Висновки американських експертів виявились цілком передбачуваними, але тим не менше наштовхують на певні висновки. З самого початку історія із залученням іноземних “легіонерів” до розслідування найрезонанснішої справи про зникнення та імовірне вбивство Георгія Гонгадзе розцінювалась багатьма аналітиками та журналістами як піарівська акція “Трудової України”. Тому більшість вітчизняних журналістів, що зібрались на телеміст, перш за все цікавило те, яким чином “трудовики” виберуться із своєрідного “глухого кута”, в який вони (як здавалось) загнали себе обіцянками назвати чи то імена замовників злочину, чи то високих посадовців, причетних до зникнення журналіста. Адже якихось нових фактів агенти “Кроллу” у своєму 50-сторінковому звіті практично не навели. В чому ніхто і не сумнівався адже с самого початку було важко сподіватися на те, що для заокеанських фахівців буде створено режим найбільшого сприяння з боку українських правоохоронних структур. Цього й не сталося, що підтвердив у заключному слові лідер “Трудової України” Сергій Тигіпко. Мабуть тому у звіті сумлінно зібрані загальновідомі факти та факти, які, що називається, знаходились у “відкритому доступі”. Крім цього, наведено ряд припущень, що стали наслідком численних , як висловився виконавчий директор “Кролл” Майкл Черкаськи, “інтервю” з деякими учасниками подій, у тому числі з Президентом України. Головний висновок експертів “Кролла” стосувався, перш за все, питання про причетність президента до зникнення Гонгадзе. Саме таким, за словами Черкаськи, і було головне завдання, отримане від “Трудової України”, а зовсім, як виявляється, не пошук замовників та виконавців вбивства Георгія Гонгадзе(!). Поставивши під сумнів автентичність самих записів майора Мельниченка, метою яких було довести звязок Кучми зі смертю Гонгадзе, агенція стверджує, що “немає жодних переконливих підстав вважати , що Президент Кучма “замовив” вбивство журналіста Гонгадзе, чи взагалі будь-яким чином був до нього причетним.”

Цей висновок було зроблено на підставі аудіотестування кабінету президента України та подальшої експертизи аудіоекспертами. Наслідком експертизи стали висновки:

- про “можливість монтажу матеріалу, при цьому місця монтажу виявити важко”. - про наявність у кабінеті Президента України значних високочастотних перешкод, яких немає в записах Мельниченка. - про те, що “вкрай неправдоподібно, щоб записуючий пристрій, схований під диваном, не був би виявлений за такий тривалий період часу”. Крім того, розмова з самим Президентом, який стверджував, що попри те , що голос на плівках належить йому, нічого поганого про Гонгадзе він не говорив, теж переконала працівників “Кролл”. Так, зрештою, прозвучали слова, заради яких задумувалась і реалізовувалась вся ця недешева акція. Надмірно емоційна реакція деяких присутніх журналістів на ці слова свідчила або про їх наївну романтичність, або про надто прямолінійне сприйняття поняття “піар”. Як писав колись письменник Юрій Андрухович, “слід безконечно довго реготатися” з тих наших колег, які мали надію почути імена високопоставлених злочинців. Але так само невірно буде, на нашу думку, констатувати провал власне PR-проекту “Трудової України”. Насправді, мета, поставлена аналітиками “ТУ”, була реалізована на всі 100 %, враховуючи всі складності, з якими їм довелось зіткнутися.

По-перше, була озвучена версія про повну непричетність президента Кучми до справи Гонгадзе, “освячена” авторитетом американських експертів, яких, судячи з їх неадекватної реакції на більшість запитань українських журналістів, можна припустити, просто використали “втемну”.

По-друге, акція привернула увагу переважної більшості ЗМІ, які, незалежно від власної точки зору на справу Гонгадзе, були змушені, підкоряючись інформаційним законам, розмістити згадки про партію “Трудова Україна” та її лідерів, і багато хто з читачів та глядачів, не виключено, що й вперше, дізнався про їх існування.

По-третє, мабуть вперше у відкритий доступ у інтернеті були винесені подробиці інтимного життя Георгія Гонгадзе, що очевидно має “занизити” образ зниклого журналіста, як певного “символа” політичної опозиції. Досі, працівники українських мас- медіа проявляли у цьому питанні невластиву загалом для “акул пера” делікатність. Оприлюднення фактів такого роду може опосередковано свідчити про те, що акція проводилась за аналітичної підтримки московських політтехнологів, для яких властивий такий прагматичний (щоб не вживати слово - цинічний) підхід.

Таким чином, ми стали свідками скромного торжества сучасних політичних технологій. І технічних, мабуть, теж, бо організація подібного телемоста з Нью-Йорком та Брюсселем – справа зовсім не проста, і не дешева. Але його організатори із такими затратами, очевидно, не рахуються. Хоча продовжувати співпрацю з американським агентством не планують. “Кролл” зробив свою справу. “Кролл” може йти…