Національна телекомпанія України з року в рік ридає, мовляв, немає державного фінансування на достойне проведення внутрішнього конкурсу. Немає необхідних коштів - то відмовтеся від офіційного представництва Європейської мовної спілки на теренах України. Будь-який комерційно успішний український телеканал залюбки візьме на себе «Євробачення» - вельми «розкручений» у нашій країні телепродукт. І не лише візьме, а й знатиме, як на цьому мегапопулярному у народі шоу заробити.

У день, коли пісенна Україна чекала результатів - з якою ж піснею поїде наприкінці травня в Осло Василь Лазарович, мені із конфіденційних джерел стало відомо, що витрати на концерт-відбір, який у прямому ефірі транслював Перший Національний, лягли на плечі команди Лазаровича. Співак, окрім того, щоб творчо працювати над тим, як найдостойніше представити Україну на «Євробаченні», мусив подбати і про «хліб насущний» - забезпечити грошовий аспект справи: знайти гроші на світло, звук, оформлення сцени, постановку номерів, аранжування пісень, пошиття костюмів... Сума, вочевидь, чималенька. А НТКУ у всій цій ситуації надала лише телевізійний та людський ресурси - у журі посадила свого президента Василя Ілащука та директора Творчого об'єднання музичних і розважальних програм Олену Загороднюк. Які при всій своїй бездіяльності ще й примудрялися вставляти в оцінку «єврорепертуару» Лазаровича гострі критичні зауваження...

Вельми скупо і непретензійно виглядав український національний відбір на «Євробачення» (а так, до речі, трапляється щороку) на тлі російського внутрішнього конкурсу, трансляція якого відбувалася днем пізніше. Державний телеканал «Россия 1» показав масштабне телевізійне шоу, в якому взяло участь 25 конкурсантів (НТКУ, нагадаю, скористалася своїм правом і сама назвала представника України на «Євробаченні-2010», чим, не в останню, вочевидь, чергу, заздалегідь обмежила ймовірні власні витрати). Серед тих, хто зголосився представляти в Осло Росію, були здебільшого невідомі загалу молоді виконавці. Українцям щось скаже хіба що ім'я Олександра Панайотова, який торік у Києві поступився правом їхати на конкурс від України Світлані Лободі. Інші кандидатури на звання російської «євровізитівки», хоча й маловідомі, у музичному плані запропонували меломанам доволі широкий музичний спектр - як-то кажуть, пісні були до кольору до вибору. А українок Наталії Валевської та Наталії Волкової серед 25-ти претендентів, між іншим, не було. Як і слід було очікувати, співачки лише «попіарилися» на своєму демонстративному бажанні представляти на конкурсі в Норвегії Росію...

Від наших північних сусідів в Осло їде оригінальний музичний колектив Петра Наліча (цей 29-річний музикант, а за освітою архітектор, прославився навесні 2007 року, коли виклав на YouTube власноруч знятий «кліп» на пісню «Гитар» - за місяць відео переглянуло близько 70 тисяч (!) користувачів мережі) із піснею про нещасливе кохання Lost and Forgotten («Загублений і забутий»). Хлопці запропонували доволі грайливу англомовну композицію, у приспіві якої передбачено, щоб публіка підспівувала артистам. Виграшна «фішка»! Так колектив Петра Наліча, який, на перший погляд, не зовсім вписується у «формат» «Євробачення», обійшов навіть фавориток російського відбору - автентичну групу «Бурановські бабусі» з Удмуртії, шестеро літніх учасниць (більшості із бабусь - за 70) якої виконують фольклор та сучасні пісні і одягнені у національне вбрання: від хусток та коралів - до в'язаних шкарпеток та лаптів.

Бідно виглядав український національний відбір-2010 не лише з огляду на розмаїтість музичного матеріалу у Росії (до Лазаровича із його потужними вокальними даними лише одна сувора претензія - над пісенним матеріалом таки варто було більш ретельно працювати...). В аутсайдерах НТКУ на тлі «России 1» і щодо журі (у Москві серед суддів були знамениті композитори Ігор Крутой та Макс Фадєєв), і щодо гостей. У нас - Катерина Бужинська та Тетяна Нєдєльська, у них - Діма Білан і... Олександр Рибак - переможець «Євробачення-2009». Відчуйте різницю. Росія, на відміну від України, за своє завжди горою стояла, завжди була паном на своїй землі. А наші теледіячі (у даному випадку) не лише не здатні належно підтримати свого представника на міжнародному пісенному конкурсі - вони ще й палиці у колеса йому встромляють... Плекаючи далеко не найкращі українські національні риси, красномовно виражені у народній мудрості: сам не гам - і другому не дам; моя хата скраю - я нічого не знаю; на тобі, небоже, що мені не гоже...

Галина Гузьо, газета «Високий замок»

Фото - www.livestory.com.ua