Цей сюжет Руслана Ярмолюка, показаний у програмі «Подробиці тижня» 21 червня, імовірно, і був тією останньою краплею, яка стимулювала новий спалах інтерофобії у Юлії Тимошенко та її команди, цього разу в тональності, схожій на істерику. На відміну від ситуації, описаної «Детектор медіаю» в лютому, тепер позиції прем'єр-міністра та її команди дуже хисткі, адже «Інтер» висвітлив кіровоградську історію про вбивство, до якого, ймовірно, причетний бютівець Віктор Лозинський, доволі збалансовано, натомість позиція табору Тимошенко, висловлена у кількох публічних заявах, аж занадто схожа на прояв «кругової поруки».  Якщо заяву прес-служби БЮТ можна списати на самодіяльність штабістів, то висловлювання самої Юлії Володимирівни, яка в ефірі Львівської обласної державної телерадіокомпанії заявила, що «кожен справжній українець не повинен дивитись "Інтер"», однозначно свідчать про неабиякий градус конфлікту. І якщо раніше було важко сказати, хто виглядає неадекватніше в цьому протистоянні - канал, який відверто «мочить» уряд на замовлення свого номінального та реального власників, чи прем'єрка, що розмінюється на публічні звинувачення на адресу каналу, - то в останньому раунді боротьби Тимошенко та її колеги явно перевершили «Інтер». У першій частині нашого сьогоднішнього огляду ми детальніше зупинимось на цій темі.

Перш за все слід зазначити, що жодна з підсумкових інформаційно-аналітичних програм, окрім «Подробиць тижня», не висвітлила кіровоградського вбивства. Назвати таку ситуацію адекватною не можна, адже навіть у разі, якщо народний депутат не вбивав Валерія Олійника або зробив це в порядку самозахисту, причетність народного обранця до смерті людини - факт, який ЗМІ просто зобов'язані донести до своєї аудиторії. До того ж за кілька днів, що минули від дня вбивства (16 червня), у багатьох медіа з'явились справді сенсаційні, хоч і суперечливі подробиці (чого варте хоча б вилучення ноги вбитого експертами, або факти, викладені у блозі Мустафи Найєма). Кіровоградські журналісти, краще за столичних обізнані з ситуацією, змальовують Лозинського місцевим князьком-феодалом, що від усвідомлення власної всемогутності втратив людську подобу і легко міг убити людину, впевнений у своїй безкарності. Блок Юлії Тимошенко, у свою чергу, у публічних заявах дотримувався якнайзручнішою саме для Лозинського версії - мовляв, не було ніякого вбивства, депутат просто допоміг своїм (чомусь озброєним) друзям затримати підозрілого чоловіка і доправив його живим до правоохоронців... Словом, є всі передумови для проведення журналістського розслідування. Яким, однак, зайнявся лише «Інтер». Позаяк гучний скандал не міг пройти повз увагу редакторів, причин, із яких ця тема не була висвітлена, може бути лише дві - цензура або самоцензура.

Сюжет про події в Голованівську був першим у випуску (після короткого повідомлення про перемогу боксера Володимира Кличка, яким відкрилась програма). Його автор - один із провідних репортерів «Інтера», що спеціалізується на конфліктних ситуаціях і гарячих точках, Руслан Ярмолюк. Сам сюжет виглядає порівняно збалансованим - наскільки це можливо у ситуації із стількома різними точками зору - і не містить явних пропагандистських маніпуляцій, спрямованих саме проти політичної сили, до якої належить Лозинський. Натомість у підводці ведучого Андрія Данилевича міститься не лише маніпуляція, але й істерично-пасіонарний надрив, який аж ніяк не пасує подібній програмі і виходить за рамки будь-яких стандартів. Наводимо текст повністю:

СТУДІЯ: Наступний наш матеріал - той, на який ми просимо звернути особливу увагу президента і всіх правоохоронних структур. Адже буквально від вашої реакції залежить життя людей. Що таке депутатське свавілля? Це тоді, коли "народні обранці", не гребуючи нічим, - без страху переступають закон. І за це їх ніхто не карає. Безпрецедентне вбивство сталося цього тижня неподалік Голованівська, що на Кіровоградщині. Обставини загибелі 53-річного Валерія Олійника - загадкові. І, найімовірніше, - правди ніхто й ніколи не дізнається. За версією правоохоронців - компанія з трьох чоловіків (а це депутат-"бютівець" Віктор Лозинський, начальник районної міліції та прокурор) побачила на дорозі когось "чужого" й вирішила поцікавитись "хто такий?". А той кинувся тікати. Вони - за ним. Але найдивніше те, що, за словами того ж депутата і міліціонера, - безробітний відкрив вогонь із вогнепальної зброї (мало не з 3-ох пістолетів), а потім ще й із ножем кинувся на "слуг закону". Ті викликали підмогу та схопили селянина. Але він за дивних обставин - помер. Кримінальну справу порушено "за фактом смерті", й усі 3 головних герої - нардеп, міліціонер та прокурор проходять як "свідки", а не як "підозрювані".Наша знімальна група повернулася з Голованівська. І люди, котрі зголосилися розказати про цей жахливий випадок та його фігурантів, - зараз бояться за своє життя. Герої нашого сюжету просять захисту в СБУ та президента (місцевій прокуратурі та міліції - не довіряють). Оскільки стверджують - керівники саме цих структур причетні до смерті людини. Отже, редакція "Подробиць тижня" ще раз офіційно звертається до СБУ та президента та просить втрутитись в цю ситуацію і захистити людей.

