- Добрий день, шановні радіослухачі! Сьогодні у нас у студії видатний громадський і політичний діяч, вчений,  голова Національної комісії з питань захисту суспільної моралі Василь Костицький. Василь Костицький відомий також як народний депутат трьох скликань. Багато наших радіослухачів уже прикипіли до радіоприймачів, бо знають  Костицького, оскільки в останні роки Національна комісія стала досить відомою. Отже, розкажіть про вашу сьогоднішню посаду.

- На сьогоднішній день я є головою Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі. Це такий державний орган, підпорядкований Кабінету Міністрів. Комісія складається із 35 членів,  достатньо відомих людей - це Павло Мовчан, Лілія Григорович, Олександр Злотник, Геннадій Книшов, Богдан Бенюк - всіх не перерахуєш. Вони працюють на громадських засадах, а я і мій заступник одночасно обрані комісією і є державними чиновниками. Ми робимо справу, з якою наша держава дещо запізнилася. Треба було почати цим займатися ще у 91-му році.

- А як і коли ця Комісія виникла, хто її створив?

- Ідея  створити з'явилася ще у 96-му році, коли я вніс проект Закону «Про захист моралі і психіки населення від кіно-, теле-, відео- та іншої продукції».

Але цей закон не приймали, поки я був народним депутатом. Коли я вже пішов із політики, у 2003 році Закон був ухвалений у зміненій редакції, а у 2004 році почала працювати Комісія.

- Василь Васильович, з власного досвіду скажу, я колись працював у газеті і наш редактор казав: «Ініціатива наказуєма». Та ініціатива, яку ви подали у формі закону, довелося вам же і виконувати...

Ви знаєте, я ніколи не думав, що це буде саме така робота. Колишньому політику, а зараз вченому, професору, члену-кореспонденту АПрНУ, який вже почав, без зайвої скромності, насолоджуватись тим, що є люди, які тебе поважають, які цінують книжки, які ти написав - і тепер я зіткнувся із шокуючим відношенням до себе деякої частини преси. А справа в тому, що з 2004 року Комісія, в силу певних недоліків самого закону «Про захист суспільної моралі», зосереджувала свою увагу на проблемі боротьби з порнографією і регулювання еротики.

Останні політичні скандали показали, що це дуже важлива проблема. Але, поряд поза увагою комісії (і це об'єктивно, бо закон не врегульовував ці питання, і це не є каменем на адресу тих, хто раніше очолював комісію),

залишились такі питання, як захист національних і релігійних святинь, захист національної гідності українського етносу, інших народів, які проживають в Україні, захисту особи за національною, релігійною ознакою, боротьби з пропагандою алкоголізму, тютюнопаління, наркоманією, пропагування культу насильства і жорстокості, увага об'єктивно не приділялася. І коли ми активно почали в цій сфері працювати, то з'явились цікаві речі: рішення, достатньо резонансні, продукція, у якій принижувались українці і спотворювалась українська історія, в якій принижувались росіяни, молдовани, в яких велася антисемітська пропаганда і висловлювалися образи на адресу евреїв, в яких пропагувався культ насильства і жорстокості. З цього приводу не було ніяких скандалів, а все, що стосувалося розмежування еротики і порнографії -  це викликало не зрозумілу для мене ланцюгову реакцію опору.

- Отже до вас такого «руху опору» і з боку урядової команди, і з боку бізнесу, який працює з порно і еротикою, не було. З приходом так званої демократії ми бачимо, як відбувається бомбування населення. І це ганебно, особливо для старшого покоління.

А ви знаєте, цей «рух опору» для мене стає з часом все більш зрозумілим, адже з часом реакція аморального капіталу стає дуже потужною. Дитяча порнографія на сьогодні оцінюється у 2 мільярди доларів річного обігу у світі. А взагалі порнографія входить у десятку найбільш потужних видів кримінального бізнесу, поруч з проституцією, наркобізнесом і торгівлею зброєю. І на сьогоднішній день у світі вже 750 тисяч педофілів. Ви бачите, яка страшна цифра.

Це перша проблема. А друга - це проведені соціологічні дослідження. Вони показують, що над суспільством нависла небезпека. Ці дослідження показали, що 59 відсотків школярів і молоді готові робити навіть неетичні на їхню думку вчинки. Тому що вони хочуть наслідувати своїх кумирів. А 37 відсотків - це взагалі жах - готові порушити закон. Уявіть собі, якщо молоде покоління буде масово порушувати закон! Держава у відповідь буде посилювати кримінальну репресію. Таким чином ми зіткнемо громадянське суспільство і державу. І до чого це об'єктивно приведе? Або до заворушень, або до встановлення диктатури. Наша діяльність, в принципі, гуманітарна і поза політична, виявилась на вістрі зіткнення економічних та політичних інтересів. Тому я змушений терпіти деякі несправедливі претензії і насмішки...

- Це ви тільки зробили перші кроки, розкажіть, будь ласка, які документи варто прийняти, оскільки ви вже маєте великий досвід законотворчої роботи. Це надзвичайно серйозна справа, оскільки ми вже скочуємось до тваринного світу. І навіть у тваринному світі є свої правила!

Мабуть тим і відрізняється людина від інших живих організмів, що окрім розуму, їй присуща мораль. І ці дві речі підняли людину над всім живим світом. І втрачати ці речі, звичайно, не можна. І я розумію, що з часом мораль змінюється, розширюються рамки доступного. Але, з другого боку, ми повинні враховувати, що Комісія не має справи з якимись професійними речами, професійною етикою людей, з їхньою поведінкою. І ми б дуже хотіли, щоб люди розуміли сферу повноважень комісії. Наша сфера - це тільки продукція. Виступ політика і державного діяча у пресі не дає підстави висувати претензії до цього ЗМІ, бо це вже була б цензура. І якщо на початку нашої роботи 51 відсоток опитаних вважав, що стан моралі загрожує національній безпеці, то на початку 2009 року, десь трохи менше, ніж через рік, як я приступив до роботи, 59 відсотків виступили за впровадження моральної цензури. Ми розуміємо, що технічні, правові, організаційні можливості держави у цій сфері обмежені, бо це сфера дуже делікатна, держава не може втручатись у редакційну політику ЗМІ.

Ми зробили інший стратегічний вибір - ми пішли у народ, започаткували загальносуспільну дискусію, проведено ряд сесій обласних рад, ми готові до суспільного діалогу...

- Так, і скажіть, будь ласка, які документи Ваша Комісія вже розробила,  чи є такі напрацювання?

Даруйте, що я не сказав про це одразу. Ми постаралися зміцнити нормативну базу нашої діяльності. І окрім нової редакції Закону «Про захист суспільної моралі», який вже буде позбавлений цього сексуально-еротичного крену, має бути спрямований на досягнення діалогу між засобами масової інформації і державою, на вдосконалення політики, яка виключає можливість цензури, але одночасно спрямована на захист прав і свобод споживачів продукції: тих, хто дивиться, тих, хто читає і слухає.

Отже цей законопроект і ще більше ніж двадцять нормативних актів ми написали.

Інтерв`ю опубліковане на сайті Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі