Білоруський журналіст-фрілансер Сергій Кузнєцов пише про події у країнах Східної Європи для західних видань. Зараз він співпрацює з POLITICO, раніше писав у Obserwator Finansowy та bne Intellinews та в інші видання. Нещодавно він був змушений виїхати з Білорусі в одну з європейських країн. Для ютуб-каналу Дедлайн він розповів про умови роботи ЗМІ у Білорусі, про головні медіа країни та про вплив російської пропаганди. На «Детекторі медіа» ексклюзивно виходить текстова версія цієї розмови.

Сергію, про що ти зазвичай пишеш?

Я висвітлюю події у Східній Європі, переважно пишу про Білорусь та Україну, про Балтійські країни, іноді про Росію. Інтерес редакцій зазвичай зосереджувався на Україні та на конфлікті з Росією.

А Білорусь останні двадцять років переважно перебувала поза увагою західних медіа. Ситуація авторитарної держави не передбачає різких рухів, змін. У ситуації, коли уся політична опозиція була задавлена, не доводилося очікувати різких змін. Минулого року – під час виборів і після них – відбувся сплеск інтересу до Білорусі, якщо говорити про західні редакції. Я висвітлював ці вибори для POLITICO Europe.

Але Білорусь, звісно, на моєму особистому порядку денному щодня, бо я там народився та досі маю білоруський паспорт.

Звідки білоруси дізнаються новини?

Білоруський медійний простір маленький. Усі телеканали та радіостанції належать державі або контролюються нею. Навіть розважальні радіостанції у Мінську не ризикують давати новини, які б дратували владу. Водночас довіра до державних медіа впала, десь на початку 2020 року аудиторія перейшла до недержавних видань, які переважно працюють онлайн.

Я чув про такі видання як «Білоруський Партизан», «Наша Ніва», Tut.by...

Tut.by, безумовно, входить в десятку найпопулярніших. Є цілий пласт таких медіа, наприклад, білоруська служба «Радіо Свобода», «Бєлсат», «Єврорадіо».

Зростання аудиторії незалежних медіа на початку 2020 року прискорила хвиля епідемії коронавірусу. Була недовіра до того, що казали про коронавірус державні медіа, недовіра до офіційних даних, що призвело до недовіри до державної інформації загалом.

А під час президентських виборів у 2020 році та після них відбувся вибух популярності соціальних медіа, зокрема, Telegram-каналів.

Тобто є «два сорти» білоруських журналістів: незалежні та ті, хто працює на державу?

Є навіть «три сорти» журналістів у Білорусі. Третій сорт стоїть осторонь, це журналісти іноземних видань. В більшості, це місцеві, які працюють на іноземні ЗМІ, зокрема, це моя історія.

Але у минулому році білоруське МЗС перестало видавати акредитації усім журналістам західних видань. (У Білорусі, на відміну від України, досі діє обов’язкова акредитація для журналістів іноземних видань, — ДМ.) Це призвело до того, що іноземні журналісти не могли легально отримати візи та потрапити до країни. Але якщо ти не іноземець, а білорус, але пишеш для іноземних видань, тебе можуть оштрафувати за роботу без акредитації. Єдине виключення, що зробило білоруське МЗС – російські журналісти. Вони отримали акредитації. Не знаю, постійні чи тимчасові. Але вони працюють у Білорусі.

Що стосується перших двох груп, про які ти згадав, то одні — це незалежні журналісти, а інші — пропагандисти. Специфіка їхньої роботи зрозуміла, виходячи з логики авторитарних режимів.

Державні медіа мають преференції: доступ до заходів, на які не запрошують незалежні медіа, коментарі від чиновників у ситуаціях, коли чиновники не спілкуються з незалежними журналістами.

Після виборів під час активних протестів почалися проблеми в усіх журналістів. Йдеться про немотивовані затримання та побиття, перешкоджання роботі журналістів. Сотням білоруським журналістів виписали штрафи. Дев’ятеро проходять за кримінальними статтями, кілька з них під арештом.

Ситуація дивна. Стріми розцінюються владою та правоохоронцями, як підбурювання до безладів. (Вже після цієї розмови дві журналістки «Бєлсату» були засуджені на два роки колонії саме за стріми, — ДМ.)

Чи важливо, зареєстроване медіа офіційно чи ні, чи рятує офіційна реєстрація?

Реєстрація зараз не є обов’язковою для онлайн-медіа, але журналіст, який представляє зареєстрований засіб масової інформації, раніше мав право працювати на усіх масових акціях протесту, мітингах, демонстраціях, і його не повинні були затримувати чи бити білоруські силові структури. Інші не мали такого захисту.