РЕПОРТАЖ: СТЕНДАП: Автор: Руслан ЯРМОЛЮК. Голованівський ліс. Державна власніть. Теоритично. Практично - і ліс, і мисливські угіддя належать "бютівцю" Віктору Лозинському. Він визначає, кому можна заходити у ліс, а кому ні. Ось те саме місце, де народний депутат, районний міліціонер та прокурор перечинили людину. Як далі розвивались події, ніхто не знає, але селянин, котрий потрапив на очі компанії, помер від тяжких тілесних ушкоджень.

РЕПОРТАЖ: Чоловік ішов сільською дорогою. До лісу. Аж раптом позаду з`явилися джипи. Він почав утікати, бо знав, що своєю присутністю може розізлити господаря лісу. Автівка збила людину, бампером їй зламало ногу. Потім троє чоловіків накинулись на 53-річного Валерія. Це версія місцевих жителів. Версія слідства - інша.

СИНХРОН: Генадій ТЮРІН, прокурор Кіровоградської області: "Решили установить, что он делает и кто он такой. Он не отвечая, сделал по ним несколько выстрелов из огнестрельного оружия, попытались задержать.Нож в другой руке не смогли забрать, он нанес легкие телесные повреждения и дальше побежал к лесу. Они его преследовали".

РЕПОРТАЖ: Троє високопоставлених чиновників не змогли впоратись із місцевим безробітним. Вони викликали підмогу - міліціонерів із району. Усі разом впіймали Валерія. Та після цього живим його ніхто не бачив.

СИНХРОН: Генадій ТЮРІН, прокурор Кіровоградської області: "Были определенные телесные повреждения, из которых самый тяжелый - это перелом ноги правой и несколько огнестрельных ран".

РЕПОРТАЖ: Це сталося близько сьомої вечора. Село здригнулось від пострілів. Люди знали, що, це депутат полює, але не знали, - що на людей.

СИНХРОН: Тамара ЛИСОВСЬКА, жителька села Грузьке: "Багато людей чули, що автомати стріляли з 4 часов утра і до ночі. Це недалеко від села чули вистріли".

РЕПОРТАЖ: Літня жінка ніяк не може збагнути, за що той дядько з Києва - убив її сина. Матір покійного Валерія Олійника каже, чоловік жив один і нікого не чіпав. Ніде не працював - збирав пляшки й гуляв у лісі.

СИНХРОН: Любов ОЛІЙНИК, мати загиблого Валерія Олійника: "Скільки років тут жив - ні на кого не нападав. Мені не віриться, що він напав на депутата".

РЕПОРТАЖ: Усі тутешні ліси контролює парламентар Віктор Лозинський. Вважає їх своєю власністю, хоч насправді орендує лише мисливські угіддя. Сюди і привозить поважних гостей із Києва - на дичину.

СИНХРОН: Іван КУЧЕР, голова Голованівської райдержадмінстрації (1996-2004): "Тут він хвалися, тут він і про Леоніда Кравчука вспоминав і Плюща Івана".

РЕПОРТАЖ: Полювати тут можна лише високопосадовцям і друзям депутата. Не доведи Боже комусь іншому забити якусь тварину із лісу. Навіть якщо, приміром, дикі кабани переривають городи селян.

СИНХРОН: Тамара ЛИСОВСЬКА, жителька села Грузьке: "50 гектарів перерито його свинями, їх трогати не можна. Бо це свині народного депутата. У нього свині на більшому счету, аніж люди".

РЕПОРТАЖ: До лісу вже бояться не те що по дрова ходити, грибів-ягід не збирають.

СИНХРОН: Галина КОРОВАНЮК, жителька села Грузьке: "По гриби боїмося ходити, боїмося, бо можна попати під кулю".

РЕПОРТАЖ: 71-річний Борис мав необережність піти до лісу минулої зими. Прихопив із собою своєю зареєсровану рушницю. За такий зухвалий вчинок "бютівець" пенсіонера мало не вбив.

