Інтерв'ю Голови Національної комісії В.В. Костицького  телеканалу «СТБ» з приводу пам'ятки для батьків  (19 жовтня 2009 року, програма «Вікна», журналіст Ольга Симонович)

Питання у нас з приводу пам'ятки для батьків, яка з'явилася «Діти, Інтернет і мобільний зв'язок». Скажіть, будь ласка, як Ви її будете поширювати - чи тільки через Інтернет, для тих батьків, хто на цьому вже трохи розуміється в цих засобах, чи за допомогою якихось інших засобів?

Мабуть треба почати з причини появи, бо у Вашому листі ставлять питання про те, для чого ми зробили таку пам'ятку. Згадаємо, що сьогоднішній батько має щодоби 5 хвилин на виховання своїх дітей. Матері, звичайно, трохи більше часу знаходять. Враховуючи, що наших дітей виховують сьогодні двоє інших суб'єктів  виховного процесу - телебачення і Інтернет  - Комісія відповідно враховує таку ситуацію: ми знаємо, що в Україні зараз є 10 мільйонів користувачів Інтернетом і є такі відомості, що у містах найменше 60% дітей і підлітків уже користуються Інтернетом, а кожен п'ятий, як нам відомо, готовий надати або надає приватну інформацію про сім'ю, домашню адресу тим, хто пропонує їм послуги. І ми розуміємо, що це певна небезпека для сім'ї.

В якій мірі ці питання на пограниччі нашої компетенції, нас звичайно цікавить убезпечення підлітків і школярів від можливого розповсюдження дитячої порнографії, або, в першу чергу, дитячого насильства. Ми вже були свідками того, як знімали на мобільний телефон насильницькі сцени щодо своїх  однолітків. І такі прикрі факти мали місце аж до вбивства дитини у  Дніпропетровську, такі приклади виявлені у Харківській області зараз, коли  діти знущаються над своїми ровесниками, знімають це на мобільні телефони і потім розповсюджують. Ну і будемо говорити про Інтернет: з одного боку - Інтернет це елемент сучасного життя, завдяки Інтернету ми отримуємо потрібну інформацію, вирішуються ділові питання, завдяки Інтернету кожна людина може відчути себе частиною глобального громадянського суспільства: через п'ять хвилин, після того як у вас відбулась радісна подія чи з'явились проблеми, можна дати можливість дізнатись про це мешканцям в усіх куточках світу, і це прекрасно. Разом з тим Інтернет, мабуть справедливо, називають інформаційним смітником одночасно.

Ані технічно, ані організаційно, ані фінансово, нам не під силу забезпечити дотримання вимог законодавства про захист суспільної моралі в Інтернеті, попередити розповсюдження дитячої порнографії, або просто порнографії, тому ми підготували пам'ятку для батьків. Враховуючи, що діти традиційно швидко опановують користування комп'ютером, можливості використання Інтернету, можливо, навіть швидше, ніж батьки, теж саме можна сказати і про мобільні телефони. Своїми порадами ми мали на меті розповісти батькам, як вони могли б використовуючи найпростіші прийоми попередити інформаційно-психічну атаку на світогляд дітей.

Ви запитали, як ми збираємося розповсюджувати цю пам'ятку. Справа в тому, що у нас немає іншої можливості розповсюджувати наші рішення, нашу інформацію, окрім як через розміщення на сайті або через засоби масової інформації на засадах їхньої доброї волі. Тому ми цю довідку не можемо надати у вигляді брошури, ми не можемо видати її у вигляді листівок.

Це вам закон не дозволяє?

Це нам не дозволяють наші фінансові можливості, у Комісії фінансується тільки зарплата і частково видатки на утримання приміщення, ще у кінці року з'явились вільні кошти на відрядження, а все решта - за рахунок заробітної плати. І підготовка цих пам'яток, і підготовка критеріїв, і проекту закону, і інструкцій, і проекту національної доповіді - все це або позаурочна робота наших працівників або добровільне сприяння багатьох українських вчених.