Але тепер це не має значення, бо журналістів однаково били та затримували, були вони з посвідченями та жилетами «Преса» чи ні. Під час виборів та у наступні місяцямі виявилося, що усі журналісти у однаково поганих умовах. Реєстрація медіа не захищає від репресій.

Була унікальна ситуація, коли співробітники державних медіа відмовилися брехати по телебаченню. Що було після цього?

Лукашенко запросив велику кількість представників російського телеканалу Russia Today замість журналістів, які звільнилися. Значна частина росіян, що прийшли на заміну білорусам, є технічним персоналом. Це не ведучі, не автори сюжетів.

Я бачив інформацію, що хтось виїхав із Білорусі та почав працювати на російському телебаченні. У Білорусі, на відміну від України, дуже невеликий телеринок. Людям, які йдуть з телебачення на знак протесту, за політичними поглядами, важко знайти роботу за фахом у Білорусі.

В Україні найбільші телеканали контролюються олігархами, частина медіа грантові. Чи є у Білорусі такі явища, як олігархічні або грантові медіа?

У Білорусі немає олігархічних медіа, авторитарна система їх не потребує. Це в Україні є багато полюсів, сили, які борються між собою, балансують. В Білорусі один полюс влади, він контролює телебаченні я радіо. Що стосується онлайн-медіа, то тут є грантові медіа, що схоже на Україну. Дійсно, є видання, які доволі прозоро працюють із грантовою підтримкою. Список донорів стандартний — це західні фонди. Можливо, увага донорів до Білорусі не така велика, як до України, особливо після Майдану. Але після виборів та наступних подій, які багато хто називає пробудженням білоруського громадянського суспільства, грантові потоки збільшаться. Але я не думаю, що білоруська влада дозволить суттєве фінансування медіа зі сторони донорів.

Довольно популярною є практика, коли медіа та громадські організації зареєстровані у сусідній державі, але працює із білоруською аудиторією. Багато білоруських організацій зареєстровані у Варшаві, Вільнюсі або Києві. Люди знаходять способи отримувати фінансування.

У Білорусі дві державні мови: білоруська та російська. Наскільки поширені білоруськомовні медіа, чи є медіа іншими мовами?

Ситуація драматично відрізняється від української. У Білорусі на побутовому рівні споживачі розмовляють російською. Існує ряд медіа, які завжди виходили білоруською, їх небагато, в них є своя аудиторія.

Мова державних медіа у Білорусі – це щось середнє. Тобто, ми можемо бачити по телебаченню новини білоруською мовою, а розважальні програми будуть російською. Це така данина білоруській мові на офіційному рівні.

Які медійні організації відомі в Білорусі?

У Білорусі є Білоруська асоціація журналістів, яка скорочено зветься БАЖ. Це аналог профспілки – формально – для усіх журналістів. Але туди входять незалежні журналісти.

Є провладна Спілка журналістів, до якої незалежні журналісти не входять зі зрозумілих причин.

Є Білоруський прес-клуб, який займається освітніми проєктами для журналістів. Але декілька місяців тому усе керівництво пресклубу було затримано, воно зараз знаходиться під вартою. Йдеться про ніби фінансові правопорушення, але усі адвокати та родичі дали підписку про нерозголос.

Яким є ставлення до України в білоруських медіа?

Підхід незалежних медіа до висвітлювань українських подій достатньо дипломатичний, Донбас та Крим – українські. Що стосується державних ЗМІ, то вони завжди орієнтуються на Лукашенка. Коли він каже, що Зеленський — зрадник, то й державні медіа це ретранслюють з «творчим підходом».

Ми трохи зачепили аспект впливу Росії. Команда Russia Today замінила частину співробітників державного білоруського телебачення. Наскільки відчутний вплив російського контенту та пропаганди в білоруських медіа?

При усій проросійській позицій, Лукашенко знаменитий своїми конфліктами з російським керівництвом через ціни на енергоносії та газ. Тому склалася ситуація, коли Лукашенко, розуміючи, що Москва використовуватиме російське телебачення задля інформаційних війн, прийняв рішення, що найбільші російські телеканали транслюватимуть розважальний контент, а новини будуть білоруські.

Якими можуть бути варіанти розвитку подій в Білорусі?

Цей рік буде важким для білоруських незалежних ЗМІ. Якщо протести відновляться, то реакцією влади буде не тільки спроба подавити протести, але й намагатися знову давити на медіа. Можуть відновитися жорсткі репресії проти незалежних журналістів, а до журналістів, які захочуть відновити стріми, буде підвищена увага влади та силовиків.