, відомий письменник і журналіст. - Треба його у комітет, або навіть головою обирати". Але пан Тертичний сам нікуди не висувався, чекаючи, доки решта делегатів прозріє. Та решта, що думає персоналіями, а не категоріями, так і не побачила сигналів пана Олександра.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