Але ж як дізнаються батьки, які зараз не володіють Інтернетом, про цю памятку?

Я помітив, що коли ви зайшли до мого кабінету, то звернули увагу на гасло, яке висить на стіні, це мій життєвий девіз, яким я керуюся уже давно і не розраховую на те, що чи суспільство, чи люди будуть мені вдячні, я просто добре стараюся робити свою роботу. І один із виразів видатного політика і президента США Томаса Джеферсона «Прагніть завжди виконати свій обов'язок, а історія оправдає вас, навіть якщо ви зазнаєте невдачі» - це є моє життєве кредо. Ми робимо те, що ми маємо зробити, і ми не можемо зробити більше. Тому ми підготували і оприлюднили таку пам'ятку на своєму сайті, повідомили суспільство через доступні нам джерела про те, що така довідка є. Ми не єдині в цьому світі, система державного регулювання включає і інші органи, які мають опікуватися такими питаннями. Якщо хтось із міжнародних фондів, або українських олігархів захотів би опублікувати тиражем документи, які ми робимо, то і Національна комісія і суспільство були б вдячні за таку допомогу.    

Опублікувати треба і Національну доповідь - зрештою треба правдиво сказати суспільству про те, в яких психологічних, інформаційних та моральних умовах ми живемо. Наші нормативні документи теж треба розповсюдити по всьому суспільству, щоб можна було ознайомитись з критеріями віднесення продукції до порнографічної, особливо у зв'язку із введенням у дію доповнення до статті 301 ККУ, яка встановлює кримінальну відповідальність за зберігання порнографії -  і кожен експерт, кожен продавець, кожен виробник зможе вирішити для себе, що він виробляє, еротику чи порнографію.

І це не єдина наша проблема: комісія опікується проблемами захисту гідності етносу, особи, образ за національною ознакою, які традиційно залишаються за об'єктивом, а завжди дуже активно висвітлюється питання, пов'язані із сексуально-порнографічними напрямками діяльності Національної комісії, які складають дуже невелику частину наших стратегічних напрямків діяльності.

Є такий момент, він з одного боку як реклама певних послуг операторів, що оператори надають можливість перегляду певних всіх витрат певного мобільного номеру, а з другого боку - як порада шпигувати за дитиною - включити цю послугу без відома дитини. Чи морально давати такі поради батькам?

Хороше запитання. У вас є інший варіант. Справа в тому, що перегляд порнографічної продукції, як показує дослідження проведене в США, призводить до зміни у біохімічних процесах у організмі. Потреба у перегляді порнографії стає такою ж звичкою і такою ж залежністю, як вживання наркотиків, наприклад. І тому тоді розмовляти про те що можна дивитись, а що не можна, стає проблемою. Я не бачу нічого поганого у тому, що батьки можуть поцікавитись що дивляться їхні діти.

Якщо ви ставите це під таким кутом зору «чи це шпигування за дітьми?», то я хочу запитати, а чи це морально з точки зору питання? Я вам розказав приклади - 59 відсотків українських школярів готові неетично поступати, наслідуючи поведінку своїх кумирів, телегероїв, а 37 відсотків готові порушувати закон. Тобто ми потихеньку скочуємося до держави, у якій усі будуть готові на кримінальні вчинки. А що за цим іде? А цим іде відповідне встановлення диктатури, бо якщо криміналітет починає займати таку позицію у житті суспільства, то іншого виходу у такого суспільства немає.

Але є інша позиція: якщо за дитиною слідкувати, то вона це виявить і закриється в собі, буде приховувати від батьків, як ви думаєте, чи будуть ефективними ці поради? Чи не знайде дитина інший телефон, який не контролюють, інший Інтернет, інше джерело, яке не буде контролюватись?

