«Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» запустили механізм скарг на неякісні журналістські матеріали, які порушують законодавство та професійні стандарти. На сайтах «Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» розміщено спеціальну форму для подання публічної скарги. Поскаржитися може кожен користувач, анонімні скарги не розглядаються. Цей механізм слугуватиме для оперативного консультування щодо порушень у ЗМІ. У випадку, якщо подані матеріали свідчать про наявність складної ситуації, організації передають скарги до розгляду в Комісію журналістської етики (КЖЕ) та Незалежну медійну раду (НМР).

Висновок № 82

щодо матеріалу інтернет-видання «Антикор» під заголовком «Битва за АРМА:

Вадим Столар и Игорь Коломойский намерены побороться за АРМА»

І. Дані щодо скарги та оскаржуваного матеріалу

1. 12 серпня 2020 року до Ініціативи «МедіаЧек» надійшла скарга від громадянки на цей матеріал.  Скаржниця вбачає в ньому поширення неправдивої інформації про Людмилу Шевчук та членів її сім’ї.

2. Матеріал було опубліковано 13 липня 2020 року, автором зазначений Олег Бойко.

3. Він розповідає про формування комісії з виборів керівника Національного агентства з виявлення розшуку та управління активами, здобутими корупційним або іншим злочинним шляхом (АРМА). Зокрема в тексті йдеться, що «Людмила Шевчук вважається представницею російського бізнесу», а її чоловік — громадянин Казахстану — начебто володіє певними компаніями.

ІІ. Стандарти журналістської етики, які регулюють цю сферу суспільних відносин

Кодекс етики українського журналіста (в редакції 2013 року):

«Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини. При цьому не виключається його право на журналістське розслідування, пов'язане з тими або іншими подіями і фактами, якщо суспільна значущість інформації, яка збирається і поширюється журналістом є вищою, ніж приватні інтереси особи.» (п. 3);

«Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти та редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел.» (п. 6);

«…Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення.» (п. 9);

«Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів.» (п. 10).

ІІІ. Оцінка розглядуваного матеріалу

1. Ініціатива розглядала вже не один випадок, коли нежурналістські матеріали (авторські колонки, блоги) не маркувалися як такі, через що читачі могли сприймати їх як контент, створений редакцією. В таких випадках редакція бере на себе відповідальність за цей контент і за порушення стандартів журналістики в ньому.

2. Природа розглядуваного матеріалу. Матеріал не віднесений до однієї рубрики, натомість зазначено кілька рубрик: «Главная — Статьи — Позиция — Разное». Хоча в цьому переліку і є рубрика «позиція», яка могла б указувати на суб’єктивний, нежурналістський характер матеріалу, але, на думку ініціативи, це нівелюється наявністю поряд трьох інших рубрик, що перешкоджає читачеві розібратися, до якої з них насправді належить матеріал. За форматом матеріал також ближчий до аналітичної статті, аніж до авторської колонки.

Якщо поглянути на перелік матеріалів «Антикора», підписаних Олегом Бойком,  то вони виходять практично щодня, зокрема в розділі «Новини». З цього можна зробити висновок, що Олег Бойко — це штатний працівник видання. Підпис автора супроводжується фотографією, тож немає підстав вважати, що це псевдонім.

Тож ініціатива вважає, що редакція несе відповідальність за розглядуваний матеріал і за можливі порушення професійних стандартів у ньому.

3. Посилання на джерела. Розповідь про Людмилу Шевчук у розглядуваному матеріалі починається таким твердженням: «Людмилу Шевчук также считают представителем российского бизнеса в Украине, который намерен либо вернуться в Украину, либо вернуть свои активы через АРМА». Хто саме так вважає й на якій підставі, не зазначено. Далі подають цитату Transparency International Україна з оцінкою компетентності цієї потенційної членкині конкурсної комісії. Посилання на джерело цитати не подане, але його можна знайти.

Далі в матеріалі йдеться про Павла Кузнецова, якого називають чоловіком Людмили Шевчук. Звідки автору статті відомо про їхній шлюб, а також про нібито казахське громадянство чоловіка,  не вказано. Джерела інформації про участь Павла Кузнецова в російських підприємствах також не зазначені, але їх можна знайти в інтернеті. Після цього зазначається, що Павло Кузнецов нібито «швидше за все, має власні інтереси в активах АРМА», хоча не зрозуміло, що стало підставою для такої оцінки. І на завершення знову подано припущення, що цю кандидатку делегували до комісії проросійські політсили в інтересах оточення колишнього президента Януковича без конкретних фактів, які б могли додатково обґрунтувати цю версію.

Зважаючи на те, що частина інформації не підтверджена взагалі, а посилання на підтвердження частини тез існують, але не наведені у матеріалі, автор порушив стандарт посилання на джерела.

4. Баланс і повнота. Позицію Людмили Шевчук та Павла Кузнецова в матеріалі не наведено, й невідомо, чи автор до них звертався. Без іншої точки зору  будь-який аналіз конфліктного питання не можна вважати якісним, а в цьому випадку на це накладається ще й відсутність підтвердження низки негативних тверджень. Це порушення стандарту збалансованого подання інформації.

Відсутність посилань на джерела разом із незбалансованістю автоматично означає порушення професійного стандарту повноти подання інформації.

5. Неупередженість.  У матеріалі не було подано позиції ні пані Шевчук, ані її гаданого чоловіка, а також немає згадок, що автор до них звертався. Автор аналізує невеликі офіційні доходи Людмили Шевчук у співставленні з дорогою нерухомістю, якою вона володіє, але навіть не припускає, що цю нерухомість придбав Павло Кузнецов, якого в матеріалі називають чоловіком Шевчук. У матеріалі є серйозні звинувачення у проросійській заангажованості Людмили Шевчук, на підтвердження яких не подано доказів і посилань на джерела. Отже, матеріал написаний упереджено. Хоча він претендує на те, щоб бути аналітичним, а значить, може містити суб’єктивні висновки, упередженість проявляється на етапі добору засновків у міркуваннях.     

6. Щодо поширення недостовірної інформації. Ініціатива «МедіаЧек» не має ані ресурсів, ані повноважень для проведення розслідування, що дозволило б встановити (не)достовірність інформації. Презумпція добропорядності (коли негативна інформація про особу вважається недостовірною, якщо не доведено протилежного) також вилучена з українського законодавства. Тому ініціатива не може підтвердити або спростувати правдивість оскарженої інформації, а оцінює лише дотримання професійних стандартів у матеріалі.

Ініціатива «МедіаЧек» констатує, що редакція інтернет-видання «Антикор»  у своєму матеріалі  «Битва за АРМА: Вадим Столар и Игорь Коломойский намерены побороться за АРМА»  допустила порушення пунктів 6, 9 і 10 Кодексу етики українського журналіста. При цьому ініціатива не оцінює як кандидатку Людмилу Шевчук або членів її родини та не може підтвердити або спростувати правдивість поданої інформації про них.

Ініціатива закликає редакції маркувати нежурналістський контент належним чином: словами «авторська колонка», «блог», «думка» тощо, й зазначати в таких випадках лише одну назву рубрики, аби читачі не плутали суб’єктивні матеріали з редакційними.

6 листопада 2020 року