СИНХРОН: Борис ПУСТОВІТ, житель села Кленове: "Це ти до мене зайшов. В мій ліс", - каже. Накинув на шию петлю. Почав давити мене, 2-хвилини я пальця підпер, а потім зняв і забрав галоші, ружйо, лижі, я й пішов".

РЕПОРТАЖ: Дід повератався додому босоніж - 8 кілометрів снігом. Навесні старенький мисливець знову пішов до лісу і знову мало не загинув.

СИНХРОН: Борис ПУСТОВІТ, житель села Кленове: "Гвинтівку наставив, кричить: "ложись!". У бік тицьнув, а потім у живіт. Підбив, я впав".

РЕПОРТАЖ: Міліціонери перевернули усю його хату догори дригом. Без ордера і свідків шукали набої до гвинтівки. І знайшли. Точніше, каже дід Борис, підкинули. Пенсіонерові дали рік - умовно. Віктор Іванович 30 років віддав службі у міліції. Й на пенсію пішов із вовчим квитком через свого керівника - того самого, котрий разом із нардепом затримував у лісі загиблого Валерія Олійника.

СИНХРОН: Віктор БОМЧАК, житель села Побузьке: "Ковальський і прокурор часто п`янстували. Доять гроші з наркоманів - ті скаржаться. Хабарники. Кришував торговлю спиртом Ковальстикий, де приймають метал, така людина піде по головах".

РЕПОРТАЖ: Народний депутат Віктор Лозинський за Радянського Союзу теж працював у міліції. Закінчив Херсонську школу й дослужився до лейтенанта. Однак був звільнений з органів за дискредитацію міліції. Ось документ 18-річної давнини. На товариському суді його засудили колеги - за фальсифікацію, шантаж і погрози. Час сплив, а він тепер погрожує селянам зі свого ж райцентру.

РЕПОРТАЖ: Власниця одного з паїв Тамара Андріївна почала бити на сполох. Поскаржилась у листі президенту. У відповідь депутат подав на жінку до суду.

СИНХРОН: Тамара ЛИСОВСЬКА, жителька села Грузьке: "Він подав позов на мене, що я звернулася до президента з телеграмою, щоб захистив від беззаконня депутата Лозинського. Бо, на нашу думку, він приїхав сказав, що мішок дам за майно. Бо тільки нашо вам земля? Вона моя, і я нікого не пущу. Я - хазяїн в районі".

РЕПОРТАЖ: Про народного депутата місцеві воліють не говорити. Навіть його будинок у центрі села обходять десятою дорогою. Бояться. Іван Кучер, колишній голова райдержадміністрації - один із небагатьох, хто бодай якось опирався свавіллю місцевих князьків. Через це втратив роботу і власний будинок - його просто спалили.

СИНХРОН: Іван КУЧЕР, голова Голованівської райдержадмінстрації (1996-2004): "Я запитав би Юлію Володимирівну а як же Лозинський попав в список.Може, він поділяє ваші полтичні погляди, шо він полідяє, які в нього політчині погляди совпали з вашими і як це він, будучи в 2004 від Партії регіонів, а в 2007 став "оранжевим" і Юліним?"

РЕПОРТАЖ: Слуга народу "бютівець" Віктор Лозинський у своїй вотчині запровадив свої традиції - наприклад, національний герб на цій скульптурі біля церкви кілька тижнів тому він замінив серпом і молотом. Отець Василь почав був протестувати, але відповіли йому погрозами.

СИНХРОН: Отець Василь: "Зупинився біля мене автомобіль, де сидів пан Ковальський і Лозинський. Він сказав: "не лізь, батюшка, не в свої справи".

РЕПОРТАЖ: Ще трохи, й терпець у Голованівську урветься. Люди готові братися за вила, аби захистити себе від свавілля народного обранця.

СИНХРОН: Іван КУЧЕР, голова Голованівської райдержадмінстрації (1996-2004): "Терпіння людському кінець настав. Ну не бидло ми! 46 мільйонів щоб у покорі тримати людей, як бидло, вважати як бидло. Найдеться Гонта, Залізняк, тоді ж зметемо усіх!"

РЕПОРТАЖ: У Господньому храмі порожньо. Тут лише отець Василь і Бог. У нього священнослужитель просить опіки над загиблим Валерієм у Царстві небесному.

СТУДІЯ: Андрій ДАНИЛЕВИЧ. Так само, нашій знімальній групі в ході цього розслідування стало відомо, що раніше у Голованівському лісі неодноразово знаходили людські останки. Зокрема, у 2005-му році - це частини тіла молодої жінки. Ми намагалися зв'язати із депутатом БЮТ Віктором Лозинським, яким, як я казав раніше, є свідком у справі про смерть Валерія Олійника, і на пряму дізнатися подробиці цієї історії. Та прес-секретар Кіровоградського осередку БЮТ повідомила, що пан Лозинський завтра, у понеділок проведе прес-конференцію в обласному центрі і там все розповість.

