Громадські організації «Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» пропонують механізм скарг на неякісні журналістські матеріали, які порушують законодавство та професійні стандарти. На сайтах організацій розміщено спеціальну форму для подання публічної скарги. Поскаржитися може кожен, анонімні скарги не розглядаються. Цей механізм слугує для оперативного консультування щодо порушень у ЗМІ. У разі якщо подані матеріали свідчать про наявність складної ситуації, організації передають скарги до розгляду в Комісію журналістської етики та Незалежну медійну раду.

Висновок №160 щодо матеріалу онлайн-видання «Фокус» під заголовком «Заморозити війну. Що про це думають на окупованих територіях України».

 І. Дані щодо скарги та оскарженого матеріалу

1. 7 червня 2022 року до Ініціативи «Медіачек» надійшла скарга від громадянина на цей матеріал. Скаржник вважає, що матеріал містить зневажливі висловлювання щодо громадян України, які залишилися під російською окупацією.

2. Оскаржений матеріал був опублікований на сайті 6 червня 2022 року в рубриках «Україна», «російсько-українська війна» та «війна за Україну очима очевидців», авторкою вказано Тетяну Катриченко. Матеріал містить на початку ілюстративне фото з майдану Незалежності, а далі фото заповненого людьми вокзального перону та фото руйнувань на Донбасі, в кінці – фото голови Миколаївської обласної державної адміністрації Віталія Кіма в супроводі генерала Дмитра Марченка.

3. Матеріал присвячено ситуації на окупованих росіянами українських територіях у контексті можливого заморожування російсько-української війни.

ІІ. Стандарти журналістської етики, які регулюють цю сферу суспільних відносин

Кодекс етики українського журналіста (в ред. 2013 року):

• «Ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Вказувати на відповідні ознаки особи (групи людей) слід лише у випадках, коли ця інформація є неодмінною складовою матеріалу. Необхідно утримуватися від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, уникати вживання образливих висловів, ненормативної лексики» (п. 15).

ІІІ. Оцінка розглядуваного матеріалу

1. Ініціатива не схильна вимагати, щоб редакції цензурували в матеріалах коментарі їхніх героїв, але водночас такі коментарі не мають бути дискримінаційними щодо якихось категорій людей.

2. Скаржник вказує на такі цитати зі статті видання «Фокус»:

• «Люди на Донбасі такі, що окупацію вісім років не помічають, – каже Олена. – Уявіть собі: чи живе якась бабуся – пенсію отримує, чи сім'я – батько та мати на заводі працюють. Що з них візьмеш – світу вони не об'їздили, забрати в них нічого? Та їм усе одно, в якій країні жити, нічого для них не змінюється, нічого не втрачають і нічого не знаходять. Так окупація повз них проходить. Відчули її ті, в кого було що забрати – бізнес, квартири, машини. Але говорити там про це не можна. Ось так багато хто змирився, звикли».
• «Тепер у Донецьку та Макіївці живуть ті, кому все одно, як батьківщину називати, головне, щоб гроші платили. Але які це гроші – копійки. Бідних там багато…» 
• «Олена Миколаївна наполягає: якби Україна припинила раніше виплачувати соціальні виплати, "все б там давно було б інакше». 

3. Ці цитати не належать журналісту, а є думками Олени Миколаївни, колишньої жительки Харцизька, яка через російську агресію мусила переселитися на вільну територію – до Краматорська. Водночас далі в матеріалі наводяться слова мешканки Каховки (зараз окупована) Світлани про каховчан: «Не думаю, що більшість готова погодитися на це" (залишитися під російською владою). Хоча далі також наводяться її слова, що на окупованих територіях є й люди, яким «все одно» і яким може «задурити голову» російська пропаганда. А також що «…Херсонщина не дуже проукраїнська, вона пасивна», що деякі люди втрачають надію і є питання до комунікації української влади в бік громадян під окупацією, до поведінки місцевої влади.

Ці висловлювання колишньої і теперішньої мешканок окупованих територій є їхніми суб’єктивними узагальненнями. Коректність таких узагальнень важко оцінити з огляду на те, що провести соціологічні опитування на окупованих територіях зараз неможливо. Практика показує, що на окупованих територіях є люди як із проукраїнськими, так і з проросійськими настроями, але їхнє відсоткове співвідношення в різних регіонах може бути різним, і його важко визначити. Проте Ініціатива «Медіачек» свідома того, що узагальнювальні висловлювання, подібні до наведених у цьому матеріалі, можуть бути неприємними для проукраїнських громадян, які живуть під російською окупацією.

Ініціатива вважає, що редакція та авторка матеріалу мали б чітко артикулювати, що ці узагальнення є суб’єктивною думкою, висловленою нефахівцями, хоч і місцевими жителями, і що настрої на окупованих територіях можуть бути різними, а також що там є чимало проукраїнських громадян. Але водночас зазначити, що подати чітку картинку відповідних настроїв зараз неможливо, зважаючи на перешкоди для соцопитувань, спричинені окупаційним режимом.

Разом з тим «Медіачек» не бачить у цьому матеріалі порушення пункту 15 Кодексу етики.

Ініціатива «Медіачек» вважає, що редакція видання «Фокус» у матеріалі під заголовком «Заморозити війну. Що про це думають на окупованих територіях України» не порушила пункту 15 Кодексу етики українського журналіста, але рекомендує редакціям медіа в матеріалах про окуповані території України згадувати про брак достатньої інформації про настрої громадян, які там залишилися, а цитовані узагальнення окремих місцевих жителів називати суб’єктивними.  

13 лютого 2023 року