Перепідпорядкування Національного радіо України Держкомтелерадіо, як і раніше  - Національної телекомпанії України Кабінету Міністрів, не відповідають нормам Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а отже, їх можна сприйняти лише як вимушену і тимчасову норму до ухвалення парламентом змін до телевізійного законодавства. Про це в коментарі ТК сказав юрист Інститут медіа права Ігор Розкладай.

На думку юриста, ситуація з перепідпорядкуванням НТКУ і НРКУ є вкрай неоднозначною і викликана головним чином діяльністю і бездіяльністю Верховної Ради. Адже тривалий час Президент України за погодженням з Верховною Радою де-факто призначав і звільняв президента НТКУ і НРКУ. З новою редакцією закону про ТБ такий порядок став де-юре. Утім, такі повноваження не були прописані Конституцією.

«Серед правників немає однозначного розуміння чи можуть законом на вищі владні інституції покладатися додаткові права і обов'язки, окрім переліку визначеного в Основному законі. З одногу боку виключний перелік убезпечує зловживання і встановлює чіткі правові рамки, а з іншого, у випадку, коли потрібне паритетне вирішення суспільно важливих питань, покладення на Президента та ВРУ таких повноважень могло б на певний час, до зміни Конституції, що в українських реаліях є вкрай складним процесом, забезпечити вирішення таких питань», - говорить Розкладай.

Тим не менш, пояснює медіаюрист, Конституційний суд пристав на жорстку позицію і рішенням № 21-рп/2009  від 15.09.2009 року позбавив Президента і Верховну Раду права призначати керівників НТКУ-НРКУ з одночасною рекомендацією Верховні Раді врегулювати на законодавчому рівні це питання. «Таким чином, в процедурі призначення керівників залишилось лише право Громадської ради НТКУ і НРКУ висувати кандидатуру керівників. Ситуація ускладнилась тим, що самі громадські ради не були створені, а Верховна Рада не спромоглась ухвалити законодавчо затверджені статути цих мовників», - говорить він.  

З одного боку, відзначає юрист, дії Кабінету Міністрів України базуються на законі про Кабінет Міністрів і де-юре цього закону дотримано.

«Водночас такі дії не відповідають нормам закону про телерадіомовлення, які вимагають затвердження статутів законом, а не постановою КМУ. Відтак діями ВРУ створено правову колізію, яка потребує вирішення», - говорить Ігор Розкладай.

Також медіаюрист нагадує, що України серед своїх зобов'язань, що випливають з членства Ради Європи задекларувала створення суспільного мовлення. За таких обставин підпорядкування державних мовників Кабінету Міністрів можна сприйняти лише як вимушену і тимчасову норму до ухвалення парламентом змін до телевізійного законодавства.

Як відомо, Кабінет Міністрів України вніс зміни до статуту Національної радіокомпанії України (постанова від 2 червня 2010 р. №383). Згідно з документом, функції з управління радіокомпанією здійснює Державний комітет телебачення та радіомовлення. Керівництво діяльністю радіокомпанії здійснює її генеральний директор (а не президент, як було раніше), який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Держкомтелерадіо. Раніше зміни щодо підпорядкування та керівництва уряд вчинив щодо Національної телекомпанії України, коли видав постанову №272 від 17 березня.

«Детектор медіа»