По-перше, хоч як однозначно свідчать проти депутата результати розслідування, проведеного інтерівським кореспондентом, презумпція невинуватості існує - ведучий не мав право оголошувати Віктора Лозинського вбивцею, поки це не доведено судом. В усякому разі факти, документи та коментарі очевидців і вповноважених осіб значно краще служать справі викриття суспільного зла (яким, безперечно, є депутатське свавілля), аніж емоційні пасажі на зразок «Наступний наш матеріал - той, на який ми просимо звернути особливу увагу президента і всіх правоохоронних структур. Адже буквально від вашої реакції залежить життя людей».  Апеляція до Президента (природного опонента Юлії Тимошенко), підконтрольної йому СБУ та Генеральної прокуратури, яка перебуває під впливом Президента та Партії регіонів (також опонентів Тимошенко) є цілком зрозумілою, хоча логічно також було б апелювати до Тимошенко, як політично відповідальної за дії депутатів свого блоку (вона, до речі, цю відповідальність не заперечує і повелася доволі адекватно, на відміну від деяких своїх соратників), та Міністра внутрішніх справ. Та у принципі подібні звернення навряд чи можна вважати форматними для інформаційно-аналітичних програм.

«Удар» по іміджу команди Тимошенко вийшов не таким уже й сильним: усього лише кілька разів ужите означення «бютівець» на адресу Лозинського та синхрон колишнього голови Голованівської райдержадміністрації Івана Кучера: «Я запитав би Юлію Володимирівну а як же Лозинський попав в список. Може, він поділяє ваші полтичні погляди, шо він полідяє, які в нього політчині погляди совпали з вашими і як це він, будучи в 2004 від Партії регіонів, а в 2007 став "оранжевим" і Юліним?», не позбавлений очевидної слушності. Натомість, своїми заявами, спрямованими проти телеканалу, а особливо словами про «справжнього українця», який начебто не повинен дивитись «Інтер», Юлія Володимирівна та її команда завдали собі значно більшої іміджевої шкоди, враз опинившись у психологічно програшному становищі. Тут уже нарешті не втрималась від коментарів генеральний продюсер «Інтера» - а канал, нагадаємо, протягом усього конфлікту мовчав, не коментуючи жодні випади на свою адресу.

Втім, і наступний сюжет у програмі цілком міг відіграти роль червоної ганчірки для соратників Тимошенко. Юрій Сидоренко, якому було доручене головне чорнопіарне антиурядове завдання попереднього випуску «Подробиць тижня», і цього разу виконав аналогічну роботу на відмінно, описавши «критичну» ситуацію в Кабінеті Міністрів у зв'язку з відставкою Міністра транспорту і зв'язку Йосипа Вінського. Тема руїни, безладу, некерованості Кабінету Міністрів є наскрізною для «Подробиць тижня». У підводці Андрія Данилевича  - неприхована зловтіха і, як завжди, вміння вгадувати приховані мотиви можновладців:

«Відставка вже 4-го міністра (міністра транспорту Вінського) вкотре підтвердила - ситуація в Кабміні Тимошенко наближається до критичної (і тут варто нагадати, що нині розхитуються крісла під іще чотирма міністрами та одним віце-прем`єром - до Верховної ради вже направлені відповідні подання щодо їхньої відставки). Тож поки ще урядовці мають кворум для ухвалення рішень. Доти, доки котрийсь із них уголос не заявить про свою позицію, відмінну від думки прем`єра Тимошенко. Схоже, що саме через це і рідшають урядові лави. (Міністр оборони і закордонних справ - це квота президента і вони завжди стояли на "його" позиціях - Єханурова і Огризка зусиллями "бютівців" спровадили з Кабміну. Колишній міністр фінансів Пинзеник - оприлюднив реальний стан справ в економіці, який кардинально відрізнявся від запевнень прем`єра в тому, що бюджет виконується і переглядати його не потрібно, - Мінфін - без глави. От і очільник Мінтрансу Вінський свого часу відкрито заявив Тимошенко, що проти ініціатив БЮТ створити нову коаліцію, аби позбавити українців права обирати президента, - і от зараз Вінський йде як з Уряду, так і з рідної партії Тимошенко - "Батьківщини". Покидають цю політичну силу й інші "бютівці", незгодні з позицією прем`єра. Хто наступний?»

