— Імідж міліції формують засоби масової інформації. На цей момент у країні дійсно є політичне протистояння, хоча я більше схильний до трактування «бардак». За таких умов «свої» завжди виглядають білими й пухнастими, а чужі — брудними. Деталі нікого не цікавлять, головне — подати інформацію так, щоб спаплюжити опонента або вигородити свого. В цій ситуації МВС може вибрати різні позиції: можна гратися в політику, можна загравати з політиками або громадськими активістами. Але це не доведе до добра. Ми вибрали позицію стояти винятково на букві закону.

 

Проаналізуємо низку тих подій, в яких працівники міліції застосовували силу. Мені спадає на думку невипадковість такої радикалізації порушень, які призводять до сутичок із міліцією, але давайте говорити не про плани якихось таємних ворогів, а про конкретні факти.

 

Перше: Крим. Селян збираються обдурити із земельними паями. Триває з десяток судів, де розглядають їхні відносини з фірмою, якій вони віддали свої паї. Селяни обурені тим, що в одного з пайщиків уже анулювали земельний пай (як на мене, то абсолютно незаконно). До речі, зазначу, що МВС порушило кримінальну справу проти діячів агрофірми «Крим» за недопуск міліції для перевірки їхньої економічної документації. Тобто сказати, що ми в даному випадку проти людей, аж ніяк не виходить.

Селяни роблять заявку, в якій вказують, що «з метою привернення уваги ЗМІ, влади та громадськості» до їхньої проблеми організовують пікет. Це нормально, я сам так робив. Куди при цьому треба йти? Очевидно, до органів влади, до судів, до громадськості, але точно не перекривати державну трасу! Перекриття проїжджої частини — це стаття, треба порушувати кримінальну справу. Приїздить наряд «Беркута» й каже: шановні, пікетуйте, протестуйте, але ж не перекривайте трасу! До речі, зазначу, що МВС порушило кримінальну справу проти діячів агрофірми «Крим» за недопуск міліції для перевірки їхньої економічної документації. Тобто сказати, що ми в даному випадку проти людей, аж ніяк не виходить.

 

Але минає 15 хвилин, і таки перекривають трасу. Міліція усуває цю блокаду. Так, функції, можливо, неприємні, але хтось мусить їх виконувати.

 

Друга ситуація, ще важча для мене: будинок на вулиці Горького в Києві, де я сам свого часу орендував приміщення в «Інституту «Республіка». Згідно з рішенням Господарського суду столиці від 25 квітня, це приміщення було передане в оренду іншій фізичній особі. На виконання цієї постанови мін’юстівський підрозділ з виконання рішень суду 15 жовтня провів примусове виселення вказаної громадської організації. 17–го на «02» приходить повідомлення про те, що двадцятеро підозрілих молодих людей зібралися біля цього будинку. Туди виїжджає кілька дільничних інспекторів. Після цього приходить повідомлення, що група в кількості десяти осіб на чолі з членом правління громадської організації «Інститут «Республіка» Володимиром Че­мерисом (разом із Луценком — співголова акції «Україна без Кучми» в 2000—2001 роках. — Ред.) силою зайшла в це — вже чуже! — приміщення, викинувши звідти охорону, і там закрилася. Власник звертається зі скаргою до міліції. Що повинна робити міліція? Звісно, їх звідти вивести.

Ми туди заходимо, просимо відчинити двері — будемо спілкуватися. У відповідь нам показують, м’яко кажучи, брутальний жест. Відтак відбулося затримання всіх, хто був причетний до незаконного проникнення в чуже приміщення. Вони були доставлені у відділок, де дали пояснення й розійшлися додому. Тепер будуть далі розбиратися згідно з законом.

 

— Якщо це рейдерство — апелюйте в суди. Я знаю, що вони подали в Апеляційний суд. Але якщо виконавча служба Мін’юсту завела туди іншого власника, і власник нам скаржиться, що його приміщення захоплене, — то це порушення чи ні? У даному разі суд встановив, що приміщення належить народному депутату від Партії регіонів (Грицаку), він уже виставив там свою охорону. Можна подавати апеляції, пікетувати, але точно не вриватися в приміщення, яке в судовому порядку визнане чужим.

 

Як людина і як політик я можу розділяти почуття тих, хто протестує. Мало того, як громадянин я готовий був підписатися під будь–якою їхньою відозвою. Але це не означає, що вони м­ають право відновлювати справедливість незаконними методами!

 

Уявіть собі, що міліція на тиждень зникне — що тоді почнеться? Сьогодні держава перебуває в епіцентрі політичної, а тепер уже й економічної кризи. Ми розуміємо, що такі події несуть негатив, але ми живемо в державі, а не в анархічному середовищі. А держава передусім — це закон. В тому числі й примусове встановлення закону. Якщо міліція не реагуватиме на порушення закону і правопорядку з боку будь–кого, навіть симпатичних мені політичних сил чи громадян, то ми поставимо під загрозу існування держави в цілому. Без сильної держави, вертикально орієнтованого і дисциплінованого державного апарату вийти з цієї кризи неможливо. Тому наперед приношу вибачення всім, хто ображатиметься, але міліція буде жорстко відновлювати законність і порядок.