Я вас розумію, тобто ваш канал хоче висміяти наші спроби допомогти батькам і хоче доказати, що ця пам'ятка є аморальною. На каналі СТБ ми традиційно чуємо традиційно дуже гострі висловлювання щодо діяльності Національної комісії, тому ми очікуємо на такий поворот подій. Ваші колеги, нажаль, перекручено подають інформацію про комісію. І я не бачив ще жодного матеріалу, у якому була спроба об'єктивно і всесторонньо оцінити роботу нашої комісії.

Я впевнений, що ваша внутрішня цензура виключить все, що я тут і кажу і залишить те, що стосується показу комісії у контраверсійно-гумористичному вигляді. І я свідомо пішов на це інтерв'ю, хоч у мене були абсолютно достатні підстави уникнути його. Так що тут питання моральної відповідальності перед самим собою, в першу чергу, ваших колег.

Ми порадились із психологом, чи саме так треба ставити  питання: контролю таємно дитини, чи контролю разом з дитиною: «Давай з тобою разом подивимось, що ти переглядаєш - оцей сайт дивився, або цей...»

Я вам хочу подякувати, що ви абсолютно небайдуже до цього підходите, проте треба виходити із того, що наші праці не є істиною в останній інстанції. Це є результат праці певного числа  людей, в тому числі і психологів. І коли ми оприлюднюємо свої документи, ми розраховуємо на те, що суспільство залишається небайдужим до таких проблем і вносить свої пропозиції. Ми їх виставили на свій сайт достатньо давно.

Є два варіанти реагування: мати, небайдужа особа або хтось інший звертається до нас з проханням врахувати певні деталі, і ми їх враховуємо.  І в цьому зміст спілкування, і в цьому зміст суспільного діалогу, в тому числі і зі ЗМІ, тобто держава в особі Національної комісії, яка має свої повноваження, вступає в діалог із засобами масової інформації. І цей діалог, якщо він переслідує мету зробити кращими документи, зробити   більш безпечними умови для наших дітей, то він може передбачати внесення пропозицій, зауважень.

І другий варіант, який традиційно частіше використовується. Ми вносимо проект закону і просимо надати свої пропозиції. Ми отримуємо 5-6 пропозицій. Хоча з проектом закону ознайомлюються тисячі людей. І ми отримуємо у десяток більше звинувачень, в тому що він чомусь поганий і що переслідуємо цілі, пов'язані з його запровадженням. От ми зараз в аналогічній ситуації з пам'яткою. Ви спробуєте, як я вже зрозумів, звинуватити членів комісії в  тому, що ми запроваджуємо аморальні підходи до вирішення проблеми попередження розповсюдження порнографії через Інтернет і мобільні телефони, які перебувають у користуванні дітей. Звичайно, необхідно спочатку зустрітися з дитиною і подивитися разом (матеріал на мобільному телефоні чи у Інтернеті - прим. ред.).

Фахівці, які над цим працювали, наскільки вони оцінюють ефективність такого утаємниченого підходу, чи це не загонить дитину у підпілля?

Ви як журналіст, а я як юрист знаємо, що людська поведінка, і сама людина, це така велика загадка, прогнозувати поведінку якої не можна. Можна розрахувати економічну ефективність нового двигуна, можна визначити собівартість входження на ринок інвестиційної компанії і спрогнозувати затрати і можливі результати. Спрогнозувати ж поведінку людини, тим більше у такій тонкій сфері, дуже важко. Тому я думаю, що ми прислухаємося до Вашої поради і спробуємо відредагувати пам'ятку. Якщо з вашою допомогою ми зможемо отримати пропозиції від людей, буде дуже добре. Якщо ж після вашої передачі черговий раз буде сказано, що комісія черговий раз зробила дурниці, люди не будуть задумуватись над тим, як поліпшувати цю пам'ятку,  і не будуть вносити пропозиції, а махнуть рукою. Тоді я звертаюсь з запитанням до вас: а чи це буде морально? Наскільки це відповідатиме вимогам журналістської етики, те що традиційно робить канал? Ми готові до співпраці, будь ласка, говоріть, як краще!

Інтерв`ю опубліковане на сайті Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі

Фото - credo-ua.org