При цьому сюжет Юрія Сидоренка починається з Валерія Хорошковського (номінального власника групи «Інтер»), якого Тимошенко вважала «найкращим митником України - ще торік Тимошенко вручала Валерію Хорошковському квіти за досягнення на ниві наповнення бюджету. Але вже менш ніж за рік голова митниці відкрито заявив - Тимошенко незаконно відбирає газ у приватної структури. І за один день перетворився на запеклого ворога. Нині - він переконує: у ставленні прем`єра до міністрів переважає політична доцільність, а не професійні якості. Причому ціна відставок для країни - Тимошенко взагалі не турбує». Далі, не вдаючись у «зайві» подробиці щодо мотивації звільнення Вінського, журналіст стисло окреслює ситуацію з його відставкою, даючи синхрони представників команди Тимошенко, які створюють уявлення про суто «ідеологічні» мотиви такого рішення. Після чого пригадує історію з «відмазаним» від франкфуртського скандалу Юрієм Луценком:

«Втім, історія відносин Тимошенко із міністрами має й інші приклади. Можна згадати беззастережну підтримку своїх соратників, як це було у випадку з Юрієм Луценком. Той на початку травня буцімто у нетверезому стані вступив у рукопашну бійку з франкфуртськими поліцейськими, які не пускали його на борт літака. І незважаючи на міжнародний розголос та шкоду, якої завдав цей інцидент іміджу України, прем`єр від самого початку стала на захист міністра. І наполягає на цьому й досі - за що головний міліціонер країни їй дуже вдячний».

І нарешті - про негативні наслідки, які тягнуть за собою нові кадрові рішення Тимошенко: «Втім, поки Тимошенко на засадах особистої відданості та політичної доцільності вибудовує своє взаємини із міністрами, порожніє не лише Кабмін. В Секретаріаті президента б`ють на сполох - адже вже тепер у половині областей - немає заступників губернаторів, у п`ятдесяти районах країни - відсутні голови райдержадміністрацій. І все через те, що кандидати на ці посади - не подобаються прем`єру. Тому, якщо так триватиме і надалі - паралізувати може і виконавчу владу на місцях». А також перелік тих міністрів, які начебто є найімовірнішими наступними кандидатами на звільнення. Завершується сюжет (і це явна маніпуляція) емоційно забарвленим синхроном Йосипа Вінського: «:Вона ж поміняла не тільки мене, а й Пинзеника, перед тим Мороз відійшов, перед цим - Ющенко. і навіть Янукович перестав їй вірить. Це ж про щось говорить».

Після сюжету Юрія Сидоренка у «Подробицях тижня» - інтерв'ю з Головою Верховної Ради Володимиром Литвином. Володимир Михайлович є унікальним у своєму роді персонажем, чиї замирювально-помірковані і разом із тим патетично-критичні висловлювання можуть бути використані на користь чи на шкоду для будь-чиєї позиції. Після першої довжелезної і, як завжди, демагогічної відповіді на абстрактне запитання випадку ведучий доволі грубо скерував Литвина у річище критики Юлії Тимошенко та її уряду: «Ви знаєте, стан справ в країні, і зараз ви констатуєте катастрофічний стан справ в економіці. Чому цього не визнають інші державні діячі, приміром прем'єр-міністр, яка цього тижня заявила, що в Україні криза, як мінімум, зупинилась?». Литвин - який, не забуваймо, є спікером від «бютівської» коаліції - вправно відбиває подачу. Данилевич наполягає: «Не укомплектований уряд не може повноцінно виконувати свою функцію. Чому сьогодні міністри не можуть знайти спільної мови, чому сьогодні міністри не можуть знайти спільної мови з прем`єр-міністром? Цього тижня подав у відставку черговий міністр». І досягає бажаного - в наступній репліці Литвин критикує уряд. Проте незабаром, коли Данилевич натякає на те, що блок Литвина також несе відповідальність за дії чинного уряду, як коаліційна фракція, він отримує досить різку відповідь: «І ми не формували цей уряд, це уряд президента, ще хочу раз наголосити - президента і нинішнього прем`єра. Але я повинен сказати, що як би ми не підставили свої руки фракція, якби я не погодився очолити Верховну Раду, то ситуація була б в країні набагато гірше». Під кінець інтерв'ю - «цукерка» від Володимира Литвина: офіційна декларація наміру йти на президентські вибори.

Далі у «Подробицях тижня» - блок «газових» новин. Зокрема, повідомили про заяви Євросоюзу із критикою України, яка начебто неспроможна транспортувати газ так, як потрібно Європі. Далі - повідомлення про візит Юлії Тимошенко в Люксембург, яке містить уже геть непристойні оцінкові судження ведучого:

«Газове питання було основою темою візиту українського прем'єр-міністра Юлії Тимошенко до Люксембургу. Там, правду кажучи, вона намагалася перекласти відповідальність за закачування газу в українські сховища на європейські плечі. Менш ніж півроку тому після підписання газових домовленостей від 19 січня про загрозу фінансової неспроможності уряду попереджала і президентська канцелярія і парламентська опозиція і експерти газового ринку. Тепер український прем'єр-міністр вимушена вдатися фактично до газового шантажу. Мовляв, якщо ви не заплатити за наш газ - ви його не отримаєте».  Зате після цього пасажу в ефірі нарешті з'являється синхрон самої Тимошенко - нечастої гості новин «Інтера».

Далі в ефірі - заява російської влади щодо того, що транзит газу оплачений до початку 2010 року. І різкий перехід до зовсім іншої, вже внутрішньополітичної української теми: «Разом із тим, очевидним є що уряд вже давно витратив ці гроші, оскільки вимагає в європейців нових. Секретаріат президента цього тижня оприлюднив аналіз реального стану української економіки. Це своєрідний звіт, що має дати дійсну оцінку фінансово-господарського становища в умовах, коли уряд послідовно замовчує ці дані. Аналітики Секретаріату президента третину цього документу присвятили стану "Нафтогазу України", який і повинен закуповувати російський газ. Їхній висновок: через надвисоку ціну, за якою уряд купує газ за контрактом від 19 січня, в компанії виникає величезний касовий розрив. Дефіцит "Нафтогазу" на кінець року становитиме більше 27 мільярдів гривень. Тобто, на його покриття може піти 10 частина всього українського держбюджету» . Маніпуляція і навіть відверта пропаганда очевидна - заяви Секретаріату Президента «реальні» і «дійсні», тоді як уряд «замовчує правду».

Здавалося б, на одну програму з підсумками не найнасиченішого політичними подіями тижня критики на адресу Тимошенко мало би вистачити з головою. Але автори «Подробиць тижня» вирішують укусити уряд ще в одне місце, дослідивши, куди ділися гроші з резервного фонду державного бюджету, виділені на ліквідацію наслідків минулорічної повені на заході України. Те, що гроші були розтрачені, - не новина. Прямих звинувачень на адресу уряду в сюжеті Геннадія Вівденка немає, проте немає в ньому й констатації надважливого для розуміння цієї теми факту: Кабінет Міністрів лише виділив гроші на певні цілі, тоді як «освоєнням» займались обласні державні адміністрації - «президентська вертикаль». Натомість із синхронів голови Рахункової палати Валентина Симоненка можна зрозуміти, що за нецільове використання недоторканного запасу держбюджету відповідальний саме уряд, а про ОДА і взагалі виконавчу владу на місцях у сюжеті навіть немає згадок.

Серед головних політичних тем у підсумкових інформаційно-аналітичних тижневиках 21 червня на першому місці - відставка Йосипа Вінського. «1+1» присвятив цій події розлогий сюжет Олександра Шилка. У випуску він, утім, був лише четвертим - ТСН залишається при своїй концепції сприйняття політичних подій як другорядних. «Факти тижня з Оксаною Соколовою» ICTV відкрились цією подією та присвяченим їй сюжетом Володимира Соколова. На противагу «Інтеру», ICTV чітко й предметно розкриває ключові версії причин того, що відбулося. До студії «Фактів тижня» Оксана Соколова запросила Сергія Тигіпка, який нещодавно заявив про наміри балотуватися в Президенти. Із звільнення Вінського розпочали й на 5 каналі, де сюжет про це підготувала Ольга Кошеленко. З цієї теми розпочався й випуск «Событий недели» ТРК «Україна». «События недели» приділили чимало уваги газовій ситуації, яка протягом тижня за активністю висвітлення у ЗМІ значно поступалась скандальній відставці Вінського. Газову тему досить ґрунтовно розкрили й у програмі «Час. Підсумки» на 5 каналі.

У підсумкових інформаційно-аналітичних програмах були також висвітлені такі теми:

Перемога Володимира Кличка - «1+1», «Інтер»,

Заворушення в Ірані - «1+1», «Інтер»

Зростання цін на пальне - «1+1»,

Відмова від газифікації - «1+1»

Скандал із українським літаком із зброєю, затриманим у Нігерії - «1+1», ТРК «Україна» (коротко)

Встановлення кримінальної відповідальності за зберігання порнографії - «1+1», 5 канал

Авіасалон Ле Бурже - «1+1»

Нещасні випадки на атракціонах - ICTV

Бенефіс надприродно обдарованого лікаря Слюсарчука - ICTV

Порушення прав затриманих у міліції - «1+1», ТРК «Україна»

Дослідження якості питної води в Україні - ICTV

Смертність від алкоголізму - ТРК «Україна»

Спроба продати дитину на органи в Донецьку - ТРК «Україна»

Проблеми безпритульних дітей - ТРК «Україна»

Характерно, що лише два телеканали спокусилися дуже «вдячною», як для підсумкового тижневика, темою криміналізації зберігання порнографії, і справді зробили доволі повні іронічні сюжети. Натомість випуск «Событий недели» ТРК «Україна» виявився найбільш соціально орієнтованим і торкнувся іншої кричуще важливої події - торгівлею дітьми «на органи».

Євген Кисельов розпочав черговий випуск програми «Евгений Киселёв. Наверху» із відставки Йосипа Вінського. Детально тему розкрив у своєму сюжеті журналіст Станіслав Фещенко, який розпочав матеріал із ефектного синхрону:

«Якщо б міністри трошечки розступились... Дякую", - Тимошенко сказала, и министры потихоньку перед ней расступаются, в политическом смысле слова».

Сюжет збалансований, побудований на прямій мові політиків та коментарях експертів - Володимира Фесенка та Сергія Телешуна. Утім, завершується сюжет не зовсім доречним пасажем пана Фещенка: «А теперь позвольте немножко погадать на кофейной гуще. Если Президентом становится Янукович, вряд ли он будет церемониться с исполняющими обязанности министрами и без толку шатающимися депутатами. Наверняка распустит всех. Ежели повезет Тимошенко, то роспуска некоторое время не будет. Эксперты считают, что порулить Кабмином она поручит своей правой руке - Александру Турчинову». Прогноз ефектний, але явно не досить обґрунтований.

Для повного розкриття ситуації з паном Вінським Євген Кисельов зробив те, до чого не додумались (або не мали змоги - з політично-цензурних причин) інші канали: запросив до студії самого Йосипа Вінського. І поставив йому конкретні запитання, відповідей на які не було в інших програмах: «хто перший почав» у конфлікті з Тимошенко, чи є у пана Вінського президентські амбіції, чи є в нього однодумці в БЮТі, чому провалилась коаліція тощо. І вже насамкінець - про плани пана Вінського щодо політичного самовизначення.

Далі в програмі - політична аналітика від Сакена Аймурзаєва, після чого в студії з'явився другий гість - голова ради Національного банку України Петро Порошенко. Теми, обговорені з ним у студії - ситуація в економіці та у фінансовій сфері, робота Нацбанку, підготовка до президентських виборів.

Докладно варто розглянути частину програми, що вийшла під рубрикою «Інтрига»:

«Дмитрий Фирташ - великий и ужасный, стоящий, по версии премьер-министра, едва ли не за каждой интригой, плетущейся против нее. Виновный во всех смертных грехах, и уж точно во всех неудачах, постигших Тимошенко за последний год. Неужели президентская кампания и вправду может закончиться тем, что Украиной будет править он? Будем объективны: ни Ющенко, ни Янукович, ни Яценюк никогда не признавали за собой каких-либо отношений с Фирташем. Более того гневно опровергали. Но, с другой стороны, не соглашаться же Ющенко с инсинуациями в прессе, будто "РосУкрЭнерго" на 50% принадлежащая "Газпрому", а на 50% - Фирташу с партнерами, задумывалась как бизнес-проект двух президентов - России и Украины. Не соглашаться же Яценюку с утверждениями, что чуть ли не главным его спонсором является едва ли не самых одиозный украинский бизнесмен. Даже несмотря на то, что принадлежащий Фирташу "Интер" явно благоволит молодому политику, а в прессе обсуждаются столь подробные детали сотрудничества Яценюка с людьми из команды Фирташа-Хорошковского, что трудно поверить, что все это - одна сплошная неправда. Наконец и Януковичу совсем не с руки подтверждать слухи, будто Фирташ сыграл ключевую роль в окончательном решении лидера "Партии Регионов" отказаться от коалиции с БЮТ. Кстати, скорее всего, эти слухи соответствуют действительности лишь отчасти. История с отказом Януковича от коалиции явно не черно-белая. Тогда, вероятно, все-таки сработали сразу несколько факторов: тяжелый груз недоверия к Тимошенко, страстное желание быть все-таки всенародно избранным президентом, появившаяся, откуда ни возьмись уверенность в победе, на самом деле, излишняя. Жесткая позиция со стороны донецкой "старой гвардии", которая, может, и не обладает такими ресурсами, как Ахметов, Колесников, или братья Клюевы, но зато умеет управлять избирателями на Востоке. Смею предположить, что в последний момент могло добавиться еще одно обстоятельство. Принято считать, что Янукович действовал с оглядкой на Москву, а главным связным между участниками переговоров по коалиции и Москвой был Виктор Медведчук, который якобы убеждал Януковича, что российское руководство заинтересовано в союзе с Тимошенко. На самом же деле в обширных связях Медведчука в Москве и его влияния на Путина с Медведевым есть большие сомнения. А судьба коалиции "Партии Регионов" и БЮТ для российской элиты вообще бесконечно далекая материя. Кому-то идея нравилась, мол, почему бы не поменять "оранжевую" демократию на управляемую по российскому образцу? А кому-то идея не нравилась. Мол, зачем помогать политической стабилизации в Украине? А на самом верху в Москве, как это ни банально, похоже, заинтересованы только в одном: лишь бы ушел ненавистный Ющенко. Ну, и, конечно, чтобы газ покупали подороже. Янукович не мог об этом не догадываться. Не исключено, что в последний момент догадки подтвердились. И лидер "бело-голубых" понял, что Медведчук его дезинформирует. Возможно, Виктор Федорович узнал об этом в тот день, когда перед Троицей ездил в Москву. Узнал, и окончательно решил "соскочить". Мы не знаем, сделал ли для этого что-то сам Дмитрий Фирташ или его ближайшие политические соратники. Знает ли он, какое это волшебное слово, которым можно повлиять на Януковича. Быть может, он умеет делать предложения, от которых нельзя отказаться даже лидеру "регионалов"? Но объективно, крах коалиции - это победа так называемой группы Фирташа во главе с заместителями лидера "Партии Регионов" Юрием Бойко и Сергеем Лёвочкиным. Группа, которая, как известно, едва ли не единственная внутри партии последовательно выступала, в том числе и публично, против союза с Тимошенко. Так что если Янукович и впрямь победит на выборах, а потом еще и Яценюк, как утверждают некоторые, станет при нем Премьер-министром, то хлесткая фраза: "Украиной стал править Фирташ", - может оказаться не таким уж преувеличением. А пока без преувеличения можно сказать только одно: кажется, лишь Сергей Тигипко может спать спокойно, не опасаясь, что его имя привяжут к имени Фирташа». Ґрунтовно аналізуючи міфи, що існують в українському політикумі та ЗМІ навколо постаті Дмитра Фірташа, Євген Кисельов у формі припущень та заперечень («ну не може ж бути, що...» і т.п.) озвучує численні кулуарні версії, зокрема й «страшну таємницю» Кремля і Банкової, яка стала секретом Полішинеля ще в 2005 році - що газовий бізнес начебто є предметом прибуткового «патронату» президентів республік, задіяних у схемі (крім названих ведучим Росії і України, говорять ще про Туркменистан). Справді, реальність легендарного образу Дмитра Васильовича та його вплив на передвиборну ситуацію в Україні є на сьогодні чи не головною інтригою та найменш зрозумілим фрагментом вітчизняного політичного пазла.

Далі в програмі з'являється несподіваний третій гість (зазвичай пан Кисельов) обмежується двома - Сергій Тигіпко. Поява бізнесмена і новоспеченого кандидата в президенти у другій поспіль підсумковій програмі цієї неділі насторожує. Після майже 5-річної перерви в активній політичній діяльності електоральний капітал Сергія Леонідовича зводиться до вдало прищепленого та поширеного в народі «мислевірусу» «ось якби замість Януковича в 2004 році балотувався Тигіпко, він би неодмінно виграв». Однак надворі 2009-й, і говорити про Тигіпка як про реального кандидата у президенти не доводиться. Натомість головною темою розмови з гостем стали саме його президентські амбіції. Нагадаємо, про свої наміри балотуватися тогочасний голова правління «Сведбанку» (тепер - член наглядової ради) оголосив у квітні 2009 року. Євген Кисельов формулює інформаційний привід для розмови так: «На этой неделе Сергей Леонидович еще раз официально подтвердил свое намерение идти участвовать в президентской предвыборной кампании». Обов'язкове досьє на гостя, з якого починається кожна розмова у студії «Наверху», розпочинається із більш ніж суперечливого твердження - «Сергей Тигипко больше не бизнесмен» (досвід показує, що в Україні, пішовши в політику, перестати бути бізнесменом не так просто, і формальна відмова від посад у комерційних структурах не означає реального виходу з бізнесу). Попри те, що ми не маємо підстав підозрювати пана Кисельова у продажі гостьових студій, надмірну увагу до Сергія Тигіпка все одно не можна вважати виправданою.

Резюме

Головною політичною темою тижня стала відставка Міністра транспорту і зв'язку України Йосипа Вінського. Найповніше цю тему висвітлено в програмі «Евгений Киселёв. Наверху» каналу ТВі та «Факти тижня з Оксаною Соколовою» ICTV, найменше уваги їй приділили «События недели» ТРК «Україна». Найрезонанснішим став сюжет Руслана Ярмолюка про вбивство за участю народного депутата від Блоку Юлії Тимошенко Віктора Лозинського, що спричинив низку гострих заяв прес-служби БЮТ та самої пані Тимошенко. Ще однією важливою політичною темою була газова - відносини між Україною, Росією та Європою у газотранспортній сфері. Черговому «зброєвому» скандалу із затриманням літака у Нігерії телеканали приділили не досить уваги. Несподівано героєм відразу двох гостьових студій став кандидат у Президенти Сергій Тигіпко.

Моніторинг здійснюється в рамках проекту громадської організації Internews Network «У-Медіа» «Моніторинг дотримання журналістських стандартів та підвищення медіаграмотності широкого кола українських громадян», який «Детектор медіа» реалізовує спільно з Інститутом масової інформації. Цитати подаються за «Оглядом телеефіру».